Постанова
Іменем України
09 червня 2021 року
м. Київ
справа № 347/1750/19
провадження № 61-2364св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Русинчука М. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - заступник керівника Коломийської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Івано-Франківської обласної державної адміністрації, Яблунівської селищної ради об`єднаної територіальної громади, Косівського районного підприємства "Райагроліс",
відповідач - ОСОБА_1,
третя особа - головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 12 січня 2021 року у складі колегії суддів: Девляшевського В. А., Бойчука І. В., Фединяка В. Д.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2019 року заступник керівника Коломийської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Івано-Франківської обласної державної адміністрації, Яблунівської селищної ради об`єднаної територіальної громади, Косівського районного підприємства "Райагроліс" пред`явив до ОСОБА_1 позов про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки та зобов`язання повернути земельні ділянки.
Позов мотивований тим, що у зв`язку із неправомірними діями сільського голови с. Люча Косівського району ОСОБА_2, відповідач ОСОБА_1 13 листопада 2008 року отримала у власність земельну ділянку площею 2 га в урочищі "Рушір" с. Люча Косівського району, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯЕ № 855327 від 13 листопада 2008 року.
В подальшому за заявою ОСОБА_1 було здійснено розподіл даної земельної ділянки на земельні ділянки площею 1,1540 га та 0,8460 га, та видано відповідачу державні акти серії ЯЛ № 418417 та серії ЯЛ №418416 від 27 березня 2012 року. Під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні по обвинуваченню колишнього сільського голови с. Люча стало відомо, що земельна ділянка площею 0,8460 га повністю накладається на земельну ділянку, яка перебуває у постійному користуванні Косівського районного підприємства "Райагроліс" - квартал 12 лісова ділянка 5 Нижньоберезівського лісництва, а земельна ділянка площею 1,1540 га частково у розмірі 0,4184 га накладається на земельну ділянку, яка перебуває у постійному користуванні Косівського районного підприємства "Райагроліс". Загальна площа накладання на землі лісового фонду, які перебувають у постійному користуванні Косівського районного підприємства "Райагроліс", становить 1,2644 га.
Прокурор указував, що через незаконне надання ОСОБА_1 у власність земельної ділянки, частина якої належить до земель лісового фонду Івано-Франківської ОДА та перебуває у постійному користуванні Косівського районного підприємства "Райагроліс", а частина площею 0,7356 га віднесена до земель запасу Яблунівської селищної ради об`єднаної територіальної громади Косівського району, громадським інтересам завдано шкоди на суму 2 149 500 грн. Посилався на те, що факт підробки рішення Лючанської сільської ради № 6-5/2006 від 27 листопада 2006 року, на підставі якого відповідачу ОСОБА_1 було виділено спірні земельні ділянки, встановлено за результатами судового розгляду кримінального провадження.
Прокурор просив:
визнати недійсними державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,8460 га серії ЯЛ № 418416 від 27 березня 2012 року;
визнати недійсними державний акт на право власності на земельну ділянку площею 1,1540 га серія ЯЛ №418417 від 27 березня 2012 року;
зобов`язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку площею 0,8460 га до земель лісового фонду Івано-Франківської ОДА в особі постійного лісокористувача - Косівського районного підприємства "Райагроліс";
зобов`язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку площею 0,4184 га, яка входить у склад земельної ділянки площею 1,1540 га, у землі лісового фонду Івано-Франківської ОДА в особі постійного лісокористувача - Косівського районного підприємства "Райагроліс", а також земельну ділянку площею 0,7356 га, що входить у склад земельної ділянки площею 1,1540 га, у землі запасу Яблунівської селищної ради об`єднаної територіальної громади.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Косівського районного суду від 24 вересня 2020 року в складі судді Гордія В. І., позов заступника керівника Коломийської місцевої прокуратури задоволено.
Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №418416 від 27 березня 2012 року площею 0,8460 га, виданий ОСОБА_1 та зобов`язано ОСОБА_1, повернути земельну ділянку кадастровий номер 2623684101:36:001:0001 площею 0,8460 га, розташовану у селі Люча урочище "Рушір" Косівського району Івано-Франківської області до земель лісового фонду Івано-Франківської обласної державної адміністрації в особі постійного лісокористувача - Косівського районного підприємства "Райагроліс".
Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №418417 від 27 березня 2012 року площею 1,1540 га виданий ОСОБА_1 та зобов`язано ОСОБА_1 повернути земельну ділянку кадастровий номер 2623684101:36:001:0002 площею 1,1540 га, розташовану у селі Люча урочище "Рушір" Косівського району Івано-Франківської області: в частині площі 0,4184 га у землі лісового фонду Івано-Франківської обласної державної адміністрації в особі постійного лісокористувача - Косівського районного підприємства "Райагроліс" та в частині площі 0,7356 га у землі запасу Яблунівської селищної ради об`єднаної територіальної громади.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що рішенням сесії Лючанської сільської ради від 27 листопада 2006 року за № 6-5/2006 передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 2,0000 га, в тому числі за цільовим призначенням: ріллі - 2,0000 га. Ухвалою Косівського районного суду від 27 червня 2019 року на підставі статті 49 КК України (у зв?язку із закінченням строків давності) звільнено від кримінальної відповідальності передбаченої за частиною другою статті 364, частиною другою статті 366 КК України ОСОБА_2, який будучи сільським головою с. Люча, Косівського району в інтересах третіх осіб використовував своє службове становище всупереч інтересів служби, а саме: складав і видавав завідомо неправдиві офіційні документи і внаслідок незаконних дій ОСОБА_2 відповідачці ОСОБА_1 було надано у приватну власність земельну ділянку загальною площею 2,0000 га в с. Люча, участок "Рушір", Косівського району. Згідно висновку експерта за результатами проведення земельно-технічної експертизи від 26 квітня 2019 року за № 644/697/19-28 (а.с.25-32) щодо наявності порушень землекористування земельною ділянкою кадастровий номер 2623684101:03:001:0039 площею 2,0 га, яка поділена на земельні ділянки з кадастровими номерами 2623684101:36:001:0001 та 2623684101:36:001:0002, та які надані у власність ОСОБА_1, що земельна ділянка площею 0,8460 га з к/номером 2623684101:36:001:0001 повністю накладається на земельну ділянку, яка перебуває у постійному користуванні Косівського РП "Райагроліс", а земельна ділянка площею 1,1540 га з к/номером 2623684101:36:001:0002 в частині площі 0,4184 га частково накладається на земельну ділянку, яка перебуває у постійному користуванні Косівського РП "Райагроліс". Тому слід визнати недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки видані ОСОБА_1, та повернути земельні ділянки належним землекористувачам.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 12 січня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Косівського районного суду від 24 вересня 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову заступника керівника Коломийської місцевої прокуратури.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції, задовольняючи позов прокурора, не звернув увагу на те, що рішення Івано-Франківської обласної ради від 18 жовтня 2001 року №537-22/2001 про передачу у постійне користування земель лісового фонду, Планшету №13 лісовпорядкування 1997 року по Яблунівському лісництву Косівського району Івано-Франківської області, загальною площею 20531,00 га фактично не виконано, зокрема, в натурі (на місцевості) земля не відведена, її межі не встановлювались. Станом на 01 січня 2013 року право постійного землекористування Косівського РП "Райагроліс" не зареєстровано, отже правовстановлюючі документи цьому державному підприємству не видавались. Земельно-технічна експертиза від 26 квітня 2019 року в рамках кримінального провадження, на яку посилається місцевий суд у своєму рішенні, була проведена без надання експерту необхідних і належних правовстановлюючих документів, які б підтверджували виникнення у Косівського РП "Райагроліс" права постійного користування земельною ділянкою площею 20531,00 га з визначеними у встановленому законодавством порядку межами на місцевості. Експертиза проведена тільки на основі: матеріалів кримінального провадження, матеріалів технічної документації із землеустрою щодо складання документів, не може вважатись належним і допустимим доказом при розгляді цивільної справи. Висновок земельно-технічної експертизи у кримінальному провадженні не може вважатись належним і допустимим доказом при розгляді цивільної справи.
