Постанова суду № 924/187/20 від 11.06.2021 про витребування земельної ділянки

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2021 року

м. Київ

Справа № 924/187/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г.М. - головуючого, Краснова Є.В., Уркевича В.Ю.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу заступника керівника Рівненської обласної прокуратури

на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.03.2021 (колегія суддів: Петухов М.Г. - головуючий, Гудак А.В., Маціщук А.В.)

за позовом керівника Кам`янець-Подільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області

до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд",

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест",

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: 1) ОСОБА_1,

2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Форк",

про витребування земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

1. Обставини справи

1.1. Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 26.11.2020 відмовлено у задоволенні позову у даній справі, поданому керівником Кам`янець-Подільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" (далі - відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест" (далі - відповідач-2) про витребування у відповідачів на користь держави в особі позивача земельної ділянки.

1.2. Перший заступник керівника Хмельницької обласної прокуратури не погодився із вказаним рішенням суду та звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 26.11.2020 та прийняти нове, яким позов задовольнити.

1.3. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.01.2021 апеляційну скаргу заявника на вказане рішення суду прийнято до провадження та призначено до розгляду.

2. Суть звернення до суду

2.1. Відповідачем-1 до суду апеляційної інстанції було подано клопотання про зупинення провадження у справі до завершення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 910/18647/19.

2.2. Клопотання про зупинення провадження у справі обґрунтовано необхідністю зупинення провадження у даній справі № 924/187/20, оскільки справа № 910/18647/19 містить виключну правову проблему, пов`язану з порядком реалізації майна (активів), на яке накладено арешт у кримінальному провадженні, і вирішення цієї правової проблеми необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

3. Короткий зміст рішення суду

3.1. Оскарженою ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.03.2021 провадження у справі зупинено до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 910/18647/19.

3.2. Свій висновок апеляційний суд мотивував тим, що справа № 910/18647/19 прийнята до розгляду Великою Палатою Верховного Суду, оскільки Верховний Суд дійшов висновку, що існує виключна правова проблема, пов`язана із тлумаченням норм Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) та закону щодо правових підстав для передачі майна (земельної ділянки), на яке накладено арешт у кримінальному провадженні, і вирішення цієї проблеми необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

4. Короткий зміст касаційної скарги

4.1. У касаційній скарзі заявник просить скасувати вище вказану ухвалу суду апеляційної інстанції, а справу направити до апеляційного суду для продовження розгляду.

4.2. На обґрунтування касаційної скарги скаржник посилався на те, що оскаржувана ухвала суду прийнята з порушенням норм процесуального права. Заявник касаційної скарги вказує, що апеляційний суд зупиняючи апеляційне провадження у справі до завершення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 910/18647/19, належним чином не обґрунтував підстави такого зупинення, не проаналізував предмети та підстави позовів у цих справах, не навів обставини на підтвердження висновку про те, що наявність спору у справі про відчуження Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі - АРМА) майна, на яке накладено арешт в межах кримінального провадження, виключає можливість на підставі наявних доказів розглянути справу № 924/187/20.

При цьому скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції не враховано правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 20.07.2020 у справі № 910/11236/19 щодо необхідності зазначення обґрунтування стосовно зупинення провадження у справі та неможливості розгляду справи за наявними доказами.

Посилаючись на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/5425/18, від 20.06.2019 у справі № 910/12694/18 прокурор вважає, що необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду та перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

5. Мотивувальна частина

5.1. Відповідно до частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.2. Переглянувши в касаційному порядку ухвалу апеляційного господарського суду, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для її скасування, з огляду на таке.

5.3. Відповідно до пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

5.4. Згідно з вимогами статті 234 ГПК України у мотивувальній частині ухвали повинно бути зазначено мотиви, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу.

5.5. По своїй суті зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення.

5.6. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд у справі № 910/18647/19 дійшов висновку про відсутність порушень вимог законодавства при проведенні електронних торгів та укладенні договору купівлі-продажу від 19.07.2019 № 23, а відтак - про відсутність підстав для визнання електронних торгів та вказаного договору купівлі-продажу недійсними. Також суд дійшов висновку, що права позивача не можуть бути захищені із зазначених ним підстав та у визначений ним спосіб.

5.7. Скасовуючи рішення суду першої інстанції у справі № 910/18647/19 та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив із того, що Національне агентство не могло здійснювати реалізацію активів, оскільки має лише повноваження здійснювати заходи з управління активами, визначені частинами другою-третьою статті 21 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів", тому рішення зазначеного агентства про передачу спірної земельної ділянки для її реалізації на електронних торгах є незаконним.

5.8. Суд апеляційної інстанції зазначив, що реалізація активів, які не були конфісковані, без згоди власника та без рішення суду є прямим порушенням статті 41 Конституції України, Першого протоколу до Конвенції, положень частини шостої статті 100 КПК України, частини п`ятої статті 21 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів", та є втручанням у право позивача на мирне володіння майном.

5.9. Апеляційний господарський суд визнав недійсними результати торгів, оскільки установив, що під час проведення торгів було порушено вимоги Порядку реалізації арештованих активів на електронних торгах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.09.2017 № 719, що призвело до порушення прав ТОВ "С.П.Т." як власника майна.

5.10. Зазначивши, що договір купівлі-продажу від 19.07.2019 № 23 земельної ділянки укладений в письмовій формі без нотаріального посвідчення, суд апеляційної інстанції, посилаючись на статтю 21 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" та статтю 657 Цивільного кодексу України, дійшов висновку про недотримання сторонами вимог щодо форми договору та наявність підстав для визнання договору недійсним.

5.11. Оскільки TOB "С.П.Т." не є стороною укладеного договору купівлі-продажу земельної ділянки, а майно вибуло з володіння позивача не з його волі, апеляційний господарський суд зазначив, що вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння є похідною від вимоги про визнання недійсним правочину та є ефективним способом захисту права власника за вказаних обставин, тому підлягає задоволенню.

5.12. Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 24.12.2020 прийнято до розгляду справу № 910/18647/19.

5.13. При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що ця справа містить виключну правову проблему, пов`язану з порядком реалізації без згоди власника майна (активів), на яке накладено арешт у кримінальному провадженні, вирішення якої необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Отже, справа № 910/18647/19 містить правову проблему, пов`язану з тлумаченням норм статті 100 КПК України та статті 21 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" щодо правових підстав для реалізації майна (активів), на які накладено арешт у кримінальному провадженні.

5.14. Разом з тим предметом спору у справі № 924/187/20 є витребування у відповідачів на користь держави в особі позивача земельної ділянки з підстав її вибуття з державної власності на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 17.10.2017 № 22-20877-сг, визнаного недійсним у судовому порядку рішеннями Кам`янець-Подільського міськрайонного 20.05.2019 у справі № 676/234/19 через його незаконність.

5.15. Водночас у справі № 924/187/20 судами попередніх інстанцій не вирішувалося питання щодо наявності повноважень у АРМА, зокрема, відповідно до статті 100 КПК України та статті 21 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів", самостійно визначати спосіб управління майном (активами), на які накладено арешт у кримінальному провадженні, та приймати рішення про реалізацію такого майна (активів) на підставі ухвали слідчого судді про передачу майна (активів) в управління з метою забезпечення їх збереження або збереження їхньої економічної вартості.

5.16. Верховний Суд у подібних правовідносинах у постановах від 20.05.2021, від 24.05.2021 в аналогічних справах № 924/127/20, № 924/133/20 дійшов наступних висновків.

Суд апеляційної інстанції не врахував, що предметом спору у справі № 910/18647/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "С.П.Т." (далі - ТОВ "С.П.Т.") до АРМА, Товариства з обмеженою відповідальністю "Пелучо" (далі - ТОВ "Пелучо"), Державного підприємства "СЕТАМ" (далі - ДП "СЕТАМ") є визнання недійсними результатів електронних торгів, визнання недійсним договору купівлі-продажу, витребування земельної ділянки. Позовні вимоги обґрунтовано неправомірністю відчуження АРМА переданої в управління земельної ділянки, порушенням вимог статей 203, 215, 657 Цивільного кодексу України при укладенні договору купівлі-продажу земельної ділянки, порушенням правил (процедури) проведення електронних торгів.

Крім того, судом апеляційної інстанції в оскаржуваній ухвалі не зазначено, які саме обставини апеляційний суд не може встановити самостійно при розгляді справи № 924/187/20, а також не зазначено, яким чином розгляд справи № 910/18647/19 впливає чи може вплинути на подання й оцінку доказів у справі, провадження в якій зупинено; також не встановлено наявності обставин, що унеможливлюють самостійне дослідження наданих сторонами доказів під час розгляду даної справи та встановлення відповідних фактів, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Посилання скаржника на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 20.07.2020 у справі № 910/11236/19, судом касаційної інстанції відхиляються, оскільки у справі № 910/11236/19 апеляційне провадження було зупинено на підставі пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України (до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі № 758/14876/19, зважаючи на об`єктивну неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи), а у справі, яка розглядається (№ 924/187/20), суд апеляційної інстанції зупинив провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України (завершення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 910/18647/19).

Таким чином правовідносини у справі № 924/187/20 та у справі № 910/18647/19 не є подібними, оскільки мають різні предмет і підстави позовів, характер спірних правовідносин та їх правове регулювання.

5.17. Суд касаційної інстанції зазначає, що у п.72 рішення Європейського Суду з прав людини від 25.07.2002 у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" (заява N 48553/99) зазначено, що Суд повторює, що відповідно до його прецедентної практики право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 параграфа 1, повинно тлумачитися в світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Посилання, що одним із основних аспектів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає, що коли рішення суду стало остаточним, воно не може бути піддано сумніву будь-яким іншим рішенням суду міститься і у справах Європейського суду з прав людини "Брумареску проти Румунії", "Салов проти України" та інші.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

5.18. На підставі вищенаведеного, з метою дотримання принципу юридичної визначеності та забезпечення єдності судової практики, виходячи із закріпленого статтею 14 ГПК України принципу диспозитивності господарського судочинства, оскільки учасниками справи не заявлялися вимоги про необхідність відступлення від наведеного вище висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухвалених рішеннях Верховного Суду, колегія суддів касаційного суду при вирішенні даної справи виходить саме з вищевказаних висновків Верховного Суду.

5.19. Враховуючи викладене колегія суддів касаційного суду вважає необґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для зупинення апеляційного провадження у справі № 924/187/20 на підставі пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України до завершення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 910/18647/19.

5.20. Звертаючись із касаційною скаргою, скаржник з посиланням на частину першу статті 6 Конвенції зазначив про порушення принципу розумності строків розгляду справи судом.

5.21. Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), питання про те, чи є розумним строк розгляду справи, повинно оцінюватись в контексті конкретних обставин справи і з урахуванням критеріїв, встановлених практикою Суду, зокрема, складність справи, дій заявника й учасників справи, а також важливості можливого результату судового процесу для заявника (рішення у справі "Кудла проти Польщі" ("Kudla v. Poland", № 30210/96, § 124).

5.22. Статтею 6 Конвенції закріплено право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального звинувачення.

5.23. Таке право кореспондується з обов`язком добросовісного використання як сторонами, так і судом, своїх процесуальних прав та необхідністю утримуватися від дій, що зумовлюють затягування судового процесу та вживати наданих процесуальним законом заходів до скорочення періоду судового провадження. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" ("Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" від 07.07.1989, § 35,) "Смірнова проти України" (від 08.11.2005, § 66, § 69).

5.24. Колегія суддів касаційного суду вважає, що апеляційний суд необґрунтовано зупинив апеляційний розгляд за наявності власних повноважень щодо оцінки доказів та обставин справи, що мало наслідком порушення принципів змагальності, диспозитивності судового процесу та розумності строків розгляду справи в апеляційному суді.

5.25. Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 25.02.2019 у справі № 910/15364/17, від 15.03.2019 у справі № 910/17243/17.

5.26. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу для продовження розгляду.

Частиною 6 статті 310 цього Кодексу встановлено, що підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

5.27. За таких обставин, оскаржена ухвала Північно-західного апеляційного господарського суду, відповідно до статті 310 ГПК України підлягає скасуванню як така, що прийнята з порушенням норм процесуального права, а справа - направленню для подальшого розгляду до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України,

................

Перейти до повного тексту