ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 червня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/17658/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Колос І.Б.,
за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,
представників:
позивача Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (далі - КП "Київтеплоенерго", позивач) - Комісара С.П. (адвокат), Качкурової С.В. (адвокат),
відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Водоканал-сервіс" (далі - ТОВ "Водоканал-сервіс", відповідач, скаржник) - Бойкова О.С. (адвокат),
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Акціонерне товариство "К.Енерго" (далі - АТ "К.Енерго") - не з`явилися,
розглянув касаційну скаргу ТОВ "Водоканал-сервіс"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.03.2021 (головуючий - суддя Хрипун О.О., судді: Мальченко А.О., Чорногуз М.Г.)
у справі № 910/17658/19
за позовом КП "Київтеплоенерго"
до ТОВ "Водоканал-сервіс"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача АТ "К.Енерго"
про стягнення 2 351 692,05 грн.
Історія справи
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. У грудні 2019 Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Водоканал-Сервіс" про стягнення, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, 1 863 936,52 грн заборгованості за договором від 13.04.2012 № 521030 купівлі-продажу теплової енергії, з яких 1 731 423,34 грн сума основного боргу за спожиту теплову енергію у гарячій воді за період з жовтня 2016 року по квітень 2018 року, 84 839,74 грн інфляційні втрати та 47 673,44 грн - 3% річних, розрахованих з грудня 2017 року по листопад 2018 року.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ "Водоканал-сервіс" належним чином не виконало зобов`язання за договором в частині оплати отриманої теплової енергії, право вимоги заборгованості за яким набув позивач на підставі договору № 601-18 про відступлення права вимоги (цесії) від 11.10.2018.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.07.2020 (суддя Усатенко І.В.) у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
2.2. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позовні вимоги КП "Київтеплоенерго" до ТОВ "Водоканал-Сервіс" документально не підтверджені. Суд вказав, що у зв`язку з відсутністю первинних документів, складених ПАТ "Київенерго", встановити кількість спожитої ТОВ "Водоканал-Сервіс" теплової енергії та її вартість, а отже і наявність у відповідача боргу у спірний період, тобто з вересня 2013 року по травень 2018 року, є неможливим. Доводи позивача про те, що на підтвердження факту постачання теплової енергії ПАТ "Київенерго" ним було надано до матеріалів справи всі необхідні документи, зокрема, копії корінців нарядів на включення та відключення об`єктів теплоспоживання за спірний період, складені ПАТ "Київенерго", а також помісячні облікові картки, суд відхилив як необґрунтовані.
Судом також зазначено, що з огляду на те, що суд дійшов висновку про відмову в позові повністю, позовна давність застосуванню не підлягає.
2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.03.2021 рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2020 у справі № 910/17658/19 скасовано, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено повністю; стягнуто з ТОВ "Водоканал-Сервіс" на користь КП "Київтеплоенерго" заборгованість у розмірі 1 731 423,34 грн, інфляційні втрати у розмірі 84 839,74 грн, 3% річних у розмірі 47 673,44 грн, судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 27 959,05 грн та судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 41 938,58 грн.
2.4. Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що заборгованість ТОВ "Водоканал-Сервіс" перед КП "Київтеплоенерго" за споживання теплової енергії у гарячій воді за період з жовтня 2016 року по квітень 2018 року у сумі 1 731 423,34 грн належним чином доведена, документально підтверджена та відповідачем не спростована, оскільки:
- відповідачем не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні статей 76, 77, 78, 79 ГПК України на підтвердження відключення від теплопостачання житлових будинків, зазначених в додатках до договору № 521030 від 13.04.2012, а тому у відповідача існує обов`язок у відшкодуванні вартості спожитої теплової енергії;
- в матеріалах справи міститься довідка про стан розрахунків за спожиту теплоенергію відповідачем, з якої вбачається, що відповідачем здійснювались часткові оплати за теплову енергію, поставлену на підставі договору від 13.04.2012 № 521030, та за період прострочення оплати послуг з жовтня 2016 року по квітень 2018 року наявна заборгованість у розмірі 1 731 423,34 грн;
- передача ПАТ "Київенерго" даних щодо обліку, нарахування (розрахунків) за отриману (спожиту) відповідачем теплову енергію за договором № 521030 підтверджується наявним в матеріалах справи актом № 23 приймання-передавання фізичного носія/пристрою зберігання інформації, на якому записані файли баз даних білінгових систем ПК "БіТек" та ПУ "Уніван-Термал";
- надані позивачем облікові картки є паперовим відображенням баз даних білінгових систем ПК "БіТек" та ПУ "Уніван-Термал", які були передані ПАТ "Київенерго" до КП "Київтеплоенерго" на виконання умов договору цесії № 601-18;
- матеріали справи не містять доказів направлення відповідачем заперечень або претензії щодо кількості, якості чи вартості поставленої теплової енергії.
Суд апеляційної інстанції вказав, що позивачем правомірно нараховані 3% річних та інфляційні втрати на підставі частини другої статті 625 ЦК України.
Також, суд зазначив, що позивачем заявлений позов в межах трирічного строку позовної давності відповідно до статті 257 ЦК України, суд не вбачає підстав застосування наслідків спливу позовної давності за заявою ТОВ "Водоканал-Сервіс".
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. У касаційній скарзі до Верховного Суду ТОВ "Водоканал-сервіс" просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.03.2021 у справі № 910/17658/19 та закрити провадження у справі № 910/17658/19.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. У поданій касаційній скарзі скаржник керуючись вимогами статті 517 Цивільного кодексу України, статями 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", статей 56, 74-76, 80, 282, 313 ГПК України просить суд скасувати постанову суду апеляційної інстанції та закрити провадження у справі.
4.2. Також скаржник вказує, що, помилковість посилання суду апеляційної інстанції на пункти 24, 25 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 та пункту 40 Правил користування теплою енергією, які затвердженні постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198, полягає в тому, що постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 відносини у сфері постачання теплової енергії не врегульовані взагалі, а обов`язок споживача теплової енергії у відповідності до пункту 40 Правил від 03.10.2007 № 1198, проводити розрахунки за спожиту теплову енергію не впливає на обов`язок позивача надати боржникові докази переходу до нового кредитора прав у зобов`язані у відповідності до вимог частини другої статті 517 Цивільного кодексу України, та на право боржника в свою чергу не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання доказів переходу прав у зобов`язані. При цьому, у постанові Верховного Суду України від 30.01.2018 у справі № 2-1390/11 (провадження №61-920св17), зроблено інший висновок щодо необхідності перевіряти докази, надані на підтвердження права вимоги.
4.3. На обґрунтування своєї правової позиції ТОВ "Водоканал-сервіс" із посиланням на пункти 1, 2 частини другої статті 287 ГПК України вказує, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
4.4. З огляду на наведене, скаржник у касаційній скарзі зазначає, що висновки суду апеляційної інстанції щодо прийняття облікових карток (табуляграм) в якості доказів у справах про стягнення заборгованості за договорами постачання (купівлі-продажу) теплової енергії у гарячій воді та покликання на судову практику Верховного Суду, викладену у постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 910/6652/17, від 12.07.2018 у справі № 910/6654/17, від 12.10.2018 у справі № 910/30728/15, від 03.09.2020 у справі № 910/17662/19, від 16.02.2021 у справі № 910/17660/19 свідчить про помилкове розуміння судом апеляційної інстанції вимог частини другої статті 316 ГПК України.
4.5. ТОВ "Водоканал-сервіс" у касаційній скарзі вказує на те, що у справах № 910/6652/17 та № 910/6654/17 відповідач не ставив під сумнів табуляграми позивача, а в справі № 910/30728/15 суд і не погодився з табуляграмами позивача та застосованим тарифом.
4.6. При цьому, скаржник посилається на постанови Верховного Суду в яких наведено інші висновки щодо застосування вимог статей 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та пункту 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198.