Апеляційний суд вказав, що досліджено матеріали кримінального провадження №12018090190000168, наданого прокуратурою. В матеріалах кримінального провадження немає об`єктивних, безсумнівних доказів того, що питання надання ОСОБА_1 у приватну власність спірної земельної ділянки не розглядалось на сесії Лючанської сільської ради, і що відповідне рішення сільської ради було сфальсифіковане сільським головою ОСОБА_2 . Позивачем не підтверджено документально відсутність у протоколах засідань сесії сільської ради від 27 листопада 2006 року відомостей про розгляд питання надання ОСОБА_1 спірної ділянки у приватну власність.Із змісту ухвали Косівського районного суду не можна дійти висновку про визнання вини ОСОБА_2 у фальсифікації рішення сільської ради. Із змісту протоколу допиту підозрюваного ОСОБА_2 від 26 квітня 2019 року вбачається, що він визнавав свою вину тільки в тому, що по недогляду ним була підписана довідка про перебування у користуванні ОСОБА_1 ділянки, яка в подальшому була передана їй у приватну власність (протокол а. с.149-150 названого кримінального провадження). Однак, на думку колегії суддів, ця ділянка в межах норм безоплатної приватизації могла бути передана ОСОБА_1 у приватну власність сільською радою згідно пункту "в" частини 3 статті 116 ЗК України, і та обставина, що вона раніше не перебувала у постійному користуванні ОСОБА_1, не могла бути перешкодою в отриманні ділянки в порядку приватизації. Сам факт наявності вироків, ухвалених на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про доведеність всіх обставин, на які є посилання у процесуальних документах провадження. ОСОБА_1 після отримання у 2006 році державного акту про право приватної власності на згадану вище земельну ділянку площею 2 га в урочищі "Рушір" с. Люча Косівського району з відповідним кадастровим номером зареєструвала право власності на цю ділянку (лист ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області (том №1 а. с. 124), і вільно володіла нею з 2006 року по даний час, тобто 14 років. У 2010 році нею було подано у Лючанську сільську раду заяву про поділ спірної ділянки на дві окремі. Після проектно-пошукових геодезичних робіт ОСОБА_1 у 2012 році Лючанською сільською радою було видано два державних акти про право власності на дві окремі земельні ділянки. Тоді головою Лючанської сільської ради вже був не ОСОБА_2 і землевпорядна служба та новий сільський голова за умови наявності зловживань попереднім сільським головою мали можливість дізнатись про порушення при передачі спірної земельної ділянки у приватну власність.
Апеляційний суд зазначив, що навіть за умови обґрунтованості і доведеності позову прокурора, його вимоги не підлягали задоволенню у повному обсязі, зокрема, в частині визнання недійсними державних актів про право приватної власності на спірні земельні ділянки, видані ОСОБА_1 27 березня 2012 року. Суд першої інстанції задовольнивши безпідставний позов, позбавив відповідачку у відсутності її вини власності на спірну земельну ділянку, якою вона добросовісно і відкрито користувалась протягом 14 років, не в інтересах суспільства, і не на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, чим не дотримується справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника. Фактично позивач вказуючи на те, що відповідача слід позбавити права власності на її земельну ділянку, посилається на недоведені неточності в правовстановлюючих документах, які фактично належать до помилки державного органу влади, і були допущені саме ними. Відповідач зазначає про те, що їй нічого не було відомо про вказані описки та неточності. Зворотного нічим не доведено. В даному випадку, має місце непропорційне втручання в право власності відповідача.
Аргументи учасників справи
У лютому 2021 року заступник керівника Івано-Франківської обласної прокуратури подав касаційну скаргу, в якій просив: скасувати постанову апеляційного суду; залишити в силі рішення суду першої інстанції; вирішити питання про розподіл судових витрат.
Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_2, будучи сільським головою с. Люча, в другій половині листопада 2006 року, підписав, скріпив гербовою печаткою та видав офіційний неправдивий документ - рішення Лючанської сільської ради за №6-5/2006 від 27 листопада 2006 року про передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки загальною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, а також скріпив гербовою печаткою та видав довідку № 1539 від 13 грудня 2006 року з неправдивими відомостями, в якій було зазначено про користування згідно записів господарської книги з 1998 року земельною ділянкою ОСОБА_1 площею 2,0000 га. ОСОБА_1, отримавши завідомо підроблене рішення сільської ради, оформила державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №855327 від 13 листопада 2008 року. В подальшому, за заявою ОСОБА_1 здійснено розподіл вказаної земельної ділянки на дві: площею 1,1540 га (державний акт на право власності серії ЯЛ № 418417) та 0,8486 га (державний акт на право власності серії ЯЛ № 418416). Встановлено в ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні та повністю підтверджено за наслідками судового розгляду кримінального провадження ухвалою Косівського районного суду від 27 червня 2019 року у справі № 347/854/19 - земельна ділянка площею 0,8460 га, кадастровий номер 2623684101:36:001:0001, розташована в с. Люча, урочище "Рушір", Косівського району, що належить ОСОБА_1, повністю накладається на земельну ділянку, яка перебуває у постійному користуванні Косівського районного підприємства "Райагроліс" - квартал 12, лісова ділянка 5 Нижньоберезівського лісництва. Водночас, земельна ділянка площею 1,1540 га, кадастровий номер 2623684101:36:001:0002, розташована в с. Люча, урочище "Рушір", Косівського району, що належить ОСОБА_1 частково накладається на земельну ділянку, яка перебуває у постійному користуванні Косівського районного підприємства "Райагроліс". Площа накладання становить 0,4184 га. За результатами розгляду зазначеної кримінальної справи ухвалою Косівського районного суду від 27 червня 2019 року ОСОБА_2 звільнено від відповідальності по нереабілітуючих підставах - у зв`язку із закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності.
