ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 червня 2021 року
м. Київ
Справа № 911/5186/14
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Ткаченко Н.Г. - головуючого, Білоуса В.В., Огородніка К.М.,
за участю секретаря судового засідання Громак В. О.
за участю представника Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" - адвоката Юра М.А.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.03.2021
та ухвалу Господарського суду Київської області від 02.12.2020 в частині відхилення кредиторських вимог Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"
у справі № 911/5186/14
за заявою Комунального підприємства "Управління контролю за благоустроєм міста" Дніпропетровської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Консоль ЛТД"
про банкрутство,-
ВСТАНОВИВ:
У провадженні Господарського суду Київської області перебуває справа № 911/5186/14 за заявою Комунального підприємства "Управління контролю за благоустроєм міста" Дніпропетровської міської ради про банкрутство ТОВ Фірма "Консоль ЛТД", провадження в якій порушено ухвалою суду від 12.03.2015.
Постановою Господарського суду Київської області від 04.08.2016 у справі №911/5186/14 ТОВ Фірма "Консоль ЛТД" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.
Справа перебуває на стадії процедури ліквідації, повноваження ліквідатора ТОВ фірма "Консоль ЛТД" виконує арбітражний керуючий Демчан О.І.
Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" 14.08.2020 звернулось до суду з заявою про визнання поточних грошових вимог до банкрута на суму 138 853,09 грн., з яких - 4 204,00 грн. - судовий збір у справі про банкрутство (І черга), 134 649,09 грн. - основний борг за теплову енергію та за централізоване постачання гарячої води (ІV черга).
Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.12.2020 у справі №911/5186/14 (суддя Лопатін А.В.), крім іншого, кредиторські вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" до ТОВ Фірма "Консоль ЛТД" на суму 138 853,09 грн. відхилено.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.03.2021 у справі №911/5186/14 (колегія суддів: Верховець А.А. - головуючий, Поляков Б.М., Отрюх Б.В.) ухвалу Господарського суду Київської області від 02.12.2020 у справі №911/5186/14 залишено без змін.
Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить:
- скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.03.2021 та ухвалу Господарського суду Київської області від 02.12.2020 у справі № 911/5186/14 в частині відхилення грошових вимог Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" до ТОВ Фірма "Консоль ЛТД" на суму 138 853,09 грн.;
- ухвалити нове рішення, яким визнати грошові вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" до ТОВ Фірма "Консоль ЛТД" на суму 138 853,09 грн. з такою черговістю: І черга - 4 204,00 грн. - судовий збір у справі про банкрутство, ІV черга - 134 649,09 грн. - основний борг за теплову енергію та за централізоване постачання гарячої води;
- зобов`язати ліквідатора боржника внести відповідні зміни до реєстру вимог кредиторів у справі № 911/5186/14.
Підставами касаційного оскарження Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (далі - КП "Київтеплоенерго") зазначає п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України та вказує на те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 12.04.2018. у справі № 904/404/15.
Заявник касаційної скарги доводить, що судами попередніх інстанцій в оскаржуваних рішеннях неправильно застосовано положення ст. 59 КУзПБ, оскільки не вірно встановлено природу виникнення зобов`язань ТОВ Фірма "Консоль ЛТД" перед кредитором та неправильно застосовано висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 16.04.2019 у справі № 925/871/15, оскільки дійшли хибного висновку про подібність правовідносин КП "Київтеплоенерго" з боржником у цій справі № 911/5186/14 до правовідносин ГУ ДФС у Закарпатській області з боржником у справі № 925/871/15, що, на думку скаржника, призвело до прийняття незаконних рішень, через які КП "Київтеплоенерго" зазнає збитків у розмірі вартості вироблених та поставлених ТОВ Фірма "Консоль ЛТД" теплоенергії та комунальних послуг.
КП "Київтеплоенерго" у касаційній скарзі наголошує, що посилаючись на висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 16.04.2019 у справі № 925/871/15 та ототожнюючи вимоги КП "Київтеплоенерго" з вимогами податкових органів щодо несплати банкрутами податків і зборів (обов`язкових платежів), термін сплати яких настав в період після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом, суди першої та апеляційної інстанцій не врахували викладені у постановах від 12.04.2018 у справі № 904/404/15 та від 07.10.2020 у справі № 15/293-6 інші висновки Верховного Суду, яким розмежовуються поняття зобов`язань банкрута із сплати податків і зборів та зобов`язання з оплати поточних комунальних і експлуатаційних витрат, які можуть виникати у банкрута у ліквідаційній процедурі.
