Постанова
Іменем України
10 червня 2021 року
м. Київ
справа № 161/12718/20
провадження № 61-4927св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Ткачука О. С. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Петрова Є. В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання правочину недійсним, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 грудня 2020 року, ухвалене суддею Черняк В. В., та постанову Волинського апеляційного суду від 02 березня 2021 року, прийняту у складі колегії суддів: Киці С. І., Данилюк В. А., Шевчук Л. Я.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання правочину недійсним, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя.
Позов мотивовано тим, що з 2008 року він і ОСОБА_2 перебували у фактичних шлюбних відносинах без реєстрації шлюбу. Під час фактичних шлюбних відносин за спільні кошти ними було придбано квартиру АДРЕСА_1, в якій проживали сім`єю, вели спільне господарство та мали спільний сімейний бюджет. ОСОБА_1 вважав, що ця квартира в силу положень статті 60 СК України, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Протягом останніх двох років стосунки між ними погіршились. 29 травня 2020 року ОСОБА_2 звернулась з позовом до суду про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом визнання його таким, що втратив право на користування житловим приміщенням. В обґрунтування своїх позовних вимог у цій справі ОСОБА_2 зазначала, що квартира АДРЕСА_1 є її особистою власністю, на підтвердження чого додала підписану ним заяву від 14 серпня 2013 року, посвідчену нотаріально, в якій він підтвердив факт того, що грошові кошти, які витрачені ОСОБА_2 на купівлю квартири належали їй на праві особистої приватної власності, та квартира їй належить на праві особистої приватної власності і не є об`єктом спільної сумісної власності подружжя.
Позивач стверджував, що нотаріусом не було роз`яснено йому зміст правочину, а він, не маючи юридичної обізнаності, вважаючи, що надає довіреність ОСОБА_2 на укладення договору купівлі-продажу, уклав оспорюваний правочин - заяву, зареєстровану в реєстрі за № 763 та посвідчену приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Ходачинським Р. О. 14 серпня 2013, чим допустив грубу помилку та при цьому позбавив себе права власності на частину нерухомого майна, яке є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
З огляду на це ОСОБА_1 просив визнати недійсною зазначену заяву (як правочин) та визнати квартиру АДРЕСА_1, об`єктом права спільної сумісної власності подружжя його та ОСОБА_2 .
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 грудня 2020 року, залишеним без змін постановою Волинського апеляційного суду від 02 березня 2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що підстави для визнання заяви недійсною від 14 серпня 2013 року, яку оскаржує позивач, відсутні. Такого висновку суди дійшли виходячи зі змісту заяви та обставин, із якими позивач пов`язує її недійсність. Зокрема, останнім не доведено, що мала місце помилка, що він не усвідомлював природи цієї заяви та її наслідків, чи помилився щодо предмету цієї заяви. Позивачем також не надано належних доказів, які б спростовували факт придбання ОСОБА_2 квартири за грошові кошти, які належали їй на праві особистої приватної власності, як і доказів того, що спірне майно придбано за спільні кошти.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У березні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 грудня 2020 року та постанову Волинського апеляційного суду від 02 березня
2021 року, у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на те, що суди необґрунтовано відхилили клопотання про витребування, дослідження та огляд доказів щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України, пункт 3 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Доводи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 просить залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 15 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
11 травня 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.