Постанова суду № 466/5574/16-ц від 31.05.2021 про зобов`язання вчинити дії

Постанова

Іменем України

31 травня 2021 року

м. Київ

справа № 466/5574/16-ц

провадження № 61-19738св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач -ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Львівська міська рада, Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові,

розглянув у порядку письмового повадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 16 липня 2018 року у складі судді Баєвої О. І. та постанову Львівського апеляційного суду від 27 серпня 2019 року у складі колегії суддів: Ніткевича А. В., Бойко С. М., Копняк С. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Львівська міська рада, Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові, про зобов`язання вчинити дії.

Позов обгрунтований тим, що позивачу та ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності належить 2/10 частини будинку АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 належить 1/10 частини будинку. Цей будинок перебуває на балансі Львівського комунального підприємства "Балатон-409" (далі - КП "Балатон-409").

У 2014 році відповідач провів самовільне переобладнання належної йому квартири, зокрема із захопленням частини горища будинку, тому доступ до нього відсутній. Коридор загального користування відповідач використовує у власних цілях, зокрема встановивши двері, від яких ніхто із співвласників не має ключів.

Згоди на використання у своїх цілях частини горища, як приміщення загального користування, відповідач від усіх власників будинку не отримував.

18 червня 2014 року КП "Балатон-409" склало стосовно відповідача протокол про адміністративне правопорушення та зобов`язало його у тримісячний термін подати документи на розгляд міжвідомчої комісії. Листом від 13 серпня 2014 року № 36-1848 Шевченківську районну адміністрацію Львівської міської ради повідомлено про неприйняття рішення щодо самочинного будівництва, оскільки не надано згоди інших власників будинку.

Згідно з актом Львівського міського комунального підприємства "Львівводоканал" (далі - КП "Львівводоканал") від 18 вересня 2014 року № 003602 ОСОБА_2 самовільно провів через кладову та веранду квартири АДРЕСА_2 каналізаційну трубу.

Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові, Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради не вжили заходів щодо усунення відповідачем порушень.

Просила зобов`язати ОСОБА_2 привести будинок АДРЕСА_1 до попереднього стану шляхом демонтажу самочинно влаштованого санвузла, каналізаційної труби, дверей і стіни у коридорі загального користування.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 16 липня 2018 року, яке залишене без змін постановою Львівського апеляційного суду від 27 серпня 2019 року, позов задоволено. Зобов`язано ОСОБА_2 привести будинок АДРЕСА_1 до попереднього стану, шляхом демонтажу самочинно влаштованого санвузла, каналізаційної труби, дверей і стіни в коридорі загального користування.

Задовольнивши позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідач ОСОБА_2 самочинно переобладнав належну йому квартиру із захопленням горища та приєднанням коридору загального користування без згоди всіх мешканців будинку та дозволу органу місцевого самоврядування.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У листопаді 2019 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 16 липня 2018 рокута постанову Львівського апеляційного суду від 27 серпня 2019 року, просив оскаржувані судові рішення скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення є незаконними, ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.

Позивач як власник 1/10 частини будинку не має відношення та не володіє іншими приміщеннями у будинку, які вважає самовільно переобладнаними із захопленням частини горища. Приміщення мезоніну на третьому поверсі належать йому на законних підставах на праві власності згідно з договором дарування 1/10 частини будинку від 08 липня 2004 року.

Згідно з технічним паспортом від 14 квітня 2004 року мезонін є приватизованим.

Суди не звернули уваги, що відповідач, отримавши висновок експерта про стан конструкції житлового будинку, змушений був зробити перепланування мезоніну, встановити санвузол та каналізацію згідно з проєктною документацією, за час проведення ремонтних робіт жодних претензій не було.

Технічні висновки про стан конструкцій житлового будинку та квартири АДРЕСА_3 були затверджені 15 липня 2014 року.

Мешканці квартир АДРЕСА_4 та АДРЕСА_5 претензій проти влаштування санвузла не мають, тому відповідач перешкод у користуванні власністю не чинив та не чинить.

