Постанова
Іменем України
10 червня 2021 року
м. Київ
справа № 766/14286/17
провадження № 61-18218св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Державне підприємство "Адміністрація морських портів України",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Херсонської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 21 квітня 2020 року в складі судді Майдан С. І. та постанову Херсонського апеляційного суду від 30 вересня 2020 року в складі колегії суддів: Кузнєцової О. А., Вейтас І. В., Радченка С. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (далі - ДП "Адміністрація морських портів України"), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив визнати незаконним наказ про звільнення, поновити його на роботі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з моменту звільнення до моменту винесення рішення по справі.
В обґрунтування позову зазначив, що 15 вересня 2014 року його було зараховано у порядку переведення до Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" на посаду виконуючого обов`язки заступника начальника з загальних питань керівництва "Адміністрація морських портів України". Згідно з наказом від 25 липня 2017 року № 336-к він був звільнений із займаної посади на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у зв`язку із скороченням штатів.
Позивач вказував на те, що його звільнення відбулося з порушенням вимог частини другої статті 40 КЗпП України, якою встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 вказаної статті допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Наполягав на тому, що відповідно до статті 235 КЗпП України в разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 21 квітня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано незаконним наказ ДП "Адміністрація морських портів України" про звільнення ОСОБА_1 з посади виконуючого обов`язки заступника начальника з загальних питань керівництва "Адміністрація морських портів України" від 25 липня 2017 року № 336-к. Поновлено ОСОБА_1 на посаді виконуючого обов`язки заступника начальника з загальних питань керівництва "Адміністрація морських портів України" Херсонської філії "Адміністрація морських портів України". Стягнуто з ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Херсонської філії ДП "Адміністрація морських портів України" на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 25 липня 2017 року по 21 квітня 2020 року в сумі 902 121,48 грн без утримання податків та інших обов`язкових платежів. Стягнуто з ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Херсонської філії ДП "Адміністрація морських портів України" на користь держави судовий збір в сумі 8 000,00 грн. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу за один календарний місяць (березень 2020 року) у розмірі 27 495,72 грн.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення ОСОБА_1 з посади виконуючого обов`язки заступника начальника з загальних питань керівництва "Адміністрація морських портів України" здійснено з порушенням вимог статті 49-2 КЗпП України щодо порядку вивільнення працівників, оскільки відповідач не запропоновував усі вакантні посади, які були наявні на підприємстві протягом двох місяців і які існували на день звільнення позивача, у тому числі в інших філіях підприємства.
Постановою Херсонського апеляційного суду від 30 вересня 2020 року апеляційну скаргу ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Херсонської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" задоволено частково. Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 21 квітня 2020 року в частині стягнення з ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Херсонської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" на користь ОСОБА_1 заробітної плати за час вимушеного прогулу та судового збору змінено, шляхом зменшення суми стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу з 902 121,48 грн до 898 193,52 грн без урахування прибуткового податку та інших обов`язкових платежів. Зменшено суму стягнення судового збору з ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Херсонської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" на користь держави з 8 000,00 грн до 7 964,80 грн. В іншій частині рішення міського суду залишено без змін.
Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині розміру заробітної плати за час вимушеного прогулу, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, апеляційний суд виходив із того, що судом першої інстанції неправильно розраховано середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 25 липня 2017 року по 21 квітня 2020 року, оскільки неправильно визначено кількість робочих днів, у зв`язку з чим сума стягнення з відповідача на користь позивача середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу підлягає зменшенню.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в частині визнання незаконним звільнення ОСОБА_1 з посади виконуючого обов`язки заступника начальника з загальних питань керівництва "Адміністрація морських портів України" та поновлення його на посаді, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції в цій частині, оскільки відповідач не запропоновував усі вакантні посади, які були наявні на підприємстві протягом двох місяців і які існували на день звільнення позивача, у тому числі в інших філіях підприємства.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи
У грудні 2020 року ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Херсонської філії ДП "Адміністрація морських портів України" із застосуванням засобів поштового зв`язку звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 21 квітня 2020 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 30 вересня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі і стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу в сумі 898 193,52 грн. Також заявник просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь судовий збір у сумі 17 209,60 грн.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій:
- не врахували, що ОСОБА_1 не долучив до позовної заявив жодного доказу, який міг підтвердити наявність у заявника інших вакантних посад, які не були запропоновані позивачу перед звільненням;
- порушили право заявника на розгляд справи упродовж розумного строку, що суттєво вплинуло на розмір компенсації (заробітної плати за час вимушеного прогулу позивача);
- не врахували, що надаючи згоду на призначення виконуючим обов`язки заступника начальника з загальних питань керівництва "Адміністрація морських портів України" позивач усвідомлював, що він виконуватиме такі обов`язки тимчасово, а отже, може бути звільнений від їх виконання у разі прийняття такого рішення в будь-який час;
- не звернули увагу на те, що чинне законодавство не передбачає можливості поновлення працівника на роботі після закінчення строку дії трудового договору в судовому порядку;
- не дослідили усі наявні у справі докази;
- не врахували висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 264/2520/18; від 18 липня 2020 року у справі № 758/824/17, від 03 березня 2020 року у справі № 340/236/17, від 01 липня 2020 року у справі № 760/7225/16-ц, від 27 лютого 2020 року у справі № 757/4906/15-ц, від 26 лютого 2020 року у справі № 310/2428/18, від 15 січня 2020 року у справі № 761/210008/18, від 15 листопада 2019 року у справі № 714/1129/18, та у постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 6-254цс17.
Також заявник вказав на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові не надав жодної правової оцінки аргументам апеляційної скарги та не зазначив мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного в апеляційній скарзі, що є суттєвим порушенням норм процесуального права.
Станом на момент розгляду справи Верховним Судом відзивів на касаційну скаргу ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Херсонської філії ДП "Адміністрація морських портів України" не надходило.
Рух справи у суді касаційної інстанції
08 грудня 2020 року касаційну скаргу ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Херсонської філії ДП "Адміністрація морських портів України" на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 21 квітня 2020 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 30 вересня 2020 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 15 грудня 2020 року вищевказану касаційну скаргу залишено без руху. Встановлено строк для усунення недоліків до 15 січня 2021 року, але не більше десяти днів з дня вручення ухвали, зокрема запропоновано заявнику надати докази на підтвердження отримання оскаржуваної постанови апеляційного суду саме 12 листопада 2020 року та доплатити судовий збір у розмірі 1 350,00 грн.
У січні 2021 року до Верховного Суду надійшли матеріали на усунення недоліків, зокрема платіжне доручення від 22 грудня 2020 року № 7907 про сплату судового збору у розмірі 1 350,40 грн та клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.
Ухвалою Верховного Суду від 29 січня 2021 року заявнику продовжено строк для усунення недоліків до 01 березня 2021 року, але не більше десяти днів з дня отримання цієї ухвали. Зокрема запропоновано заявнику надати докази на підтвердження дати отримання копії оскаржуваної постанови апеляційного суду.
У лютому 2021 року на адресу Верховного Суду надійшли матеріали на усунення недоліків касаційної скарги, зокрема копія листа АТ "Укрпошта" про надання інформації щодо пересилання поштових повідомлень.
Ухвалою Верховного Суду від 03 березня 2021 року поновлено ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Херсонської філії ДП "Адміністрація морських портів України" строк на касаційне оскарження рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 21 квітня 2020 року та постанови Херсонського апеляційного суду від 30 вересня 2020 року; відкрито касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргоюДП "Адміністрація морських портів України" в особі Херсонської філії ДА "Адміністрація морських портів України" на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України); витребувано матеріали справи № 766/14286/17 із Херсонського міського суду Херсонської області; надано учасникам справи строк для подання відзивів на касаційну скаргу.
У березні 2021 року матеріали справи № 766/14286/17 надійшли до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.
Фактичні обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 05 вересня 2014 року ОСОБА_1 було зараховано за переводом з Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" на посаду виконуючого обов`язки заступника начальника з загальних питань керівництва "Адміністрація морських портів України".
Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ДП "Адміністрація морських портів України", код ЄДРПОУ 38727770 є юридичною особою та має 15 відокремлених підрозділів.
Відповідно до наказу Херсонської філії ДП "Адміністрація морських портів України" від 24 травня 2017 № 235 "Про внесення змін до організаційної структури та штатного розпису підприємства", з метою упорядкування штатного розпису до затвердженої організаційної структури підприємства, відповідно до листа ДП "Адміністрація морських портів України" від 24 березня 2017 року № 1821, посаду "заступника начальника з загальних питань" 25 липня 2017 року скорочено. З цим наказом позивач ознайомлений 24 травня 2017 року.
Згідно з наказом від 24 травня 2017 року № 172-к "Про персональне попередження ОСОБА_1 про майбутнє вивільнення у зв`язку із скороченням посади", позивача було ознайомлено із відповідним наказом того ж дня, що підтверджуються підписом на наказі.
Листом-попередженням від 24 травня 2017 року ОСОБА_1 запропоновано список вакантних посад у Херсонській філії ДП "Адміністрація морських портів України", з якими позивач ознайомлений 24 травня 2017 року, та був не згоден із запропонованими посадами.
Листом-попередженням від 07 червня 2017 року ОСОБА_1 запропоновано список вакантних посад у Херсонській філії ДП "Адміністрація морських портів України", з якими позивач ознайомлений 07 червня 2017 року, та був не згоден із запропонованими посадами.
Листом-попередженням від 27 червня 2017 року ОСОБА_1 запропоновано список вакантних посад у Херсонській філії ДП "Адміністрація морських портів України", з якими позивач ознайомлений 27 червня 2017 року, та був не згоден із запропонованими посадами.
Відповідно до виписки із протоколу № 63 засідання профспілки "Херсонський морський торговельний порт" від 13 липня 2017 року вирішено надати згоду на звільнення ОСОБА_2 із посади виконуючого обов`язки заступника начальника з загальних питань.
Наказом від 25 липня 2017 року № 336-к, ОСОБА_1 було звільнено на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку із скороченням штатів. З відповідним наказом позивач був ознайомлений того ж дня, що підтверджується його розписом на відповідному наказі.
Доказів, які підтверджують факт надання позивачу пропозицій про всі наявні на підприємстві вакансії, які з`явилися на підприємстві з часу його попередження про звільнення 24 травня 2017 року та до моменту його звільнення, до 25 липня 2017 року матеріали справи не містять.
Крім того, судами встановлено, що в листі-попередження від 24 травня 2017 року, 07 червня 2017 року та 27 червня 2017 року про перелік вакантних посад, не були зазначенні наявні вакансії у Іллічівській філії ДП "Адміністрація морських портів України", Маріупольській філія ДП "Адміністрація морських портів України", Южненській філії ДП "Адміністрація морських портів України", у філії "Октябрьск" ДП "Адміністрація морських портів України", у Бердянській філії ДП "Адміністрація морських портів України", у Одеській філії ДП "Адміністрація морських портів України".
Звертаючись до суду про поновлення на роботі, ОСОБА_1 зазначив про порушення відповідачем вимог статті 49-2 КЗпП України, оскільки йому не були запропоновані усі наявні на підприємстві вакансії, які з`явилися на підприємстві протягом двох місяців і які існували на день звільнення, включаючи відокремлених підрозділів ДП "Адміністрація морських портів України".