ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 червня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/18384/15 (910/9840/20)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Огородніка К.М.- головуючого, Банаська О.О., Ткаченко Н.Г.,
за участю секретаря судового засідання - Ксензової Г.Є.;
за участю представників:
ТОВ "ПГ Інвест" - Заворотнюка М.С., Сіленка А.М.,
УК "Екосорб" в особі ліквідатора АК Ковалко Г. І. - особисто,
АТ "Ощадбанк" - Аргат Т.В.,
АТ "Альфа Банк" - Суічмезова Р.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПГ Інвест"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2021
та ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.11.2020
у справі № 910/18384/15 (910/9840/20)
за позовом Українського консорціуму "Екосорб" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Ковалко Г.І.
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПГ Інвест",
за участю Акціонерного товариства "Ощадбанк" та ОСОБА_1,
про розірвання договору про заміну замовника будівництва від 23.08.2013 в межах справи № 910/18384/15.
ВСТАНОВИВ:
Український консорціум "Екосорб" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Ковалко Г.І. (боржник у справі про банкрутство №910/18384/15 (далі УК "Екосорб", позивач) звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПГ ІНВЕСТ" (далі - ТОВ "ПГ Інвест", відповідач) про розірвання договору про заміну замовника будівництва (передачі прав та функцій замовника будівництва) від 23.08.2013, укладеного між УК "Екосорб" (Замовник-1) та ТОВ "ПГ Інвест" (Замовник-2), далі - Договір про заміну замовника будівництва, а також додаткового договору № 2 до Договору про заміну замовника будівництва від 23.08.2013, укладеного між сторонами.
В обґрунтування поданої заяви зазначав про істотне порушення відповідачем умови договору, зокрема: фактично не завершено будівництво та не введено в експлуатацію в установлені строки; відсутнє підключення будинку до зовнішніх інженерних мереж; житлові площі та приміщення не передано інвесторам для заселення; нанесено збитків позивачу та кредиторам, а саме підрядним організаціям, які виконували будівельно-монтажні роботи на об`єкті містобудування, вимоги яких через відсутність ліквідаційної маси залишаться не задоволені; додатковий договір є рамковим, а оскільки відсутні умови щодо передачі ІІ, ІІІ черг будівництва, не є укладеним в частині передачі відповідачу об`єктів ІІ, ІІІ черг будівництва.
Відповідач проти позову заперечував, мотивуючи свої заперечення тим, що введення будівництва в експлуатацію підтверджується наявними в матеріалах справи сертифікатами; договором визначено орієнтовний термін виконання взятого відповідачем на себе зобов`язання; квартири відповідачем передано безпосередньо інвесторам, без передачі їх позивачу; передання завершеного об`єктом будинку експлуатуючій організації є виключною прерогативою замовника, наразі жодної передачі не відбувалося; об`єкт підключено до мережі електропостачання; до відповідача перейшло право на виконання будівельних робі не лише І черги будівництва, а й щодо всього житлового комплексу, в тому числі й об`єктів ІІ, ІІІ черги будівництва; оскільки переукладення договорів є правом, а не обов`язком, не реалізація відповідного права не свідчить про порушення умов договору.
ТОВ "ПГ "Інвест" подало заяву про застосування строків позовної давності, в якій просив застосувати строки позовної даності у справі та відмовити позивачу в задоволенні позову. В обґрунтування посилався на те, що УК "Екосорб" був обізнаний про порушення його прав, оскільки з позовною заявою про розірвання договору про заміну замовника будівництва від 23.08.2013 вперше звертався до Господарського суду 08.08.2016, відтак строки позовної давності спливи 08.08.2019. Повторне звернення з аналогічним позовом 07.07.2020 відбулося поза межами строку позовної даності.
Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанції
23.08.2013 УК "Екосорб" (Замовник 1) та ТОВ "ПГ Інвест" (Замовник 2) укладено Договір про заміну замовника будівництва (передачу прав та функцій замовника будівництва) та додаткові до нього договори № 1 та № 2 від 23.08.2013.
За змістом договору, його предметом є передання всіх прав Замовника 1, які належать йому як замовнику будівництва Об`єкта містобудування, Замовнику2.
Об`єктом містобудування є - багатоповерховий житловий комплекс з загальноосвітньою школою та дитячим дошкільним закладом і приміщеннями торгового, медичного та культурно-спортивного призначення, що розміщуватиметься на земельній ділянці в с. Чайки Києво-Святошинського району Київської області.
Земельна ділянка, загальною площею 21,7980 га, на якій будується Об`єкт містобудування, на час укладення Договору про заміну замовника будівництва (передачу прав та функцій замовника будівництва) від 23.08.2013 належала Замовнику 1 на праві строкового платного володіння і користування на підставі Договору оренди земельної ділянки, укладеного між Замовником 1 та Петропавлівсько-Борщагівською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області, посвідченого 23.08.2006 державним нотаріусом Першої Київської обласної державної нотаріальної контори Дудкіною Н.В. за реєстровим № 1-2986, кадастровий номер земельної ділянки 3222485903:02:001:0002.
Замовником 1 було вчинено певні дії щодо розроблення та погодження проектної документації, підготовки та виконання будівельних робіт по будівництву Об`єкту містобудування.
Замовник 1 також був власником Об`єкту містобудування, що знаходиться за адресою: вул. Коцюбинського, 9 (будівельний № 36), с. Чайки, Києво-Святошинський район, Київська область, що підтверджувалось Витягом про державну реєстрацію прав за № 29798470 від 27.04.2011, виданим КП "Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області, готовність Об`єкту містобудування складала 85 відсотків.
Укладення спірного Договору про заміну замовника будівництва (передачу прав та функцій замовника будівництва) від 23.08.2013 було зумовлене фінансовою неплатоспроможністю позивача, у зв`язку з чим засновниками УК "Екосорб" (протокол зборів учасників № 107 від 24.06.2013) було прийнято рішення про заміну замовника будівництва та залучення фінансових вкладень з метою завершення будівництва.
Оскільки позивач передав відповідачу і право оренди земельної ділянки, і право на всю проектну та технічну документацію, отриману позивачем, і право власності на будівельні матеріали, які фізично знаходяться на території будівельного майданчика тощо (п. 3 Договору), то сторонами в Договорі про заміну замовника будівництва (передачу прав та функцій замовника будівництва) від 23.08.2013 було передбачено, зокрема, обов`язок відповідача ввести Об`єкт містобудування в експлуатацію та протягом одного місяця з дати введення Об`єкта містобудування в експлуатацію передати УК "Екосорб" його площі в Об`єкті містобудування, що визначені в Додатковому договорі №2 до цього Договору для подальшої передачі вказаних площ квартир та приміщень фізичним особам, перелік яких наведено в Додатковому договорі № 2 з метою виконання зобов`язань УК "Екосорб" перед вказаними фізичними особами (пп. 4.2. Договору), та перед якими має зобов`язання позивач щодо передачі зазначеним особам квартир та приміщень в Об`єкті містобудування.
Сторонами з урахуванням п. 3 Договору, з огляду на понесення відповідних витрат позивачем, з метою фінансування будівництва Об`єкта містобудування в пп. 6.2 Договору передбачено, що орієнтовні строки введення в експлуатацію відповідної черги Об`єкту містобудування, загальна вартість витрат, необхідних для завершення будівництва конкретної черги, а також розподіл площ Сторін в кожній черзі Об`єкта містобудування визначаються Сторонами в окремих додаткових договорах до Договору про заміну замовника будівництва (передачу прав та функцій замовника будівництва) від 23.08.2013.
В розумінні укладеного Договору, з огляду на понесені позивачем витрати, пов`язані з орендою земельної ділянки, розробленням проектної та технічної документації, а також будівництвом будинку АДРЕСА_1 (готовність 85 відсотків) тощо, УК "Екосорб" очікував виконання власних зобов`язань перед фізичними особами за відповідними укладеними договорами щодо передачі зазначеним особам квартир та приміщень в Об`єкті містобудування, і, отримання за результатами розподілу площ в кожній черзі Об`єкта містобудування.