Суди не надали оцінки актові від 18 вересня 2014 року № 003602, складеного КП "Львівводоканал". Відповідно до відповіді КП "Львівводоканал" мережі водопроводу та водовідведення на АДРЕСА_1 на балансі цього підприємства не перебувають. Якщо КП "Львівводоканал" не є балансоутримувачем будинку на АДРЕСА_1, то контролер цього підприємства не мав права складати акт від 18 вересня 2014 року № 003602. Вказаний лист відповідач не міг додати до матеріалів справи, оскільки не був повідомлений судом першої інстанції про дату та час судового засідання.

Суди не взяли до уваги та не надали правової оцінки, що ОСОБА_3, якій було за її зверенням вручено акт від 18 вересня 2014 року № 003602, не зверталася до суду про порушення, як вона вважає, її прав, а до суду звернулася ОСОБА_1

ОСОБА_1 на пропозицію відповідача щодо спільного проведення ремонту каналізації та покрівлі даху мезоніну відмовилася, тому витрати він поніс самостійно.

Вказує, що іншого житла у нього та його сім`ї немає, дії позивача вважає нелюдським проступком та такими, що порушує його права, а відповідна реконструкція життєво необхідна для його сім`ї.

Посилається на Порядок проведення переобладнання горищ на мансардні поверхи або надбудови у житлових будинках м. Львова з метою ремонту дахів та розширення житлового фонду, який затверджений рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради від 06 липня 2007 року № 442.

Суд першої інстанції поверхово переглянув справу та докази, на що суд апеляційної інстанції не звернув уваги.

Суд апеляційної інстанції не взяв до уваги надані відповідачем докази, а саме: лист Публічного акціонерного товариства "Укрпошта" про те, що з книги обліку форми 8, Львівського відділення "Укрпошта № 68", 16 липня 2018 року ОСОБА_2 повідомлено про надходження рекомендованого листа з Шевченківського районного суду м. Львова, який він отримав 18 липня 2018 року з судовою повісткою.

Суд апеляційної інстанції не надав правової оцінки тому, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, оскільки суд провів розгляд справи без належного повідомлення про виклик в судове засідання відповідача та його представника.

Аргументи інших учасників справи

Відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу мотивований тим, що оскаржувані судові рішення є законними, ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Вважає доводи касаційної скарги безпідставними.

Позивачу та ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності належить 2/10 частини будинку АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 належить 1/10 частини будинку. Цей будинок перебуває на балансі КП "Балатон-409".

У 2014 році відповідач без дозволу на будівництво та виконання будівельних норм провів самовільне переобладнання належної йому квартири із захоплення частини горища будинку, до якого тепер відсутній доступ.

На сьогодні Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові, Шевченківська районна адміністрація не вжили заходів щодо усунення відповідачем порушень.

Неправомірність дій відповідача підтверджується рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 30 березня 2017 року, яке залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 05 жовтня 2017 року, згідно з яким у позові ОСОБА_2 про визнання права власності на реконструйоване нерухоме майно відмовлено.

Вимога про направлення справи на новий розгляд є зловживанням процесуальними правами та затягуванням розгляду справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 15 травня 1997 року та реєстраційного посвідчення від 18 липня 1997 року № НОМЕР_1 позивачу ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності належить 1/10 частина будинку АДРЕСА_1 .

Згідно з договором дарування від 08 липня 2004 року відповідачу ОСОБА_2 належить 1/10 частина вказаного будинку, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 02 листопада 2004 року.

Відповідно до технічного паспорта на індивідуальний житловий будинок від 14 квітня 2004 року, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, власниками є ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 .

Згідно з актом про списання одно-двоквартирного будинку АДРЕСА_1, цей будинок списано з балансу КП "Балатон-409".

Відповідно до листа Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради від 26 червня 2014 року № 36-1438 позивача та КП "Балатон-409" повідомлено, що співвласник будинку АДРЕСА_1 самочинно зайняв частину горища під влаштування санвузла та приєднав частину коридору загального користування.

18 червня 2014 року КП "Балатон-409" склало протокол стосовно ОСОБА_2 про адміністративне правопорушення та зобов`язало подати в тримісячний термін документи на розгляд міжвідомчої комісії щодо узаконення самочинно перепланованої частини будинку АДРЕСА_1 з приєднанням приміщень загального користування.

