Постанова
Іменем України
09 червня 2021 року
м. Київ
справа № 640/2013/17
провадження № 61-2809св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Русинчука М. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,
відповідачі: квартирно-експлуатаційний відділ м. Харкова, Харківська міська рада, Міністерство оборони України,
за участі військової прокуратури Харківського гарнізону,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргуОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, яка підписана представником ОСОБА_6, на рішення Київського районного суду м. Харкова від 17 серпня 2020 року в складі судді: Колесник С. А., та постанову Харківського апеляційного суду від 18 січня 2021 року в складі колегії суддів: Бурлаки І. В., Хорошевського О. М., Яцини В. Б.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Харківської міської ради про визнання права користування земельною ділянкою та зобов`язання вчинити дії.
У подальшому ОСОБА_1 звернувся з уточненим позовом до квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова, Харківської міської ради, Міністерства оборони України за участю Військової прокуратури Харківського гарнізону, у якому просив визнати за ним право користування на частину земельної ділянки площею 0,0528 га за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати припиненим з 12 грудня 2002 року, а саме з моменту відчуження Державним підприємством Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" на користь ОСОБА_7 права власності на адміністративну будівлю літера "Е-2", розташовану у АДРЕСА_1, право користування Харківською Квартирно-експлуатаційною частиною району (КЕВ м. Харкова) земельною ділянкою.
У листопаді 2017 року ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_8 звернулися з позовом до квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова, Харківської міської ради, Міністерства оборони України про визнання права користування земельною ділянкою та визнання припиненим права користування.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 16 квітня 2018 року об`єднано в одне провадження позови ОСОБА_1 та ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_8 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова, Харківської міської ради, Міністерства оборони України, про визнання права користування земельною ділянкою.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 01 квітня 2019 року до справи залучено правонаступників позивача ОСОБА_8 - ОСОБА_4, ОСОБА_5 .
У жовтні 2019 року ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 подали уточнений позов до Харківської міської ради, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова, Міністерства оборони України, за участі Військової прокуратури Харківського гарнізону про визнання права користування земельною ділянкою та визнання припиненим права користування.
Позовна заява мотивована тим, що адміністративна будівля за літерою "Е-2" загальною площею 516,3 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 вперше була зареєстрована за Державою в особі Верховної Ради, користувач - філія Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" відповідно до реєстраційного посвідчення на об`єкти нерухомого майна від 03 грудня 2002 року, виданого Комунальним підприємством "Харківське міське БТІ" за реєстровим № 4548. Планом санації відновлення платоспроможності та виведення з кризи зазначеного державного підприємства у процедурі провадження справи про банкрутство, погодженим з виконуючим обов`язки Міністра оборони України, затверджено перелік будівель та споруд у загальній структурі підприємства, призначених для реалізації, до якого, зокрема, включено адміністративну будівлю, розташовану по АДРЕСА_1 площею 516,3 кв м.
19 грудня 2002 року Державне підприємство Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" на підставі договору купівлі-продажу №50-02/12 відчужило нежитлову будівлю літера "Е-2" загальною площею 516,3 кв м на користь ОСОБА_7, право власності за яким зареєстровано 26 грудня 2002 року. В подальшому зазначена нежитлова будівля була неодноразово відчужена за договорами купівлі-продажу, а саме ОСОБА_7 на користь АТ "БМТ", а товариством - на користь ОСОБА_1, право власності за яким зареєстровано 14 травня 2004 pоку. ОСОБА_1, набувши право власності на нежитлову будівлю, звернувся до Харківської міської ради з питання оформлення права на земельну ділянку. Рішенням XXII сесії XXIV скликання Харківської міської ради Харківської області № 91/04 від 23 червня 2004 року йому надано згоду на розробку проекту відведення земельної ділянки площею орієнтовно 0,0504 га по АДРЕСА_1, для обслуговування нежитлової будівлі. 08 грудня 2004 року ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Чуєвою О.Д. за № 4728 продав, а ОСОБА_3, ОСОБА_8 та ОСОБА_2 придбали 415/1000, 315/1000 та 100/1000 відповідно, а в цілому 830/1000 часток вказаної нежитлової будівлі, та право власності за ними зареєстровано 23 грудня 2004 pоку. У подальшому належна ОСОБА_2 частка нежитлової будівлі була збільшена до 260/1000 на підставі договору купівлі-продажу від 14 грудня 2007 року, укладеного між ним та ОСОБА_1
22 грудня 2004 року вони уклали договір про порядок експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літера "Е-2". За цим договором ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_8 доручили ОСОБА_1 здійснювати обслуговування будівлі літера "Е-2", надавши йому повноваження оформити землевідвід, орендувати земельну ділянку для обслуговування всієї будівлі, здійснити капітальний ремонт, у випадку необхідності знос та будівництво на місці старої нової будівлі по АДРЕСА_1, літера "Е-2" та надали йому право, для зручності, здійснювати розробку та оформлення всіх необхідних документів, в тому числі, і дозволу на знос і будівництво, замовлення проектної документації, здійснення будівництва від свого імені. ОСОБА_1, в свою чергу, зобов`язався після завершення капітального ремонту або зносу та будівництва нової будівлі укласти із співвласниками договір конкретного користування з врахуванням часток у праві власності на будівлю по АДРЕСА_1, після чого відмовитися на користь інших співвласників від частини земельної ділянки пропорційно до частки кожного співвласника у праві власності на будівлю. Рішенням ХL сесії Харківської міської ради ІV скликання від 28 вересня 2005 року № 180/05 затверджено проект відведення земельної ділянки ОСОБА_1, припинено право користування Харківській квартирно-експлуатаційній частині району частиною земельної ділянки площею 0,0528 га по АДРЕСА_1 ; земельну ділянку переведено із земель оборони до земель житлової і громадської забудови та надано в оренду ОСОБА_1 строком до 01 вересня 2030 року для експлуатації та обслуговування адміністративної будівлі.
02 червня 2006 року зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку, кадастровий номер 6310136600:02:008:0053, та між Харківською міською радою як орендодавцем та ОСОБА_1 укладено договір оренди вищезазначеної земельної ділянки, зареєстрований згідно чинного на той час законодавства. Рішенням Господарського суду Харківської області від 03 листопада 2014 року визнано недійсним рішення Харківської міської ради щодо припинення права користування Харківською квартирно-експлуатаційною частиною району частиною земельної ділянки площею 0,0528 га по АДРЕСА_1, зарахування цієї земельної ділянки до земель громадської та житлової забудови та передання її в оренду ОСОБА_1, а також визнано недійсним договір оренди землі від 02 червня 2006 року. У зв`язку зі зношеністю будівлі ними прийнято рішення щодо необхідності проведення її реконструкції, вирішення усіх питань щодо якої вони доручили одному із співвласників - ОСОБА_1 . Маючи на меті оформлення набутого на законних підставах права на сформовану у 2005 році земельну ділянку ОСОБА_1 звернувся до Харківської міської ради з питання поновлення договору оренди землі, та рішенням 36 сесії 6 скликання Харківської міської ради №1739 від 24 грудня 2014 року "Про поновлення договорів оренди землі для продовження будівництва об`єктів" йому поновлено договір оренди землі, строк реконструкції (будівництва) торгово-офісної будівлі літера "Е-2" подовжено до 31 грудня 2019 року. 18 червня 2015 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено записи про реєстрацію права комунальної власності на земельну ділянку, яке здійснюється Харківською міською радою, та про реєстрацію права оренди ОСОБА_1 земельної ділянки, кадастровий №6310136600:02:008:0053, по АДРЕСА_1 .
Рішенням Харківської міської ради від 24 червня 2015 року №1913/15 надано ОСОБА_1 в оренду строком до 01 липня 2064 року земельну ділянку площею 0, 0528 га по АДРЕСА_1 для експлуатації та обслуговування торгово-офісної будівлі літера "Е-2" за вказаною адресою, вирішено переукласти з ним договір оренди. Рішенням Господарського суду Харківської області від 10 жовтня 2016 року визнано недійсним пункт 19 додатку 4 зазначеного рішення щодо надання ОСОБА_1 в оренду строком до 01 липня 2064 року земельної ділянки площею 0,0528 га по АДРЕСА_1, для експлуатації та обслуговування торгово-офісної будівлі літера "Е-2", переукладення та припинення договору оренди від 02 червня 2006 року, а також прийнято рішення про витребування з володіння Харківської міської ради та ОСОБА_1 та передачу на користь Держави в особі Міністерства оборони України за актом приймання передачі земельної ділянки площею 0,0528 га по АДРЕСА_1 .
Позивачі зазначали, що квартирно-експлуатаційній відділ м. Харкова оскаржував реєстрацію їх прав на земельну ділянку, вважаючи, що вони втратили право користування нею, а також ініціював позов про припинення їх права спільної часткової власності на будівлю. Земельна ділянка, кадастровий номер 6310136600:02:008:0053, площею 0,0528 га по АДРЕСА_1 відноситься до категорії земель житлової та громадської забудови та нині використовується ними виключно для розміщення та експлуатації (обслуговування) нежитлової будівлі літера "Е-2" за вказаною адресою. Натомість, квартирно-експлуатаційній відділ м. Харкова, Міністерство оборони України не користуються спірною земельною ділянкою, починаючи з 2002 року, а саме з моменту відчуження Державним підприємством Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" у процедурі банкрутства нежитлової будівлі літера "Е-2". Квартирно-експлуатаційній відділ м. Харкова у своїх листах від 23 березня 2004 року № 577 та № 592 на ім`я генерального директора АТ "БМТ" та Харківського міського голови повідомляв, що земельна ділянка площею 504 кв. м за адресою: АДРЕСА_1, яка знаходиться під адміністративною будівлею літера "Е-2", не використовується для потреб Міністерства оборони України, у зв`язку з чим просив вирішити питання про прийом її до земельного запасу міста. Тому в квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова припинилося право користування земельною ділянкою у частині, на якій розташована ця будівля, та яка необхідна для її експлуатації та обслуговування. Проте відповідачі заперечують проти права позивачів на користування земельною ділянкою площею 0,0528 га, кадастровий номер 6310136600:02:008:0053, яка безпосередньо розташована під належною їм на праві власності будівлею.
ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 просили:
визнати за ними право користування земельною ділянкою площею 0,0528 га за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 6310136600:02:008:0053, яка розташована під належною їм на праві спільної часткової власності нежитловою будівлею літера "Е-2" для її розміщення, експлуатації та обслуговування;
визнати припиненим з 19 грудня 2002 року, а саме з моменту відчуження державним підприємством Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" на користь ОСОБА_7 права власності на адміністративну будівлю літера "Е-2", розташовану у АДРЕСА_1, право користування Харківською Квартирно-експлуатаційною частиною м. Харкова (на даний час Харківський Квартирно-експлуатаційний відділ) земельною ділянкою згідно державного акту на право постійного користування землею серії ХР-33-01-001736, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, в частині земельної ділянки, розташованої під зазначеною будівлею, площею 0,0528 га (кадастровий номер 6310136600:02:008:0053).
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 17 серпня 2020 рокув задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 відмовлено в повному обсязі.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, щопредставник відповідача Харківської міської ради позов позивачів підтримала з підстав, викладених у відзиві на позов. Земельні ділянки, що належать до земель оборони, використовуються виключно згідно із Законом України "Про використання земель оборони". Міністром оборони України або за його дорученням начальником розквартирування військ та капітального будівництва - начальником Головного управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України згода на припинення права постійного користування вищевказаною земельною ділянкою не надавалася, тобто земельна ділянка до цього часу є державною власністю з категорією "землі оборони", відноситься до сфери управління Міністерства оборони України та перебуває у постійному користуванні Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова. Оскільки спірна земельна ділянка є державною власністю з категорією "землі оборони", відноситься до сфери управління Міністерства оборони України та перебуває у постійному користуванні Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова, то підстав для задоволення вимог позивачів немає.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Харківського апеляційного суду від 18 січня 2021 року апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 залишено без задоволення, а рішення Київського районного суду м. Харкова від 17 серпня 2020 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що до суду апеляційної інстанції від представниці Харківської міської ради надійшла відповідь на апеляційні скарги, в якій Харківська міська рада вважала апеляційні скарги обґрунтованими. Судовими рішеннями у справах № 922/4744/13, № 922/42/16 встановлено, що земельна ділянка, зокрема, під адміністративною будівлею літера "Е-2" загальною площею 516,3 кв. м по АДРЕСА_1, яка придбана ОСОБА_1, відноситься до земель оборони, суб`єктом права власності на яку є держава, а право постійного користування щодо неї має Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харкова. Чинне на час придбання позивачами у власність зазначеної нежитлової будівлі земельне та цивільне законодавство не передбачало автоматичного переходу права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості. Для отримання права власності на земельну ділянку необхідно було укласти договір, і право користування земельною ділянкою має посвідчуватися договором оренди. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16, провадження № 12-143гс18, викладено висновок, що набуття фізичними особами права приватної власності на будівлі, які належали до військового майна, створює правові підстави для переходу права на земельну ділянку до власника об`єкта нерухомості, розташованого на ній, у розмірі відповідно до положень статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, чим зумовлюється право власника такого об`єкта нерухомості вимагати оформлення у встановленому порядку свого права користування відповідною земельною ділянкою незалежно від отримання відмови уповноваженої особи від вказаних земель. Таким чином, позивачі як власники нерухомого майна, розташованого на спірній земельній ділянці, яка відноситься до земель оборони, мають право вимагати оформлення у встановленому порядку свого права користування, а не визнання його за ними на підставі рішення суду. Частиною 1 статті 16 Закону України "Про оренду землі" у редакції на час виникнення спірних правовідносин передбачено, що особа, яка бажає отримати земельну ділянку в оренду із земель державної або комунальної власності, подає до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування за місцем розташування земельної ділянки заяву (клопотання). Як вбачається з матеріалів справи, позивачі не звертались до Міністерства оборони України з питань оформлення оренди частини земельної ділянки, необхідної для обслуговування належної їм нежитлової будівлі. Вимог щодо зобов`язання власника земельної ділянки укласти з ними договір оренди в межах цієї справи позивачами також не заявлено.
Апеляційний суд вказав, що при розгляді справи № 2018/2-110/11 встановлено, що згідно з висновком комісійної судової будівельно-технічної експертизи від 25 липня 2012 року № 915 частина будівлі літера "Г-1" на АДРЕСА_1 площею 1,5 кв м, розміщена на земельній ділянці, наданій у користування ОСОБА_1 згідно договору оренди землі від 02 червня 2006 року та акту встановлення меж земельної ділянки від 19 грудня 2005 року (а. с. 12-26, том 8). Отже, на земельній ділянці, що є предметом спору, окрім будівлі, що належить позивачам, розміщена частина будівлі літера "Г-1", власницею якої є ОСОБА_9, і яка була на цій частині земельної ділянки ще до виникнення спірних правовідносин. Однак, ОСОБА_9 до участі у цій справі не залучена. Тому колегія суддів вважала, що суд першої інстанції зробив правильний висновок щодо відмови позивачам у задоволенні позову.
Аргументи учасників справи
У лютому 2021 року ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 засобами поштового зв`язку подали касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_6, на рішення Київського районного суду м. Харкова від 17 серпня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 18 січня 2021 року, в якій просили: оскаржені рішення скасувати; постановити по справі нове рішення яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі; вирішити питання про розподіл судових витрат.
Касаційна скарга мотивована тим, що: судами у даній справі застосовані норми права - статті 19, 20, 77, 92,120, 140, 141, 142 ЗК України, статті 377 ЦК України, "Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями", затвердженого наказом Міністра оборони України № 483 від 22 грудня 1997 року, без урахування висновку щодо застосування вищевказаних норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої палати Верховного Суду від04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16; від 10 жовтня 2019 року у справі № 916/2135/16; від 10 жовтня 2019 року у справі № 910/10986/18; від 24 листопада 2020 року у справі № 914/207/18; від 18 лютого 2020 року у справі № 907/132/19; від 16 липня 2019 року у справі № 926/1326/15; від 25 квітня 2019 року у справі № 910/31904/15; від 25 квітня 2019 року у справі № 909/436/17; неправильним застосуванням норми права - статті 122 ЗК України (висновки щодо наявності у Міністерства оборони України повноважень на розпорядження земельними ділянками державної власності), адже відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Зазначають, що судом апеляційної інстанції до спірних правовідносин не застосований висновок Верховного Суду, викладений в пункті 8.15 постанови Великої Палати від 04 грудня 2018 у справі №910/18560/16, саме "...перехід права на земельну ділянку, що має правовий режим земель оборони, до приватного власника придбаного об`єкта нерухомості, розташованого на ній, об`єктивно зумовлює зміну ЇЇ цільового призначення, зокрема, на землі забудови (житлової або громадської) або землі промисловості, адже змінюється суб`єкт її використання, земельна ділянка в такому випадку використовується для експлуатації придбаного у власність об`єкта нерухомості, розташованого на цій земельній ділянці, а не є наданою для розміщення і діяльності військової частини". Станом на грудень 2002 року Закон України "Про використання земель оборони" не був прийнятий, а діяла лише норма статті 77 ЗК України, відповідно до якої землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. На спірній земельній ділянці, яка за біржовою угодою №50-02/12 від 19 грудня 2002 року про продаж нежитлової будівлі, укладеною між ДП МОУ "Укрвійськбуд" та громадянином ОСОБА_7, перейшла у володіння фізичної особи.
Вказують, що Верховний Суд у постанові Великої Палати від 04 грудня 2018 року у справі №910/18560/16, аналізуючи норми Положення та обсяг обов`язків, покладений на Міністерство оборони України та структурні підрозділи, зробив такі висновки: пункт 7.44 "Водночас в силу наведених вище положень земельного законодавства саме позивачам у справі (Міністерство оборони України, Київське квартирно-експлуатаційне управління) належало вчинити дії щодо юридичного оформлення земельних правовідносин згідно з вимогами законодавства щодо наслідків переходу права власності на реалізовані будівлі та привести дані щодо земель, наданих у користування для розміщення і постійної діяльності військової частини, у відповідність з наявними документально підтвердженими відомостями про те, які землі, що обліковувались за військовим містечком, для потреб оборони не використовуються в силу правочину, який відбувся". Тобто, відповідачі - квартирно-експлуатаційний відділ м. Харкова (землекористувач) та Міністерство оборони України, протягом 18 років допускають бездіяльність в частині упорядкування земельних відносин щодо ділянки по АДРЕСА_1, на якій розташована нежитлова будівля позивачів. Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харкова та Міністерство оборони України понад 18 років ігнорують свій обов`язок передати земельну ділянку по АДРЕСА_1 місцевій раді, чим спричиняють шкоду у вигляді недоотримання місцевим бюджетом плати за користування земельною ділянкою. На думку судів попередніх інстанцій "чинне на час придбання позивачами у власність зазначеної нежитлової будівлі не передбачало автоматичного переходу права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості. Проте, даний висновок суду також суперечить обов`язковим висновкам, викладеним у постанові Великої Палати від 04 грудня 2018 року у справі N 910/18560/16. Правовідносини у даній справі та справ № 910/18560/16 є подібними, а висновки щодо застосування положень статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України є релевантними до даної справи.
Зазначають, що відповідачами право користування позивачів земельною ділянкою під належною їм нерухомістю не визнається. А факт державної реєстрації права постійного користування спірною ділянкою унеможливлює реалізацію позивачами своїх прав на отримання земельної ділянки в користування у відповідності до чинного на теперішній час законодавства.
У квітні 2021 року Харківська міська рада направила відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу задовольнити, оскаржені судові рішення скасувати та ухвалити у справі нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Вказує, що після набуття права власності позивачами на будівлю літ. "Е-2" по АДРЕСА_1, до них перейшло й право користування на земельною ділянкою, на якій вона розміщена, як передбачено статтею 120 ЗК України. Позивачі вжили всіх необхідних заходів, щодо оформлення права оренди на земельну ділянку, на якій розташована спірна будівля. За весь період дії договору оренди землі, своєчасно та в повному обсязі сплачували орендну плату за землю, вживали всіх передбачених діючим законодавством дій щодо збереження за собою права оренди на земельну ділянку.
У квітні 2021 року квартирно-експлуатаційний відділ м. Харкованаправив відзив на касаційну скаргу, в якому просить: закрити касаційне провадження у справі; у разі продовження касаційного розгляду касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін. Вказує, що усі правові висновки Верховного Суду, на які посилаються скаржники у касаційній скарзі, викладені не у подібних правовідносинах, адже мають відміні суб`єктний склад, предмет і підстави позову та встановлені фактичні обставини, що виключає можливість касаційного оскарження судових рішень у цій справі.
Зазначає, що виділена конфігурація земельної ділянки однозначно порушує права власника нежитлової будівлі літ. "Г-1" по АДРЕСА_1 . Ще у 2008 році ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_9 про витребування у відповідача та звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом зносу самовільного будівництва на ній та відновлення межових знаків на самозахваченій частині земельної ділянки. В обґрунтуванням посилався на той факт, що частина будівлі літ. "Г-1" по АДРЕСА_1, площею 1,5 кв. м розміщена на земельній ділянці, наданій у користування ОСОБА_1 . Частина будівлі літ. "Г-1" по АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_9, площею 1,5 кв. м розміщена на спірній земельній ділянці. Справа № 2018/2-110/11 розглядалась судами неодноразово, останнім рішенням Київського районного суду м. Харкова від 23 листопада 2015 року у справі № 2018/2-110/11, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 15 лютого 2016 року та постановою Верховного Суду від 29 травня 2019 року, у задоволені позову було відмовлено в тому числі з тих підстав, що будівля літ. "Г-1" по АДРЕСА_1, хоча і частково розміщена на спірній земельній ділянці, однак не є самочинним будівництвом та є первинною по відношенні до формування спірної земельної ділянки.
У травні 2021 року Міністерство оборони України подало письмові пояснення, в яких просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін. Зазначає, що незрозуміло чому позивачі зазначили відповідачем Харківську міську раду; надання в користування позивачам незаконно виділеної земельної ділянки є об`єктивно неможливим.