Крім того, обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, КП "Київтеплоенерго" вказує про те, що суди, посилаючись на ст. 59 КУзПБ, взяли до уваги положення абз. 4 ч.1 цієї норми, ігноруючи при цьому положення абз. 1, 2 ч. 1 ст. 59 КУзПБ, які передбачають, що з дня ухвалення господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу, крім укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу у процедурі ліквідації тощо.
При цьому, за твердженням скаржника, судами в оскаржуваних рішеннях не враховано обов`язок ліквідатора утримувати належне йому майно у період до його продажу у процедурі ліквідації, що призвело до помилкового висновку, що факт наявності у власності банкрута нерухомого майна, за відсутності документів, які б свідчили про користування таким майном, не є підставою виникнення у банкрута зобов`язання щодо оплати послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, термін сплати яких настав в період після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом.
Учасники справи не скористались правом, передбаченим ст. 295 ГПК України, на подання відзивів на касаційну скаргу.
Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представника КП "Київтеплоенерго", перевіривши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, провадження у справі № 911/5186/14 про банкрутство ТОВ Фірма "Консоль ЛТД" перебуває на стадії ліквідаційної процедури, відкритої постановою Господарського суду Київської області від 04.08.2016.
З 21.10.2019 введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства.
Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.
Предметом розгляду у даній справі є заява КП "Київтеплоенерго" про визнання грошових вимог до ТОВ Фірма "Консоль ЛТД" на суму 138 853,09 грн. з такою черговістю: І черга - 4 204,00 грн. - судовий збір у справі про банкрутство, ІV черга - 134 649,09 грн. - основний борг за теплову енергію та за централізоване постачання гарячої води.
Зазначена заява обґрунтована тим, що вимоги КП "Київтеплоенерго" до ТОВ Фірма "Консоль ЛТД" є поточними, які виникли під час ліквідаційної процедури, зокрема:
- за період з жовтня 2016 року по квітень 2018 року: 63 863,43 грн. боргу за теплову енергію та 1 128,06 грн. боргу за послуги з централізованого постачання гарячої води, надані AT "К.ЕНЕРГО" до нежитлового приміщення ТОВ Фірма "Консоль ЛТД" та відступлені Комунальному підприємству виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" за Договором про відступлення права вимоги (цесії) від 11.10.2018 № 601-18 (далі - Договором цесії № 601-18);
- за період з травня 2018 року по червень 2020 року: 68 790,23 грн. боргу за теплову енергію та 867,37 грн. боргу за послуги з централізованого постачання гарячої води, надані КП "Київтеплоенерго" до нежитлового приміщення ТОВ Фірма "Консоль ЛТД".
Ухвалюючи судове рішення про відхилення вказаних кредиторських вимог КП "Київтеплоенерго" до боржника, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, керувався п. 3 ч.1 ст. 59 КУзПБ, правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 16.04.2019 у справі №925/871/15, та виходив з того, що з дня ухвалення господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у банкрута не виникає жодних додаткових зобов`язань, зокрема, зобов`язань за комунальні послуги, що були надані у відповідному об`єкті в період ліквідаційної процедури боржника.
Крім того, місцевий та апеляційний суди дійшли висновку, що факт наявності у власності банкрута нерухомого майна, за відсутності документів, які б свідчили про користування таким майном, не є підставою виникнення у банкрута зобов`язання щодо оплати послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, термін сплати яких настав в період після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом.
При цьому, зазначивши, що поточні вимоги - це вимоги кредитора, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство відповідного боржника і до визнання такого боржника банкрутом, суди попередніх інстанцій відхилили посилання заявника на поточний характер заявлених ним вимог
Однак, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не погоджується із вказаними висновками судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони зроблені без належної оцінки всіх обставин справи та з порушенням вимог чинного законодавства.
Так, згідно ст.1 КУзПБ, кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відповідно до ч. 4 ст. 60 КУзПБ, у ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає заяви з вимогами поточних кредиторів, які надійшли до господарського суду після офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом. Заяви з вимогами поточних кредиторів розглядаються господарським судом у порядку черговості їх надходження. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд своєю ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів. Вимоги поточних кредиторів погашаються в порядку черговості, визначеної статтею 64 цього Кодексу.
У ч. 1 ст. 59 КУзПБ, яка визначає наслідки визнання боржника банкрутом, визначено, що з дня ухвали господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, зокрема, у банкрута не виникає жодних додаткових зобов`язань, у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури; припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута.
Таким чином, у ліквідаційній процедурі нові зобов`язання у банкрута можуть виникати виключно у випадках, прямо передбачених у Кодексу України з процедур банкрутства, і порядок їх виконання визначений спеціальними нормами цього Кодексу. Такими випадками є зобов`язання з оплати поточних комунальних і експлуатаційних витрат та інших витрат, пов`язаних зі здійсненням ліквідаційної процедури.
Наведена правова позиція стосовно зобов`язань банкрута з оплати поточних комунальних і експлуатаційних витрат викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постановах від 12.04.2018 у справі №904/404/15 та від 07.10.2020 у справі № 15/293-б.
Із матеріалів справи вбачається, що відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №210240566 боржнику - ТОВ Фірма "Консоль ЛТД" на праві власності належить нерухоме майно, а саме нежитлове приміщення, розташоване у багатоквартирному будинку за адресою: м. Київ, проспект В. Лобановського, 14, оф. 255.
Як стверджує КП "Київтеплоенерго", а судом не встановлено зворотного, до зазначеного нежитлового приміщення Боржника постачається теплова енергія та надаються послуги з централізованого опалення приміщення та з централізованого постачання гарячої води.
Однак, при розгляді спірних кредиторських вимог, які складаються із заборгованості ТОВ Фірма "Консоль ЛТД" за теплову енергію та централізоване постачання гарячої води, судом першої інстанції не було враховано зазначений вище висновок Верховного Суду стосовно зобов`язань банкрута з оплати поточних комунальних і експлуатаційних витрат.
Натомість, не надавши належної оцінки спірним грошовим вимогам КП "Київтеплоенерго" до боржника, які були обґрунтовані заявником нормами чинного законодавства у сфері теплопостачання і комунальних послуг, місцевий суд, ототожнюючи зобов`язання боржника за комунальні послуги, що були надані у відповідному об`єкті в період ліквідаційної процедури боржника, з вимогами податкових органів щодо несплати банкрутом податків і зборів (обов`язкових платежів), термін сплати яких настав в період після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом, застосував до спірних правовідносин правові висновки, наведені у постанові Верховного Суду від 16.04.2019 у справі №925/871/15, предметом розгляду у якій були грошові вимоги ГУ ДФС у Закарпатській області до боржника, які складаються зі сплати податкового боргу (орендна плата з юридичних осіб та податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості).
На думку колегії суддів, у даному випадку суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський, помилково застосував до спірних правовідносин правові висновки, наведені у постанові Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 925/871/15, яка не є релевантною до справи, яка розглядається, оскільки спірні правовідносини не є подібними.
При цьому, застосовуючи приписи ст. 59 КУзПБ, суд не врахував положення абз. 1, 2 ч. 1 цієї норми, згідно яких з дня ухвали господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу, крім укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу у процедурі ліквідації тощо.
В контексті наведеного, при розгляді питання про наявність у банкрута зобов`язань з оплати за теплову енергію та за централізоване постачання гарячої води, суд першої інстанції не надав оцінки доводам КП "Київтеплоенерго" про те, що нерухоме майно за адресою: м. Київ, проспект В. Лобановського, 14, оф. 255 перебуває у власності банкрута, отже, на останнього покладається обов`язок із утримання цього майна, а в силу Закону України "Про теплопостачання" банкрут як користувач майна є споживачем поставленої теплової енергії та наданих комунальних послуг.
З огляду на викладене, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вважає, що висновок суду першої інстанції про те, що в силу імперативних приписів ст. 59 КУзПБ ТОВ Фірма "Консоль ЛТД" не є суб`єктом відповідальності за вимогами щодо заборгованості перед КП "Київтеплоенерго" за послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води за адресою м. Київ, проспект В. Лобановського, 14, оф.255, є передчасним.
Разом з цим, колегія суддів вважає такими, що не відповідають обставинам справи та нормам чинного законодавства і висновки місцевого господарського суду щодо недоведеності КП "Київтеплоенерго" поточного характеру своїх вимог, заявлених за період після визнання боржника банкрутом.
Так, судом першої інстанції при визначенні поняття поточних вимог застосовано приписи абз. 11 ч. 1 ст. 1 КУзПБ, а приписи абз. З ч. 1 ст. 59 цього Кодексу щодо того, що з дня ухвали господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, зокрема, строк виконання всіх грошових зобов`язань банкрута вважається таким, що настав, з чого судом зроблено висновок, що поточні вимоги - вимоги кредитора, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство відповідного боржника і до визнання такого боржника банкрутом.
Однак, місцевим господарським судом не було враховано, що згідно визначенню, наведеному в абз. 11 ч. 1 ст. 1 КУзПБ, поточні кредитори - це кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство. Зазначене визначення поточного кредитора розширеному тлумаченню не підлягає.
На вказані недоліки, допущені судом першої інстанції апеляційний суд уваги не звернув та їх не усунув.
При цьому, суд апеляційної інстанції припустився аналогічних порушень, не надав оцінку доводам та запереченням усіх учасників справи та належним чином не дослідив всі докази та обставини, які входять до предмету доказування при вирішенні цього спору, що є порушенням вимог ст. 269 ГПК України, на яку між тим, апеляційний суд послався в оскаржуваній постанові.
За приписами ч. ч. 1, 2, 4 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Однак, як вбачається із матеріалів справи, переглядаючи в апеляційному порядку судове рішення суду першої інстанції та погоджуючись з висновком суду першої інстанції про відхилення спірних грошових вимог КП "Київтеплоенерго", суд апеляційної інстанції фактично виклав у апеляційній постанові зміст ухвали місцевого господарського суду щодо врахування правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 16.04.2019 у справі № 925/871/15 та щодо відхилення доводів заявника про поточний характер його вимог до банкрута.
Згідно з ч. 1 ст. 282 ГПК України у постанові апеляційної інстанції мають бути зазначені, зокрема, мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.
Таким чином, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, суд апеляційної інстанції повинен у мотивувальній частині постанови навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.
Згідно зі ст. ст. 7, 13 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх фізичних та юридичних осіб перед законом і судом, змагальності сторін та відповідно до принципу пропорційності.
Матеріали справи свідчать про те, що в порушення наведених норм процесуального законодавства, суд апеляційної інстанції, підтримавши висновки місцевого суду, не надав належної правової оцінки викладеним в апеляційній скарзі аргументам КП "Київтеплоенерго" про неправильне застосування судом першої інстанції норм ст. ст. 1, 59, 60, 64 КУзПБ, а також про неврахування висновку Верховного Суду, який міститься у постанові від 12.04.2018 у справі №904/404/15 щодо виникнення у банкрута зобов`язань з оплати поточних комунальних і експлуатаційних витрат та інших витрат, пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.
Водночас, пославшись в оскаржуваній постанові в обґрунтування наявності підстав для відхилення кредиторських вимог скаржника також на відсутність між КП "Київтеплоенерго" та ТОВ Фірма "Консоль ЛТД" договорів про постачання теплової енергії та про надання комунальних послуг, суд апеляційної інстанції не дослідив ні змісту, ні правової природи виникнення спірних правовідносин, ні особливостей їх правового регулювання, на яких наголошувало КП "Київтеплоенерго" в апеляційній скарзі.
При цьому, суд апеляційної інстанції не звернувся до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 18.03.2019 у справі № 210/5796/16-ц, від 10.12.2018 у справі № 638/11034/15-ц, в яких міститься висновок про те, що законодавством передбачений двосторонній обов`язок, щодо укладання договорів на постачання теплової енергії та про надання житлово-комунальних послуг, у зв`язку з чим відмова від оплати таких послуг споживачем (користувачем/власником) з посиланням на відсутність укладеного договору є не законною. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Статтею 236 ГПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи викладене, оскаржувані у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають.
У зв`язку з зазначеним, колегія суддів дійшла висновку, що недоліки у вирішенні спору, яких припустилися місцевий та апеляційний господарські суди, свідчать про передчасність здійснених висновків про відхилення грошових вимог КП "Київтеплоенерго" до боржника у даній справі.
Враховуючи викладене, доводи заявника касаційної скарги про невідповідність оскаржуваних судових рішень положенням чинного законодавства знайшли своє підтвердження і колегія суддів погоджується з ними.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, а лише на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (ст. 300 ГПК України).
Встановивши зазначені вище порушення, з огляду на межі розгляду справи судом касаційної інстанції, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку, що постанова Північного апеляційного господарського суду від 02.03.2021 та ухвала Господарського суду Київської області від 02.12.2020 у справі № 911/5186/14 в частині відхилення кредиторських вимог Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" підлягають скасуванню, а справа в цій частині - направленню на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
При новому розгляді справи суду першої інстанції слід врахувати викладене в даній постанові, врахувати висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, всебічно, повно й об`єктивно дослідити всі обставини, які входять до предмету доказування при вирішенні даного спору, і в залежності від встановленого та вимог закону прийняти законне та обґрунтоване рішення.
Згідно ч. 1 ст. 316 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.
Оскільки Касаційний господарський суд дійшов висновку, що оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, то розподіл судових витрат, відповідно до ст.129 ГПК України судом не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 300, 301, 314, 315, 317 ГПК України, Суд,-