Позивач, посилаючись на те, що не може використати результати Договору про заміну замовника будівництва (передачу прав та функцій замовника будівництва) від 23.08.2013, адже йому не передані квартири та приміщення в Об`єкті містобудування задля подальшої передачі фізичним особам, перед якими він має зобов`язання; що в результаті не здійснення будівництва ІІ та ІІІ черг Об`єкту містобудування - не отримано активи, на які він розраховував згідно умов Договору, більше того, фактично понесено додаткові фінансові зобов`язання замість ТОВ "ПГ ІНВЕСТ", звернувся до суду з відповідним позовом.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.11.2020 у справі №910/18384/15 (910/9840/20) задоволено позов повністю. Розірвано договір про заміну замовника будівництва передачу прав та функцій замовника будівництва) від 23.08.2013, який укладено між УК "Екосорб" та ТОВ "ПГ Інвест". Розірвано додатковий договір № 2 до договору про заміну замовника будівництва передачу прав та функцій замовника будівництва) від 23.08.2013, який укладено між УК "Екосорб" та ТОВ "ПГ Інвест".
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2021 ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.11.2020 у справі №910/18384/15 (910/9840/20) залишено без змін.
Приймаючи рішення про задоволення позову, місцевий та апеляційний господарські суди виходили з того, що численні порушення ТОВ "ПГ Інвест" умов Договору про заміну замовника будівництва (передачу прав та функцій замовника будівництва) від 23.08.2013 унеможливили використання УК "Екосорб" його результатів, оскільки йому не передані квартири та приміщення в Об`єкті містобудування задля подальшої передачі фізичним особам, перед якими позивач має зобов`язання, а також, з огляду на не здійснення будівництва ІІ та ІІІ черг Об`єкту містобудування, позивачем не отримано активи, на які він розраховував, укладаючи Договір, що свідчать про наявність підстав для розірвання договору відповідно до статті 651 ЦК України.
Також судами зазначено про недосягнення згоди УК "Екосорб" та ТОВ "ПГ "Інвест" в процесі укладення договору щодо його істотних умов, а саме: стосовно передачі функцій Замовника щодо ІІ та ІІІ черг в Об`єкті містобудування; не визначено строки введення в експлуатацію щодо кожної з черг та загальну вартість витрат, необхідних для завершення будівництва; розподіл площ сторін в кожній черзі Об`єкта містобудування, і як наслідок, відповідно до положень статті 181 ГК України, сторони не уклали додаткових договорів згідно п. 4.1., п. 6.2. Договору.
Щодо поданої ТОВ "ПГ "Інвест" заяви про застосування строку позовної давності суди зазначили, що на час розгляду справи Договір про заміну замовника будівництва (передачу прав та функцій замовника будівництва) від 23.08.2013 є чинним, а отже обов`язковим для виконання сторонами, у зв`язку з чим сторона зазначеного Договору може зробити заяву про його розірвання у будь-який час його дії, що виключає застосування до спірних правовідносин строку позовної давності, встановленого статтею 257 ЦК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ТОВ "ПГ Інвест" (скаржник) подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить за результатами перегляду в касаційному порядку постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2021 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.11.2020 у справі № 910/18384/15 (910/9840/20) скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог УК "Екосорб" до ТОВ "ПГ Інвест" про розірвання договору про зміну замовника будівництва від 23.08.2013 відмовити.
Скаржник посилається на те, що оскаржувані судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Зазначає, що судами не було враховано правову позицію викладену в постанові Верховного Суду від 18.09.2019 у справі №915/1471/19 стосовно застосування частини 11 статті 270 ГПК України, в постанові Верховного Суду від 05.03.2020 у справі №910/9665/17 щодо застосування частини 3 статті 46 ГПК України, в постанові Верховного Суду від 11.09.2020 у справі №910/16505/19 стосовно застосування статті 79 ГПК України, в постанові Верховного Суду від 11.07.2018 у справі № 904/8549/17 стосовно застосування статей 76, 77 ГПК України.
Скаржник вважає, що суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку про наявність підстав для розірвання договору з посиланням на факт завдання позивачу істотної шкоди невиконанням умов договору з боку відповідача, водночас не вказали у чому полягає істотність завданої шкоди, окрім як вказівки на те, що ним не виконано зобов`язання перед фізичними особами в частині передачі квартир. Проте, під час розгляду справи було встановлено, що жодних вимог до позивача з боку третіх осіб не було пред`явлено в частині передачі квартир.
На думку скаржника, при розгляді справи не враховано положення процесуального законодавства та сталу практику Верховного Суду, за якими визначальним є саме оцінка судом наданих доказів на предмет їх більшої вірогідності, оскільки в основу судових рішень поставлено пояснення позивача, проте не взято до уваги відсутність доказів на їх підтвердження.
Доводи інших учасників справи
Ліквідатор УК "Екосорб" подав відзив на касаційну скаргу ТОВ "ПГ Інвест", в якому просить відмовити в її задоволенні з огляду на необґрунтованість та безпідставність вимог, ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.11.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2021 - залишити без змін.
ОСОБА_1 у наданих поясненнях на касаційну скаргу ТОВ "ПГ Інвест" підтримує її вимоги, просить оскаржувані судові рішення у справі скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів попередніх інстанцій
За загальним правилом, визначеним у частині першій статті 651 ЦК України, що кореспондується з приписами статті 188 Господарського кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому, розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.
Згідно з частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Таким чином, йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Водночас, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона (Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 910/2683/19, від 17.03.2020 у справі № 911/1102/19, від 07.08.2018 у справі № 910/22259/17, від 14.08.2018 у справі №910/22454/17, від 28.08.2018 у справі № 910/20932/17, від 02.10.2018 у справі № 910/21033/17, від 16.10.2018 у справі № 910/3568/18, від 19.02.2019 у справі № 910/4427/18, від 03.12.2019 у справі № 910/5001/19).
Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотного порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Отже, розглядаючи відповідну справу та застосовуючи частину другу статті 651 ЦК України підлягають встановленню судом та доказуванню позивачем (враховуючи принцип змагальності в господарському процесі) обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача і заперечення відповідача, зокрема щодо існування саме істотного порушення договору та якими доказами таке істотне порушення підтверджується; судам належить перевіряти наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.
Касаційний господарський суд звертає увагу на існування сталої практики Верховного Суду відносно критеріїв визначення "істотного порушення" при застосуванні положень статей 651 та 652 ЦК України, які встановлюють підстави зміни або розірвання договору, а також на те, що вони є загальними для усіх майнових правовідносин, а, отже, вказані висновки повинні враховуватись судами під час вирішення аналогічних спорів (близька за змістом правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 916/1655/18).
За змістом частин 1, 2 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема змагальність сторін (пункт 4 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).
Відповідно до частин 1- 3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За змістом статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами, як письмові, речові та електронні докази.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини 1, 3 статті 74 цього Кодексу).
Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У пунктах 8.15 - 8.22 постанови Верховного Суду від 29.01.2021 у справі №922/51/20 зазначено таке:
"8.15. Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
8.16. Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
8.17. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
8.18. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
8.19. До того ж Верховний Суд наголошує, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".
8.20. Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
8.21. Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
8.22. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Проте суди попередніх інстанцій під час вирішення спору про розірвання договору про заміну замовника будівництва (передачі прав та функцій замовника будівництва) від 23.08.2013 у зв`язку з істотним порушенням договору другою стороною, застосовуючи положення частини другої статті 651 ЦК України, посилаючись на пояснення позивача, залишили поза увагою необхідність дослідження та встановлення суттєвих обставин цієї справи як щодо наявності факту порушення відповідачем умов договору, що повинен бути доведений позивачем у справі, так і щодо наявності критерію істотності цього порушення договору.
У справі, що розглядається, місцевий господарський суд, з яким погодився апеляційний господарський суд, задовольняючи позовні вимоги, зробив висновок, що позивач внаслідок істотних порушень договору був позбавлений того, на що він розраховував від виконання договору про заміну замовника будівництва з боку відповідача. Водночас, зробивши такий висновок, судами не було встановлено, що позивач мав би отримати та що не отримав і якими положеннями договору про зміну замовника це передбачено, і якими доказами це підтверджено.
