Постанова
Іменем України
11 червня 2021 року
м. Київ
справа № 295/1693/20
провадження № 61-15847св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - виконавчий комітет Житомирської міської ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 25 серпня 2020 року у складі судді Петровської М. В. та постанову Житомирського апеляційного суду
від 30 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Миніч Т. І., Павицької Т. М., Трояновської Г. С.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до виконавчого комітету Житомирської міської ради, в якому просила суд визнати порушення законодавства при розгляді клопотання від 16 квітня 2013 року; прийняти виклад порушень законодавства, якими порушено конституційні права ОСОБА_1 незаконним розглядом цього клопотання із зазначенням суті порушень і доказів, а також стягнути з виконавчого комітету Житомирської міської ради на її користь 70 000 грн на відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позову зазначала, що 16 квітня 2013 року звернулась до відповідача із клопотанням про надання дозволу на одержання безоплатно у власність земельної ділянки із земель комунальної власності для будівництва та обслуговування жилого будинку. Рішенням Житомирської міської ради від 11 липня 2013 року № 587 їй було відмовлено у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою, в якому підставою відмови зазначено висновок Управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища №185-П/2013. Вважає, що виконавчим комітетом Житомирської міської ради під час розгляду клопотання
від 16 квітня 2013 року порушено її конституційні права на його законний розгляд. Крім того, відповідачем неправомірно відмовлено у розгляді доданих позивачем до клопотання від 16 квітня 2013 року документів.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 25 серпня
2020 року, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 30 вересня 2020 року, закрито провадження у справі.
Судові рішення мотивовані тим, що подана позивачем позовна заява підлягає розгляду у порядку адміністративного, а не цивільного судочинства, а тому слід закрити провадження у справі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що спір підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 16 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
16 квітня 2013 року ОСОБА_1 подано до Житомирської міської ради клопотання про надання дозволу на одержання безоплатно у власність земельної ділянки із земель міської ради для будівництва та обслуговування жилого будинку у межах норм безоплатної передачі земельної ділянки розміром 0,10 га за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до
пункту 6 статті 118 ЗК України. До клопотання додано: викопіювання зі схеми плану м. Житомира, на якому зазначене бажане місце розташування земельної ділянки; копії фотографій.
Рішенням Житомирської міської ради від 11 липня 2013 року № 587 позивачу було відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Підставою відмови слугувало наступне: статті 39,118,123 Земельного кодексу України та статті 17, 19 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", зокрема невідповідність чинному містобудівному законодавству. Зазначена земельна ділянка розташована в межах "червоних" ліній перспективного розвитку АДРЕСА_2 та
АДРЕСА_3, де розміщення об`єктів капітального будівництва заборонено (вимоги ДБН 360-92 "Планування і забудова міських і сільських поселень та ДБН В.2.3.5-5-2001 "Вулиці та дороги населених пунктів"). Висновок № 185-П/2013 управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища від 06.05.2013 № 935/13.
У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулися до суду із позовом до виконавчого комітету Житомирської міської ради, в якому просила визнати порушення законодавства при розгляді клопотання від 16 квітня 2013 рокупро надання дозволу на одержання безоплатно у власність земельної ділянки із земель комунальної власності; прийняти виклад порушень законодавства, якими порушено конституційні права незаконним розглядом цього клопотання із зазначенням суті порушень ідоказів, а також стягнути з виконавчого комітету Житомирської міської ради на її користь 70 000 грн на відшкодування моральної шкоди.
25 серпня 2020 року Корольовський районний суд м. Житомира постановив ухвалу про закриття провадження у справі .
Таку позицію суду першої інстанції підтримав суд апеляційної інстанції,
прийнявши 30 вересня 2020 року постанову про залишення ухвали місцевого суду від 25 серпня 2020 року без змін.
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Згідно з частиною першою статті 116 ЗК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України у вказаній редакції громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, зокрема для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 ЗК України, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні (частина сьома статті 118 ЗК України у вказаній редакції).
Згідно з частиною десятою статті 118 ЗК України у тій же редакції відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.
Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (пункт 2 частини першої статті 4 КАС України).
За правилами пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Відповідно до частини п`ятої статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Велика Палата Верховного Суду вже зазначала, що якщо особа звертається до повноважного органу з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, за результатами розгляду якого цей орган приймає відповідні рішення, то у цих правовідносинах зазначений орган реалізує управлінські функції. А тому спори про оскарження таких його рішень належать до юрисдикції адміністративного суду (див. постанови Великої Палати Верховного Суду
від 16 січня 2019 року у справі № 361/2562/16-а та від 22 січня 2019 року у справі № 371/957/16-а).
Відмова особі у передачі земельної ділянки у власність не є порушенням речового права, якщо тільки немає обставин, які свідчать про наявність у цієї особи або інших заінтересованих осіб речових прав щодо такої земельної ділянки.
У справі, яка переглядається, позивач просила визнати порушення законодавства органом місцевого самоврядування при вирішенні її клопотання від 16 квітня 2013 року щодо реалізації свого інтересу в отриманні земельної ділянки та стягнути з відповідача спричинену моральну шкоду.
Наявність існуючого речового права позивача або інших осіб на цю земельну ділянку судом не встановлено, а вимога про стягнення моральної шкоди заявлена позивачем в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір, зокрема встановлення порушення закону при реалізації органом місцевого самоврядування владних повноважень щодо передачі у власність земельної ділянки.
Із урахуванням викладеного, правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є адміністративно-правовими, справа підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, у зв`язку з чим колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, які постановлені з урахуванням зазначених обставин та з додержанням норм процесуального права.
З огляду на вищевикладене, доводи касаційної скарги про те, що спір підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства є безпідставними.
Колегія суддів відхиляє доводи ОСОБА_1 про неповідомлення їх судом першої інстанції про розгляд справи, оскільки справа розглядалася у порядку спрощеного провадження, під час якого повідомлення (виклик) сторін не вимагається (стаття 279 ЦПК України).
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира
від 25 серпня 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду
від 30 вересня 2020 року - без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.