Постанова
іменем України
8 червня 2021 року
м. Київ
справа № 229/354/17
провадження № 51-2474км20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Короля В.В.,
суддів Лагнюка М.М., Огурецький В.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Кулініч К.С.,
прокурора Костюка О.С.,
засудженої ОСОБА_1,
захисника Ніколаєнка В.І. (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженої ОСОБА_1 на ухвалу Донецького апеляційного суду від 17 лютого 2020 року про повернення її апеляційної скарги.
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Дружківського міського суду Донецької області від 1 листопада 2017 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 121 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк шість років.
Ухвалою Донецького апеляційного суду від 17 лютого 2020 року на підставі п. 4 ч. 3 ст. 399 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) в задоволенні клопотання засудженої ОСОБА_1 про поновлення строку на подачу апеляційної скарги на вирок Дружківського міського суду Донецької області від 1 листопада 2017 року відмовлено та повернуто їй апеляційну скаргу.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_1, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Зазначає, що апеляційним судом було порушено її право на захист, оскільки розгляд заявленого нею клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження проведено без її участі. При цьому вказує, що хоча в ухвалі й зазначено, що вона була належним чином повідомлена про дату та час розгляду клопотання, проте в цей час вона знаходилась на лікуванні і повернулась до установи, де відбуває покарання, 4 березня 2020 року, що підтверджується довідкою, виданою медичною частиною. Звертає увагу на те, що суд апеляційної інстанції не повідомив захисника Максименка В.І. про день та час розгляду заявленого нею клопотання про поновлення строку оскарження. Крім того, вказує і на те, що в оскаржуваній ухвалі апеляційного суду від 17 лютого 2020 року зазначено, що судовий розгляд відбувався за участю прокурора Фролова Ф.С., проте в цій же ухвалі суду вказано, що прокурор просив розглянути клопотання без його участі та відмовити в його задоволенні. Також зазначає, що в матеріалах провадження відсутній журнал судового засідання та технічний носій інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді першої інстанції.
Позиції інших учасників судового провадження
Захисник Ніколаєнко В.І. підтримав касаційну скаргу засудженої та просив її задовольнити.
Прокурор Матолич М.Р. вважала касаційну скаргу необґрунтованою та просила ухвалу апеляційного суду залишити без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи засудженої ОСОБА_1, котра підтримала касаційну скаргу та просила її задовольнити, захисника Ніколаєнка В.І. та прокурора Матолич М.Р., перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин.
У п.1 ч. 1 ст. 438 КПК передбачено, що підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. При цьому істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК).
Згідно зі ст. 370 і ч. 2 ст. 418 КПК ухвала суду апеляційної інстанції повинна бути законною, обґрунтованою і вмотивованою. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
У п. 1 ч. 2 ст. 395 КПК встановлено, що апеляційна скарга, якщо інше не передбачено цим Кодексом, може бути подана на вирок суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК апеляційна скарга повертається, якщо вона подана після закінчення строку апеляційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.
При цьому пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду (ч. 1 ст. 117 КПК).
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, 11 червня 2019 року засуджена ОСОБА_1 подала до Донецького апеляційного суду апеляційну скаргу на вирок Дружківського міського суду Донецької області від 1 листопада 2017 року, долучивши до неї клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження.
Причини пропуску цього строку засуджена ОСОБА_1 обґрунтовувала тим, що по прибуттю в колонію у неї були виявлені проблеми зі здоров`ям, що потребували невідкладного хірургічного втручання, у зв`язку з чим вона була етапована до спеціалізованого лікувального закладу та не мала можливості вчасно оскаржити вирок суду щодо неї.
Водночас, про час та місце розгляду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження вироку Дружківського міського суду Донецької області від 1 листопада 2017 року судом апеляційної інстанції були належним чином повідомлені засуджена ОСОБА_1, про що свідчить наявна в матеріалах провадження її розписка (т. 2 а.к.п. 72), її захисник Максименко В.І. та прокурор Саєнко Н.Н. (т. 2 а.к.п. 63).
Відповідно ж до положень ч. 4 ст. 401 КПК обвинувачений, який утримується під вартою, підлягає обов`язковому виклику в судове засідання для участі в апеляційному розгляді лише у випадках, якщо в апеляційній скарзі порушується питання про погіршення його становища, якщо суд визнає обов`язковою його участь або про це надійшло його клопотання.
Разом із тим, засуджена ОСОБА_1, отримавши повідомлення суду апеляційної інстанції про розгляд поданого нею клопотання про поновлення пропущеного строку апеляційного оскарження, будь-яких клопотань з приводу її особистої участі в судовому засіданні не висловлювала та не подавала.
Зважаючи на це, суд апеляційної інстанції розглянув вказане клопотання без участі засудженої ОСОБА_1 та мотивував своє рішення про відмову в поновленні строку апеляційного оскарження тим, що з дня закінчення строку на апеляційне оскарження минув значний проміжок часу і ОСОБА_1 не надала суду апеляційної інстанції документів, які б підтверджували, що вона весь цей час безперервно хворіла і не мала можливості подати апеляційну скаргу до суду.
Отже, при постановленні ухвали про відмову в задоволенні клопотання засудженої ОСОБА_1 про поновлення строку апеляційного оскарження вироку Дружківського міського суду Донецької області від 1 листопада 2017 року суд апеляційної інстанції виходив із обставин, зазначених саме у клопотанні, та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність поважних причин для поновлення цього строку.
При цьому і суд касаційної інстанції не може взяти до уваги посилання у касаційній скарзі засудженої ОСОБА_1 на те, що вона пропустила строк апеляційного оскарження вироку у зв`язку з перебуванням у лікувальних закладах.
Оскільки, як убачається зі змісту довідки Філії державної установи "Центр охорони здоров`я державної кримінально-виконавчої служби України" в Полтавській області медчастини № 6, засуджена ОСОБА_1 вперше вибула до лікарні на лікування 1 серпня 2018 року, а вирок місцевого суду було проголошено ще 1 листопада 2017 року, тобто протягом дев`яти місяців до початку лікування остання не вчинила жодних дій щодо оскарження вказаного вироку.
Крім того, не вказує на істотність порушення вимог кримінального процесуального закону і помилкове зазначення в ухвалі Донецького апеляційного суду від 17 лютого 2020 року про те, що апеляційний розгляд відбувався за участю прокурора Фролова Ф.С., хоча в цій же ухвалі далі вказано, що прокурор просив розглянути клопотання без його участі та відмовити в його задоволенні.
При цьому про помилковість зазначення у вступній частині ухвали апеляційного суду щодо участі прокурора Фролова Ф.С. свідчить журнал судового засідання від 17 лютого 2020 року, що міститься в матеріалах провадження (т. 2 а.к.п. 67). Крім того, як убачається з відповіді Донецького апеляційного суду, яку було надано на запит Верховного Суду, згідно з вимогами ч. 4 ст. 107 КПК 17 лютого 2020 року фіксування судового засідання апеляційного суду технічними засобами не здійснювалось у зв`язку з неявкою учасників кримінального провадження.
На думку колегії суддів касаційної інстанції, помилкове зазначення у вступній частині ухвали апеляційного суду про участь у судовому засіданні прокурора Фролова Ф.С. жодним чином не вплинуло та не могло вплинути на правильність оскаржуваного судового рішення по суті.
З огляду ж на положення ч. 1 ст. 424 КПК, а також те, вирок Дружківського міського суду Донецької області від 1 листопада 2017 року не переглядався в апеляційному порядку по суті, колегія суддів касаційного суду позбавлена можливості розглянути доводи засудженої ОСОБА_1 щодо відсутності в матеріалах провадження журналу судового засідання та технічного носія інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді першої інстанції.
Враховуючи зазначене, передбачених ст. 438 КПК підстав для скасування оскаржуваного судового рішення та задоволення касаційної скарги засудженої ОСОБА_1 колегія суддів не вбачає.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 440-442 КПК України, Суд