Постанова
Іменем України
10 червня 2021 року
м. Київ
справа № 127/9985/19
провадження № 61-18597св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач – ОСОБА_2,
відповідач -Вінницька міська рада,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2, подану представником ОСОБА_3, на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 05 липня 2019 року у складі головуючого судді Ан О. В. та постанову Вінницького апеляційного суду від 11 вересня 2019 року у складі колегії суддів
Денишенко Т. О., Ковальчука О. В., Копаничук С. Г.,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2019 року ОСОБА_2 (громадянка Ізраїлю) звернулася з позовом до Вінницької міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
В обґрунтування позову зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_5, після смерті якого відкрилася спадщина на земельну ділянку площею 0,0847 га, розташовану по АДРЕСА_1 . ОСОБА_2
є єдиною спадкоємицею після смерті батька. Заяву про прийняття спадщини
в нотаріальну контору вона не подавала, оскільки 28 листопада 2001 року укладено договір дарування, відповідно до якого батько подарував позивачці житловий будинок АДРЕСА_1, право власності на який ОСОБА_2 зареєструвала у Комунальному підприємстві "Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації". Позивачка зазначає, що з 1991 року постійно проживає й працює за межами України, є громадянкою Ізраїлю. Для догляду за батьком винаймала доглядальницю. Проживаючи за кордоном, позивачка не знала, що батько отримав державний акт на земельну ділянку розташовану по АДРЕСА_1 . 09 липня 2010 року ОСОБА_5 склав заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Король О.М., зареєстрований в реєстрі за № 1599, заповівши ОСОБА_2 належну йому земельну ділянку площею 0,847 га з кадастровим номером 0510137000:03:029:0103, призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. Про наявність заповіту ОСОБА_2 була необізнана. Лише приїхавши в Україну у 2019 році та маючи намір належним чином оформити земельну ділянку вона дізналася про складений батьком заповіт.
За таких обставин вважала, що вона з поважних причин пропустила строк звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини та просила суд визначити їй додатковий для цього строк у три місяці з моменту набрання рішенням законної сили.
Короткий зміст оскаржених рішень
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 05 липня 2019 року, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 11 вересня 2019 року, відмовлено у задоволенні позову.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив
з того, що перебування позивачки за межами України з 1991 року й до 2019 року неможливо визнати поважними причинами для визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, ОСОБА_2 належними та допустимими доказами не довела факту, що не подання у встановлені законом строки заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори було пов`язано
з об`єктивними, непереборними, істотними для неї труднощами на вчинення дій щодо прийняття спадщини.
Аргументи учасників справи
У жовтні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2,
у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що на час відкриття спадщини позивачка не проживала із спадкодавцем, про наявність заповіту складеного на її користь дізналася поза межами строку, передбаченого законодавством, тобто такі обставини свідчать про поважність причин, пов`язаних з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця при поданні заяви про прийняття спадщини. Зазначене узгоджується з правовими висновками викладеними в постановах Верховного Суду України від 06 вересня 2017 року
у справі № 6-496цс17, від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17;
у постанові Верховного Суду від 26 вересня 2019 року у справі № 565/1145/17;
в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ від 01 лютого 2017 року у справі № 306/27/15-ц.
Відзив іншими учасниками справи на касаційну скаргу не подано.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 31 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження в цій справі.
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Суди встановили, що відповідно до договору дарування від 28 листопада
2001 року ОСОБА_5 подарував ОСОБА_2 житловий будинок АДРЕСА_1 .
Згідно посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Король О.М. заповіту від 09 липня 2010 року ОСОБА_5 заповів ОСОБА_2 належну йому на підставі державного акта від 25 вересня 2007 року на право власності земельну ділянку серії ЯГ № 495286, площею 0,0847 га, розташовану по АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер.
Із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори ОСОБА_2 не зверталася, спадкова справа щодо ОСОБА_5, який помер
ІНФОРМАЦІЯ_1, не заводилася.
Відповідно до частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).
У частині першій статті 1270 ЦК України визначено, що для прийняття спадщинивстановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
У постанові Верховного Суду України від 23 серпня 2017 року у справі
№ 6-1320цс17 зроблено висновок, що "право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1)
у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними".
З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини.
У частині третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суди встановили, що позивач як спадкоємець за законом першої черги, яка на час смерті спадкодавця не проживала з ним, для прийняття спадщини мала подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини відповідно до вимог частини першої статті 1270 ЦК України, однак цього протягом шестимісячного строку
з моменту відкриття спадщини не зробила.
За таких обставин суди зробили правильний висновок, що зазначені позивачем причини пропуску строку на прийняття спадщини не можна віднести до непереборних, об`єктивних, істотних труднощів, які вплинули на неможливість вчинення ОСОБА_2 дій щодо прийняття спадщини у встановлений законом строк. При цьому колегія суддів враховує, що у цій справі шестимісячний строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 у січні 2011 року, а до суду позивач звернулася у квітні 2019 року, тобто через понад 8 років.
Колегія суддів відхиляє посилання касаційної скарги на неврахування судами висновків, викладених у викладеного у постановах Верховного Суду України від 06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17, від 23 серпня 2017 року у справі
№ 6-1320цс17; у постанові Верховного Суду від 26 вересня 2019 року у справі
№ 565/1145/17; в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 лютого 2017 року у справі № 306/27/15-ц, оскільки перелік підстав для визначення додаткового строку на прийняття спадщини не є вичерпним і у кожному випадку вони досліджуються судом та їх поважність визначається виходячи з обставин справи. У наведених справах висновки суду касаційної інстанції зроблені стосовно позивачів, які не мали подавати нотаріусу заяву про прийняття спадщини як спадкоємці першої черги та/або у заведеній спадковій справі не були повідомлені нотаріусом про наявність заповіту.