Зазначивши про порушення відповідачем обов`язків за договором про заміну замовника будівництва, суди належним чином не дослідили умови вказаного вище договору з урахуванням обставини справи щодо його оцінки та тлумачення його змісту, зокрема пункту 4 договору, в якому закріплено зобов`язання сторін договору, а також належним чином не встановили дій, які вчинялися сторонами на його виконання з наданням цим діям належної правової оцінки.
Так, вказавши про порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань, визначених договором, зокрема, не переукладення договору оренди земельної ділянки, судами попередніх інстанцій не надано оцінки доводам відповідача про те, що вказані зобов`язання не передбачені змістом договору, а також доводам про те, що на розгляді у суді перебуває справа, порушена за позовом ТОВ "ПГ Інвест" до Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про визнання укладеною угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки від 23.08.2006 на тих же умовах і на той же строк, рішення за результатами розгляду якої ще не винесено.
Висновок про те, що будівництво не завершено, не виконано в повному обсязі зовнішнє інженерне забезпечення, не підключені мережі зв`язку та сигналізації, невипробувана система пожежогасіння, оскільки не підключена вода, не здійснено благоустрій, будинок в порушення вимог Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" не передано й для обслуговування експлуатуючій організації, судами зроблено без надання оцінки доводам відповідача та доказів, наданим на їх підтвердження, щодо завершення будівництва повністю, копіям сертифікатів про введення в експлуатацію; копіям договорів на приєднання до усіх мереж, наявних в матеріалах справи.
При цьому, з матеріалів справи вбачається, що новостворений об`єкт містобудування - житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, ТОВ "ПГ Інвест" введено в експлуатацію у вересні 2015 року, що підтверджується сертифікатами серії ІУ №165152581870 від 15.09.2015 та серії ІУ № 165153512854 від 17.12.2015, виданими Державною архітектурно-будівельною інспекцією України.
Що стосується питання передачі будинку експлуатуючій організації та об`єднанню співвласників, то судами не вказано, якими положенням укладеного договору про заміну замовника передбачено такий обов`язок відповідача та яким доказами обґрунтовується дане твердження позивач. При цьому, доводи про виконання дій по договору з посиланням на рішення Північного апеляційного господарського суду у справі № 910/18384/15 від 21.01.2020, яким, за твердженням відповідача, встановлено факт виконання дій відповідачем в тому числі проведення будівельних робіт (як-то будівництво ТП та ЗТП для усього комплексу і т.д) залишились поза увагою судів попередніх інстанцій.
Висновки судів про те, що позивач не може використати результати договору, оскільки йому не передані квартири та приміщення в Об`єкті містобудування задля подальшої передачі фізичним особам, перед якими позивач має зобов`язання, зроблено без з`ясування, яким чином вказані обставини порушують права позивача та інвесторів будівництва, зважаючи на встановлення судами передачі відповідачем квартир та приміщень в об`єкті містобудування безпосередньо фізичним особам - інвесторам, а також без взаємозв`язку з положеннями Кодексу України з процедур банкрутства щодо включення майнових активів (майна та майнових прав) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського володіння, до складу ліквідаційної маси та процедури реалізації майна банкрута.
При цьому, матеріали справи не містять жодних вимог до позивача з боку третіх осіб (фізичних осіб - інвесторів).
Відтак, вирішуючи питання про наявність підстав для розірвання договору, суди не здійснивши аналізу положень договору, лише послались на наявність істотного порушення його умов, належним чином не з`ясувавши при цьому наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, її розміру, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також чи дійсно істотною є різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що насправді вона змогла отримати, що вплинуло на об`єктивність висновків щодо істотності порушення відповідачем договору про заміну забудовника.
Крім того, судами попередніх інстанцій не було надано оцінки обставинам стосовно звернення УК "Екосорб" до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "ПГ Інвест" про розірвання договору про зміну замовника будівництва (передачу прав та функцій замовника будівництва) від 23.08.2013, обґрунтованого невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за таким договором, провадження за яким було порушено ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2017 у справі № 910/3048/17.