Адміністративна комісія при Шевченківській районній адміністрації Львівської міської ради 26 червня 2014 року винесла постанову № 18/2 про накладення на ОСОБА_2 адміністративного стягнення у вигляді штрафу за самочинне переобладнання частини приватного житлового будинку АДРЕСА_1 .

Листом від 13 серпня 2014 року № 36-1848 відповідача ОСОБА_2 повідомлено, що рішення щодо узаконення самочинно перепланованої частини будинку АДРЕСА_1 з приєднанням приміщень загального користування міжвідомча комісія не прийняла, оскільки не подані заяви - згоди співвласників будинку АДРЕСА_1 .

Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові листом від 24 квітня 2014 року № 7/13-6-3404 повідомила позивача про те, що перевірка згідно з її заявою від 27 травня 2014 року щодо реконструкції із захопленням горища на АДРЕСА_1 не здійснена через відсутність власників у квартирі.

Листом Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові від 23 грудня 2016 року № 07-4348 повідомила про проведення перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності під час виконання будівельних робіт власником квартири АДРЕСА_6 . Під час проведення цієї перевірки встановлено, що в першій частині 2014 року ОСОБА_2 без дозволів та погодження співвласників будинку АДРЕСА_1 самовільно переобладнав належну йому квартиру, захопив частину горища під влаштування санвузла та заблокував вхід зі сходової клітки до коридору загального користування, самовільно встановивши двері.

Суд апеляційної інстанції встановив, що заяви про відсутність претензій щодо влаштування ОСОБА_2 санвузла є лише від ОСОБА_7 (мешканки квартири АДРЕСА_7 ) та від ОСОБА_8 (мешканки квартири АДРЕСА_8 ).

ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_3, вихід на мансарду, сходова клітка перебувають у спільній сумісній власності та користуванні усіх власників житлового будинку.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 17 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи. Зупинено дію рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 16 липня 2018 року та постанови Львівського апеляційного суду від 27 серпня 2019 року до закінчення касаційного розгляду справи.

У січні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).

Касаційна скарга у цій справі подана у листопаді 2019 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 13 Конституції України власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Відповідності до частин другої, третьої статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав, особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб чи завдати шкоди довкіллю. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживанням права в інших формах.

Згідно зі статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі (частини перша-п?ята статті 319 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників (стаття 5 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку").

Згідно з частиною другою статті 383 ЦК України власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

За загальним правилом розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Звернувшись до суду із вказаним позовом, позивач ОСОБА_1 посилалася на те, що у 2014 році відповідач провів самовільне переобладнання належної йому квартири, зокрема, із захопленням частини горища будинку, внаслідок чого туди відсутній доступ, коридор загального користування відповідач використовує у власних цілях, влаштував до нього двері, від яких ніхто із співвласників немає ключів, згоди на використання у своїх цілях частини горища, як приміщення загального користування, відповідач від усіх власників будинку не отримував.

Вирішуючи спір, суди керувалися тим, що відповідно до статті 152 ЖК Української РСР (в редакції Закону від 12 лютого 2015 року) власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Проте, відповідно до статті 152 ЖК Української РСР (в редакції Закону до внесення змін та чинній на час виникнення спірних правовідносин) переобладнання і перепланування квартири, що належить громадянинові на праві приватної власності, проводиться лише з дозволу виконавчого комітету місцевої ради народних депутатів.

Наймач, або власник який допустив самовільне переобладнання чи перепланування жилого або підсобного приміщення, зобов`язаний за свій рахунок привести приміщення у попередній стан.

Відповідно до Наказу Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76 "Про затвердження Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за № 927/11207, до елементів перепланування жилих приміщень належать: перенесення і розбирання перегородок, перенесення і влаштування дверних прорізів, улаштування і переустаткування тамбурів, прибудова балконів на рівні перших поверхів багатоповерхових будинків. Переобладнання - улаштування в окремих квартирах багатоквартирних будинків індивідуального опалення та іншого інженерного обладнання, перенесення нагрівальних, сантехнічних і газових приладів; влаштування і переустаткування туалетів, ванних кімнат, вентиляційних каналів.

