ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 червня 2021 року
м. Київ
справа № 907/526/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Уркевича В. Ю.- головуючого, Краснова Є. В., Могила С. К.,
за дорученням судді повноваження секретаря судового засідання здійснює помічник судді Чепурна О. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросадівник"
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 25.02.2021 (головуючий суддя: Матущак О. І., судді Гриців В. М., Зварич О. В.) (з урахуванням ухвали Західного апеляційного господарського суду від 05.05.2021) у справі
за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Княжий"
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросадівник", 2) Ужгородської міської ради
про скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним договору оренди та скасування його реєстрації в реєстрі речових прав на нерухоме майно,
за участю представників:
позивача - не з`явився,
відповідача-1 - Лемішка І. П. (адвокат),
відповідача-2 - Зеленяк С. С. (у порядку самопредставництва),
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Княжий" (далі - ОСББ "Княжий", позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросадівник" (далі - ТОВ "Агросадівник", відповідач-1) та Ужгородської міської ради (далі - Ужгородська міськрада, відповідач-2) про:
- визнання недійсним договору оренди від 19.08.2016 № 1867, укладеного між Департаментом міського господарства Ужгородської міськради та ТОВ "Агросадівник" (далі - договір оренди), предметом якого є земельна ділянка площею 1,9 га, кадастровий номер 2110100000:51:004:0019, за адресою м. Ужгород, вул. Загорська 51;
- скасування пункту 2 рішення Ужгородської місьради від 14.07.2016 № 287 "Про поновлення та відмову у поновленні договорів оренди земельних ділянок" (далі - рішення від 14.07.2016 № 287) щодо надання в оренду земельної ділянки ТОВ "Агросадівник" без складання технічної документації із землеустрою;
- скасування державної реєстрації речового права оренди ТОВ "Агросадівник" на вказану земельну ділянку.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що укладений між відповідачами строком на 7 років договір оренди перешкоджає ОСББ "Княжий" реалізувати право на отримання земельної ділянки, на якій знаходиться багатоповерховий будинок, у постійне користування.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
3. Як встановили суди попередніх інстанцій, Товариством з обмеженою відповідальністю "Миколаївмістобуд" (далі - ТОВ "Миколаївмістобуд") було збудовано житловий багатоповерховий будинок на земельній ділянці площею 1,9 га, кадастровий номер 2110100000:51:004:0019, за адресою м. Ужгород, вул. Загорська 51 (тимчасова адреса: АДРЕСА_1), що використовувалася забудовником на правах оренди на підставі договору оренди землі від 10.01.2008, укладеного між Управлінням майном міста Ужгородської міськради та ТОВ "Миколаївмістобуд". Дія договору оренди землі від 10.01.2008 закінчилася 10.01.2014.
4. Згідно з довідкою Управління архітектури та містобудування Ужгородської міськради тимчасова адреса АДРЕСА_1
5. Разом з тим на підставі договорів купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва, фундамент, об`єкт житлової нерухомості, зареєстрованого в реєстрі за № 1780 від 05.03.2013 та купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва, багатоквартирного житлового будинку (ІІІ черги), зареєстровано в реєстрі за № 57 від 09.01.2014, два об`єкти незавершеного будівництва за адресою: АДРЕСА_1, були відчужені ТОВ "Миколаївмістобуд" гр. ОСОБА_1 . Останній передав вказані об`єкти до статутного капіталу створеного ним ТОВ "Агросадівник", у зв`язку з чим останнє звернулося до Ужгородської міськради з клопотанням про надання земельної ділянки, кадастровий номер: 2110100000:51:004:0019, в оренду для будівництва житлового комплексу.
6. За наслідками розгляду поданого клопотання Ужгородською міськрадою прийнято рішення від 14.07.2016 № 287 про надання земельної ділянки в оренду ТОВ "Агросадівник".
7. На підставі вказаного рішення було укладено договір оренди площею 1,9 га, кадастровий номер 210100000:51:004:0019, для будівництва житлового комплексу, а згодом проведено державну реєстрацію права оренди.
8. Судом першої інстанції також встановлено з поданих під час розгляду справи документів, що земельна ділянка площею 1,9 га, кадастровий номер 2110100000:51:004:0019, на підставі рішення Ужгородської міськради від 29.12.2007 № 565 та відповідного договору оренди землі від 10.01.2008 була надана у користування ТОВ "Миколаївмістобуд" для будівництва житлового комплексу. 20.03.2015 земельна ділянка була повернута за актом приймання-передачі орендодавцю.
9. Створене 21.03.2013 власниками квартир житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, м. Ужгород, ОСББ "Княжий" на зборах мешканців будинку, проведених 18.06.2019, вирішило встановити межі та відведення прибудинкової території (рішення зборів, оформлене протоколом ОСББ "Княжий" від 28.06.2019 № 5).
10. Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСББ "Княжий" стало відомо, що земельна ділянка, на якій знаходиться багатоквартирний будинок, передана в оренду ТОВ "Агросадівник", забудовнику комплексу багатоквартирних житлових будинків під назвою "Парус" згідно з договором оренди.
11. Договір оренди укладений між Департаментом міського господарства Ужгородської міськради та ТОВ "Агросадівник" на підставі пункту 2 рішення від 14.07.2016 № 287 строком на 7 років, до 14.07.2023.
12. Предметом договору оренди є земельна ділянка площею 1,9 га, кадастровий номер 2110100000:51:004:0019.
13. Згідно з інформацією з Державного земельного кадастру про право власності на речові права на земельну ділянку станом на 22.08.2019 право оренди на земельну ділянку площею 1,9 га, кадастровий номер 2110100000:51:004:0019, зареєстровано за ТОВ "Агросадівник" 25.08.2016, номер запису 6111622.
14. ОСББ "Княжий" вважає, що наявність договору оренди та зареєстрованого права оренди ТОВ "Агросадівник", в тому числі на земельну ділянку під багатоповерховим житловим будинком на АДРЕСА_1, порушують право позивача шляхом перешкоджання в реалізації права на отримання землі під власним багатоквартирним будинком у постійне користування.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
15. Господарський суд Закарпатської області рішенням від 05.03.2020 (суддя Андрейчук Л. В.) у позові відмовив.
16. Рішення суду мотивоване тим, що позивач не звернувся у встановленому законом порядку до органу місцевого самоврядування з клопотанням про надання йому у користування земельної ділянки для обслуговування будинку АДРЕСА_1 не надав розміру та конфігурації земельної ділянки, на якій розташований будинок, а також прибудинкова територія.
17. За таких обставин на підставі наявних у справі доказів суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не вчинено жодних дій для набуття права на землю, тому твердження про порушення такого права є безпідставним, а вимога про захист цього права в обраний позивачем спосіб є такою, що не підлягає задоволенню.
18. Західний апеляційний господарський суд постановою від 25.02.2021 рішення Господарського суду Закарпатської області від 05.03.2020 скасував, прийняв нове рішення, яким задовольнив позовні вимоги в повному обсязі.
19. Суд апеляційної інстанції зазначив, що матеріалами справи встановлено та не заперечується відповідачами, що передана відповідачу-1 земельна ділянка знаходиться під самим житловим будинком, в якому створено ОСББ "Княжий". Отже, якщо на спірній земельній ділянці або її частині, яка виділялась під нерухомість, належну відповідачу-1, знаходиться безпосередньо сам житловий будинок або його частина, то це вже саме по собі є порушенням земельного та цивільного законодавства.
20. Апеляційний господарський суд також вказав, що факт непередання у власність чи у користування співвласникам багатоквартирного будинку земельної ділянки, яка знаходиться під житловим будинком, не змінює правового статусу цієї ділянки та не дає право міській раді на її використання без згоди співвласників будинку.
Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог
21. У квітні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ТОВ "Агросадівник", в якій скаржник просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 25.02.2021 та залишити в силі рішення Господарського суду Закарпатської області від 05.03.2020.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи касаційної скарги
22. Підставою касаційного оскарження є пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
23. ТОВ "Агросадівник" вважає, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема, статтю 16, частину першу статті 393 Цивільного кодексу України та статтю 152 Земельного кодексу України без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 20.03.2018 у справі № 910/1016/17, від 17.04.2018 у справі № 914/1521/17 та від 15.05.2019 у справі № 462/5804/16-ц.
24. Відповідач-1 зазначає, що набув право оренди спірної земельної ділянки в межах та з цільовим призначенням, визначеним для попереднього землекористувача.
25. Крім того, на думку скаржника, суд апеляційної інстанції помилково застосував до правовідносин у цій справі правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 18.03.2019 у справі № 263/68/17, від 28.05.2020 у справі № 608/1732/17, від 28.08.2019 у справі № 295/7193/15-ц, від 26.06.2019 у справі № 461/3647/16-ц, оскільки такі висновки викладені у постановах за результатами розгляду цивільних та господарських справ за позовами одного або кількох співвласників квартир або нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку до органів місцевого самоврядування з питань виділення земельних ділянок під багатоквартирними житловими будинками окремим співвласникам квартир та/або нежитлових приміщень (а не ОСББ як юридичній особі).
26. У судовому засіданні представник відповідача-1 підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити.
Позиція Ужгородської міськради
27. У відзиві на касаційну скаргу Ужгородська міськрада зазначає, що ОСББ "Княжий" не звертався до відповідача-2 із заявою про оформлення права користування земельною ділянкою.
28. Відповідач-2 підтримує доводи скаржника про те, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, зазначених у касаційній скарзі.
29. Ужгородська міськрада просить касаційну скаргу задовольнити, скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 25.02.2021 та залишити в силі рішення Господарського суду Закарпатської області від 05.03.2020.
30. У судовому засіданні представник відповідача-2 підтримала касаційну скаргу з підстав, викладених у відзиві на касаційну скаргу.
31. Позивач правом на подання письмового відзиву на касаційну скаргу, передбаченого статтею 295 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, у судове засідання свого представника не направив, хоча був повідомлений про дату, час і місце судового засідання належним чином.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
32. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
33. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення представників відповідачів, дослідив наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірив на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права та вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
34. Звертаючись до Верховного Суду з касаційною скаргою, ТОВ "Агросадівник" оскаржує постанову суду апеляційної інстанції з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
35. У поданій касаційній скарзі відповідач-1 вказує, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема, статтю 16, частину першу статті 393 Цивільного кодексу України та статтю 152 Земельного кодексу України, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 20.03.2018 у справі № 910/1016/17, від 17.04.2018 у справі № 914/1521/17 та від 15.05.2019 у справі № 462/5804/16-ц.
36. Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач оскаржує правомірність рішення органу місцевого самоврядування про надання у користування відповідачу-1 земельної ділянки площею 1,9 га, кадастровий номер 210100000:51:004:0019, яка знаходиться під багатоповерховим житловим будинком, в якому створено ОСББ "Княжий".
37. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що позивачем не вчинено жодних дій для набуття права на землю, тому твердження про порушення такого права є безпідставним, а вимога про захист цього права в обраний позивачем спосіб є такою, що не підлягає задоволенню.
38. Апеляційний господарський суд, задовольняючи позовні вимоги, вказав, що матеріалами справи встановлено та не заперечується відповідачами, що передана відповідачу-1 земельна ділянка знаходиться під самим житловим будинком, в якому створено ОСББ "Княжий". Отже, якщо на спірній земельній ділянці або її частині, яка виділялась під нерухомість, належну відповідачу-1, знаходиться безпосередньо сам житловий будинок або його частина, то це вже саме по собі є порушенням земельного та цивільного законодавства.
39. Суд апеляційної інстанції зазначив, що з аналізу цільового призначення земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, та норм статті 42 Земельного кодексу України випливає, що в разі приватизації громадянами квартир у такому будинку земельна ділянка як така, що входить до житлового комплексу, може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування лише об`єднанню співвласників будинку, створеному відповідно до Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" у порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 11.10.2002 № 1521 "Про реалізацію Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку".
40. У такому разі земельна ділянка належить співвласникам житлового будинку на праві спільної сумісної власності, яка разом із загальним майном і допоміжними приміщеннями є майном співвласників, які визначають порядок його використання.
41. При цьому апеляційний господарський суд послався на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 18.03.2019 у справі № 263/68/17, від 28.05.2020 у справі № 608/1732/17, від 28.08.2019 у справі № 295/7193/15-ц, від 26.06.2019 у справі № 461/3647/16-ц.
42. Суд апеляційної інстанції також вказав, що факт непередання у власність чи у користування співвласникам багатоквартирного будинку земельної ділянки, яка знаходиться під житловим будинком, не змінює правового статусу цієї ділянки та не дає право міській раді на її використання без згоди співвласників будинку.
43. Колегія суддів Верховного Суду не погоджується з вказаними висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.
44. Частина перша статті 16 Цивільного кодексу України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
45. Згідно з пунктом 10 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
46. Відповідно до частини першої статті 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.
47. Частиною другою статті 152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
48. Згідно із пунктом "г" частини 3 статті 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
49. Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку, зокрема у визначений спосіб, є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належним доказами факт порушення (невизнання або оспорювання) цього права на земельну ділянку.
50. Такі правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 910/1016/17, від 17.04.2018 у справі № 914/1521/17, на які посилається скаржник у касаційній скарзі.
51. Відповідно до статті 382 Цивільного кодексу України квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання. Усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
52. Стаття 4 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" визначає, що власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку можуть бути фізичні та юридичні особи, територіальні громади, держава. Власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку. Якщо квартира або нежитлове приміщення належить більш як одному співвласникові, реалізація прав та виконання обов`язків співвласниками квартири або нежитлового приміщення, включаючи участь в управлінні багатоквартирним будинком, здійснюються в порядку, передбаченому законодавством для реалізації права спільної власності.
53. Згідно із частинами першою-четвертою статті 42 Земельного кодексу України (в редакції станом на момент прийняття рішення від 14.07.2016 № 287) земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками. Земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками. Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі відповідної землевпорядної документації.
54. Разом з тим суди попередніх інстанцій не дослідили, яку саме земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок, а також належні до нього будівлі, споруди та прибудинкові території, має право отримати в постійне користування ОСББ "Княжий" відповідно до частини першої статті 42 Земельного кодексу України, як організація, яка здійснює управління цим будинком. Звідси й висновок суду першої інстанції про відсутність порушеного права позивача є необґрунтованим.
55. Крім того, суди попередніх інстанцій встановили, що на підставі договорів купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва, фундамент, об`єкт житлової нерухомості, зареєстрованого в реєстрі за № 1780 від 05.03.2013 та купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва, багатоквартирного житлового будинку (ІІІ черги), зареєстровано в реєстрі за № 57 від 09.01.2014, два об`єкти незавершеного будівництва за адресою: АДРЕСА_1, були відчужені ТОВ "Миколаївмістобуд" гр. ОСОБА_1 та передані останнім до статутного капіталу створеного ним ТОВ "Агросадівник".
56. Водночас, задовольняючи позов ОСББ "Княжий" та скасовуючи рішення органу місцевого самоврядування про надання у користування відповідачу-1 земельної ділянки площею 1,9 га, кадастровий номер 210100000:51:004:0019, а також визнаючи недійсним договір оренди земельної ділянки площею 1,9 га, суд апеляційної інстанції не надав правової оцінки тому, що на земельній ділянці у власності ТОВ "Агросадівник" розташовані два об`єкти незавершеного будівництва.
57. З урахуванням викладеного висновок апеляційного господарського суду про скасування державної реєстрації речового права оренди ТОВ "Агросадівник" на вказану земельну ділянку є необґрунтованим, оскільки ця позовна вимога є похідною від вимог про скасування рішення від 14.07.2016 № 287 та визнання недійсним договору оренди.
58. Відповідно до частини другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
59. Таким чином, Верховний Суд позбавлений можливості з`ясувати усі істотні обставини справи щодо земельної ділянки, яку має право отримати у постійне користування ОСББ "Княжий", з урахуванням розташування об`єктів незавершеного будівництва, що перебувають у власності ТОВ "Агросадівник", чого не зробили й суди попередніх інстанцій.
60. Звідси касаційна скарга ТОВ "Агросадівник" є частково обґрунтованою, а рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з порушенням наведених норм матеріального та процесуального права.
61. Водночас колегія суддів суду касаційної інстанції відхиляє доводи скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 462/5804/16-ц, з огляду на таке.
62. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).
63. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 також зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).
64. Так, з постанови Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 462/5804/16-ц вбачається, що керівник Львівської місцевої прокуратури № 2 в інтересах Львівської міської ради звернувся до суду з позовом до фізичних осіб, Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки", треті особи: Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради, приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Гриник І. Ю., про визнання недійсними договорів, скасування реєстрації права власності на нерухоме майно, звільнення земельних ділянок.
65. Прокурор обґрунтовував заявлені вимоги тим, що фізична особа 04.04.2012 зареєструвала право власності на нежитлові приміщення на підставі рішень Залізничного районного суду м. Львова від 16.03.2012 у справах № 2а-2145/12, № 2а-2147/12, № 2а-2149/12. При цьому за інформацією Залізничного районного суду м. Львова від 04.03.2013 зазначені цивільні справи у 2012 році не зареєстровані, не розглядалися та такі рішення не ухвалювались. Тому позивач вважає, що фізичною особою неправомірно зареєстровано право власності на зазначені об`єкти нерухомого майна.
66. Водночас, не будучи законним власником майна та протиправно зареєструвавши за собою право власності на нерухоме майно, фізична особа продала зазначені об`єкти нерухомого майна іншому відповідачу відповідно до нотаріально посвідчених договорів купівлі-продажу від 10.04.2012, на підставі яких зареєстровано право власності на нерухоме майно, що підтверджується інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
67. При цьому судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що предметом спору у справі № 462/5804/16-ц є споруди магазинів, які не є об`єктами нерухомого майна, оскільки у них відсутній фундамент, а є тимчасовими спорудами - торговими павільйонами без влаштування фундаменту, виготовленими з полегшених конструкцій (сендвіч-панелей).
68. Крім того, Верховний Суд вказав, що судами першої та апеляційної інстанцій у справі, що переглядається, вирішено питання, яке стосується прав та інтересів фізичної особи-підприємця щодо спірних об`єктів. Зазначена особа до участі у справі не залучена, незважаючи на те, що вирішено питання про належність цій фізичній особі зазначених спірних об`єктів та не спростовано питання правомірності набуття нею прав власності на них.
69. З викладеного вбачається, що правовідносини у справі № 462/5804/16-ц не є подібними зі справою № 907/526/19, судові рішення в якій переглядаються в касаційному порядку, враховуючи різні предмет і підстави позовів, характер спірних правовідносин, а також правові висновки, викладені у цих рішеннях, які не є релевантними щодо спірних правовідносин у цій справі.
70. Натомість суд касаційної інстанції погоджується з доводами скаржника, що суд апеляційної інстанції помилково послався на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 18.03.2019 у справі № 263/68/17, від 28.05.2020 у справі № 608/1732/17, від 28.08.2019 у справі № 295/7193/15-ц, від 26.06.2019 у справі № 461/3647/16-ц з таких підстав.
71. У справі № 263/68/17 фізична особа звернулася до суду з позовом про скасування рішення Маріупольської міської ради Донецької області щодо відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою про відведення земельної ділянки.
72. Позовна заява мотивована тим, що рішенням міської ради відмовлено у наданні фізичній особі дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду площею 0,0019 га для обслуговування нежитлової прибудови до квартири. Підставою для відмови у видачі указаного дозволу стало те, що на запитуваній позивачем ділянці знаходиться самовільно збудована нежитлова прибудова, на яку правовстановлюючі документи відсутні. Позивач вважає таке рішення безпідставним та незаконним, оскільки на нежитлову прибудову позивач має правовстановлюючий документ, а саме: свідоцтво про право власності від 29.07.2015 на квартиру, в технічному паспорті якої зазначено балкон, яке є чинним і яке нею було додано до матеріалів для прийняття рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду площею 0,0019 га для обслуговування нежитлової прибудови до вказаної квартири.
73. У постанові від 18.03.2019 Верховний Суд зазначив, що нормами земельного законодавства не передбачено можливості передачі у власність чи користування окремим співвласникам багатоквартирних будинків земельної ділянки, на якій розташований багатоквартирний жилий будинок, або її частини.
74. При цьому, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди зазначили, що до прийняття Маріупольською міською радою Донецької області оскаржуваного рішення земельна ділянка не передавалася у користування власників квартир будинку, відсутні належні та допустимі докази, які б указували на створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, отже, спірна земельна ділянка є комунальною власністю Маріупольської міської ради.
75. Предметом спору у справі № 608/1732/17 є визнання недійсними рішень Чортківської міської ради від 30.05.2013, від 28.03.2014 № 87, свідоцтва про право власності на нерухоме майно; скасування державної реєстрації земельної ділянки; визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 19.07.2014 та скасування його державної реєстрації.
76. Позов обґрунтований тим, що фізична особа є співвласником двоквартирного житлового будинку і їй на праві приватної власності належить квартира. Проте частина земельної ділянки передана органом місцевого самоврядування у власність фізичній особі, яка не є співвласником житлового будинку, а тому така приватизація земельної ділянки є незаконною та порушує права та інтереси позивача як власника квартири вказаного житлового будинку.
77. У справі № 295/7193/15-ц фізична особа звернулась до суду з позовом до фізичних осіб, треті особи: Житомирська міська рада, Комунальне підприємство "Житомирський міський центр земельних відносин", в якому просила затвердити зовнішні межі земельної ділянки та встановити порядок користування земельною ділянкою між нею та відповідачами відповідно до часток кожного у власності. При цьому послалася на те, що позивач та відповідачі є співвласниками житлового будинку та між ними виник спір щодо встановлення порядку користування земельною ділянкою.
78. У справі № 461/3647/16-ц фізичні особи звернулися до суду з позовом до інших фізичних осіб, третя особа - Львівська міська рада, про встановлення порядку користування земельною ділянкою.
79. Позовна заява мотивована тим, що позивачі є власниками квартири, вказаний будинок є двоквартирним та складається з відповідних квартир, власниками однієї квартири є відповідачі у справі. Для обслуговування їх будинку ухвалою Львівської міської ради від 06.02.1995 № 200 власникам квартир надано у спільне постійне користування земельну ділянку площею 560,00 кв. м та видано відповідний державний акт. Посилаючись на норми статті 89 Земельного кодексу України, позивачі просили суд встановити порядок користування земельною ділянкою за адресою будинку, виділивши власникам квартири - позивачам в користування земельну ділянку, пропорційну 77 % ідеальної частки будинку; власникам квартири - відповідачам - ділянку, пропорційну 23 % ідеальної частки будинку.
80. Верховний Суд у постановах від 28.08.2019 у справі № 295/7193/15-ц, від 26.06.2019 у справі № 461/3647/16-ц зазначив, що з аналізу цільового призначення земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, та норм статті 42 Земельного кодексу України випливає, що в разі приватизації громадянами квартир у такому будинку земельна ділянка як така, що входить до житлового комплексу, може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування лише об`єднанню співвласників будинку.
81. У такому разі земельна ділянка належить співвласникам житлового будинку на праві спільної сумісної власності, яка разом із загальним майном і допоміжними приміщеннями є майном співвласників, які визначають порядок його використання.
82. Нормами земельного законодавства не передбачено можливості передачі у власність чи користування окремим співвласникам багатоквартирних будинків земельної ділянки, на якій розташований багатоквартирний жилий будинок, або її частини.
83. Отже, правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 18.03.2019 у справі № 263/68/17, від 28.05.2020 у справі № 608/1732/17, від 28.08.2019 у справі № 295/7193/15-ц, від 26.06.2019 у справі № 461/3647/16-ц за результатами розгляду справ за позовами одного або кількох співвласників квартир або нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку до органів місцевого самоврядування з питань встановлення порядку користування земельною ділянкою чи виділення земельних ділянок під багатоквартирними житловими будинками окремим співвласникам квартир або нежитлових приміщень, а не об`єднання співвласників багатоквартирного будинку як юридичній особі, тобто зроблені у справах з неподібними правовідносинами зі справою, судові рішення в якій переглядаються.