1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


Постанова

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

9 червня 2021 року

м. Київ

справа № 464/2439/19

провадження № 51-5914 км 20

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Булейко О. Л.,

суддів Іваненка І. В., Ковтуновича М. І.,

за участю:

секретаря судового засідання Голюк І. О.,

прокурора Круценко Т. В.,

захисника Качмара І. О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Качмара І. О. на вирок Сихівського районного суду м. Львова від 22 листопада 2019 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 15 жовтня 2020 року у кримінальному провадженні, дані про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019140070001074, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, котрий народився у м. Львові, зареєстрований та проживає на АДРЕСА_1, раніше судимого - 3 жовтня 2012 року Апеляційним судом Львівської області за ст. 257, ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 15 п. п. 1, 6, 8, 9, 12, 13 ч. 2 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років, яке відбув,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 263 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Сихівського районного суду м. Львова від 22 листопада 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців; за ч. 1 ст. 263 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарань, призначених цим вироком, остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Прийнято рішення щодо речових доказів та процесуальних витрат.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 29 квітня 2019 року приблизно о 3:15, знаходячись на території ТДВ "Львівська автобаза № 1", що на вул. Пасічна, 127 у м. Львові, діючи умисно, за попередньою змовою з двома невстановленими особами, матеріали щодо яких виділено в окреме провадження, з корисливих мотивів, з метою таємного викрадення чужого майна, проник на територію вказаного підприємства, проникли у приміщення магазину " Servise Tir", який належить зазначеному підприємству, де за допомогою заздалегідь заготовлених знарядь намагалися відчинити металевий сейф, в якому знаходилися грошові кошти на загальну суму 100 000 грн. Однак свої злочинні дії не довели до кінця з причин, що не залежали від їх волі оскільки були помічені працівниками охорони ТДВ "Львівська автобаза № 1", та вподальшому ОСОБА_1 був затриманий на території вказаного підприємства.

Крім того, ОСОБА_1 у невстановлений слідством час та місці, за невстановлених обставин, маючи умисел на незаконне поводження зі зброєю, незаконно придбав пістолет моделі "Вальтер ППК", калібру 7,65 № НОМЕР_1, який є короткоствольною вогнепальною зброєю, а також патрони до нього у кількості 7 шт. калібру 7,65, що є боєприпасами до короткоствольної нарізної вогнепальної зброї придатні для стрільби, які в подальшому незаконно зберігав і носив при собі без передбаченого законом дозволу, та які 29 квітня 2019 року в період часу з 10:50 по 11:50 було виявлено та вилучено в нього під час обшуку в Сихівському ВП ГУНП у Львівьскій області, що на просп. Червоної Калини, 66 у м. Львові.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 15 жовтня 2020 року вирок Сихівського районного суду м. Львова від 22 листопада 2019 року щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник Качмар І. О., посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину і особі засудженого внаслідок суворості, просить змінити судові рішення щодо ОСОБА_1 в частині призначеного йому покарання за ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК, призначивши ОСОБА_1 покарання із застосуванням положень ст. 75 КК, та скасувати вирок суду першої інстанції й ухвалу апеляційного суду в частині визнання ОСОБА_1 винним за ч. 1 ст. 263 КК, а кримінальне провадження в цій частині закрити. Вказує, що в матеріалах кримінального провадження відсутні допустимі докази, які би свідчили про вчинення ОСОБА_1 злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК. Зазначає, що судом безпідставно не взято до уваги показання свідків, які підтверджують показання ОСОБА_1 про те, що в його речах не було предмету схожого на пістолет. Також вказує, що були допущені порушення кримінальних процесуальних норм при затриманні ОСОБА_1 . Вказані обставини залишились поза увагою суду апеляційної інстанції, який всупереч приписам ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України ( далі - КПК) доводів сторони захисту належним чином не перевірив, не дав обґрунтованих відповідей на них та необґрунтовано залишив вирок місцевого суду без зміни, чим істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону.

Позиції інших учасників судового провадження

У судовому засіданні захисник Качмар І. О. підтримав свою касаційну скаргу та просив її задовольнити.

Прокурор Круценко Т. В. заперечувала проти задоволення касаційної скарги захисника.

Мотиви Суду

За змістом статтей 433, 438 КПК суд касаційної інстанції є судом права, а не факту, а тому перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.

Натомість вказані обставини належать до предмету перевірки суду апеляційної інстанції в межах вимог апеляційних скарг.

Відповідно до приписів ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно з приписами ст. 419 КПК в ухвалі апеляційного суду повинні бути зазначені мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Проте, переглядаючи вирок щодо ОСОБА_1 в апеляційному порядку, вказаних вимог закону апеляційний суд не дотримався.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, в апеляційному порядку засуджений ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Макар М. В. заперечували правильність встановлення місцевим судом фактичних обставин кримінального провадження. Стверджували, що покладені в основу обвинувального вироку докази є недопустимими та недостатніми для підтвердження висунутого ОСОБА_1 обвинувачення у вчиненні ним злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК. Зокрема, вказували на порушення вимог кримінального процесуального закону під час затримання ОСОБА_1 на території ТДВ "Львівська автобаза № 1", а також під час його обшуку, огляду та вилучення речей. Крім того, зазначали, що без належної уваги суду першої інстанції залишились показання свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які були присутні під час огляду вмісту рюкзака, належного ОСОБА_1 . При цьому, звертали увагу на суперечності в показаннях представника потерпілого ОСОБА_4 . З урахування викладеного просили виправдати ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 263 КК.

Однак, залишаючи апеляційні скарги засудженого та його захисника без задоволення, апеляційний суд своїх висновків належним чином не мотивував, всіх доводів апеляційних скарг не перевірив, та не дав на них вичерпних відповідей, обмежившись лише перерахуванням доказів, покладених в основу вироку, та загальним формулюванням про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому злочинів.

Зокрема, не перевіреними залишись доводи апеляційних скарг щодо порушень вимог КПК під час затримання ОСОБА_1, його особистого обшуку та огляду речей, що проводились без понятих та без належного процесуального оформлення.

Також без належної уваги залишились показання свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо факту відсутності у ОСОБА_1 серед речей, які були вилучені з його рюкзака, предмету, схожого на пістолет.

Крім того, жодної уваги апеляційний суд не приділив доводу захисника про недопустимість як доказу показань представника потерпілого ОСОБА_4, що були надані у суді першої інстанції та спростовуються показаннями свідка ОСОБА_5 і обставинами справи.

Формально зазначивши в ухвалі про відсутність відповідних порушень, апеляційний суд свого висновку не мотивував, на кожен із зазначених доводів змістовної відповіді не дав, не вказав в ухвалі чим спростовуються такі доводи та не обґрунтував свого рішення про відмову у задоволенні апеляційних скарг у цій частині.

Оскільки вказані порушення, за умови їх підтвердження, могли вплинути на законність та обґрунтованість вироку суду першої інстанції щодо ОСОБА_1, відповідні доводи захисника та засудженого потребували ретельної перевірки з наведенням докладних мотивів визнання їх необґрунтованими, чого суд апеляційної інстанції не зробив. При цьому, саме лише посилання апеляційного суду в ухвалі на їх безпідставність в даному випадку є недостатнім для спростування позиції сторони захисту.

Враховуючи викладене, ухвала апеляційного суду не відповідає приписам ст. 419 КПК, а допущені цим судом порушення вимог кримінального процесуального закону у силу положень ч. 1 ст. 412 КПК є істотними оскільки перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

З огляду на встановлені порушення, колегія суддів позбавлена можливості перевірити правильність застосування щодо ОСОБА_1 положень ч. 1 ст. 263 КК та доводи касаційної скарги захисника Качмара І. О. про суворість призначеного покарання.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала апеляційного суду - скасуванню на підставі, передбаченій п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК, з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого необхідно врахувати наведене, та ухвалити законне, обґрунтоване й вмотивоване судове рішення, яке би відповідало вимогам статей 370, 419 КПК.

З метою запобігання ризикам, передбаченим у ст. ст. 177-178 КПК, колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне обрати запобіжний захід ОСОБА_1 у виді тримання під вартою строком на 60 днів.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд


................
Перейти до повного тексту