Постанова
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
9 червня 2021 року
м. Київ
справа № 316/1127/17
провадження № 51-4377 км 20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Булейко О. Л.,
суддів Іваненка І. В., Ковтуновича М. І.
за участю:
секретаря судового засідання Голюк І. О.,
прокурора Чабанюк Т. В.,
в режимі відеоконференції
захисника Усової О. В.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Усової О. В. на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 5 серпня 2020 року у кримінальному провадженні, дані про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017080160000634, за обвинуваченням
ОСОБА_1,громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Дніпровка Камянсько-Дніпровського району Запорізької області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 115 КК, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 194 КК,
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Василівського районного суду Запорізької області від 13 лютого 2020 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.115 та ч.2 ст. 15 ч.2 ст. 194 КК та призначено йому покарання: за ч. 1 ст. 115 КК- у виді 10-ти (десяти) років позбавлення; за ч. 2 ст. 15, ч.2 ст. 194 КК- у виді 4-х (чотирьох) років позбавлення. На підставі ч.1 ст.70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено ОСОБА_1 покарання у виді 10-ти (десяти) років позбавлення волі.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 до набрання законної сили вироку суду залишено без змін - у виді тримання під вартою. Строк відбуття покарання ухвалено відраховувати з 13 лютого 2020 року. Зарахувано ОСОБА_1 у строк покарання строк його попереднього ув`язнення з 3 травня 2017 року до 3 червня 2019 року включно та з 5 червня 2019 року до дня набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, 42 740 грн. в якості матеріальної шкоди та 150 000 грн. в якості моральної шкоди, а також 5 200, в якості витрат на правничу допомогу адвоката, а всього, 197 940 (сто дев`яносто сім тисяч дев`ятсот сорок) грн.
У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.
Провадження за цивільним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, закрито у зв`язку зі смертю ОСОБА_3 .
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави витрати на проведення судових трасологічних експертиз від 08 червня та 28 липня 2017 року в загальному розмірі 1 360 грн. 70 коп., судових експертиз матеріалів, речовин, та виробів від 13 та 21 червня 2017 року в загальному розмірі 2 102 грн. 90 коп., судової біологічної експертизи від 27 липня 2017 року в розмірі 4 461 грн. 60 коп., судової психологічної експертизи від 12 червня 2017 року в розмірі 3 466 грн. 40 коп., судової будівельно-технічної експертизи в розмірі 1 500 грн., а всього, витрати в розмірі 12 891 грн. 60 коп.
Вирішено питання про долю речових доказів.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 5 серпня 2020 року вирок Василівського районного суду Запорізької області від 13 лютого 2020 року щодо ОСОБА_1 залишено без змін.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за те, що він 1 травня 2017 року, у період часу з 19 годин 30 хвилин до 19 годин 50 хвилин, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, знаходячись у квартирі АДРЕСА_3, діючи умисно, через неприязні відносини, які склалися на ґрунті раптово виниклого конфлікту з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, під час спільного вживання спиртних напоїв, маючи умисел на вбивство останнього, наніс множинні удари кулаками рук та взутими ногами в голову, шию та по тулубу ОСОБА_4, спричинивши останньому тяжкі тілесні ушкодження, що призвели до смерті ОСОБА_4 на місці.
Після чого ОСОБА_1 цього ж дня приблизно у період часу з 19 годин 50 хвилин до 20 годин 00 хвилин, знаходячись у стані алкогольного сп`яніння, перебуваючи у приміщенні квартири АДРЕСА_3, яка на праві приватної власності належить ОСОБА_2, маючи намір на умисне пошкодження чужого майна у великих розмірах, здійснив підпал майна, що знаходилося у зазначеній квартирі, після чого залишив місце злочину, тим самим вчинив всі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця - умисного пошкодження чужого майна, у великих розмірах, а саме квартири, вартість якої складає 420 000 гривень, шляхом підпалу, але злочин не було доведено до кінця з причин, які не залежали від його волі, оскільки пожежа була своєчасно виявлена сусідами та ліквідована працівниками Державної пожежно-рятувальної частини №13 Головного управління Державної служби надзвичайних ситуацій України у Запорізькій області, однак в результаті дії вогню було пошкоджено майно ОСОБА_2, тим самим ОСОБА_1 спричинив матеріальну шкоду останній на загальну суму 32 500 гривень.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Усова О. В. просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції у зв`язку з істотним порушенням кримінального процесуального закону і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. В обґрунтування своїх вимог наголошує на порушенні права на захист засудженого ОСОБА_1 у суді першої інстанції, в зв`язку неналежним виконанням захисниками своїх обов`язків, а також вказує на застосування відносно нього заходів фізичного та психічного впливу під час досудового розслідування, факти якого не були перевірені в установленому законом порядку. Вважає, що апеляційний суд не перевірив належним чином доводів його апеляційної скарги про це, тому постановлена за результатами апеляційного розгляду ухвала, не відповідає вимогам ст. 419 КПК.
Захисник зазначає про невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Позиції інших учасників судового провадження
Захисник Усова О. В. підтримала подану касаційну скаргу та просила її задовольнити.
Прокурор Чабанюк Т. В. вважала, що підстав для задоволення касаційних вимог захисника немає, а тому просила оскаржуване судове рішення щодо ОСОБА_5 залишити без зміни.
Мотиви Суду
Згідно з вимогами ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до положень ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Згідно з вимогами ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотримання вимог кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ст. 419 КПК у мотивувальній частині ухвали апеляційного суду належить наводити мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Таким чином, закон вимагає від суду проаналізувати усі доводи апеляційної скарги та дати на них мотивовані відповіді.
З огляду на зміст ухвали суду апеляційної інстанції у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1, ці вимоги закону належним чином не виконані при перевірці доводів апеляційної скарги засудженого.
Засуджений наводив доводи в апеляційній скарзі щодо незаконності, на його думку, вироку в зв`язку з неповнотою судового розгляду, наголошував на застосуванні відносно нього заходів фізичного та психічного впливу під час досудового розслідування та залишення без належної перевірки зазначеного, стверджував, що умислу на вчинення вбивства потерпілого ОСОБА_4 не мав, підпал майна, яке знаходилось у квартирі, здійснив для зупинення посягань зі сторони потерпілого. Засуджений також посилався на неповноту судового розгляду, допущену судом першої інстанції, що не розглянув його клопотання про виклик та допит свідків, які підтвердили б його версію події злочину.
Проте апеляційний суд, залишаючи скаргу без задоволення, в мотивувальній частині ухвали, виклавши зміст вказаних доводів, належним чином їх не перевірив, переконливих мотивів для їх спростування не навів та не зазначив обґрунтованих підстав, через які залишив їх без задоволення. Висновки суду апеляційної інстанції на безпідставність скарги обвинуваченого ОСОБА_1 на дії органу досудового розслідування не ґрунтуються на матеріалах перевірки суду першої інстанції.
Так, засуджений наполягав на необхідності належної перевірки застосування відносно нього заходів фізичного та психічного впливу правоохоронцями, оскільки під час затримання на нього здійснювався психологічний та фізичний тиск, вказував на незаконність проведення обшуку за місцем його проживання та вилучення під час обшуку речей, а також невідповідність обставин, встановлених судом, фактичним обставинам справи.
В ухвалі суд апеляційної інстанції не навів переконливих спростувань усіх аргументів засудженого, не звернув уваги на всі доводи апеляційної скарги, обмежився безпідставним твердженням про те, що зміст цієї скарги засудженого ОСОБА_1 ніяким чином не може вплинути на законність та обґрунтованість вироку суду. Зазначені висновки суду апеляційної інстанції не ґрунтуються на положеннях кримінального процесуального закону та усталеній судовій практиці Європейського суду з прав людини.
Апеляційний суд не усунув порушень, допущених місцевим судом, який, отримавши заяву ОСОБА_1 про застосування відносно нього заходів фізичного та психічного впливу зі сторони органів досудового розслідування, залишив її без розгляду, не вжив заходів для перевірки вказаних тверджень останнього. З`ясування цих обставин має важливе значення з огляду на те, що в основу обвинувального вироку місцевого суду покладено докази, допустимість яких з огляду на заяву ОСОБА_1 ставились під сумнів стороною захисту, зокрема дані протоколу затримання ОСОБА_1 від 3 травня 2017 року та протоколу огляду місця події від 2 травня 2017 року, про незаконність проведення яких, як встановила колегія суддів Верховного Суду, стверджував ОСОБА_1 під час апеляційного розгляду. З огляду на викладене наведену ухвалу суду не можна визнати вмотивованою.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, виходячи із положень статті 3 Конвенції, за обставин, коли особа висуває небезпідставну скаргу на жорстоке поводження з нею, а саме застосування недозволених методів під час проведення слідства та дізнання, у поєднанні із загальним обов`язком держави за статтею 1 Конвенції, слід провести ефективне офіційне розслідування. Це означає, що таке розслідування повинно бути ретельним, а органи влади завжди повинні добросовісно намагатись з`ясувати те, що трапилось, та не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або використовувати такі висновки як підставу для своїх рішень.
Наведені положення Конвенції та практика Європейського суду з прав людини, що є джерелами права, не були враховані апеляційним судом при розгляді доводів апеляційної скарги засудженого ОСОБА_1, який стверджував, що докази, покладені в обґрунтування вироку не відповідають встановленим фактичним обставинам справи. Під час його затримання та вилучення речей з квартири, в якій він проживав, на нього здійснювався психологічний та фізичний тиск з боку працівників правоохоронних органів.
Пунктом 2 ч. 2 ст. 87 КПК встановлено, що суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння: здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов; отримання доказів внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози застосування такого поводження; порушення права особи на захист; отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права; порушення права на перехресний допит.
Перевірка доводів засудженого щодо незаконних методів ведення слідства має суттєве значення для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, і формальний підхід до перевірки таких тверджень є неприпустимим. Зазначене кореспондується, зокрема, з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 8 квітня 2021 року в справі №573/2028/19.
Таким чином, на думку колегії суддів Верховного Суду, апеляційний суд, залишаючи без змін вирок Василівського районного суду Запорізької області від 13 лютого 2020 року, допустив істотні порушення вимог кримінального процесуального закону.
Під час нового розгляду справи апеляційному суду необхідно врахувати наведене, ретельно, використовуючи усі процесуальні можливості, здійснити належну перевірку доводів засудженого щодо застосування до нього незаконних методів слідства з боку працівників правоохоронних органів, за результатами якої надати оцінку допустимості як доказам вилученим під час огляду місця події речовим доказам, що в подальшому були надані експертам для дослідження, та як докази покладені в обґрунтування винуватості ОСОБА_1 .
Крім того, доводом апеляційної скарги засудженого, що також залишено поза увагою апеляційного суду, була неповнота судового розгляду, допущена судом першої інстанції, у зв`язку з тим, що суд першої інстанції не розглянув клопотання засудженого про допит свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які, за твердженням останнього, могли підтвердити його версію події злочину, зокрема, про захист від дій потерпілого та підпал майна, що знаходилося у квартирі, з метою припинення посягань останнього.
Враховуючи наведене, колегія суддів Верховного Суду вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК, оскільки при її постановленні залишились неперевіреними належним чином доводи засудженого щодо істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, що ставить під сумнів законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення.
Водночас, що стосується доводів касаційної скарги захисника про невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, то у зв`язку з непроведенням перевірки заяви засудженого ОСОБА_1 про застосування відносно нього заходів фізичного та психічного впливу під час досудового розслідування колегія суддів Верховного Суду позбавлена процесуальних можливостей дослідити їх. Ці доводи захисника підлягають перевірці апеляційним судом при новому розгляді.
З метою запобігання ризикам, передбаченим у ст. ст. 177-178 КПК, колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне обрати запобіжний захід ОСОБА_1 у виді тримання під вартою строком на 60 днів.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд