Постанова
Іменем України
09 червня 2021 року
м. Київ
справа № 647/2684/20
провадження № 51-1765км21
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Бородія В.М.,
суддів Мазура М.В., Чистика А.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Лисоконь І.В.,
прокурора Матюшевої О.В.,
засудженого ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),
захисника Калюжного С.В. (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на ухвалу Бериславського районного суду Херсонської області від 07 жовтня 2020 року та ухвалу Херсонського апеляційного суду від 02 березня 2021 року.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За ухвалою Бериславського районного суду Херсонської області від 07 жовтня 2020 року відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на подання заяви про перегляд вироку Апеляційного суду Херсонської області від 11 березня 2011 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 листопада 2012 року за нововиявленими обставинами.
Як убачається з мотивувальної частини ухвали місцевого суду, відмовляючи в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами, суд послався на те, що клопотання не містить причин, які є достатніми для поновлення пропущеного строку. Водночас засуджений стверджує, що про нововиявлені обставини йому стало відомо у двадцятих числах вересня 2014 року, тоді як судові рішення щодо нього були прийняті у 2011 та 2012 роках.
Херсонський апеляційний суд ухвалою від 02 березня 2021 року апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення місцевого суду без змін.
Вимоги і доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення місцевого та апеляційного судів і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
На обґрунтування вимог у касаційній скарзі засуджений вказує, що суд апеляційної інстанції порушив його право на захист, а саме безпідставно позбавив його права на конфіденційну бесіду із захисником, який був призначений із центру надання вторинної правової допомоги, з яким він до засідання не мав спілкування та не погоджував позиції щодо його захисту. Тим самим суд порушив його право на вільний вибір захисника.
Вказує, що місцевий суд безпідставно відмовив йому в поновленні строків на звернення із заявою про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами, оскільки клопотання про поновлення строків, на його думку, містить належне обґрунтування. Зокрема, у клопотанні він указував, що керувався положеннями ч. 4 ст. 461 КПК, згідно з якими за наявності обставин, які підтверджують невинуватість засудженого або вчинення ним менш тяжкого кримінального правопорушення, перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами строками не обмежено. Крім цього, ч. 3 ст. 62 Конституції України визначає, що обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, отриманих незаконним шляхом, а ст. 6 Конвенціїпро захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на справедливий суд. Таким чином, вважає, що обставини, на які він послався, дають підстави для поновлення строків на звернення до суду про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами.
Як стверджує засуджений, місцевий суд допустив неоднакове застосування закону, оскільки за аналогічних підстав місцевий суд у справі №647/273/20 задовольнив клопотання іншого засудженого в цій кримінальній справі про поновлення строку на подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у його касаційній скарзі, та просив задовольнити її.
Захисник Калюжний С.В. просив задовольнити касаційну скаргу підзахисного з підстав неоднакового застосування кримінального процесуального закону. Зауважив, що мав конфіденційну розмову із засудженим перед судовим засіданням у суді апеляційної інстанції, та узгодив із ним позицію щодо захисту.
Прокурор Матюшева О.В. уважала, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи засудженого ОСОБА_1, позицію його захисника, думку прокурора,перевіривши доводи, викладені в касаційній скарзі та матеріали провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Статтею 438 КПК передбачено, що предметом перегляду справи в касаційному порядку можуть бути істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Згідно з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК).
У статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на справедливий суд, що включає, у тому числі, право мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту.
Положеннями ст. 20 КПК встановлено, що підозрюваний, обвинувачений, виправданий, засуджений має право на захист, яке полягає у наданні йому можливості надати усні або письмові пояснення з приводу підозри чи обвинувачення, право збирати і подавати докази, брати особисту участь у кримінальному провадженні, користуватися правовою допомогою захисника, а також реалізовувати інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд зобов`язані роз`яснити підозрюваному, обвинуваченому його права та забезпечити право на кваліфіковану правову допомогу з боку обраного ним або призначеного захисника. У випадках, передбачених цим Кодексом та/або законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги, підозрюваному, обвинуваченому правова допомога надається безоплатно за рахунок держави.
Стосовно тверджень засудженого про те, що він був позбавлений ефективного захисту через неналежну правову допомогу, безпідставне позбавлення судом апеляційної інстанції його права на конфіденційну бесіду із захисником з центру безоплатної вторинної правової допомоги, відсутність узгодженості позиції з захисником, то вони не були підтверджені.
Ефективність захисту не є тотожною досягненню за результатами судового розгляду бажаного для обвинуваченого результату, а полягає в наданні йому належних та достатніх можливостей із використанням власних процесуальних прав та кваліфікованої юридичної допомоги, яка в передбачених законом випадках є обов`язковою, захищатися від обвинувачення в передбачений законом спосіб. Подальша незгода обвинуваченого з раніше обраними та узгодженими з адвокатом позицією і тактикою захисту не свідчить про його неефективність.
Так, під час розгляду провадження в суді апеляційної інстанцій захист інтересів ОСОБА_1 здійснював адвокат Калюжний С.В. як захисник за призначенням із центру вторинної правової допомоги. При цьому ОСОБА_1, користуючись послугами захисника, якого було залучено за його заявою до участі у провадженні, після призначення захисника та узгодження з ним позицій у день розгляду справи, на дії адвоката не скаржився, від послуг останнього не відмовлявся. Аудіозапис перебігу судових засідань суду апеляційної інстанції також не свідчить про обмеження або про порушення з боку суду права засудженого на захист.
Об`єктивних даних про неналежне виконання захисником професійних обов`язків адвоката і порушення, про які йдеться у касаційній скарзі, які би могли призвести до істотного обмеження прав ОСОБА_1, передбачених ст. 6 Конвенції, ст. 59 Конституції України і ст. 20 КПК, у матеріалах справи не міститься.
Крім цього, в ході розгляду провадження судом касаційної інстанції захисник зауважив, що у суді апеляційної інстанції перед розглядом справи мав конфіденційну бесіду із засудженим і обмежень, у тому числі, в часі спілкування, з боку суду не було. Під час бесіди із засудженим було вироблено позицію щодо лінії захисту, будь-яких зауважень щодо захисту засуджений не висловлював. Останній в свою чергу підтвердив висловлене захисником, а також повідомив, що будь-яких клопотань про надання додаткового часу для зустрічі з адвокатом не заявляв, що підтверджено аудіозаписом перебігу судових засідань.
З огляду на зазначене колегія суддів уважає, що під час розгляду справи суд апеляційної інстанцій права ОСОБА_1 на захист не порушив, а забезпечив його реалізацію в повному обсязі.
Доводи засудженого щодо незаконності судових рішень у частині безпідставної відмови у поновленні строків на подачу заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами є необґрунтованими.
Так, відповідно до ч. 4 ст. 461 КПК за наявності обставин, які підтверджують невинуватість засудженого або вчинення ним менш тяжкого кримінального правопорушення, перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами строками не обмежено, однак ч. 1 цієї статті визначає, що особа може звернутися з відповідною заявою протягом трьох місяців після того, як дізналася або могла дізнатися про ці обставини.
Приймаючи рішення про відмову у поновленні строків на подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами, місцевий суд обґрунтовано послався на те, що клопотання не містить причин пропуску строку, які є достатніми для його поновлення. При цьому в заяві засуджений вказує, що про обставини, які він вважає нововиявленими, йому стало відомо у двадцятих числах вересня 2014 року, а з відповідною заявою він звернувся лише у вересні 2020 року.
Слушним є висновок суду апеляційної інстанції про те, що засуджений, звертаючись до суду із заявою про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами, не навів поважних причин пропуску строку на звернення до суду з указаною заявою.
Ухвала апеляційного суду є належно обґрунтованою та вмотивованою і за змістом узгоджується з вимогами статей 370, 419 КПК.
Прийняття рішення про поновлення строків на подачу заяви за нововиявленими обставинами іншому учаснику кримінального провадження, не впливає на законність судового рішення і не спростовують правильності висновків судів, викладених в оскаржуваних судових рішеннях, і не викликають сумнівів щодо їх законності.
Під час перевірки матеріалів провадження судом касаційної інстанції не встановлено істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би перешкодили чи могли перешкодити судам повно й усебічно розглянути його і постановити законне та обґрунтоване рішення, а тому підстав для задоволення касаційної скарги ОСОБА_1 колегія суддів не вбачає.
Керуючись статтями 369, 376, 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд