ОКРЕМА ДУМКА
(спільна)
суддів Великої Палати Верховного Суду Прокопенка О. Б., Британчука В. В., Єленіної Ж. М. на постанову від 13 травня 2021 року у справі № 9901/171/20 (провадження № 11-393заі20)
за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) про визнання рішення протиправним та нечинним.
У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до ВРП, у якому просив визнати протиправним та нечинним рішення ВРП від 16 червня 2020 року № 1848/0/15-20 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Голованівського районного суду Кіровоградської області на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України».
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що після прийняття рішення Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду від 3 квітня 2018 року, залишеного без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 1 листопада 2018 року, яким було ухвалено передати на повторний розгляд ВРП вирішення питання щодо наявності підстав для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, відповідач повинен був вирішити це питання виключно в порядку дисциплінарного провадження, а не приймати рішення про звільнення. Позивач зазначив про незгоду з правовим обґрунтуванням спірного рішення, а також наголошував на пропуску відповідачем строку притягнення його до відповідальності, оскільки події, що стали підставою для такої відповідальності, мали місце в грудні 2001 року та червні 2005 року. На переконання позивача, прийняття відповідачем рішення про звільнення з посади на підставі пункту З частини шостої статті 126 Конституції України (за порушення присяги) відбулось у позапроцедурний спосіб, за відсутності належних правових підстав для його прийняття, з порушенням вимог частини третьої статті 56 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII (далі - Закон № 1798-VIII) та без додержання процедури дисциплінарного провадження щодо суддів, визначених главами 4-6 Закону № 1798-VIII.
Рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року позов залишено без задоволення.
Відмовляючи в задоволенні позову, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду виходив з того, що оскаржуване рішення ВРП прийняла як орган, який з 30 вересня 2016 року уповноважений ухвалювати рішення про звільнення судді з посади з підстав, визначених частиною шостою статті 126 Конституції України. До 30 вересня 2016 року такими повноваженнями (стосовно суддів, обраних безстроково) була наділена Верховна Рада України. Фактичні обставини, які слугували підставою для прийняття такого рішення, викладено в рішенні Вищої ради юстиції (далі - ВРЮ) від 11 червня 2009 року № 398/0/15-09 та поданні від 22 червня 2009 року № 16/0/12-09 щодо внесення до Верховної Ради України подання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді за порушення присяги.
Суд першої інстанції взяв до уваги, що рішення ВРЮ від 11 червня 2009 року № 398/0/15-09 не було предметом судового розгляду, відтак воно є чинним. Відповідно обставини, які слугували підставою для висновку про наявність у діях судді ОСОБА_1 ознак порушення присяги судді як підстави для звільнення його із цієї посади (така підстава була передбачена пунктом 5 частини п`ятої статті 126 Конституції України в попередній її редакції, чинній на дату прийняття вказаного рішення ВРЮ), є встановленими (компетентним органом - ВРЮ), а вид відповідальності за неправомірні діяння судді при здійсненні правосуддя (які в сукупності становлять порушення присяги) - обрано/застосовано.
За висновками суду першої інстанції, оскаржуваним у цій справі рішенням ВРП реалізувала накладене на ОСОБА_1 рішенням ВРЮ від 11 червня 2009 року № 398/0/15-09 стягнення, а тому рішення відповідача від 16 червня 2020 року № 1848/0/15-20 не є рішенням про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, а за своєю суттю таке рішення є кадровим.
Суд першої інстанції зауважив, що у спірних правовідносинах вид дисциплінарної відповідальності визначений рішенням ВРЮ, а ВРП лише реалізовано зазначене рішення.
Не погодившись із таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, просив рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року скасувати та ухвалити нове, яким адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити, визнати протиправним та нечинним рішення ВРП від 16 червня 2020 року № 1848/0/15-20 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Голованівського районного суду Кіровоградської області на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України».
Велика Палата Верховного Суду постановою від 13 травня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишила без задоволення.
Короткий зміст установлених обставин та рішення суду першої інстанції
Указом Президента України від 18 жовтня 1996 року № 973/96 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Голованіського районного суду Кіровоградської області строком на п`ять років.
Постановою Верховної Ради України від 20 вересня 2001 року № 2738-ІІІ ОСОБА_1 обрано на посаду судді Голованівського районного суду Кіровоградської області безстроково.
9 червня 2008 року до ВРЮ надійшло звернення народних депутатів України ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 від 3 червня 2008 року щодо наявності підстав для звільнення ОСОБА_1 з посади судді Голованівського районного суду Кіровоградської області за порушення присяги.
Аналогічне звернення народних депутатів було скероване на адресу ВРЮ 1 липня 2008 року головою Комітету Верховної Ради України з питань правосуддя ОСОБА_12 .
У цих зверненнях йшлося про факти порушень, допущених суддею ОСОБА_1 при здійсненні правосуддя, зловживання своїм службовим становищем, порушення присяги й обов`язків судді, вчинення дій, несумісних із званням судді.
Під час перевірки, проведеної членом ВРЮ ОСОБА_13 на підставі доручення заступника Голови ВРЮ Шелеста М. А. від 18 серпня 2008 року № 134/0/4-08, встановлено, що до Голованівського районного суду Кіровоградської області 20 квітня 2005 року надійшла позовна заява ОСОБА_14 до Агрофірми у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Мир» (далі - АФ ТОВ «Мир») про розірвання договору оренди землі.
Рішенням Голованівського районного суду Кіровоградської області від 20 травня 2005 року (суддя Конякін С. М.) позов ОСОБА_14 до АФ ТОВ «Мир» задоволено. Договір оренди землі, укладений 2 лютого 2001 року між ОСОБА_14 та АФ ТОВ «Мир», розірвано. При цьому в матеріалах справи містилась копія свідоцтва про смерть ОСОБА_14 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
ВРЮ ухвалила рішення від 11 червня 2009 року № 398/0/15-09 про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Голованівського районного суду Кіровоградської області за порушення присяги.
22 червня 2009 року ВРЮ за № 16/0/12-09 направлено подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді за порушення присяги.
На засіданні Комітету Верховної Ради України з питань правосуддя ухвалено рішення рекомендувати Верховній Раді України звільнити з посади суддю Голованівського районного суду Кіровоградської області ОСОБА_15 у зв`язку з порушенням ним присяги судді.
Постановою Верховної Ради України від 3 червня 2010 року № 2316-VІ ОСОБА_15 звільнено з посади судді у зв`язку з порушенням присяги, відповідно до пункту 5 частини п`ятої статті 126 Конституції України.
За результатом розгляду позову ОСОБА_15 про оскарження його звільнення постановою Вищого адміністративного суду України від 18 серпня 2010 року відмовлено в задоволенні позову.
Не погоджуючись із таким рішенням, позивач подав до Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) заяву проти України.
19 січня 2017 року ЄСПЛ ухвалив рішення у справі «Куликов та інші проти України», зокрема і за заявою ОСОБА_15 № 12812/11, яким постановив, що Україна порушила стосовно позивача: пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) у зв`язку з недотриманням принципів незалежності та безсторонності; статтю 8 Конвенції, якою кожному гарантується право на повагу до приватного і сімейного життя.
Рішення ЄСПЛ набуло статусу остаточного 19 квітня 2017 року.
На підставі цього рішення позивач звернувся до Верховного Суду України із заявою про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 18 серпня 2010 року.
Постановою Верховного Суду України від 11 вересня 2017 року постанову Вищого адміністративного суду України від 18 серпня 2010 року скасовано, а справу передано на новий розгляд.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 9 жовтня 2017 року справу прийнято до провадження.
З початком роботи Верховного Суду справу за позовом ОСОБА_15 передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, ухвалою якого від 10 січня 2018 року розгляд цієї справи розпочато спочатку за правилами спрощеного позовного провадження.
Рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 3 квітня 2018 року, залишеним без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 1 листопада 2018 року, позов ОСОБА_15 до Верховної Ради України, третя особа - ВРП, про визнання нечинною постанови та поновлення на посаді - задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано Постанову Верховної Ради України від 3 червня 2010 року № 2316-VІ «Про звільнення суддів» у частині звільнення ОСОБА_15 з посади судді Голованівського районного суду Кіровоградської області. Передано на повторний розгляд ВРП вирішення питання щодо наявності підстав для притягнення ОСОБА_15 до дисциплінарної відповідальності. У решті позову - відмовлено.
Рішенням ВРП від 16 червня 2020 року № 1848/0/15-20 вирішено звільнити ОСОБА_1 з посади судді Голованівського районного суду Кіровоградської області на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.
Вважаючи рішення ВРП протиправним, а свої права порушеними, ОСОБА_15 звертався до суду з адміністративним позовом.
Основні мотиви, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду
На думку більшості суддів Великої Палати Верховного Суду, у разі визнання судом незаконним рішення/дій, прийнятого/вчинених Верховною Радою України за результатами розгляду подання ВРЮ про звільнення судді з посади, незалежно від того, підтримав парламент таке подання і прийняв постанову про звільнення судді чи ні (порушення вимог закону, зокрема процедури, можуть мати місце в будь-якому із цих двох випадків), зазначена процедура не може вважатися завершеною, а подання - розглянутим.
У контексті обставин справи, яка розглядається, це означає, що визнання незаконною і скасування судом Постанови Верховної Ради України від 3 червня 2010 року № 2316-VІ зумовило відновлення стадії розгляду подання, внесеного ВРЮ відповідно до її рішення від 11 червня 2009 року № 398/0/15-09, а тому відповідне рішення ВРЮ не може вважатись реалізованим.
Оскільки після скасування Постанови Верховної Ради України від 3 червня 2010 року № 2316-VІ подання ВРЮ від 22 червня 2009 року № 16/0/12-09 не було реалізоване та залишилось чинним, то ВРП, яка наділена правом звільняти суддів відповідно до наведених вище норм законодавства, правомірно розглянула вказане подання ВРЮ.
Також Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновком суду першої інстанції про те, що фактичні обставини, які слугували підставою для прийняття оспорюваного рішення, викладено в рішенні ВРЮ від 11 червня 2009 року № 398/0/15-09 та поданні від 22 червня 2009 року № 16/0/12-09 щодо внесення до Верховної Ради України подання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді за порушення присяги. Відповідно обставини, які слугували підставою для висновку про наявність у діях судді ОСОБА_1 ознак порушення присяги судді як підстави для звільнення його із цієї посади (така підстава була передбачена пунктом 5 частини п`ятої статті 126 Конституції України в попередній її редакції, чинній на дату прийняття вказаного рішення ВРЮ), є встановленими (компетентним органом - ВРЮ), а вид відповідальності за неправомірні діяння судді при здійсненні правосуддя (які в сукупності становлять порушення присяги) - обрано/застосовано.
Велика Палата Верховного Суду вважає необґрунтованими доводи скаржника про неврахування відповідачем висновків ЄСПЛ, викладених у рішенні у справі «Куликов та інші проти України», оскільки констатовані ЄСПЛ порушення не спростовують встановлених щодо заявника проступків. Водночас ані рішення ВРЮ, ані її подання не були предметом судового контролю.
Щодо доводів скаржника про порушення строку притягнення судді до дисциплінарної відповідальності Велика Палата Верховного Суду вважає, що після набрання чинності Законом України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення пр