Водночас, у справі № 910/3048/17 ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.04.2017, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.05.2018, прийнято відмову УК "Екосорб" від позову, провадження у справі припинено. Судами було встановлено, що заява про відмову від позовом підписана ліквідатором УК "Екосорб" Ковалко Г.І., повноваження якої підтверджено постановою Господарського суду міста Києва від 02.03.2017 у справі № 910/18384/15.
Судами не досліджувались тотожність/відмінність підстав позову, з яким УК "Екосорб" вже звертався до суду про розірвання договору про зміну замовника будівництва (передачу прав та функцій замовника будівництва) від 23.08.2013 у справі № 910/3048/17, та позову у справі, що розглядається, правові наслідки припинення провадження у справі у зв`язку з відмовою від позову у разі повторного звернення з позовною заявою до суду відповідно до вимог процесуального законодавства.
Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності, за наслідком розгляду якої суди зазначили, що чинний наразі договір є обов`язковим для виконання його сторонами, у зв`язку з чим сторона зазначеного Договору може зробити заяву про його розірвання у будь-який час його дії, що виключає застосування до спірних правовідносин строку позовної давності, встановленого статтею 257 ЦК України, колегія суддів зазначає, що вказані висновки судів зроблено без належним чином дослідження спірних правовідносин та обставини вчинення позивачем дій, направлених на захист своїх інтересів, положень ЦК України щодо строку позовної давності.
Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до статті 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Початок перебігу позовної давності обчислюється за правилами статті 261 ЦК України, частина перша якої пов`язує його з днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Статтею 264 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
З матеріалів справи вбачається, що в заяві про застосування строків позовної давності відповідач вказував на те, що позивач прострочив встановлений статтею 256 ЦК України трирічний строк звернення з позовною заявою. В обґрунтування посилався на обставини звернення в 2016 році ліквідатора УК "Екосорб" Ковалко Г.І. до ТОВ "ПГ Інвест" з позовною заявою про розірвання договору про зміну замовника будівництва від 23.08.2013. Ухвалою суду від 11.10.2016 у справі № 910/14526/16 суд постановив: позов ЦУК "Екосорб" до ТОВ "ПГ Інвест" про розірвання договору про заміну замовника будівництва (передачу прав та функцій замовника будівництва) від 23.08.2013, а також додаткових договорів № 1 та № 2 до договору, залишити без розгляду. Вказане, на думку відповідача, підтверджує обізнаність позивача про порушення його прав вже в 2016 році, а відтак звернення з аналогічним позовом в 2020 році свідчить про пропуск встановленого законом строку звернення з позовною заявою.
Наведені відповідачем в заяві про застосування строків позовної давності обставини щодо визначення строку позовної давності звернення позивача з позовом у цій справі судами не досліджувалися, як і вчинення позивачем дій, направлених на захист своїх інтересів шляхом пред`явлення позову в 2016 році, а також вплив наслідків залишення ухвалою від 11.10.2016 у справі №910/14526/16 позову без розгляду на перебіг позовної давності та можливість її переривання зважаючи на положення статей 256 - 264 ЦК України.
Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Вимогами процесуального закону визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні спору. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.
Однак, ухвалені у справі судові рішення таким вимогам в повній мірі не відповідають, оскільки не з`ясувавши всіх обставин, що мають значення для справи, не дослідивши пов`язані з ними докази та без належного мотивування, залишивши поза увагою доводи відповідача, що стосуються відсутності факту порушення умов договору та підстав для його розірвання, попередні судові інстанції припустилися порушення вимог статей 86, 236 ГПК України щодо повного та всебічно дослідження обставин, доказів та аргументів сторін, що мають значення для правильного вирішення даної справи.
Водночас, Верховний Суд позбавлений можливості надати правовий висновок щодо застосування положень статей 651 652 ЦК України з огляду на неналежне встановлення судами істотних обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.
За таких обставин, суд вважає обґрунтованими доводи касаційної скарги про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, що полягало у недотриманні повною мірою принципів рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін, неврахуванні стандарту доказування "вірогідності доказів", а також у ненаданні належної правової оцінки всім доказам у справі, що, у свою чергу, призвело до передчасного висновку про задоволення позовних вимог.