Підставами позовних вимог є саме правові наслідки злочинних дій ОСОБА_2, що призвели до протиправного вибуття з комунальної власності спірних земельних ділянок у власність ОСОБА_1 . Незважаючи на те, що відповідачем у відзиві на позов зроблено заяву про застосування позовної давності, ним не наведено будь-яких доводів щодо того, коли саме Івано-Франківській обласній державній адміністрації, Косівському КП "Райагроліс" та Яблунівській селищній раді стало чи могло стати відомо про факт протиправного вилучення з комунальної власності, у т. ч. спільної комунальної власності громад області, спірних земельних ділянок. На відповідне запитання прокурора безпосередньо у ході апеляційного розгляду представник відповідачки пояснив, що на його думку про цей факт сільська рада могла б дізнатись у 2010 році, коли нею розглядалась її заява про поділ вказаної ділянки, з чим погодилась і колегія суддів. Питання ж можливої обізнаності Івано-Франківської ОДА та КП "Райагроліс" - залишилось без відповіді як з боку відповідача, так і апеляційного суду при винесенні оспорюваної постанови. Підставами позову став не факт самовільного захоплення земельної ділянки, який дійсно міг бути виявлений посадовими особами сільської ради при вирішенні питання поділу ділянки шляхом виявлення фактичної відсутності відповідного рішення у сільській раді (про надання ОСОБА_1 земельної ділянки у власність), а саме факт підроблення такого рішення. Колегія суддів цивільної палати Івано-Франківського апеляційного суду при апеляційному перегляді вказаної справи, під час якого досліджувались матеріали кримінального провадження № 120118090190000168, прийшла до висновку про відсутність об`єктивних та безсумнівних доказів того, що питання надання ОСОБА_1 у приватну власність спірної земельної ділянки не розглядалось на сесії Лючанської сільської ради і що відповідне рішення сфальсифіковане сільським головою ОСОБА_2 . Таким чином, при винесенні оспорюваної постанови суддями фактично здійснено перегляд постанови Косівського районного суду від 27 червня 2019 року у кримінальному провадженні, якою встановлено винуватість ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому злочину з одночасним звільненням від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав. Крім того, вийшовши за межі компетенції цивільної палати, апеляційним судом допущено безпідставне посилання на практику Верховного Суду у справі № 802/1853/16-а, яка стосувалася вироків, винесених на підставі угод у кримінальному провадженні. У даному випадку кримінальне провадження щодо ОСОБА_2 закінчилось винесенням ухвали про звільнення від кримінальної відповідальності з нереабілітуючими підстав (статті 284-288 КПК України), а не вироку, винесеного на підставі угоди (статті 468-476 КПК України).
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 27 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 18 травня 2021 року: у задоволенні клопотання заступника керівника Коломийської місцевої прокуратури повідомити про час та місце розгляду справи Офіс Генерального прокурора та Івано-Франківську обласну прокуратуру відмовлено, справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 27 квітня 2021 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 925/756/19, від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16, від 13 лютого 2019 року у справі № 367/2525/15-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, від 11 липня 2018 року у справі № 910/3518/17, від 01 вересня 2020 року у справі № 700/460/17, від 29 січня 2019 року у справі № 911/3447/17, від 29 січня 2019 року у справі № 911/3570/17, від 03 липня 2020 року у справі № 311/4070/18 та постановах Верховного Суду України: від 24 квітня 2013 року у справі № 6-14цс13, від 20 лютого 2012 року у справі № 6-78цс11, у справі № 6-92цс13.