Постанова
Іменем України
08 червня 2021 року
м. Київ
справа № 653/321/19
провадження № 61-12227св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О.,
учасники справи:
позивач - керівник Генічеської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі: Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області, Генічеської районної державної адміністрації Херсонської області,
відповідач - ОСОБА_1,
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Буравльова Ігоря Васильовича на рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 23 січня 2020 року у складі судді Берлімової Ю. Г. та постанову Херсонського апеляційного суду від 15 липня 2020 року у складі колегії суддів: Радченка С. В., Бездрабко В. О., Вейтас І. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У січні 2019 року керівник Генічеської місцевої прокуратури звернувся до суду в інтересах держави в особі: Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області (далі - Щасливцевська сільська рада), Генічеської районної державної адміністрації Херсонської області (далі - Генічеська РДА) з позовом до ОСОБА_1 про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки, посилаючись на те, що 30 вересня 2008 року між Генічеською РДА та відповідачем був укладений договір оренди земельної ділянки загальною площею 10 га із земель запасу рекреаційного призначення, розташованої на території Щасливцевської сільської ради для розміщення бази відпочинку. Землекористувач не використовує земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог закону, не здійснює її забудову, не звертався за отриманням необхідних дозвільних документів для будівництва нерухомого майна на орендованій земельній ділянці, відомості щодо реєстрації документів дозвільного та/або декларативного характеру на виконання будівельних робіт та введення в експлуатацію об`єктів будівництва ОСОБА_1 відсутні, об`єкти нерухомого майна або майнових прав не зареєстровані. Незважаючи на формальне укладення сторонами договору оренди земельної ділянки, фактично був укладений змішаний договір, оскільки спірна земельна ділянка надавалася в користування вільною від забудови та саме для розміщення на ній бази відпочинку. Тому мають застосовуватися правові наслідки припинення права користування чужою земельною ділянко, наданою для забудови. У зв`язку з тим, що відповідач не виконує істотні умови договору, своєчасно не сплачує орендну плату, він є недобросовісним користувачем земельної ділянки. Враховуючи викладене, керівник Генічеської місцевої прокуратури просив розірвати договір оренди земельної ділянки від 30 вересня 2008 року, укладений між Генічеською РДА та ОСОБА_1, і повернути земельну ділянку загальною площею 10 га, розташовану на території Щасливцевської сільської ради законному власнику - Щасливцевській сільській раді.
Рішенням Генічеського районного суду Херсонської області від 23 січня 2020 року позов задоволено. Розірвано договір оренди землі від 30 вересня 2008 року, зареєстрований 05 листопада 2008 року за № 4АА002202-040872000035, укладений Генічеською РДА з фізичною особою ОСОБА_1, щодо розташованої на території Щасливцевської сільської ради земельної ділянки площею 10 га (кадастровий номер 6522186500:11:006:0202). Зобов`язано ОСОБА_1 повернути Щасливцевській сільській раді розташовану на її території земельну ділянку площею 10 га (кадастровий номер 6522186500:11:006:0202) вартістю 971 660,79 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, щоуклавши договір оренди землі, орендодавець, окрім отримання орендної плати, розраховував на будівництво орендарем на земельній ділянці бази відпочинку з подальшим введенням її в експлуатацію, сплату пайової участі у розвиток населеного пункту, функціонування бази відпочинку та залучення додаткових коштів у розвиток інфраструктури регіону. Очікування орендодавця не можна назвати примарними, оскільки єдиною умовою передачі земельної ділянки в оренду, як і її цільове призначення, було розміщення бази відпочинку. Як встановив суд готовність будівництва бази відпочинку не перевищує 17 %, а будівельні роботи не проводяться з 2012 року, тобто майже 8 років. При цьому за весь час користування земельною ділянкою орендар не сплачував оренду плату, оскільки звільнений від такої сплати за рішенням суду. Разом з тим, будучи звільненим від сплати орендної плати, відповідач також самоусунувся від рекультивації земель, проведення якої і стало підставою для звільнення ОСОБА_1 судовим рішенням від внесення орендної плати. Матеріали справи не містять жодного доказу виконання ОСОБА_1 розпорядження голови Генічеської РДА "Про застосування заходів економічного стимулювання", яке було винесене на виконання судового рішення. Таким чином, внаслідок зловживання орендарем своїми правами та самоусунення від виконання обов`язків, визначених умовами договору, орендодавець був у значній мірі позбавлений справедливих очікувань на отримання будь-яких преференцій від зданої в оренду земельної ділянки протягом усього часу користування нею орендарем. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом саме з підстави істотності допущеного порушення договору, що значною мірою позбавляє того, на що особа розраховувала при укладенні договору, відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) належать, зокрема справедливість, добросовісність та розумність.
Постановою Херсонського апеляційного суду від 15 липня 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Усенка Є. І. залишено без задоволення, а рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 23 січня 2020 року - без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, ґрунтуються на положеннях статті 651 ЦК України, яка допускає можливість розірвання договору за рішенням суду в разі, коли одна із сторін договору значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги в частині помилковості тлумачення судом першої інстанції статті 413 ЦК України та статті 102-1 Земельного Кодексу України (далі - ЗК України), а саме щодо можливості застосування зазначених норм у сукупності з нормами законодавства, які регулюють орендні правовідносини (оренду землі), оскільки можливість застосування вказаних положень саме до договору оренди землі, встановлена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 21 березня 2018 року у справі № 910/5963/17, про що зазначив суд першої інстанції у своєму рішенні. Крім того, посилання на зазначені норми закону, які регулюють відносини щодо права користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), не вливають на правильність висновків суду по суті спору.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.
14 серпня 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Буравльов І. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 23 січня 2020 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 15 липня 2020 року і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
На обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктом 3 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), представник заявника вказав, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
У жовтні 2020 року керівник Генічеської місцевої прокуратури С. Первак подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, ухваленими відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 08 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Генічеського районного суду Херсонської області.
22 вересня 2020 року справа № 653/321/19 надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до абзацу 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, що 30 вересня 2008 року між Генічеською РДА та ОСОБА_1 було укладено строком на 49 років договір оренди земельної ділянки площею 10 га із земель запасу рекреаційного призначення, розташованої на території Щасливцевської сільської ради, для розміщення бази відпочинку.
Договір зареєстрований у Генічеському реєстраційному відділі Херсонської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру", про що в Державному реєстрі земель вчинено запис 05 листопада 2008 року за № 4АА 002202-040872000035.
Згідно з рішенням Генічеської районної ради від 08 серпня 2018 року № 523 у зв`язку із зміною меж населеного пункту села Генічеська Гірка Щасливцевської сільської ради земельна ділянка увійшла в межі адміністративно-територіальної одиниці села Генічеська Гірка, внаслідок чого стала відноситися до комунальної власності Щасливцевської сільської ради. Земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 6522186500:11:006:0202.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2010 року у справі № 2-а-3843/10/2170 Генічеську РДА зобов`язано застосувати до ОСОБА_1 на підставі статті 27 Закону України "Про охорону земель" економічне стимулювання у вигляді звільнення від плати за землю на період рекультивації земельної ділянки та будівництва за договором оренди землі від 30 вересня 2008 року, укладеним між ОСОБА_1 та Генічеською РДА.
Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2011 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2011 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28 березня 2013 року, роз`яснено постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 08 січня 2010 року таким чином: економічне стимулювання у вигляді звільнення від плати на землю на період рекультивації земельної ділянки та будівництва за договором оренди землі необхідно розуміти як зобов`язання Генічеської РДА прийняти відповідне розпорядження щодо звільнення ОСОБА_1 від орендної плати з моменту державної реєстрації договору оренди землі, а саме з 06 листопада 2008 року.
Розпорядженням Голови Генічеської РДА від 09 листопада 2011 року № 618 "Про застосування заходів економічного стимулювання" на підставі статті 27 Закону України "Про охорону земель" до ОСОБА_1 було застосовано економічне стимулювання у вигляді звільнення від орендної плати на період рекультивації земельної ділянки та будівництва за договором оренди землі.
Технічним висновком, складеним незалежним експертом Бондаренко А. А., станом на 26 грудня 2012 року встановлено, що на земельній ділянці наявні незавершені об`єкти будівництва котеджів за літ. "А" та літ. "Б", належні ОСОБА_1 на підставі декларації про початок виконання будівельних робіт № ХС 08212200181 від 25 жовтня 2012 року, зареєстрованої Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Херсонській області. Готовність вказаних об`єктів становить 16,75 %.
Згідно з витягом про державну реєстрацію прав від 27 грудня 2012 року на спірній земельній ділянці, якій за рішенням 31-ої сесії Щасливцевської сільської ради 6 скликання № 512 від 20 листопада 2012 року присвоєно адресу: АДРЕСА_1, за ОСОБА_1 зареєстрований на праві приватної власності об`єкт незавершеного будівництва бази відпочинку готовністю 17 % (реєстраційний номер 38860982). Відомості про подальшу готовність вказаного об`єкта будівництва відсутні, останні задекларовані відомості про стан будівельних робіт датовані 27 грудня 2012 року під час реєстрації прав на незавершене будівництво.
Під час перевірки тимчасовою комісією, створеною згідно з розпорядженням сільського голови Щасливцевської сільської ради від 29 листопада 2019 року № 165, було встановлено, що на спірній земельній ділянці, а саме в її північно-східній та південно-східній частинах виявлено два фундаменти, збудовані з фундаментних блоків, що узгоджується з висновком експерта, наданим станом на 26 грудня 2012 року.
Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України та Законом України "Про оренду землі".
Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) міститься висновок про те, що у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Невиконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).
Відповідно до частини другої статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Питання про істотність порушення повинне вирішуватись у кожному конкретному випадку з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення.
Підстави набуття, припинення, строки і зміст права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови передбачені статтею 102-1 ЗК України, згідно з пунктом 4 частини дев`ятої якої право користування чужою земельною ділянкою для забудови припиняється в разі, зокрема невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років.
Аналогічна за змістом норма міститься у статті 416 ЦК України, відповідно до якої право користування земельною ділянкою для забудови припиняється у разі: 1) поєднання в одній особі власника земельної ділянки та землекористувача; 2) спливу строку права користування; 3) відмови землекористувача від права користування; 4) невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років підряд. Право користування земельною ділянкою для забудови може бути припинене за рішенням суду в інших випадках, встановлених законом.
Отже, вказана стаття ЦК України встановлює чотири випадки, в яких право землекористування припиняється автоматично, та містить посилання на можливість припинення права землекористування у судовому порядку в інших випадках.
За змістом статей 30 та 31 Закону України "Про оренду землі" зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір оренди землі припиняється з підстав, наведених у частині першій статті 31 цього Закону, а також в інших випадках, передбачених законом. Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.
Статтею 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону (права та обов`язки сторін договору) та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.
За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.