Згідно з пунктом 4 Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинкової території, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року № 45 власник наймач (орендар) приміщень житлових будинків має право на: переобладнання та перепланування житлових і підсобних приміщень, балконів і лоджій за відповідними проектами без обмеження інтересів інших громадян, які проживають у будинку, з дозволу власника будинку та органу місцевого самоврядування, виданого в установленому порядку.

Відповідно до пункту 1.6.5. Положення про порядок врегулювання питань з самовільного будівництва у м. Львові", затвердженого рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради від 09 вересня 2011 року № 835 самочинним будівництвом є: перепланування (реконструкція, капітальний ремонт, реставрація) та переобладнання житлових будинків, житлових приміщень за рахунок ліквідації або влаштування таких архітектурно-конструктивних елементів як перегородки, вікна, двері; встановлення (будівництво) тамбурів, сіней, балконів, лоджій, веранд та інше без влаштування фундаментів, а також інженерного обладнання, без дозволу виконавчого органу міської ради і належно затвердженої проектної документації або з істотним відхиленням від проекту.

Крім того, ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 05 жовтня 2017 року залишено без змін рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 30 березня 2017 року, згідно з яким у позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради, КП "Балатон-409", ОСОБА_9, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_3, ОСОБА_7, про визнання права власності на реконструйоване приміщення під санітарний вузол в мезоніні будинку АДРЕСА_1, площею 5,2 кв.м, відмовлено за безпідставністю.

Зокрема, суд зазначив, що рішення про аварійність житлового будинку чи окремої частини будинку приймається Департаментом житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, що оформляється відповідним наказом. Оскільки таке рішення про аварійність будинку чи окремої його частини даху відсутнє, проведення переобладнання мезоніну відповідачем ОСОБА_2 без згоди мешканців будинку є незаконним.

Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Суди, дослідивши належним чином докази у справі, дійшли обгрунтованого висновку, що у 2014 році відповідач ОСОБА_2 провів самовільне переобладнання належної йому квартири, тобто захоплення горища та приєднання коридору загального користування до квартири, що фактично він не заперечує, оскільки стверджує про необхідність такого переобладнання та відповідність його встановленим вимогам, тому зобов`язаний привести будинок АДРЕСА_1 до попереднього стану, шляхом демонтажу самочинно влаштованого санвузла, каналізаційної труби, дверей і стіни в коридорі загального користування.

З огляду на це безпідставними є доводи касаційної скарги, що позивач як власник 1/10 частини будинку не має відношення та не володіє іншими приміщеннями у будинку, оскільки переобладнання, здійснені відповідачем призвели до порушення прав інших співвласників будівлі. Крім того, ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_3, вихід на мансарду, сходова клітка перебувають у спільній сумісній власності та користуванні усіх власників житлового будинку.

Доводи касаційної скарги, що відповідач, отримавши висновок експерта про стан конструкції житлового будинку, змушений був зробити перепланування мезоніну, встановити санвузол та каналізацію згідно з проєктної документацією, є безпідставними, оскільки відповідно до Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинкової території орган місцевого самоврядування такого дозволу не видавав, а висновок експерта не є таким дозволом.

Доводи касаційної скарги, що відповідач перешкод у користуванні власністю не чинив, оскільки мешканці квартир АДРЕСА_4 та АДРЕСА_5 претензій проти влаштування санвузла не мають, не заслуговують на увагу з огляду на те, що відповідно до технічного паспорта на індивідуальний житловий будинок від 14 квітня 2004 року, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, власниками є ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, а заяви про відсутність претензій щодо влаштування ОСОБА_2 санвузла є лише від ОСОБА_7 (мешканки квартири АДРЕСА_7 ) та від ОСОБА_8 (мешканки квартири АДРЕСА_8 ).

Верховний Суд не бере до уваги доводи касаційної скарги, що суди не надали оцінки актові від 18 вересня 2014 року № 003602, складеного КП "Львівводоканал". Відповідно до відповіді ЛМКП "Львівводоканал" мережі водопроводу та водовідведення на АДРЕСА_1 на балансі цього підприємства не перебувають. Якщо ЛМКП "Львівводоканал" не є балансоутримувачем будинку на АДРЕСА_1, то контролер цього підприємства не мав права складати акт від 18 вересня 2014 року № 003602 з огляду на таке.