4.7. Так, у постанові від 28.02.2018 у справі № 910/25126/15 зазначено зокрема критерії для розрахунку за договорами ПАТ "Київенерго" на підставі яких проводиться експертиза і з якими погодився суд касаційної інстанції. У постанові Вищого господарського суду України від 19.05.2015 у справі № 5011-71/17421-2012 так само викладено висновок, з яким погодився суд касаційної інстанції.
4.8. Крім цього, скаржник наводить аргументи щодо помилковості застосування судом вимог статей 56, 80, 282 ГПК України під час відмови у задоволенні клопотання про закриття апеляційного провадження, а також твердження суду про те, що є підстави відступити від висновку Верховного Суду від 04.11.2020 у справі № 910/17660/19 щодо застосування вимог частини третьої статті 56 ГПК України, є безпідставними.
4.9. Крім того, 10.06.2021 від ТОВ "Водоканал-сервіс" на адресу Верховного Суду надійшли додаткові письмові пояснення у справі.
5. Позиції інших учасників справи, викладена у відзивах на касаційну скаргу
5.1. КП "Київтеплоенерго" 13.05.2021 направило засобами поштового зв`язку на адресу Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити без змін оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції, а касаційну скаргу - без задоволення.
5.2. КП "Київтеплоенерго" зазначає, що з наявних у матеріалах справи облікових карток за період з жовтня 2016 року по квітень 2018 року вбачається обсяги та розмір поставленої у спірний період теплової енергії відповідачу.
5.3. Оскільки відповідачем не спростовано належними та достатніми доказами поставлені ним під сумнів обсяги спожитої теплової енергії та розрахунок позовних вимог, не надано доказів на підтвердження обставин, на які він посилається у своїх запереченнях позовних вимоги, позивач вважає заперечення відповідача необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.
5.4. КП "Київтеплоенерго" вказує на те, що наданий позивачем наказ КП "Київтеплоенерго" від 27.08.2018 № 226 "Про надання повноважень директору КП "Енергозбут", яким директору КП "Енергозбут" Лопатіну К.О. надано право вести від імені Підприємства справи в усіх органах судової системи, в тому числі подавати та підписувати від імені Підприємства апеляційній скарги, чітко визначене право директора КП "Енергозбут" Лопатіна К.О. діяти від імені КП "Київтеплоенерго" без додаткового уповноваження (довіреності).
5.5. Від інших учасників справи відзив на касаційну скаргу на адресу Верховного Суду не надходив.
5.6. Також, 10.06.2021 від ТОВ "Водоканал-сервіс" на адресу Верховного Суду надійшли додаткові письмові пояснення у справі.
5.7. 14.06.2021 від КП "Київтеплоенерго" на адресу Верховного Суду надійшли додаткові пояснення у справі.
6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6.1. ПАТ "Київенерго" (найменування змінене на АТ "К.Енерго") як постачальником та ТОВ "Водоканал-Сервіс" як споживачем 13.04.2012 укладений договір № 521030 купівлі-продажу теплової енергії (договір), на умовах якого постачальник зобов`язався протягом строку дії договору забезпечувати безперервне (за винятком нормативно встановлених перерв) постачання теплової енергії, належної якості на межу продажу (для потреб опалення та гарячого водопостачання) згідно з параметрами, визначеними у додатку № 1 до договору, а споживач зобов`язується отримувати та оплачувати її вартість відповідно до умов договору (пункт 1.1 договору).
6.2. Згідно з пунктом 1.2 договору перелік будинків та потреби у тепловій енергії будинків (якісні та кількісні), до яких здійснюється постачання теплової енергії, наведено в додатку № 1 до цього договору, який є його невід`ємною частиною.
6.3. Відповідно до пункту 2.1 договору якість теплової енергії на вході в теплову мережу споживача визначається сукупністю нормованих термодинамічних, гідравлічних показників та кількісних параметрів теплоносія, наведених у додатку № 1 до цього договору, для кожного окремого будинку.
