Постанова
Іменем України
10 червня 2021 року
м. Київ
справа № 592/3033/20
провадження № 61-10566св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Ткачука О. С.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Громадська організація "Сумське міське об`єднання громадян "ПОДІЯ-2011",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Громадської організації "Сумське міське об`єднання громадян "ПОДІЯ-2011" про визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ковпаківського районного суду міста Суми від 08 травня 2020 року в складі судді Литовченка О. В. та постанову Сумського апеляційного суду від 22 червня 2020 року в складі колегії суддів: Кононенко О. Ю., Криворотенка В. І., Собини О. І.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Громадської організації "Сумське міське об`єднання громадян "ПОДІЯ-2011" (далі - ГО "СМОГ"ПОДІЯ-2011") про визнання договору купівлі-продажу дійсним.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що відповідно до рішення установчих зборів мешканців гуртожитку на АДРЕСА_1 від 01 серпня 2011 року, протокол № 1, та рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 06 вересня 2011 року № 549 було створено та зареєстровано Сумське міське об`єднання громадян-мешканців гуртожитку на АДРЕСА_1 "ПОДІЯ-2011" і він є його учасником.
Відповідно до рішення загальних зборів мешканців гуртожитку від 26 вересня 2019 року, протокол № 6, відповідача перейменовано в ГО "СМОГ "ПОДІЯ-2011".
Відповідно до договору купівлі-продажу гуртожитку від 20 грудня 2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Канівець Л.О., за номером 2966, відповідач придбав у власність від Управління майна комунальної власності Сумської міської ради гуртожиток площею 3405,2 кв. м, який розташований за адресою АДРЕСА_1 .
18 жовтня 2017 року приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Канівець Л. О. видано дублікат вказаного вище договору за реєстровим номером 1500.
Відповідно до рішення загальних зборів ГО "СМОГ "ПОДІЯ-2011" від 17 жовтня 2017 року, протокол № 2, позивачу надано право на укладення договору купівлі-продажу частки у спільному майні, а саме, кімнати № 59 у гуртожитку за ціною 1 грн.
У зв`язку із створенням йому перешкод у користуванні кімнатою № 59, рішенням Ковпаківського районного суду міста Суми від 11 серпня 2017 року у справі № 592/2099/17, яке набрало законної сили, позивача було вселено до житлової кімнати № 59 у гуртожитку.
Згідно з рішенням Ковпаківського районного суду міста Суми від 25 вересня 2018 року у справі № 2/592/909/17 було знято арешт з кімнати № 59 в гуртожитку.
26 листопада 2018 року між сторонами в простій письмовій формі укладено договір купівлі-продажу кімнати № 59 у гуртожитку, відповідно до якого позивач купив у відповідача зазначену кімнату за 1 грн. На виконання умов договору, позивач сплатив відповідачу визначену ціну майна. Кімната № 59 передана позивачу відповідачем за актом приймання-передачі від 26 листопада 2018 року.
27 листопада 2018 року позивач звернувся до приватного нотаріуса Сумського міського нотаріального округу Канівець Л. О. за нотаріальним посвідченням укладеного договору купівлі-продажу.
Постановою від 29 листопада 2018 року приватний нотаріус Канівець Л. О. відмовила йому у вчинені нотаріальної дії на підставі статей 46-1, 49 Закону України "Про нотаріат", у зв`язку з наявністю у відношенні відповідача шести виконавчих проваджень про стягнення коштів.
З метою вирішення питання в позасудовому порядку, він звертався із відповідними заявами до Головного управління юстиції у Сумській області, проте, відповіді не отримав. Оскільки укласти нотаріально посвідчений договір відповідно до вимог статей 182, 657 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), немає можливості з причин, що не залежать від позивача, посилаючись на статті 220 ЦК України та статтю 47 Конституції України, просив суд визнати дійсним договір купівлі-продажу кімнати № 59 у гуртожитку, укладений між ним та ГО "СМГО "ПОДІЯ-2011".
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Ковпаківського районного суду міста Суми від 08 травня 2020 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні підстави, передбачені частинами другою статті 220 ЦК України, для визнання дійсним договору купівлі-продажу кімнати № 59 у гуртожитку від 26 листопада 2018 року, укладеного між ОСОБА_1 та ГО "СМОГ "ПОДІЯ-2011", оскільки позивачем не надано доказів, що відповідач ухилився від нотаріального посвідчення спірного договору та що така можливість була втрачена. Натомість визнання відповідачем позову свідчить про відсутність спору про право.
Постановою Сумського апеляційного суду від 22 червня 2020 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Ковпаківського районного суду міста Суми від 08 травня 2020 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що позивачем не доведено факту ухилення відповідача від нотаріального посвідчення правочину і, що можливість його нотаріального посвідчення втрачена, що є обов`язковою умовою для визнання правочину дійсним на підставі частини другої статті 220 ЦК України.
Відмова нотаріуса посвідчити договір купівлі-продажу ґрунтується на вимогах статей 49 Закону України "Про нотаріат". Після усунення підстав, за яких відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, сторони договору мають право повторно звернутись за його посвідченням.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У липні 2020року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу в якій просив скасувати рішення Ковпаківського районного суду міста Суми від 08 травня 2020 року та постанову Сумського апеляційного суду від 22 червня 2020 року і передати справу на новий розгляд до Ковпаківського районного суду міста Суми.
Касаційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, неповним з`ясуванням обставини, що мають значення для справи.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції у порушення норм процесуального права помилково відніс дану справу до категорії малозначних та розглянув у порядку спрощеного позовного провадження.
Апеляційний суд завдань цивільного судочинства не виконав, оцінки дійсним обставинам справи, що безумовно вказують на остаточну безповоротну втрату можливості нотаріально посвідчити договір купівлі-продажу кімнати з причин, що не залежать від позивача та об`єктивно не можуть бути усунуті відповідачем, не надав, формально підійшов до розгляду апеляційної скарги, так як рішення місцевого суду є суперечливим як щодо оцінки наявних у справі доказів, так і щодо можливості застосування до спірних відносин частини другої статті 220 ЦК України.
Також зазначає, що до звернення до суду з позовом позивач вжив усіх можливих заходів для укладення відповідного договору в нотаріальній формі, проте, з незалежних від нього причин, здійснити нотаріальне посвідчення вказаного договору не може. Тобто, неможливість нотаріального посвідчення договору обумовлена саме ухиленням від його посвідчення зі сторони відповідача, і вказані обставини усунути неможливо ні через місяць, ні через рік, ні через 10 років. Борги відповідач погасити не може.
Також скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій не враховано висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постанові Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі № 520/4205/15-ц (провадження № 61-7705св18).
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 07 серпня 2020 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Києво-Святошинського районного суду Київської області.
Справа надійшла до Верховного Суду у серпні 2020 року.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
26 листопада 2018 між ОСОБА_1 та Сумським міським об`єднанням громадян - мешканців гуртожитку на АДРЕСА_1 "ПОДІЯ - 2011" у простій письмовій формі укладено договір купівлі-продажу кімнати АДРЕСА_2, площею 16,9 квадратних метри (а. с. 27).
Згідно з пунктами 8, 11-12 договору, договірна ціна квартири складає 1 грн. Перехід права власності на квартиру від продавця до покупця відбувається з моменту державної реєстрації цього договору. Цей договір підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації у порядку, що визначений чинним законодавством України.
27 листопада 2018 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Сумського міського нотаріального округу Канівець Л. О. з заявою про нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу житлового приміщення № 59 (а. с. 23).
29 листопада 2018 року приватний нотаріус Канівець Л. О. винесла постанову, якою відмовила позивачу в посвідченні договору купівлі-продажу кімнати № 59, власником та продавцем якого є Сумське міське об`єднання громадян мешканців гуртожитку по АДРЕСА_1 "Подія-2011", посилаючись на положення статті 49 Закону України "Про нотаріат" та на те, що особа, яка бажає відчужити належне їй майно, внесена до Єдиного реєстру боржників (а. с. 24).
Рішенням загальних зборів від 26 вересня 2019 року Сумське міське об`єднання громадян-мешканців гуртожитку на АДРЕСА_1 "Подія-2011" перейменовано у ГО "Сумське міське об`єднання громадян "ПОДІЯ-2011".
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судові рішення суду першої та апеляційної інстанційвідповідають вказаним вимогам закону.
Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін з огляду на таке.