Відповідно до рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 30 березня 2017 року, яке набрало законної сили, встановлено, що ОСОБА_2 фактично отримує послуги КП "Львівводоканал" та оплачує їх. Контролер КП "Львівводоканал" ОСОБА_12 мала право здійснити контроль за технічним станом інженерного обладнання в приміщеннях будинку АДРЕСА_1 . Будь-яких належних та допустимих доказів неправомірності дій ОСОБА_12 при складанні акта від 18 вересня 2014 року № 003602 не надано.

Безпідставними є доводи касаційної скарги, що суди не взяли до уваги та не надали правову оцінку, що ОСОБА_3, якій було за її зверенням вручено акт від 18 вересня 2014 року № 003602, не зверталася до суду про порушення, як вона вважає, її прав, а до суду звернулася ОСОБА_1 . Згідно з цим актом ОСОБА_3 була присутня при його складанні, проте відповідач не надав жодного доказу на підтвердження того, що саме за її зверненням була проведена перевірка.

З урахуванням предмета та підстав позову, необгрунтованими є посилання в касаційній скарзі, що іншого житла у відповідача та його сім`ї немає, дії позивача вважає нелюдським проступком та такими, що порушує його права, а відповідна реконструкція життєво необхідна для його сім`ї.

Верховний Суд відхиляє посилання на Порядок проведення переобладнання горищ на мансардні поверхи або надбудови у житлових будинках м. Львова з метою ремонту дахів та розширення житлового фонду, який затверджений рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради від 06 липня 2007 року № 442, оскільки надання права здійснювати переобладнання горищ і надбудови житлових будинків на мансардні поверхи без отримання згоди співвласників суперечить законодавству.

Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції не надав правової оцінки тому, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, оскільки суд провів розгляд справи без належного повідомлення про виклик в судове засідання відповідача та його представника, не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі, закріплені, зокрема, у статті 43 ЦПК України.

Згідно з частиною шостою, пунктом 2 частини сьомої, частиною одинадцятою статті 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається, зокрема фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Аргументи касаційної скарги, що суд першої інстанції здійснив розгляд справи без участі відповідача та його представника і без належного повідомлення відповідача про розгляд справи, не є підставою для скасування судового рішення відповідно до статті 411 ЦПК України.

Крім того, згідно з матеріалами справи у судових засіданнях 26 серпня 2016 року, 14 листопада 2016 року, 07 грудня 2016 року, 27 квітня 2017 року, 31 травня 2017 року, 23 березня 2018 року, 07 травня 2018 року брав участь представник відповідача ОСОБА_13, який не був позбавлений права надати пояснення та докази у справі.

Від відповідача та його представника ОСОБА_13 неодноразово надходили клопотання про відкладення розгляду справи від 05 жовтня 2016 року, 06 листопада 2017 року, 14 лютого 2018 року, 14 червня 2018 року у суді першої інстанції та від 10 травня 2019 року, 23 серпня 2019 року у суді апеляційної інстанції.

Верховний Суд зауважує, що відповідач не був позбавлений об`єктивної можливості дізнатися про рух справи, користуючись засобами поштового зв`язку, офіційним вебсайтом судової влади України, однак наданими йому процесуальними правами не скористався. Сам лише факт отримання скаржником кореспонденції пізніше, яку суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав за належною адресою, зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 січня 2019 року у справі № 761/15565/16-ц, від 17 квітня 2019 року у справі № 922/1714/18, від 03 червня 2020 року у справі № 318/89/18.

Інші доводи касаційної скарги аналогічні доводам апеляційної скарги, зводяться до незгоди з судовими рішеннями та необхідності переоцінки доказів у справі, проте встановлення обставин справи і перевірка їх доказами не належить до компетенції суду касаційної інстанції.

Клопотання представника ОСОБА_1 про розгляд справи у судовому засіданні за участю сторін в режимі відеоконференції суд касаційної інстанції відхилив, з огляду на відсутність необхідності заслухати пояснення сторін (статті 43, 402 ЦПК України).

................

Перейти до повного тексту