Постанова
Іменем України
09 червня 2021 року
м. Київ
справа № 484/629/19
провадження № 61-12183св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, Первомайська районна державна адміністрація Миколаївської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Миколаївського апеляційного суду від 14 липня 2020 року у складі колегії суддів: Коломієць В. В., Лівінського І. В., Шаманської Н. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог, відзивів на позовну заяву і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області), Первомайської районної державної адміністрації Миколаївської області (далі - Первомайська РДА) про визнання недійсним та скасування розпорядження, визнання недійсним та скасування державних актів, скасування державної реєстрації земельної ділянки, визнання недійсними та скасування свідоцтв про право на спадщину за законом, посилаючись на те, щозгідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 824147, виданим 02 березня 2007 року на підставі розпорядження Первомайської РДА від 23 грудня 2006 року № 530-р, зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010802200017, його мати - ОСОБА_5 набула право власності на земельну ділянку площею 7,38 га, кадастровий номер 4825485100:05:000:0124, розташовану в межах території Мигіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла, а він прийняв спадщину та отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом, посвідчене державним нотаріусом Другої Первомайської державної нотаріальної контори Грушанською І. В. за реєстровим № 527. На підставі зазначеного свідоцтва 23 липня 2010 року він отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 263707, що був зареєстрований у Книзі записів державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011048300073. Після цього він звернувся до відділу Держгеокадастру у Первомайському районі ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області для внесення відомостей до Державного земельного кадастру, однак рішенням державного кадастрового реєстратора від 16 січня 2019 року № РВ-4800478532019 йому було відмовлено, так як в межах його земельної ділянки знаходяться інші земельні ділянки, які належать відповідачам. Державним реєстратором встановлено, що його земельна ділянка на 49,5705 % перетинається із земельною ділянкою площею 3,6904 га, кадастровий номер 4825485100:05:000:0769, 1/3 якої належить ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, 1/3 - ОСОБА_4, та 1/3 - ще не оформлена спадкоємцем ОСОБА_2 . Також належна йому земельна ділянка перетинається із земельною ділянкою площею 3,69 га, кадастровий номер 4825485100:05:000:0772, яка належить ОСОБА_2 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 263717 від 20 липня 2010 року, але не зареєстрована в Державному земельному кадастрі. В додатку № 4 до розпорядження Первомайської РДА від 05 березня 2009 року, на підставі якого ОСОБА_6 (спадкодавець відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 ) та ОСОБА_2 були видані державні акти, вбачається виправлення номера земельної ділянки, що підлягала виділенню в натурі, а тому технічна документація була виготовлена на земельну ділянку, яка розпорядженням Первомайської РДА від 23 грудня 2006 року № 530-р вже була виділена в натурі та належить йому. Вказане порушення було виявлено після того, як він звернувся до державного реєстратора за отриманням витягу з Державного земельного кадастру. Виправити допущені порушення державний реєстратор не має можливості у зв`язку з тим, що спадщина була переоформлена та зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив:
- визнати недійсним та скасувати розпорядження Первомайської РДА від 15 березня 2009 року № 64-р про виділення громадянам земельних часток (паїв) в натурі (на місцевості) в частині передачі у власність ОСОБА_6 та ОСОБА_2 земельних часток (паїв) в межах території Мигіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області;
- визнати недійсним та скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 263717, виданий Первомайською РДА 20 липня 2010 року, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, за номером 011048300067 на ім`я ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 3,6900 га, кадастровий номер 4825485100:05:000:0772, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану в межах території Мигіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області;
- визнати недійсним та скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 263716, виданий Первомайською РДА 20 липня 2010 року, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, за номером 011048300065 на ім`я ОСОБА_6 на земельну ділянку площею 3,6904 га, кадастровий номер 4825485100:05:000:0769, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану в межах території Мигіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області;
- скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 3,6904 га, кадастровий номер 4825485100:05:000:0769, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої в межах території Мигіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області;
- визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право на спадщину за законом від 11 грудня 2017 року, посвідчене державним нотаріусом Другої Первомайської державної нотаріальної контори Миколаївської області Грушанською І. В за реєстровим номером 1-2424, на ім`я ОСОБА_4 на 1/3 частку земельної ділянки загальною площею 3,6904 га, кадастровий номер 4825485100:05:000:0769, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої в межах території Мигіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області;
- визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право на спадщину за законом від 20 вересня 2018 року, посвідчене державним нотаріусом Другої Первомайської державної нотаріальної контори Миколаївської області Грушанською І. В за реєстровим номером 1-933, на ім`я ОСОБА_3 на 1/3 частку земельної ділянки загальною площею 3,6904 га, кадастровий номер 4825485100:05:000:0769, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої в межах території Мигіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області.
У відзиві на позовну заяву ОСОБА_4 та її представник - адвокат Пшесмецька Т. М. заперечили проти позову та просили відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що відповідачі успадкували земельну ділянку на законних підставах та володіють нею, не порушуючи прав та інтересів інших осіб, а доводи позивача про виправлення в розпорядженні Первомайської РДА від 05 березня 2009 року № 64-р номера земельної ділянки є недостатньою підставою для позбавлення їх права власності на спірну земельну ділянку, як і для задоволення позовних вимог в цілому. Також просили застосувати позовну давність, так як позивач міг дізнатися про порушене право з 01 січня 2013 року, коли в Україні запрацювала Національна кадастрова система.
ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області також подало відзив на позовну заяву, в якому заперечило проти позову та просило відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що частинами десятою, одинадцятою статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" та пунктом 114 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051, передбачено лише дві підстави для скасування державної реєстрації земельної ділянки, а саме: 1) поділу чи об`єднання земельних ділянок - на підставі заяви про державну реєстрацію земельних ділянок, які утворилися в результаті такого поділу чи об`єднання; 2) коли протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстроване з вини заявника, - на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманої шляхом безпосереднього доступу до зазначеного Реєстру. Тому визнання недійсним, скасування розпорядження Первомайської РДА, державних актів та свідоцтв про право на спадщину не тягне за собою скасування державної реєстрації земельної ділянки.
24 вересня 2019 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали до суду заяви, в яких просили застосувати позовну давність та відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що позивач міг дізнатися про порушене право з 01 січня 2013 року, коли в Україні запрацювала Національна кадастрова система.
Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 06 грудня 2019 року у складі судді Максютенко О. А. в задоволенні позову відмовлено.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що позивач не надав належних та допустимих доказів перетинання його земельної ділянки із земельними ділянками відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 . Оскільки в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасування розпорядження Первомайської РДА від 15 березня 2009 року № 64-р необхідно відмовити, то інші похідні позовні вимоги також не підлягають задоволенню.
Додатковим рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 20 січня 2020 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 витрати на правничу допомогу в сумі 6 500 грн.
Додаткове рішення місцевого суду мотивоване тим, що 06 грудня 2019 року, до закінчення судових дебатів, представник ОСОБА_4 - адвокат Пшесмецька Т. М. подала до суду заяву про стягнення з позивача на користь ОСОБА_4 витрат на правничу допомогу в розмірі 6 500 грн, які підтверджуються договором про надання правової допомоги від 07 березня 2019 року, укладеним між ОСОБА_4 та адвокатом Пшесмецькою Т. М., актами виконаних робіт та меморіальними ордерами. Розмір понесених витрат на правничу допомогу - 6 500 грн - відповідає вимогам частини четвертої статті 137 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) і доказів протилежного іншою стороною суду не надано.
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 14 липня 2020 року апеляційні скарги ОСОБА_1 задоволено. Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 06 грудня 2019 року та додаткове рішення цього ж суду від 20 січня 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення. Позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано розпорядження Первомайської РДА від 05 березня 2009 року № 64-р в частині виділення ОСОБА_2 та ОСОБА_6 земельних часток (паїв) в натурі (на місцевості) в межах території Мигіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області. Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 263717, виданий Первомайською РДА 20 липня 2010 року, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за номером 011048300067, на ім`я ОСОБА_2, на земельну ділянку площею 3,6900 га, кадастровий номер 4825485100:05:000:0772, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в межах території Мигіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області. Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 263716, виданий Первомайською РДА 20 липня 2010 року, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за номером 011048300065, на ім`я ОСОБА_6 на земельну ділянку площею 3,6900 га, кадастровий номер 4825485100:05:000:0769, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в межах території Мигіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області. Скасовано державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельної ділянки площею 3,6904 га, кадастровий номер 4825485100:05:000:0769, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в межах території Мигіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області. Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 11 грудня 2017 року, посвідчене державним нотаріусом Другої Первомайської державної нотаріальної контори Миколаївської області Грушанською І. В за реєстровим номером 1-2424, на ім`я ОСОБА_4 на 1/3 частку земельної ділянки загальною площею 3,6904 га, кадастровий номер 4825485100:05:000:0769, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в межах території Мигіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області. Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 20 вересня 2018 року, посвідчене державним нотаріусом Другої Первомайської державної нотаріальної контори Миколаївської області Грушанською І. В за реєстровим номером 1-933, на ім`я ОСОБА_3 на 1/3 частку земельної ділянки загальною площею 3,6904 га, кадастровий номер 4825485100:05:000:0769, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в межах території Мигіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області. Стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області, Первомайської РДА на користь держави судовий збір в розмірі по 983,12 грн з кожного. Стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області, Первомайської РДА на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі по 3 917,48 грн з кожного.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновок суду першої інстанції про недоведеність факту перетинання земельних ділянок відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 із земельною ділянкою ОСОБА_1 є помилковим та ґрунтується на неповному з`ясуванні обставин справи. Всупереч встановленому рішенням Загальних зборів власників земельних часток (паїв) Відкритого акціонерного товариства "Бузькі Пороги" від 09 жовтня 2004 року про розподіл земельних ділянок між власниками земельних паїв щодо виділення ОСОБА_7 (після смерті спадкоємцем був ОСОБА_8, спадкоємцями якого були ОСОБА_6 та ОСОБА_2 ) ділянки № НОМЕР_1, технічна документація із землеустрою була виготовлена на земельну ділянку за № НОМЕР_2, яка була розподілена ОСОБА_5 та на яку вже була виготовлена технічна документація із землеустрою, затверджена розпорядженням Первомайської РДА від 23 грудня 2006 року № 530-р, відповідно до якої передано у власність ОСОБА_5 земельні ділянки у розмірах, визначених цією технічною документацією. Крім того, оскаржуване розпорядження Первомайської РДА від 05 березня 2009 року № 64-р, на підставі якого були видані спірні державні акти, було прийнято ще до виготовлення технічної документації із землеустрою на земельні ділянки ОСОБА_6 та ОСОБА_2, тоді як відповідні рішення районної державної адміністрації про затвердження цієї технічної документації із землеустрою та про передачу земельних ділянок у власність вказаним особам не приймалося. Рішеннями державного кадастрового реєстратора відділу у Первомайському районі ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області Сопунова О. В. від 16 січня 2019 року № РВ-4800478532019 та від 25 жовтня 2019 року № РВ-4800635012019 ОСОБА_1 як власнику земельної ділянки з кадастровим номером 4825485100:05:000:0124 відмовлено у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру у зв`язку з тим, що ця земельна ділянка перетинається з ділянкою з кадастровим номером 4825485100:05:000:0769 (земельна ділянка ОСОБА_6 ), площа співпадає на 49,5705 %, та ділянкою з кадастровим номером 4825485100:05:000:0772 (земельна ділянка ОСОБА_2 ), площа співпадає на 49,987 %. Висновки, викладені у зазначених рішеннях, підтвердив допитаний судом першої інстанції державний кадастровий реєстратор Сопунов О. В., який також пояснив, що технічна документація із землеустрою на земельну ділянку з кадастровим номером 4825485100:05:000:0772 та технічна документація і землеустрою на земельні ділянки з кадастровими номерами 4825485100:05:000:0769 і 4825485100:05:000:0772 виготовлені на одну й ту саму земельну ділянку. Висновком земельно-технічного експертного дослідження № 1, складеним 16 березня 2020 року судовим експертом Дроботом В. В., також підтверджено перетинання вищезазначених земельних ділянок. Аналогічні пояснення дав експерт Дробот В. В. в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції. Відповідачі не надали доказів на спростування факту накладення земельних ділянок. За таких обставин, з огляду на положення статей 152, 155 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), частини першої статті 21 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування розпорядження Первомайської РДА від 05 березня 2009 року № 64-р в частині виділення ОСОБА_2 та ОСОБА_6 земельних часток (паїв) в натурі (на місцевості) в межах території Мигіївської сільської ради є обґрунтованими. Аналогічні правові висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 540/861/16-ц та в постанові Верховного Суду від 14 квітня 2020 року у справі № 233/4679/18-ц. Вимоги позивача про скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 4825485100:05:000:0769 в Державному земельному кадастрі та визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом від 11 грудня 2017 року та від 20 вересня 2018 року на ім`я ОСОБА_4 і ОСОБА_3 на 1/3 частку земельної ділянки з кадастровим номером 4825485100:05:000:0769 за кожною є похідними від основних позовних вимог, а тому вони також підлягають задоволенню. Зі змісту позовної заяви вбачається, що про порушення своїх прав власника земельної ділянки ОСОБА_1 стало відомо тільки після отримання рішень державного кадастрового реєстратора від 16 січня 2019 року та від 25 жовтня 2019 року про відмову в реєстрації його земельної ділянки. Тобто перебіг позовної давності за вимогами ОСОБА_1 розпочався з 17 січня 2019 року. В суді апеляційної інстанції представники ОСОБА_1 і ОСОБА_4 пояснили, що фактично межові знаки на земельних ділянках сторін не встановлені, а права позивача як власника земельної ділянки ніхто не оспорював. Тому позивачем не пропущено позовну давність. Оскільки рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову ОСОБА_1, то відсутні підстави для стягнення з нього на користь ОСОБА_4 витрат на правничу допомогу в розмірі 6 500 грн.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.
12 серпня 2020 року ОСОБА_4 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Миколаївського апеляційного суду від 14 липня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення і залишити в силі рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 06 грудня 2019 року та додаткове рішення цього ж суду від 20 січня 2020 року.
На обґрунтування підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, ОСОБА_4 послалася на те, що апеляційний суд не врахував правових висновків, викладених в:
- постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 707/1580/15-ц (провадження № 14-70цс18), в якій зазначено, що у статті 41 Конституції України вказано, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Право власності та право користування земельною ділянкою набуваються в порядку, визначеному ЗК України, який також передбачає вичерпний перелік підстав для припинення таких прав. Крім того, громадянин України, який у межах, наданих законодавством України набув права на земельну ділянку, не може нести негативних наслідків у зв`язку з порушенням процедури прийняття рішення органами влади чи місцевого самоврядування, які, як презюмується, діють у межах правового поля;
- постанові Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 294/220/14-ц (провадження № 61-9564св18), в якій зазначено, що при дослідженні доказів і наданні оцінки дотриманню з боку позивача позовної давності, судом апеляційної інстанції залишено поза увагою, що потреба виправити минулу помилку, допущену державним органом, не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Ризик помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип належного урядування може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку, а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові;
- постанові Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 346/5603/17 (провадження № 61-41031св18), в якій зазначено, що дослідження нових доказів провадиться, зокрема, у таких випадках: якщо докази існували на час розгляду справи судом першої інстанції, але особа, яка їх подає до апеляційного суду, з поважних причин не знала й не могла знати про їх існування; докази існували на час розгляду справи в суді першої інстанції і учасник процесу знав про них, однак з об`єктивних причин не міг подати їх до суду; додаткові докази, які витребовувалися раніше, з`явилися після ухвалення рішення судом першої інстанції; суд першої інстанції неправомірно виключив із судового розгляду подані учасником процесу докази, що могли мати значення для вирішення справи; суд першої інстанції необґрунтовано відмовив учаснику процесу в дослідженні доказів, що могли мати значення для вирішення справи (необґрунтовано відмовив у призначенні експертизи, витребуванні доказів, якщо їх подання до суду для нього становило певні труднощі тощо); наявні інші поважні причини для їх неподання до суду першої інстанції у випадку відсутності умислу чи недбалості особи, яка їх подає, або вони не досліджені судом унаслідок інших процесуальних порушень. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, апеляційний суд зобов`язаний мотивувати свій висновок (пункт 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року №12 "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку"). Про прийняття та дослідження нових доказів апеляційний суд не мотивував свій висновок в ухваленому судовому рішенні. За таких обставин, коли фактичні обставини для правильного вирішення справи не встановлені, судові рішення не можуть вважатись законними і обґрунтованими та в силу статті 411 ЦПК України підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції в оскаржуваній частині;
- постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 145/474/17 (провадження № 61-35488св18), в якій зазначено, що апеляційний суд при перевірці законності й обґрунтованості рішення суду першої інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та не має права виходити як за межі доводів апеляційної скарги, так і за межі вимог, заявлених у суді першої інстанції, крім випадків, передбачених частинами третьою та четвертою цієї статті. За змістом пункту 6 частини другої статті 356, частини третьої статті 367 та пункту 1 частини першої статті 376 ЦПК України апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею, або які неправомірно не були цим судом прийняті та досліджені, або доказами, які судом першої інстанції досліджувались із порушенням установленого порядку. У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції. Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК України щодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Дослідження нових доказів провадиться, зокрема, у таких випадках: якщо докази існували на час розгляду справи судом першої інстанції, але особа, яка їх подає до апеляційного суду, з поважних причин не знала й не могла знати про їх існування; докази існували на час розгляду справи в суді першої інстанції і учасник процесу знав про них, однак з об`єктивних причин не міг подати їх до суду; додаткові докази, які витребовувалися раніше, з`явилися після ухвалення рішення судом першої інстанції; суд першої інстанції неправомірно виключив із судового розгляду подані учасником процесу докази, що могли мати значення для вирішення справи; суд першої інстанції необґрунтовано відмовив учаснику процесу в дослідженні доказів, що могли мати значення для вирішення справи (необґрунтовано відмовив у призначенні експертизи, витребуванні доказів, якщо їх подання до суду для нього становило певні труднощі тощо); наявні інші поважні причини для їх неподання до суду першої інстанції у випадку відсутності умислу чи недбалості особи, яка їх подає, або вони не досліджені судом унаслідок інших процесуальних порушень. Таких обставин апеляційним судом встановлено не було;
- постанові Верховного Суду від 04 вересня 2019 року у справі № 760/10691/18 (провадження № 61-8593св19), в якій зазначено, що суди попередніх інстанцій, задовольняючи позов, дійшли висновку про те, що позовна давність не пропущена, оскільки позивач довідалася про порушення її прав у 2015 році, а з указаним позовом звернулася до суду у 2018 року, тобто в межах позовної давності, при цьому не звернули уваги не та, що інформація щодо володіння особою рухомим та нерухомим майном є відкритою, позивач була зобов`язана та мала можливість відслідковувати стан своїх майнових прав, оскільки відповідно до положень статей 319, 322 ЦПК України власність зобов`язує;
- постанові Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 200/19766/16-ц (провадження № 61-4313св19), в якій зазначено, що Європейський суд з прав людини наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце в далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту з плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами №№ 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі "Відкрите акціонерне товариство "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"). Порівняльний аналіз термінів "довідалася" та "могла довідатися", що містяться в статті 76 Цивільного кодексу Української РСР, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше. Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 22 лютого 2017 року № 6-17цс17.
20 жовтня 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, зазначивши про його законність і обґрунтованість та безпідставність доводів скарги. Наведені в касаційній скарзі ОСОБА_4 правові висновки Верховного Суду стосуються правовідносин, які не є подібними до правовідносин в цій справі, так як викладені у спорах громадян з відповідними органами місцевого самоврядування, тобто з державою. Оскільки в цій справі сторонами є фізичні особи з рівними правами, кожен з яких захищає своє право власності на земельну ділянку, то суд мав встановити, чиє право було набуте законним шляхом, що й встановив апеляційний суд.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області.
11 вересня 2020 року справа № 484/629/19 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 жовтня 2020 року клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на подання відзиву на касаційну скаргу задоволено частково. Продовжено до 20 жовтня 2020 року ОСОБА_1 строк на подання відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Миколаївського апеляційного суду від 14 липня 2020 року в цій справі.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 червня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
За змістом пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Згідно з частинами першою, третьою статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Апеляційним судом встановлено, що згідно з протоколом Загальних зборів власників земельних часток (паїв) Відкритого акціонерного товариства "Бузькі Пороги" від 09 жовтня 2004 року за результатами проведеного розподілу земельних ділянок між власниками земельних паїв ОСОБА_5 була виділена ділянка № НОМЕР_2, а ОСОБА_7 - ділянка № НОМЕР_1 .
Розпорядженням Первомайської РДА від 28 липня 2006 року № 308-р "Про надання дозволу на виділення земельних часток (паїв) в натурі (на місцевості) в межах території Мигіївської сільської ради" надано дозвіл на складання технічної документації на виділення земельних часток (паїв) в натурі (на місцевості) в межах території Мигіївської сільської ради громадянам згідно з додатком. В додатку до цього розпорядження у списку громадян, які подали заяви на передачу їм у власність земельних часток (паїв) в межах території Мигіївської сільської ради, зазначена, в тому числі ОСОБА_5, номер земельної ділянки, що передається їй у власність, - НОМЕР_2.
Розпорядженням Первомайської РДА від 23 грудня 2006 року № 530-р було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності громадянам України на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах території Мигіївської сільської ради згідно з додатком, та передано безоплатно у власність земельні ділянки у розмірах, визначених технічною документацією із землеустрою. В додатку до цього розпорядження у списку громадян, яким передаються у власність земельні ділянки, зазначена ОСОБА_5, номер земельної ділянки, що передається їй у власність, - НОМЕР_2, площа - 7,78 га, з яких 7,38 га - рілля, 0,10 га - сади. На підставі вказаного розпорядження 02 березня 2007 року ОСОБА_5 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 824147.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла, після її смерті спадщину за заповітом, яка складається із земельної ділянки площею 7,38 га, що розташована в межах території Мигіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, прийняв її син - ОСОБА_1 .
На підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом ОСОБА_1 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 263707, що був зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів землі за № 011048300073, кадастровий номер земельної ділянки 4825485100:05:000:0124.
Розпорядженням Первомайської РДА від 05 березня 2009 року № 64-р "Про виділ громадянам земельних ділянок часток (паїв) в натурі (на місцевості)" виділено земельні частки (паї) в натурі (на місцевості) в межах території, в тому числі Мигіївської сільскої ради громадянам (власникам сертифікатів) у відповідності з проектами розподілу земельних ділянок, згідно з додатками. В додатку № 4 до вказаного розпорядження у списку громадян, які подали заяви на передачу їм у власність земельних часток (паїв) в межах території Мигіївської сільської ради зазначено ОСОБА_6 - 1/2 частка земельної ділянки № НОМЕР_2 та ОСОБА_2 - 1/2 частка земельної ділянки № НОМЕР_2 .
При цьому в додатку до розпорядження Первомайської РДА від 05 березня 2009 року № 64-р вбачається виправлення номера земельної ділянки, яка підлягає передачі у власність ОСОБА_6 та ОСОБА_2, на № НОМЕР_2 без будь-яких застережень про це.
Аналогічне виправлення вбачається у вищевказаному додатку, що міститься в оригіналі технічної документації із землеустрою, виготовленої на підставі розпорядження Первомайської РДА від 05 березня 2009 року № 64-р, яка була досліджена судом.
На підставі вищевказаного розпорядження 20 липня 2010 року Первомайською РДА було видано ОСОБА_6 державний акт серії ЯИ № 263716 на право власності на земельну ділянку площею 3,69 га, кадастровий номер 4825485100:05:000:0769, а ОСОБА_2 - державний акт серії ЯИ № 263717 на право власності на земельну ділянку площею 3,69 га, кадастровий номер 4825485100:05:000:0772.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 померла, після її смерті спадщину за законом, яка складається із земельної ділянки площею 3,6904 га, що розташована в межах території Мигіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, прийняли її дочки - ОСОБА_4 та ОСОБА_3, а також онука - ОСОБА_2 .
Згідно із свідоцтвом про право на спадщину за законом від 11 грудня 2017 року, виданим державним нотаріусом Другої Первомайської державної нотаріальної контори Миколаївської області, відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 є співвласниками (по 1/3 частці кожний) земельної ділянки площею 3,6904 га, що знаходиться в межах Мигіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
За відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності ОСОБА_3 на 1/3 частку земельної ділянки площею 3,6904 га, кадастровий номер 4825485100:05:000:0769, було зареєстровано на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 20 вересня 2018 року, посвідченого державним нотаріусом Другої Первомайської державної нотаріальної контори Миколаївської області за реєстровим номером 1-933, а право власності ОСОБА_4 на 1/3 частку зазначеної земельної ділянки - на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 11 грудня 2017 року, посвідченого державним нотаріусом Другої Первомайської державної нотаріальної контори Миколаївської області за реєстровим номером 1-2424.
На запит суду першої інстанції листом Первомайської РДА від 08 жовтня 2019 року № 2046-01.02-12 було повідомлено, що проекти розподілу земельних ділянок (з додатками) виділу земельних часток (паїв) в натурі (на місцевості), виготовлені відповідно до розпорядження Первомайської РДА від 05 березня 2009 року № 64-р, в матеріалах Первомайської РДА відсутні.
Отже, апеляційним судом встановлено, що технічна документація із землеустрою була виготовлена на земельну ділянку № НОМЕР_2, яка була розподілена ОСОБА_5 та на яку вже була виготовлена технічна документація із землеустрою, затверджена розпорядженням Первомайської РДА від 23 грудня 2006 року № 530-р, відповідно до якої передано у власність ОСОБА_5 земельну ділянку площею 7,38 га.
03 січня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до відділу у Первомайському районі ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області із заявою про внесення відомостей (змін) до Державного земельного кадастру.
Рішенням державного кадастрового реєстратора відділу у Первомайському районі ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області від 16 січня 2019 року № РВ-4800478532019 власнику земельної ділянки з кадастровим номером 4825485100:05:000:0124 ОСОБА_1 відмовлено у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру у зв`язку з тим, що вказана земельна ділянка перетинається з ділянкою з кадастровим номером 4825485100:05:000:0769, площа співпадає на 49,5705 %.
18 жовтня 2019 року ОСОБА_5 повторно звернувся до відділу у Первомайському районі ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області із заявою про внесення відомостей (змін) до Державного земельного кадастру.
Рішенням державного кадастрового реєстратора відділу у Первомайському районі ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області від 25 жовтня 2019 року № РВ-4800635012019 власнику земельної ділянки з кадастровим номером 4825485100:05:000:0124 ОСОБА_1 відмовлено у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру у зв`язку з тим, що вказана земельна ділянка перетинається з ділянкою з кадастровим номером 4825485100:05:000:0769, площа співпадає на 49,5705 %, та ділянкою з кадастровим номером 4825485100:05:000:0772, площа співпадає на 49,987 %.
Викладені у вищенаведених рішеннях висновки підтвердив допитаний судом першої інстанції державний кадастровий реєстратор Сопунов О. В., який також пояснив, що технічна документація із землеустрою на земельну ділянку з кадастровим номером 4825485100:05:000:0124 та технічна документація із землеустрою на земельні ділянки з кадастровими номерами 4825485100:05:000:0769 і 4825485100:05:000:0772 виготовлені на одну й ту саму земельну ділянку.
Висновком земельно-технічного експертного дослідження № 1, складеним 16 березня 2020 року судовим експертом Дроботом В. В., також підтверджено перетинання вищезазначених земельних ділянок. Причиною перетинання земельних ділянок є внесення (перенесення) до Державного земельного кадастру недостовірних даних, а саме координат поворотних точок земельних ділянок з кадастровими номерами 4825485100:05:000:0769 та 4825485100:05:000:0772.
Аналогічні пояснення дав експерт Дробот В. В. в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції.
Доказів, які б спростовували факт накладання земельних ділянок ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на земельну ділянку ОСОБА_1 відповідачами не надано.
Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Частиною першою статті 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Порядок безоплатної приватизації громадянами земельних ділянок визначений статтею 118 ЗК України.
Згідно з частинами першою, другою, четвертою, дев`ятою, десятою статті 118 ЗК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки. Відповідний орган місцевого самоврядування або орган виконавчої влади в місячний термін розглядає клопотання і надає дозвіл підприємствам, установам та організаціям на розробку проекту приватизації земель. Проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини та подається на розгляд відповідних місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування. Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у місячний строк розглядає проект відведення та приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність.
Відповідно до частини третьої статті 122 ЗК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, районні державні адміністрації на їх території надають земельні ділянки із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті; в) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті.
Частиною першою статті 125 ЗК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.
Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України (частина перша статті 126 ЗК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
Пунктом 11 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року № 677, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок № 677), передбачено, що після одержання позитивного висновку державної експертизи проект відведення земельної ділянки розглядається сільською, селищною, міською радою, районною, Київською та Севастопольською міською держадміністрацією, затверджується ними або в установленому порядку подається до інших органів, до повноважень яких належить надання у користування або передача у власність земельних ділянок.
Згідно з частинами першою, другою статті 55 Закону України "Про землеустрій" в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів. Встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Відповідно до частини першої статті 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України).
Отже, підставами для визнання недійсним акта (рішення) є його невідповідність вимогам законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.
При цьому передумовою та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою в судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод в користуванні, користування з порушенням законодавства, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо).