Постанова
іменем України
8 червня 2021 року
м. Київ
справа № 610/3020/19
провадження № 51-613 км 21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Лагнюка М.М.,
суддів Короля В.В. та Огурецького В.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Чорнобривця В.В.,
прокурора Гошовської Ю.М.,
засудженого ОСОБА_1,
захисника Булах-Кобець Н.Ю.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та його захисника Булах-Кобець Н.Ю. на вирок Зміївського районного суду Харківської області від 30 січня 2020 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 10 листопада 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019220190000786, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), раніше судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 115 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Зміївського районного суду Харківської області від 30 січня 2020 року ОСОБА_1 засуджено за частиною 1 статті 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років.
На підставі частини 5 статті 72 КК ОСОБА_1 зараховано у строк відбування покарання строк його попереднього ув`язнення в період з 12 серпня 2019 року по 30 січня 2020 року. Строк відбування покарання ухвалено обчислювати з 12 серпня 2019 року.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою залишено без зміни до набрання вироком законної сили.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 задоволено, стягнуто процесуальні виплати на користь держави та вирішено питання з речовими доказами.
Згідно з вироком ОСОБА_1 12 серпня 2019 року близько 14:00, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, знаходився у квартирі свого знайомого ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2, де вони спільно вживали спиртні напої. Між ними стався конфлікт, у ході якого ОСОБА_1 умисно завдав ОСОБА_3 декілька ударів кухонним ножем у голову, після чого взяв у руку розвідний металевий ключ та завдав ним ще декілька ударів у голову, тобто в життєво важливий орган, внаслідок чого потерпілий впав на підлогу. У подальшому, не припиняючи своїх умисних дій, ОСОБА_1 завдав ще декілька ударів руками та ногами по тулубу, чим спричинив ОСОБА_3 тілесні ушкодження, які за ступенем тяжкості, як кожне окремо, так і в сукупності, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя та перебувають у причинному зв`язку з настанням смерті ОСОБА_3 .
Після отриманих вищевказаних тілесних ушкоджень у вигляді поєднаної травми: закритої травми тулуба та закритої черепно-мозкової травми - через декілька секунд на підлозі у квартирі настала смерть ОСОБА_3 .
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 10 листопада 2020 року вирок Зміївського районного суду Харківської області від 30 січня 2020 року щодо засудженого ОСОБА_1 залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
У касаційній скарзі засуджений ставить вимогу про скасування вказаних судових рішень і призначення нового розгляду в суді першої інстанції. Посилається на істотні порушення кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Обґрунтовуючи свої вимоги, засуджений зазначає, що суд не надав правової оцінки його показанням, оскільки він заперечував свою причетність до вчинення вбивства, а також наявність у нього ножа, про який зазначив у своїх показаннях свідок ОСОБА_4 .
Разом із цим засуджений вказує на неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки, на думку сторони захисту, недослідженими залишилися обставини, з`ясування яких має істотне значення для ухвалення законного та обґрунтованого рішення, зокрема, не з`ясовано спрямованості умислу на вбивство, а також відсутні належні та допустимі докази для підтвердження обвинувачення, яке суд безпідставно визнав доведеним.
Крім того, засуджений посилається на недопустимість та неналежність доказів, які, на думку захисту, було отримано з порушенням вимог кримінального процесуального закону. Вважає, що відсутність відеофіксації під час огляду місця події вказує на недопустимість, як доказу протоколу огляду місця події, а кухонний ніж та металевий розвідний ключ, які були вилучені під час проведення огляду, викликають сумнів у їх достовірності.
До того ж засуджений вказує на недопустимість такого доказу, як протокол затримання, оскільки на порушення частини 3 статті 214 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) його обшук під час затримання було здійснено в порядку частини 3 статті 208 КПК до внесення відомостей до ЄРДР та без захисника у приміщенні райвідділу поліції, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Вказує ОСОБА_1 і про порушення його права на захист, оскільки вважає неправомірним, що повідомлення до Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги в Луганській та Харківській областях надійшло лише 12 вересня 2019 року близько 00:00, вже після складання протоколу про його затримання від 12 вересня 2019 року, який було складено о 17:30, внесення відомостей до ЄРДР, яке відбулось 12 вересня 2019 року о 22:45, та проведення особистого обшуку, що вказує на неналежну реалізацію права на захист у кримінальному провадженні.
Також засуджений зазначає, що висновки дактилоскопічних експертиз та судово-імунологічних експертиз, проведених під час досудового розслідування також повинні бути визнані недопустимими, оскільки змиви для їх досліджень отримані під час огляду місця події, а оскільки протокол огляду місця події слід визнати недопустимим то і зазначені експертизи втрачають свою юридичну силу через призму "плодів отруєного дерева".
Крім того, засуджений зазначає про відсутність як в обвинувальному акті, так і в судовому рішенні формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, при цьому суд не зазначив доказів на підтвердження встановлених судом обставин та мотивів неврахування інших доказів у справі та одночасно надав перевагу доказам сторони обвинувачення.
Обґрунтовує свою позицію тим, що під час судового розгляду не було надано об`єктивних даних про те, що тілесні ушкодження ОСОБА_3 були спричинені саме ножем та розвідним металевим ключем, які виявлені у квартирі останнього під час огляду місця події, хоча при формулюванні обвинувачення суд вказав про заподіяння ОСОБА_1 тілесних ушкоджень ОСОБА_3 саме цими виявленими предметами.
Разом із тим, засуджений зазначає, що суд першої інстанції не дослідив висновок експерта №14/1673 ДМ/19 від 15 серпня 2019 року, на який послались експерти при проведенні судово-імунологічних експертиз, вказавши, що саме цією експертизою встановлена група крові від трупа ОСОБА_3, що порушує вимоги статті 23 КПК, з огляду на посилання на докази, які не були безпосередньо досліджені під час судового розгляду.
Також стверджує, що суд у своїх висновках неправильно виклав показання свідка ОСОБА_5, оскільки остання вказала, що після того, як отримала інформацію від ОСОБА_1, що ОСОБА_3 помер, вона викинула сміття та викликала поліцію, однак з урахуванням того, що вона побачила ОСОБА_1 десь о 14:00, то виклик про злочин до поліції згідно з "Карткою первинного обліку інформації, яка надійшла на телефон" надійшов 12 серпня 2019 року о 16:26, тобто через 2,5 години, після того, як свідок зустріла ОСОБА_1, однак відображення у вироку показання щодо послідовності дій свідка в часі є безперервними.
Крім того, з показань свідка ОСОБА_6 вбачається, що ОСОБА_1 він зустрів на початку 13:00 біля школи і останній прямував додому, а свідок ОСОБА_7 показав, що прийшов до ОСОБА_3 після 15:00 забрати свої речі та бачив, як ОСОБА_1 бігав у під`їзді померлого між другим та третім поверхами та щось кричав.
Натомість засуджений, посилаючись на висновки судово-імунологічної експертизи босоніжок №14/807-С/19 від 9 вересня 2019 року, зазначає, що на частині досліджуваних об`єктів знайдено незначні сліди крові людини, однак встановити її групову належність неможливо, а на іншій частині об`єктів крові не встановлено, крім того, не виявлено слідів крові на змивах з обох його рук і ніг, а також не виявлено слідів крові на кухонному ножі, вилученому під час огляду місця події.
Засуджений зазначає, що сторона обвинувачення не надала суду доказів наявності будь-яких пошкоджень на його тілі, а відповідно до листа Харківської міської медичної частини №27 ДУ "Центр охорони здоров`я державної кримінально-виконавчої служби України" від 10 вересня 2020 року за №1595-вих.20 будь-яких тілесних ушкоджень на кінцівках обвинуваченого ОСОБА_1 не було встановлено, що, на думку засудженого, свідчить про неможливість завдати таку кількість ударів потерпілому та залишитись неушкодженим.
Крім того, засуджений вказує і на безпідставну відмову в задоволенні клопотання сторони захисту про повторне дослідження доказів судом апеляційної інстанції, а також невмотивоване відхилення клопотань про неналежність та недопустимість доказів. При цьому захисник стверджує, що суд апеляційної інстанції не навів, на якій підставі апеляційну скаргу захисту залишено без задоволення.
У касаційній скарзі захисник просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції. При цьому вказує, що суд апеляційної інстанції не перевірив правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, наявності правової оцінки обставин, а також не надав відповіді на доводи її апеляційної скарги щодо неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, засудженого та його захисника, які підтримали касаційні скарги свої та один одного, думку прокурора, яка заперечувала проти задоволення касаційних скарг, обговоривши доводи касаційних скарг та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню на таких підставах.
Мотиви Суду
Відповідно до частини 1 статті 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно зі статтею 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. На будь-яких інших підставах суд касаційної інстанції не вправі скасувати чи змінити оскаржувані рішення.
Статтею 370 КПК регламентовано, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Ухвала апеляційного суду - це рішення суду вищого рівня стосовно законності, обґрунтованості та вмотивованості рішення суду першої інстанції, що перевіряється в апеляційному порядку, і повинна відповідати вимогам статей 370, 419 КПК.
Відповідно до статті 419 КПК у мотивувальній частині ухвали апеляційного суду, крім іншого, зазначаються короткий зміст вимог апеляційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала, а також мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався. Крім того, при залишенні заявлених вимог без задоволення, в ухвалі має бути зазначено підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Тобто суд апеляційної інстанції повинен перевірити і проаналізувати всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, зіставити їх з наявними у справі матеріалами та дати на кожен вичерпну відповідь, пославшись на відповідну норму права.
Однак вказаних вимог закону суд апеляційної інстанції під час перегляду вироку не дотримався.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, не погодившись із вироком місцевого суду, захисник та засуджений подали на нього апеляційні скарги, у яких, посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, порушували питання про скасування вироку місцевого суду і призначення нового розгляду у суді першої інстанції.
При цьому заявляли перед судом апеляційної інстанції клопотання про проведення судово слідства та дослідження доказів, посилаючись на те, що суд першої інстанції допустив неповноту судового слідства та не взяв до уваги доводи сторони захисту під час судового розгляду.
Мотивуючи свої вимоги перед судом апеляційної інстанції, захисник і засуджений ставили питання про недопустимість такого доказу, як протокол огляду місця події від 12 серпня 2019 року, в частині відсутності підписів спеціалістів, роз`яснення їм їх прав та часу проведення такої слідчої дії. Крім того, вказували на відсутність відеофіксації під час проведення обшуку, що, на думку захисту ставить під сумнів вилучення речових доказів, обґрунтовували порушення права на захист ОСОБА_1, яке мало місце під час досудового розслідування, та ставили під сумнів ряд проведених дактилоскопічних і судово-імунологічних експертиз і недослідження судом першої інстанції основної експертизи щодо встановлення групи крові від трупа ОСОБА_3 №14/1673 дм/19 від 15 серпня 2019 року. До того ж сторона захисту вказувала на те, що відсутні об`єктивні дані, що саме вилученими під час огляду місця події - кухонним ножем та розвідним ключем були спричинені потерпілому тілесні ушкодження, також не здійснено аналізу показанням свідка ОСОБА_4, а посилаючись на висновки судово-медичних експертів №12-17/117-БЛ/19 від 13 серпня 2019 року та №12-17/411-БЛ/19 від 27 вересня 2019 року щодо характеру тяжкості та локалізації тілесних ушкоджень, а також тривалого періоду часу їх завдання, зазначала про відсутність ушкоджень на тілі ОСОБА_1, що також залишилось поза увагою суду. Разом з тим, зазначали про розбіжності в часі, які містяться у показаннях свідка ОСОБА_5 з показаннями інших свідків та самого ОСОБА_1 .
Суд апеляційної інстанції у своєму рішенні відмовив у задоволенні клопотання сторони захисту про повторне дослідження доказів, хоча захисником таке клопотання було вмотивоване та належним чином обґрунтоване з урахуванням вищенаведених обґрунтувань та тих суперечностей, які, на думку захисту, були не проаналізовані судом першої інстанції.
Однак, за змістом судового рішення, вказані доводи взагалі не були предметом розгляду суду апеляційної інстанції, оскільки будь-яких обґрунтованих і достатніх мотивів на їх спростування у вказаному судовому рішенні не наведено.
Надання апеляційним судом обґрунтованих відповідей на ці питання та на доводи захисника й засудженого, наведені в апеляційних скаргах, є важливим для вирішення питання про винуватість чи невинуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину і впливає на законність вироку.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, сторона захисту, обґрунтовуючи свої доводи, які по суті фактично є аналогічними тим, що наведені у касаційних скаргах, вказала на недопустимість ряду доказів, які, на її думку, отримано з порушенням вимог КПК (внаслідок істотного порушення прав людини і основоположних свобод) та які було покладено районним судом в основу вироку, а також про порушення права ОСОБА_1 на захист.
Однак апеляційний суд, переглядаючи вирок місцевого суду в апеляційному порядку, зазначив, що дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за частиною 1 статті 115 КК, а висновок місцевого суду про доведеність його винуватості ґрунтується на зібраних у встановленому порядку і досліджених у судовому засіданні доказах, яким у вироку дана належна оцінка.
Проте в результаті перевірки матеріалів кримінального провадження було встановлено, що суд апеляційної інстанції, розглядаючи змінені та доповнені апеляційні скарги сторони захисту, формально виклав наведені в ній доводи, з достатньою повнотою їх не перевірив, не провів ретельного аналізу й оцінки доказів, на які посилалися засуджений та захисники.
Зокрема, суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив та не надав оцінки доводам сторони захисту про недопустимість використання як доказу протоколу огляду місця події від 12 серпня 2019 року.
Так, зі змісту ухвали апеляційного суду вбачається, що суд надав відповіді на доводи апеляційної скарги засудженого в частині недопустимості протоколу огляду місця події за відсутності належного дозволу на такий огляд, однак не зважив на доводи сторони захисту в частині відсутності підписів спеціалістів на вказаному процесуальному документі та роз`яснення їм прав, відсутності відеофіксації зазначеної слідчої дії, що, на думку, захисту ставить під сумнів виявлення та вилучення таких речових доказів, як кухонний ніж та металевий розвідний ключ. Не спростовані і доводи засудженого, зазначені в апеляційній скарзі щодо проведення обшуку в порушення частини 3 статті 214 КПК.
Крім того, відсутній висновок суду щодо порушення права на захист ОСОБА_1 про що зазначено у його доповненнях до апеляційної скарги та не проаналізовано, коли саме у останнього з`явився захисник і які дії законно чи без додержання закону були проведені слідчим за відсутності захисника.
Також зі змісту апеляційної скарги засудженого вбачається, що він ставив під сумнів ряд проведених дактилоскопічних і судово-імунологічних експертиз та відсутність у досліджених судом доказів основної експертизи щодо встановлення групи крові від трупа ОСОБА_3 №14/1673 ДМ/19 від 15 серпня 2019 року, на які в подальшому посилаються експерти при проведенні ряду експертиз, однак відповіді на такі доводи не було надано.
Вказуючи на відсутність формулювання обвинувачення у вироку суду, яке визнано судом доведеним, засуджений в апеляційній скарзі послався на те, що відсутні об`єктивні дані, що саме вилученими під час огляду місця події кухонним ножем та розвідним ключем були спричинені потерпілому тілесні ушкодження, також не надано аналізу показанням свідка ОСОБА_4, який показав, що бачив у ОСОБА_1 інший ніж, а не той, що йому показали під час слідства.
Крім того, без уваги апеляційного суду залишились посилання засудженого на висновки судово-медичних експертів №12-17/117-БЛ/19 від 13 серпня 2019 року та №12-17/411-БЛ/19 від 27 вересня 2019 року щодо характеру тяжкості та локалізації тілесних ушкоджень, а також тривалого періоду часу їх завдання, притому що у ОСОБА_1 будь-які тілесні ушкодження чи поранення відсутні.
Не надано судом оцінки і тому факту, що смерть ОСОБА_3 настала після нанесення останньому великою кількості ушкоджень, що він впав на підлогу і через декілька секунд помер, однак з протоколу огляду місця події від 12 серпня 2019 року убачається, що труп знаходився в кімнаті №4 на підлозі, а сліди крові ОСОБА_3, як видно з висновку експертиз, були знайдені і в кімнаті №5, і на матраці в кімнаті №6.
Тобто в апеляційній скарзі сторона захисту зазначала, що формулювання обвинувачення в даному випадку є неконкретним, а саме те, що суд у вироку, за вказаних вище обставин не надав їм належної оцінки, а під час формулювання обвинувачення, яке повинно бути доведеним, навів інші, не доведені під час судового розгляду обставини.
Не знайшли свого спростування і доводи апеляційної скарги засудженого в частині неповноти судового слідства, оскільки суд апеляційної інстанції не зважив на те, що саме не було досліджено судом першої інстанції та не зробив висновків у відповідності до змісту апеляційної скарги, а формально зазначив, що судове слідство проведено повно та об`єктивно.
Також в апеляційній скарзі засуджений, аналізуючи показання свідка ОСОБА_5, зазначає, що свідок дізналась про вбивство ОСОБА_3 від ОСОБА_1 близько 14:00, поліцію викликала тільки о 16:26 згідно з "Карткою первинного обліку інформації, яка надійшла на телефон", при цьому, як установив суд першої інстанції смерть ОСОБА_3 настала у проміжок часу з 12:00 до 14:00, свідок вказує, що десь на початку 13 години чула гучні гупання, коли пішла викидати сміття, то побачила ОСОБА_1 це було близько 14:00, сам ОСОБА_1 наполягає на тому, що прийшов у квартиру потерпілого після 15:00, хоча зі слів свідка та послідовності її дій суд убачав, що вона викликала поліцію після того, як отримала інформацію від ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_3 помер.
Такі доводи апеляційної скарги сторони захисту, які за змістом є аналогічними до їх касаційних скарг, суд апеляційної інстанції не проаналізував та не надав на них мотивовані відповіді, не обґрунтував суперечностей на які вказували захисники.
Наведені обставини свідчить про те, що апеляційний суд допустився істотних суперечностей у формулюванні своїх висновків.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що апеляційний розгляд у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1 було здійснено формально, а тому постановлена цим судом ухвала не може вважатися такою, що відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.
Оскільки ухвалу апеляційного суду було постановлено з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, вона підлягає скасуванню на підставі, передбаченій пунктом 1 частини 1 статті 438 КПК, а кримінальне провадження - призначенню на новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Отже, зважаючи на доводи та вимоги, наведені в касаційних скаргах захисника та засудженого, які просили скасувати, окрім ухвали апеляційного суду, і вирок місцевого суду, їх слід задовольнити частково.
Під час нового розгляду апеляційному суду слід урахувати наведене, ретельно перевірити доводи, викладені в доповненнях та змінах до апеляційних скарг сторони захисту, зокрема про недопустимість доказів, покладених судом в основу вироку, порушення права на захист, наявність розбіжностей у часі в показаннях свідків, надати на всі з них умотивовані відповіді, після чого ухвалити законне, обґрунтоване та вмотивоване судове рішення, яке відповідатиме статті 370 цього Кодексу.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд