ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 травня 2021 року
м. Київ
Справа № 9901/352/19
Провадження № 11-101заі21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Гриціва М. І.,
суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ткача І. В., Штелик С. П.
розглянула в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 09 лютого 2021 року (судді Калашнікова О. В., Білак М. В., Загороднюк А. Г., Радишевська О. Р., Соколов В. М.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП, Рада) про визнання протиправним та скасування рішення і
ВСТАНОВИЛА:
1. У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовними вимогами визнати протиправним та скасувати рішення ВРП від 30 травня 2019 року № 1447/0/15-19 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Заводського районного суду міста Запоріжжя на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України" (далі - Спірне рішення).
2. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 09 лютого 2021 року в задоволенні позову відмовив.
Цей суд дійшов висновку, що ВРП діяла в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII "Про Вищу раду правосуддя" (далі - Закон № 1798-VIII), з дотриманням принципів пропорційності та законності.
3. ОСОБА_1 не погодився із цим рішенням суду і 09 березня 2021 року подав до Великої Палати Верховного Суду апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 09 лютого 2021 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Доводи апеляційної скарги аналогічні тим, які висловлені ним у позовній заяві, в узагальненому вигляді зводяться до незгоди зі Спірним рішенням з підстав упередженості та неповноважного складу Ради, неналежного повідомлення судді про дату і час розгляду питання щодо його звільнення, відсутності обґрунтованих мотивів застосування до нього дисциплінарного стягнення та порушення принципу пропорційності застосування дисциплінарного стягнення.
4. Рада у відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим з огляду на встановлення ним усіх обставин справи та дослідження доказів.
ВРП наголошує, що Спірне рішення прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством.
5. Позивач у відповіді на відзив просить рішення суду першої інстанції скасувати, Спірне рішення - визнати протиправним та скасувати.
6. Велика Палата Верховного Суду дослідила матеріали справи, зважила на письмові звернення до суду, що стосуються суті спору, і дійшла висновку про таке.
Суд установив, що Президент України Указом від 22 вересня 2005 року № 1308/2005 призначив ОСОБА_1 на посаду судді Енергодарського міського суду Запорізької області в межах п`ятирічного строку.
Верховна Рада України Постановою від 21 жовтня 2019 року № 2635-VI обрала позивача суддею Енергодарського міського суду Запорізької області безстроково.
Президент України Указом від 24 квітня 2012 року № 285/2012 перевів ОСОБА_1 на роботу на посаду судді Заводського районного суду міста Запоріжжя.
Рішенням від 08 лютого 2019 року № 383/1дп/15-19 Перша Дисциплінарна палата ВРП притягнула суддю Заводського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосувала до нього дисциплінарне стягнення у виді внесення ВРП подання про звільнення з посади судді.
Підставою для притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності стало те, що під час розгляду справи № 332/1975/15-ц суддя допустив грубе порушення вимог статей 2, 6, 74, 159, 169, 173, 176, 193, 204, 213, 215, 361 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), порушення статті 41 Конституції України, статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та пункту 1 статті 6 цієї Конвенції, які полягали, зокрема, у тому, що 18 липня 2017 року суддя Федоренко О. І. ухвалив рішення у справі № 332/1975/15?ц, яким задовольнив заяву ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Заводського районного суду міста Запоріжжя від 26 червня 2015 року в цивільній справі № 332/1975/15-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про визнання договору поруки припиненим. Рішення Заводського районного суду міста Запоріжжя від 26 червня 2015 року скасував, у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 відмовив. Стягнув з ОСОБА_3 судові витрати в сумі 3 54 грн та зобов`язав повернути ОСОБА_2 всі грошові коши, стягнуті з нього під час виконання судового рішення у зведеному виконавчому провадженні № 51880976, у тому числі й грошові кошти, отримані внаслідок реалізації з електронних торгів його майна, а саме квартири АДРЕСА_1, в сумі 666 195 грн. Цим же рішенням звільнив з-під арешту все майно ОСОБА_2 .
Надалі Апеляційний суд Запорізької області рішенням від 22 листопада 2017 року скасував рішення Заводського районного суду міста Запоріжжя від 18 липня 2017 року, ухвалене суддею Федоренком О. І., заяву ОСОБА_2 залишив без задоволення.
Оцінюючи обставини, встановлені під час розгляду дисциплінарної справи, Перша Дисциплінарна палата ВРП керувалася тим, що:
- визнаючи зазначені в заяві ОСОБА_2 обставини такими, що є підставою для перегляду справи відповідно до статті 361 ЦПК України, суддя Федоренко О. І. грубо порушив вимоги цієї норми процесуального закону, адже такі обставини не належать до предмета доказування у справі та не могли вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі;
- суддя Федоренко О. І. переглянув справу, у якій рішення Заводського районного суду міста Запоріжжя від 26 червня 2015 року було в частині скасовано та в частині змінено рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 02 листопада 2015 року, а тому Заводський районний суд міста Запоріжжя відповідно до процесуального закону не був тим судом, що міг переглядати справу № 332/1975/15-ц за нововиявленими обставинами. Отже, допущені суддею Федоренком О. І. порушення частини першої статті 361 ЦПК України призвели до порушення правил щодо юрисдикції;
- у рішенні, ухваленому 18 липня 2017 року, суддя Федоренко О. І. вказав, що заявник просить звільнити з-під арешту його майно, яке належить йому на праві приватної власності та на яке було накладено арешт у спосіб забезпечення позову, а саме рухоме та нерухоме майно, проте матеріали справи не містять доказів, що ОСОБА_2 звертався до суду з таким проханням;
- рішенням у справі № 332/1975/15-ц суддя Федоренко О. І. за відсутності жодних фактичних даних, на підставі яких суд установлює обставини справи, та без будь-яких правових підстав звільнив з-під арешту рухоме та нерухоме майно ОСОБА_2, яке перебувало під забороною відчуження з метою забезпечення виконання судового рішення щодо стягнення з нього коштів на користь ОСОБА_3 ;
- після постановлення суддею Федоренком О. І. ухвали про відновлення провадження у справі від 03 липня 2017 року та призначення справи до розгляду на 18 липня 2017 року на ім`я ОСОБА_3 було сформовано повістку про виклик у судове засідання, проте відсутні будь-які докази направлення та отримання нею цієї повістки. З огляду на зазначене ОСОБА_3 не була належним чином повідомлена про відновлення провадження у справі та призначення справи до розгляду на 18 липня 2017 року. Проте суддяФедоренко О. І. в цей самий день розглянувсправу та ухвалив рішення, чим допустив порушення норм процесуального закону, зокрема статей 74, 169 ЦПК України, що позбавило позивачку ОСОБА_3 можливості брати участь у справі під час її розгляду за заявою відповідача про перегляд справи за нововиявленими обставинами та реалізувати надані процесуальним законом права і виконати відповідні обов`язки;
- судове рішення прийнято з грубим порушенням статті 215 ЦПК України, що призвело до вирішення питання про спір, який фактично не вирішувався цим судом (складом суду), а також про вимоги, які не заявлялися та про які в матеріалах справи відсутні будь-які дані;
- рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 26 червня 2015 року в частині задоволення вимог ОСОБА_3 було виконано лише частково (після реалізації на прилюдних торгах раніше належної ОСОБА_2 на праві власності квартири). Водночас унаслідок ухвалення суддею Федоренком О. І. указаного рішення з грубим порушенням вимог процесуального закону майно, звільнене з-під арешту, було відчужено ОСОБА_2 23 та 31 серпня 2017 року;
- дії судді Федоренка О. І., допущені під час розгляду справи, мали істотні негативні наслідки у вигляді унеможливлення виконання судового рішення, що набрало законної сили, на забезпечення якого й було попередньо обтяжено певну кількість майна;
- позивачку ОСОБА_3 було позбавлено можливості повернути, як встановлено відповідним судовим рішенням, належне їй майно у виді грошових коштів.
З огляду на викладені обставини ВРП дійшла висновку про умисність допущених суддею Федоренком О. І. порушень, наслідком яких, зокрема, стала відмова в доступі до правосуддя та істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило учаснику судового процесу ОСОБА_3 реалізацію наданих їй процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, а це відповідно до підпункту "а" пункту 1, пунктів 3, 4 частини першої статті 106 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VІІІ) є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
Позивач оскаржив рішення Першої Дисциплінарної палати ВРП від 08 лютого 2019 року № 383/1дп/15-19.
07 травня 2019 року ВРП ухвалила рішення, яким залишила без змін рішення її Першої Дисциплінарної палати від 08 лютого 2019 року.
10 травня 2019 року до ВРП надійшло подання Першої Дисциплінарної палати ВРП про звільнення судді Заводського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_1 на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України відповідно до рішення Першої Дисциплінарної палати ВРП від 08 лютого 2019 року № 383/1дп/15?1.
30 травня 2019 року ВРП прийняла Спірне рішення.
Вважаючи таке рішення ВРП протиправним, ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з адміністративним позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.
7. Спірні відносини регулюються Основним Законом України та спеціальними законами № 1798-VIII та № 1402-VIII.
Пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України передбачено, що підставою звільнення судді є вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.
Статтею 131 Конституції України визначено, що в Україні діє ВРП, яка, серед іншого, ухвалює рішення про звільнення судді з посади.
Статтею 108 Закону № 1402-VIII визначено, що дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати ВРП у порядку, визначеному Законом України "Про Вищу раду правосуддя", з урахуванням вимог цього Закону.
Відповідно до статті 109 Закону № 1402-VIII до суддів може застосовуватися дисциплінарне стягнення у виді, зокрема, подання про звільнення судді з посади.
Дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади застосовується у разі вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.
Істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов`язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути визнаний, зокрема, факт, що суддя допустив поведінку, яка порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду; суддя допустив інше грубе порушення закону, що підриває суспільну довіру до суду.
Статтею 112 Закону № 1402-VIII визначено, що суддя може бути звільнений з посади виключно з підстав, визначених частиною шостою статті 126 Конституції України.
Згідно із частиною другою статті 115 Закону № 1402-VIII факти, що свідчать про вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді, мають бути встановлені ВРП (її відповідним органом).
Відповідно до положень статті 18 Закону № 1798-VIII ВРП є повноважною за умови обрання (призначення) на посаду щонайменше п`ятнадцяти членів, серед яких більшість становлять судді (включаючи суддів у відставці), та складення ними присяги.
Частиною першою статті 26 Закону № 1798-VIII встановлено, що ВРП діє у пленарному складі, якщо інше не встановлено цим Законом.
Згідно з пунктом 5.1 глави 5 Регламенту ВРП, затвердженого рішенням ВРП від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 (далі - Регламент), формою роботи ВРП є засідання у пленарному складі.
Відповідно до пункту 9.2 глави 9 Регламенту рішення ухвалюється більшістю членів ВРП, які беруть участь у засіданні ВРП у пленарному складі чи її органу, якщо інше не визначено законом.
Частинами п`ятою, шостою статті 30 Закону № 1798-VIII визначено, що особа, питання щодо якої має розглядатися ВРП, повідомляється про такий розгляд не пізніш як за десять календарних днів до дня засідання, крім випадків, якщо законом не вимагається участь такої особи у засіданні, а також якщо інше не визначено цим Законом.
Особа вважається належним чином повідомленою, якщо повідомлення направлено на адресу її місця проживання чи перебування або на адресу суду чи прокуратури, де така особа обіймає посаду, а за неможливості такого направлення - розміщене на офіційному веб-сайті ВРП.
Статтею 33 Закону № 1798-VIII передбачено, що член ВРП не може брати участі в розгляді питання і підлягає відводу, якщо буде встановлено, що він особисто, прямо чи побічно заінтересований у результаті справи, є родичем особи, стосовно якої розглядається питання, або якщо будуть встановлені інші обставини, що викликають сумнів у його неупередженості.
За наявності таких обставин член ВРП повинен заявити самовідвід.
За наявності обставин, передбачених частиною першою цієї статті, відвід члену ВРП може заявити особа, за поданням якої розглядатиметься питання, а також особа, стосовно якої вирішується питання, чи особа, що подала заяву, скаргу.
Головуючий на засіданні зобов`язаний ознайомити із заявою про відвід члена ВРП, якому заявлено відвід.
Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим, викладеним у письмовій формі і заявленим до початку розгляду відповідного питання, справи. Заявляти відвід (самовідвід) після початку розгляду питання, справи дозволяється лише у виключних випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) не могло бути відомо до початку розгляду.
Рішення про відвід (самовідвід) ухвалюється більшістю членів ВРП, які беруть участь у засіданні ВРП чи її органу, шляхом голосування в нарадчій кімнаті, за відсутності члена ВРП, питання про відвід (самовідвід) якого вирішується.
Згідно із частиною восьмою статті 51 Закону № 1798-VIII у розгляді скарги не беруть участі члени ВРП, які входять до Дисциплінарної палати, що ухвалила оскаржуване рішення. Член Дисциплінарної палати, який був доповідачем у дисциплінарній справі при її розгляді Дисциплінарною палатою, має право виступити на засіданні ВРП, в якому розглядається скарга на рішення Дисциплінарної палати, із доповіддю щодо рішення Дисциплінарної палати.
Стаття 56 Закону № 1798-VIII визначає порядок розгляду питання про звільнення судді з посади за особливими обставинами. Зокрема, питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 2, 3, 5 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, розглядається на засіданні ВРП.
Суддя, стосовно якого розглядається питання про звільнення, повідомляється про засідання ВРП у порядку, визначеному цим Законом. Неявка судді на засідання незалежно від причин не перешкоджає розгляду питання за його відсутності.
За результатами розгляду питання про звільнення судді з підстав, визначених вказаними положеннями Основного Закону України, ВРП ухвалює вмотивоване рішення.
Відповідно до положень статті 57 Закону № 1798-VIII рішення ВРП про звільнення судді з посади з підстав, визначених пунктами 2, 3, 5 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, може бути оскаржене та скасоване з підстав, визначених законом.
Такими підставами згідно з цим Законом є: 1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати; 2) рішення не підписано будь-ким із складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні; 3) рішення не містить посилань на визначені законом підстави звільнення судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.
Статтею 57 Закону № 1798-VIII встановлений вичерпний перелік підстав, за яких рішення ВРП про звільнення судді відповідно до пунктів 3 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України підлягає скасуванню.
8. Наявні в матеріалах справи документи, зокрема витяг з протоколу засідання ВРП від 30 травня 2019 року № 39 та копія оскаржуваного рішення ВРП, свідчать про те, що це рішення підписане повноважним складом ВРП та всіма її 17 членами, які брали участь у його ухваленні.
9. Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність тверджень позивача про порушення ВРП процедури прийняття рішення шляхом розгляду на засіданні ВРП питання про звільнення з посади судді без його участі, позаяк позивач завчасно був поінформований про засідання, був запрошений взяти участь у такому засіданні, але він туди не з`явився. У світлі положень статті 56 Закону № 1798-VIII, за якими неявка судді на засідання незалежно від причин не перешкоджає розгляду питання за його відсутності, ВРП ухвалила Спірне рішення за відсутності судді, використавши приписи зацитованої норми закону.
Із цих же підстав треба визнати безпідставними й покликання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на пункт 17.5 Регламенту, згідно з яким після доповіді члена ВРП суддя та/або його представник мають право бути заслуханими на засіданні ВРП та надати відповідні пояснення, оскільки ці правила стосуються ситуації, коли суддя з`являється на засідання ВРП. Як згадано вище, ОСОБА_1, попри запрошення, на засідання ВРП 30 травня 2019 року не з`явився.
До того ж судом установлено, що повідомлення про засідання Ради, на якому розглядалось подання про звільнення судді ОСОБА_1, було розміщено на офіційному вебсайті ВРП.
10. Велика Палата Верховного Суду вважає безпідставним доводи позивача про упередженість членів ВРП, які в ході дисциплінарного провадження в актах ВРП вже висловлювали свою думку щодо вчинення позивачем істотного дисциплінарного проступку, оскільки, як уже зазначалося, вирішуючи питання про звільнення судді з посади, цей орган не переглядає висновків Дисциплінарної палати щодо притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. До того ж законодавством не встановлено обмежень щодо участі членів ВРП у засіданні цього колегіального органу під час розгляду питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 3 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, на підставі подання Дисциплінарної палати про звільнення судді. Відповідно до положень частини восьмої статті 51 Закону № 1798?VІІІ обмеження передбачені лише щодо участі членів ВРП у засіданні щодо розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати ВРП.
11. Також є необґрунтованими доводи позивача щодо порушення Радою при обранні дисциплінарного стягнення принципів пропорційності та співмірності, відсутності обґрунтованих мотивів застосування до нього дисциплінарного стягнення.
Варто зауважити, що рішення ВРП про звільнення судді з посади не є рішенням про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, а лише приймається на його підставі. У такому рішенні ВРП не оцінює обставин та висновків дисциплінарного органу щодо змісту, характеру дисциплінарного проступку, виду дисциплінарної відповідальності та інших пов`язаних із цим питань, оскільки для цього законами України № 1402-VIII і № 1798-VIII передбачено процедуру перегляду ВРП рішень її дисциплінарного органу. Нормами зазначених вище законів не передбачено права ВРП переоцінювати вже встановлені нею обставини під час вирішенні питання про звільнення судді з посади.
Цьому питанню надавалась оцінка Великою Палатою Верховного Суду при розгляді скарги ОСОБА_1 на рішення ВРП від 07 травня 2019 року № 1303/0/15-19. Таким чином, колегія суддів зазначає, що доводи позивача фактично зводяться до незгоди з дисциплінарним провадженням стосовно судді.
Крім цього, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне зазначити, що в межах судового розгляду, предметом якого є законність рішення ВРП про звільнення судді, не можуть оцінюватись обставини дисциплінарної справи відносно судді (у тому числі мотиви ВРП й оцінка нею обставин, що стали підставою для прийняття рішення в межах дисциплінарного провадження стосовно судді, а також окремі процедурні рішення цього органу).
Так, підставою для звільнення ОСОБА_1 з посади судді слугувало рішення Першої Дисциплінарної палати ВРП від 08 лютого 2019 року № 383/21дп/15-19, залишене без змін рішенням ВРП від 07 травня 2019 року № 1303/0/15-19, про притягнення судді Заводського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності шляхом застосування дисциплінарного стягнення у виді внесення подання ВРП про звільнення його з посади судді.
Саме цими рішеннями було встановлено факт вчинення позивачем істотного порушення норм процесуального права внаслідок грубої недбалості, порушення прав учасників судового процесу, гарантованих законами та Конституцією України, які мали істотні негативні наслідки, викликали обґрунтований сумнів в об`єктивності цього судді під час здійснення правосуддя у справі № 332/1975/15-ц, суперечать завданням суду, принципам здійснення правосуддя та підривають авторитет правосуддя.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2019 року у справі № 11?633сап19 рішення ВРП від 07 травня 2019 року № 1303/0/15-19 залишено без змін.
Отже, оскаржуваним у цій справі рішенням ВРП реалізувала стягнення, накладене на позивача рішенням Першої Дисциплінарної палати ВРП від 08 лютого 2019 року № 383/21дп/15-19, законність якого підтвердила Велика Палата Верховного Суду, погодившись із висновком, що позивач допустив поведінку, яка порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя і суспільну довіру до суду.
12. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що ВРП, коли ухвалювала Спірне рішення, діяла в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом № 1798-VIII. Спірне рішення містить обґрунтовані мотиви, за яких відповідач дійшов правильного висновку про наявність підстав для звільнення ОСОБА_1 з посади судді Заводського районного суду міста Запоріжжя.
13. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
На підставі частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Отже, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 09 лютого 2019 року - без змін.
Керуючись статтями 243, 266, 315 316, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду