Постанова
Іменем України
10 червня 2021 року
м. Київ
справа № 2о-10/2006
провадження № 61-4498св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), ВисоцькоїВ. С., Грушицького А. І.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
особа, яка подала заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 14 грудня 2020 року під головуванням судді Волкової О. І. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 09 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Яворської Ж. М., Базовкіної Т. М., Царюк Л. М. у справі за заявою ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 16 лютого 2006 року у справі № 2о-10/06 за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст вимог
У березні 2020 року ОСОБА_2 звернулася із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 16 лютого 2006 у цивільній справі № 2о-10/2006 за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме факту права власності на квартиру.
Обґрунтовуючи заяву вказувала, що рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 16 лютого 2006 року встановлено факт права власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 .
12 березня 2020 року їй стали відомі обставини, які є істотними для справи, і які не були і не могли бути їй відомі під час розгляду цієї справи, оскільки їй на той час було лише 14 років і вона не приймала участі у розгляді справи та під час ухвалення вищезазначеного судового рішення, до того ж їй взагалі не було відомо про документи на підставі яких ОСОБА_2 придбав спірну квартиру, і які стали підставою для ухвалення цього рішення.
Лише 04 березня 2020 року її мати надала можливість ознайомитися з цими документами, із яких вона дізналася, що їй належала на праві власності 1/4 квартири АДРЕСА_2, яку її батьки з метою покращення житлових умов продали та придбали за договором купівлі-продажу нерухомого майна від 11 серпня 2000 року, зареєстрованого Вознесенською філією Універсальної біржі "Південь" за № 123, квартиру АДРЕСА_1 .
Рішенням виконкому Южноукраїнської міської ради № 187 від 08 серпня 2000 року було надано дозвіл на продаж частки яка належала неповнолітнім дітям, а саме: 8 річній заявниці та її 15 річній сестрі ОСОБА_3 .
Проте, батько придбавши 11 серпня 2000 року квартиру АДРЕСА_1 на свою сім`ю, порушив права неповнолітніх дітей та позбавив заявницю та її сестру права власності на належну їй частку квартири, хоча батько мав би під час купівлі квартири оформити відповідну частку і на неї, і на сестру.
Крім того, свої вимоги про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами обґрунтовувала нормами матеріального права, які діяли на час позбавлення її права власності батьком, а саме: статті 78 КпШС, статті 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей", положеннями наказу Державного комітету України у справах сім`ї та молоді від 26 травня 1999 року № 34/166/131/88 "Про затвердження Правил опіки та піклування" та на практику Верховного суду України.
Враховуючи вищенаведене, просила її заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами задовольнити, рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 16 лютого 2006 року скасувати та призначити справу до нового розгляду.
Також ОСОБА_2 звернулася до суду із клопотанням про поновлення строків для подання заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами та зазначала, що позови про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, а також позови про витребування майна із чужого незаконного володіння можуть бути пред`явлені протягом періоду порушення права власності, яке визначається триваючим.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 14 грудня 2020 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївського від 16 лютого 2006 року у цивільній справі № 2о-10/2006 за заявою ОСОБА_2 про встановлення факту права власності на квартиру.
Постановляючи ухвалу про відмову у задоволені заяви ОСОБА_2 у перегляді за нововиявленими обставинами рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 16 лютого 2006 року, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення цієї заяви, оскільки обставини, на які посилається заявниця, не є нововиявленими у розумінні статті 423 ЦПК України.
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 09 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Ухвалу Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 14 грудня 2020 року скасовано.
Провадження за заявою ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 16 лютого 2006 року у цивільній справі № 2о-10/06 ухвалене за заявою ОСОБА_2 про встановлення факту права власності на квартиру закрито.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи ухвалу місцевого суду та закриваючи провадження у справі виходив з того, що заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами подано особою, яка не є суб`єктом звернення з такою заявою, а тому суд першої інстанції безпідставно відкрив провадження за заявою ОСОБА_2 про перегляд рішення суду у зв`язку з нововиявленими обставинами та вдався до аналізу наявності чи відсутності зазначених в заяві обставин як нововиявлених.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У березні 2021 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 14 грудня 2020 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 09 лютого 2021року в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права просить оскаржувані судові рішення скасувати, а її заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами задовольнити.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У поданій касаційній скарзі заявник вказує, що місцевим судом було безпідставно відмовлено у задоволенні її заяви.
Обставини, викладені у ній є нововиявленими, а тому ухвала місцевого суду прийнята з порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню, адже ухвалене при неповному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи.
Вважає, що наявність рішення місцевого суду від 16 лютого 2006 року у цивільній справі № 2о-10/06 порушує її права на частку в квартирі АДРЕСА_1 .
Доводом касаційної скарги також є те, що, на думку заявника, суд апеляційної інстанції помилково закрив провадження у справі, адже відповідно до частини третьої статті 42 ЦПК України у справах окремого провадження учасниками справи є заявники, інші заінтересовані особи та при цьому відповідно до пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 09 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із Южноукраїнського міського суду Миколаївської області.
19 квітня 2021 року цивільна справа № 2о-10/2006 надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 16 лютого 2006 року встановлено факт власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1, придбану у ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 11 серпня 2000 року, зареєстрованого Вознесенською філією Універсальної біржі "Південь" за № 123.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.