6.4. Пунктом 3.2.1 договору погоджено, що постачальник зобов`язується забезпечувати протягом обумовленого в цьому договорі часу безперервне постачання теплової енергії (за винятком нормативно встановлених перерв) до точки купівлі-продажу, підтримувати параметри теплоносія, що подається з колекторів джерела теплової енергії на вході в теплову мережу споживача теплової енергії відповідно до температурного графіку теплової мережі, не допускаючи відхилення параметрів, визначених цим договором відповідно до заявлених споживачем у додатку № 1 до договору величин приєднаного теплового навантаження по кожному будинку.
6.5. За змістом ч. 2, 3 пункту 4.1 договору обсяги купівлі-продажу теплової енергії визначаються на підставі показів приладів комерційного обліку споживання теплової енергії згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. За умови відсутності приладів комерційного обліку, обсяг купівлі-продажу теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного в договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах постачальника, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористовувального обладнання в розрахунковому періоді.
6.6. Згідно із пунктом 5.1 договору розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються щомісячно шляхом перерахування коштів на поточний рахунок ПАТ "Київенерго", а саме:
якщо теплові вводи систем теплоспоживання обладнанні приладами комерційного обліку, вартість спожитої у розрахунковому періоді теплової енергії сплачується споживачем щомісячно не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим (пунктом 5.1.1 в редакції додаткової угоди від 04.03.2016);
якщо теплові вводи систем теплоспоживання не обладнанні приладами комерційного обліку: вартість теплової енергії, спожитої у розрахунковому періоді для потреб центрального опалення та гарячого водопостачання, сплачується споживачем щомісячно не пізніше 20 числа місяця, наступного за рахунковим (пункт 5.1.2 в редакції додаткової угоди від 04.03.2016).
6.7. Відповідно до пункту 5.2 договору у разі коли обсяг постачання теплової енергії менший, ніж зазначений в цьому договорі, постачальник повинен зменшити плату шляхом проведення перерахунку за фактично спожиту теплову енергію відповідно до умов договору.
6.8. Згідно з пунктом 6.1 договору цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 15.04.2013. Відповідно до положень частини третьої статті 631 Цивільного кодексу України дія цього договору поширюється на правовідносини між сторонами, що виникли з 01.03.2012.
6.9. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією зі сторін про його припинення (пункт 6.3 договору).
6.10. Крім того, між сторонами договору підписані додатки до цього договору та додаткові угоди. Зокрема, у додатках № 1, у відповідних редакціях додаткових угод, сторони погодили перелік об`єктів теплопостачання, вимоги до теплової енергії та обсяги постачання теплової енергії, в додатках № 2, 2-а, 2-б визначено схеми межі поділу теплової мережі; в додатках № 3, № 4 підписано акт розмежування меж балансової належності тепломереж та експлуатаційної відповідальності сторін, в додатку № 3-а відображено технічні характеристики теплових мереж та систем.
6.11. В обліковій картці з обліковим записом № 521030 постачальник вів облік споживання теплової енергії в розрізі споживача за договором купівлі-продажу теплової енергії (договір) від 13.04.2012 № 521030, формував відповідні рахунки згідно з затвердженим тарифом на теплоенергію, що діяв у певний час.
6.12. ПАТ "Київенерго" (найменування змінене на АТ "К.Енерго") як кредитором та КП "Київтеплоенерго" як новим кредитором 11.10.2018 укладений договір № 601-18 про відступлення права вимоги (договір цесії) на умовах якого кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб - підприємців щодо виконання ними грошових зобов`язань перед кредитором з оплати спожитої до 01.05.2018 теплової енергії (основний борг, в тому числі той, що є предметом судового розгляду та/або підтверджений судовим рішенням (судовими рішеннями)) як такий, що підлягає стягненню з споживача (споживачів) на загальну суму 497 554 936,91 грн станом на 01.08.2018 з урахуванням оплат, що отримані кредитором за період з 01.08.2018 до дати укладення цього договору та коригувань платежів (пункт 1.1 договору цесії).
6.13. Перелік договорів (особових рахунків), споживачів та сум грошових зобов`язань (основний борг), право вимоги яких відступається за цим договором, зазначається в додатку № 1 до цього договору. Всі права вимоги переходять від кредитора до нового кредитора в момент підписання сторонами додатку № 1 до цього договору (пункт 1.2 договору відсутплення).
6.14. З укладенням цього договору кредитор відступає, новий кредитор набуває право вимоги також будь-яких інших, передбачених договорами та чинним законодавством додаткових грошових зобов`язань (неустойка (штраф, пеня), 3% річних, інфляційні нарахування, судові витрати, витрати, пов`язані з отриманням боргу та примусовим стягненням та будь-які інші без виключень та обмежень), що нараховані кредитором та/або виникли до дати укладення цього договору та/або можуть бути нараховані та/або можуть виникнути після укладення цього договору у зв`язку з неналежним виконанням споживачем (споживачами) зобов`язань з оплати спожитої теплової енергії за договорами та споживачами, які зазначені у додатку №1 до цього договору. Відступлення прав вимоги за додатковими грошовими зобов`язаннями (неустойка (штраф, пеня), 3% річних, втрати від інфляції, судові витрати, витрати, пов`язані з отриманням боргу та примусовим стягненням та будь-які інші без виключень та обмежень) до основних грошових зобов`язань, які вже є предметом судового розгляду або вже підтверджені судовими рішеннями як такі, що підлягають стягненню з споживача (споживачів), визначаються окремим договором (пункт 1.3 договору цесії).
6.15. В рахунок оплати за відступлене право вимоги за цим договором на суму 497 554 936,91 грн, новий кредитор прийняв 497 554 936,91 грн боргових зобов`язань кредитора перед Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", що становить частину суми боргового зобов`язання за мировою угодою, затвердженою ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2018 у справі № 910/7807/18 (пункт 2.1 договору цесії).
6.16. Згідно із додатком № 1 до договору цесії позивач прийняв право вимоги до відповідача на суму 1 731 423,34 грн за договором № 521030.
6.17. Листом від 08.04.2019 № 1/5-521030 позивач повідомив відповідача про відступлення права вимоги за договором № 601-18 про відступлення права вимоги від 11.10.2018 та просив сплати наявний борг у сумі 1 731 423,34 грн.
6.18. На підтвердження наявності у відповідача заборгованості КП "Київтеплоенерго" подано суду: облікові картки ТОВ "Водоканал-Сервіс" за договором від 13.04.2012 № 521030 за період з травня 2015 до травня 2018, які складені самим позивачем та корінці нарядів ПАТ "Київенерго" на включення та відключення опалення у період 2016 - 2018 років, які з боку споживача підписані частково; рахунок-фактуру від 30.09.2019 № 521030/2019-9 на суму 1 731 423,34 грн; акт звіряння розрахунків за теплову енергію від 30.09.2019 на суму 1 731 423,34 грн, підписаний з боку позивача; реєстр оплат за договором від 13.04.2012 № 521030 та інформацію про порядок нарахування та розрахунків за спожиту теплову енергію за договором від 13.04.2012 № 521030; довідки про стан розрахунків за договором від 13.04.2012 № 521030.
7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
7.1. Ухвалою Верховного Суду від 29.04.2021 відкрито касаційне провадження у справі № 910/17658/19 за касаційною скаргою ТОВ "Водоканал-сервіс" на підставі пунктів 1, 2 частини другої статті 287 ГПК України.
7.2. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
7.3. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
8. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
8.1. Спір у справі стосується питання наявності/відсутності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача, як нового кредитора, заборгованості за договором.
8.2. Укладений правочин щодо купівлі - продажу теплової енергії за своєю правовою природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу.
8.3. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (пункт 2 частини першої статті 193 Господарського кодексу України).
8.4. Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
8.5. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
8.6. Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
8.7. Як передбачено частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
8.8. Положеннями статті 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
8.9. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
8.10. Статтею 514 Цивільного кодексу України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
8.11. Відповідно до частини першої статті 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
8.12. Згідно з частиною першою статті 517 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
8.13. Судами встановлено, що на підставі договору цесії від 11.10.2018 № 601-18 КП "Київтеплоенерго" отримало від публічного акціонерного товариства "Київенерго" право вимоги до ТОВ "Водоканал-сервіс" в частині заборгованості у розмірі 1 731 423,34 грн за договором від 13.04.2012 № 521030.
8.14. Частиною першою статті 714 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
8.15. Частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
8.16. Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
8.17. Відповідно до частини першої статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
8.18. Приписами частини шостої статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.
8.19. Згідно з пунктом 23 Правил користування тепловою енергією, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198, розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.
У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.
8.20. Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.
8.21. Відповідно до частин першої та другої статті 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
8.22. Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підтвердження постачання теплової енергії за договором відповідачу та наявності заборгованості за договором від 13.04.2012 № 521030 за період з травня 2015 року до травня 2018 року позивачем як новим кредитором подано до суду: корінці нарядів ПАТ "Київенерго" на включення та відключення опалення у період 2016 - 2018 років, які з боку споживача підписані частково; облікові картки; рахунок-фактуру від 30.09.2019 № 521030/2019-9 на суму 1 731 423,34 грн; акт звіряння розрахунків за теплову енергію від 30.09.2019 на суму 1 731 423,34 грн, підписаний з боку позивача; реєстр оплат за договором № 521030 від 13.04.2012 та інформацію про порядок нарахування та розрахунків за спожиту теплову енергію за договором від 13.04.2012 № 521030; довідки про стан розрахунків за договором від 13.04.2012 № 521030.
8.23. Судом апеляційної інстанції досліджено довідку про стан розрахунків за спожиту теплоенергію відповідачем, з якої вбачається, що відповідачем здійснювались часткові оплати за теплову енергію, поставлену на підставі договору від 13.04.2012 № 521030.
8.24. Ухвалюючи судове рішення про задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з доведеності позивачем наявності заборгованості відповідача, встановлення обсягу поставленої теплової енергії у спірний період та розміру цієї заборгованості. Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що передача ПАТ "Київенерго" даних щодо обліку, нарахування (розрахунків) за отриману (спожиту) відповідачем теплову енергію за договором № 521030 підтверджується наявним в матеріалах справи актом № 23 приймання-передавання фізичного носія/пристрою зберігання інформації, на якому записані файли баз даних білінгових систем ПК "БіТек" та ПУ "Уніван-Термал". Надані позивачем облікові картки є паперовим відображенням баз даних білінгових систем ПК "БіТек" та ПУ "Уніван-Термал", які були передані ПАТ "Київенерго" до КП "Київтеплоенерго" на виконання умов договору цесії № 601-18. Також судом апеляційної інстанції зазначено про те, що з наявних в матеріалах справи облікових карток (табуляграм) за період з жовтня 2016 року по квітень 2018 року вбачається обсяги та розмір поставленої у спірний період теплової енергії відповідачу.
8.25. Проте, дослідивши доводи касаційної скарги та матеріали справи, суд касаційної інстанції вважає такий висновок суду апеляційної інстанції передчасним з огляду на таке.
8.26. Обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.
Так, за змістом положень статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 162 ГПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.
На виконання наведених процесуальних норм звертаючись з позовом про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу теплової енергії (договір), позивач мав, окрім іншого, довести обґрунтованість заявленого ним обсягу поставленої та несплаченої теплової енергії, наявність заборгованості, її розмір та обґрунтованість розрахунку, довести період (час) за який стягується заборгованість.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Верховний Суд звертає увагу на те, що принцип належності доказів полягає в тому, що господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Слід зазначити, що правило належності доказів обов`язкове не лише для суду, а й для осіб, які є суб`єктами доказування (сторони, треті особи), і подають докази суду. Питання про належність доказів остаточно вирішується судом. Питання про прийняття доказів спершу повинно вирішуватися під час їх представлення суду. Однак остаточно може з`ясуватися неналежність доказу і на подальших стадіях, під час їх оцінки судом, аж до проголошення рішення.
Мета судового дослідження полягає у з`ясуванні обставин справи, юридичній оцінці встановлених відносин і у визначенні прав та обов`язків (відповідальності) осіб, які є суб`єктами даних відносин. Судове пізнання завжди опосередковане, оскільки спрямоване на вивчення події, що мала місце в минулому. Повнота судового пізнання фактичних обставин справи передбачає, з одного боку, залучення всіх необхідних доказів, а з іншого, - виключення зайвих доказів. З усіх поданих особами, що беруть участь у справі, доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв`язок із фактами, що підлягають установленню. Отже, належність доказів нерозривно пов`язана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом позову.
Належність доказів по суті це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини. Належність доказів - це міра, що визначає залучення до процесу в конкретній справі тільки потрібних і достатніх доказів. Під належністю доказу розуміється наявність об`єктивного зв`язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об`єктом судового пізнання.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Шабельник проти України" (заява № 16404/03) від 19.02.2009 зазначається, що хоча стаття 6 (Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) гарантує право на справедливий судовий розгляд, вона не встановлює ніяких правил стосовно допустимості доказів як таких, бо це передусім питання, яке регулюється національним законодавством (див. рішення у справі "Шенк проти Швейцарії" від 12.07.1998 та у справі "Тейшейра ді Кастру проти Португалії" від 09.06.1998).
Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборона використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи.
8.27. Суд апеляційної інстанції задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що надані позивачем облікові картки (табуляграми) містять обсяги та розмір поставленої у спірний період теплової енергії відповідачу.
При цьому суд апеляційної інстанції зазначив про те, що питання прийняття облікових карток (табуляграм) в якості доказів у справах про стягнення заборгованості за договорами постачання (купівлі - продажу) теплової енергії у гарячій воді, у контексті їх оцінки судами, неодноразово вирішувалося у судовій практиці, пославшись на постанови Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 910/6652/17, від 12.07.2018 у справі № 910/6654/17, від 12.10.2018 у справі № 910/30728/15, від 03.09.2020 у справі № 910/17662/19, від 16.02.2021 у справі № 910/17660/19.
Верховний Суд зазначає, що облікові картки (табуляграми) можуть бути подані позивачем на підтвердження доводів позовних вимог з якими він звернувся до суду та є доказом у справі, адже підпадає під визначення доказів у розумінні статті 73 ГПК України, проте такий доказ підлягає перевірці на належність, допустимість та достовірність у загальному порядку, передбаченому статтею 86 ГПК України.
Водночас, суд апеляційної інстанції не надав оцінки акту №23 приймання-передавання фізичного носія/пристрою зберігання інформації на якому записані файли баз даних білінгових систем ПК "БіТек" та ПУ "Уніван-Термал" та електронному доказу який передається відповідно до названого акта, вказавши лише про те, що облікові картки є паперовим відображенням баз даних білінгових систем ПК "БіТек" та ПУ "Уніван-Термал".
Отже, судом апеляційної інстанції не досліджено та не надано оцінки чи є надані позивачем до позовної заяви у даній справі облікові картки (табуляграми), роздруковані за твердженням позивача з переданих йому ПАТ "КИЇВЕНЕРГО" носіїв/пристроїв зберігання інформації (зовнішніх жорстких дисків, USB) резервних копій баз даних ПК "УНІВАН-ТЕРМАЛ" та ПК "БІТеК" електронними доказами чи їх паперовими копіями, письмовими доказами у розумінні статей 91, 96 ГПК України.
Суд апеляційної інстанції не дослідив та не надав оцінки тому, чи є такі докази (акт №23 та облікові картки (табуляграми)) достатніми, належними та допустимими для належного обґрунтування поданої позовної вимоги у контексті встановлення обсягу поставленої та неоплаченої теплової енергії, наявності заборгованості і її розміру, періоду за який виникла заборгованість тощо.
Відтак, судом апеляційної інстанції залишено поза увагою вказане та не надано оцінки щодо належності, допустимості, достовірності такого доказу як облікові картки (табуляграми) як окремо так і враховуючи вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, з наданням оцінки як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі. За таких міркувань у цій частині Верховний Суд погоджується з доводами скаржника щодо трактування судом апеляційної інстанції судової практики щодо питання прийняття облікових карток (табуляграм) в якості доказів у справах про стягнення заборгованості за договорами постачання (купівлі - продажу) теплової енергії у гарячій воді.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Передчасним - без дослідження та належної оцінки усіх наявних доказів, у порядку передбаченому статтею 86 ГПК України, як окремо так і у їх сукупності - є й висновок судову інстанцій зокрема щодо розміру заборгованості.
Так, судом апеляційної інстанції не досліджено та не надано оцінки відповідності нарахованих сум до стягнення з відповідними тарифами.
Отже, попередніми судовими інстанціями: не встановлено всіх обставин, що входять до предмету доказування у справі щодо стягнення заборгованості, в тому числі щодо позовної давності; не у повній мірі дотриманий порядок, передбачений у статті 86 ГПК України щодо дослідження доказів, якими позивач обґрунтовував свої вимоги; не надано оцінки всім доказам, які стали підставою для визнання наявності боргу у відповідача перед позивачем.
Враховуючи описані вимоги процесуального законодавства, раціонально вважати, що у цьому спорі належними та допустимими доказами наявності заборгованості та її розміру, обсягу спожитої та неоплаченої теплової енергії є документи (їх копії), що вимагаються законом та використовуються для бухгалтерського та фінансового обліку. При цьому, такі докази мають бути отримані у законний спосіб. З аналізу тексту оскаржуваної постанови не вбачається, що саме такі докази і були оцінені апеляційним судом в ході розгляду цієї справи. Варто акцентувати на тому, що ці докази були подані самим позивачем, а відповідач ставить під сумнів та заявляє про їх недопустимість.
8.28. Дослідивши доводи касаційної скарги, відзив, додаткові пояснення сторін, матеріали справи та встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, суд касаційної інстанції зазначає, що скаржником не наведено достатньо мотивованих, переконливих та обґрунтовано вагомих аргументів в розрізі обґрунтувань необхідності щодо відступлення від судової практики викладеної у постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 910/6652/17, від 12.07.2018 у справі № 910/6654/17, від 12.10.2018 у справі № 910/30728/15, від 03.09.2020 у справі № 910/17662/19, від 16.02.2021 у справі № 910/17660/19.
Так, у постановах Верховного Суду від 03.09.2020 у справі № 910/17662/19, від 16.02.2021 у справі № 910/17660/19 Касаційний господарський суд з`ясував, що висновок щодо застосування норм ГПК України, які регламентують порядок подання доказів, доказування та оцінки доказів у господарському процесі в контексті правовідносин, які склалися між сторонами спору відсутній. Проте зазначивши про неврахування судами попередніх інстанцій приписів статті 86 ГПК України, Верховний Суд вказав про передчасність формування висновку стосовно доказового значення, зокрема, облікових карток (табуляграм) як таких, в контексті спірних правовідносин.
Верховний Суд зазначає, що питання оцінки облікових карток (табуляграм) як доказів на підтвердження заборгованості у справах про стягнення заборгованості за договорами постачання (купівлі - продажу) теплової енергії в зазначених вище справах вирішувалося залежно від встановлених судами фактичних обставин справи у кожній конкретній справі у порядку оцінці доказів передбачених у статті 86 ГПК України.
8.29. З огляду на викладене у розділі 8 цієї постанови, знайшли своє часткове підтвердження доводи касаційної скарги ТОВ "Водоканал-сервіс" та підстави касаційного оскарження.
8.30. Доводи викладені у відзиві на касаційну скаргу частково відхиляються з огляду на мотиви викладені у розділі 8 цієї постанови.
8.31. Верховний Суд звертає увагу на те, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).