Постанова
Іменем України
07 червня 2021 року
м. Київ
справа № 392/119/19
провадження № 61-3981св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Ткачука О. С. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Петрова Є. В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Селянського (фермерського) господарства "Флоря Андрій Володимирович", третя особа - ОСОБА_2, про витребування земельної ділянки, за касаційною скаргою ОСОБА_1, поданою представником - ОСОБА_3, на рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 01 жовтня 2020 року, ухвалене суддею Березієм Ю. А., та постанову Кропивницького апеляційного суду від 08 лютого 2021 року, ухвалену колегією суддів у складі: Дьомич Л. М., Дуковського О. Л., Письменного О. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Селянського (фермерського) господарства "Флоря Андрій Володимирович" (далі - СФГ "Флоря А. В.") та просила витребувати у нього земельну ділянку площею 5,2303 га, кадастровий номер 3523181200:02:000:1032, розташовану на території Великовисківської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області.
Позов мотивовано тим, що 30 жовтня 2018 року на підставі договору встановлення емфітевзису позивач отримала від ОСОБА_2 право володіння та цільового користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3523181200:02:000:1032, площею 5,2303 га, яка розташована на території Великовисківської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області.
В подальшому вона дізналася, що вказану земельну ділянку використовує СФГ " Флоря А. В.". У листопаді 2018 року вона звернулася до голови господарства з проханням припинити використання та передати їй цю земельну ділянку, проте отримала відмову, мотивовану тим, що зазначена земельна ділянка використовується фермерським господарством на підставі договору оренди землі, укладеного у 2007 році строком на 25 років.
ОСОБА_1 зазначала, що при укладенні договору емфітевзису власник земельної ділянки ОСОБА_2 стверджував, що вищезазначена земельна ділянка не перебуває під арештом чи забороною, що до неї не ведуться судові справи, вона не заставлена, відносно неї не укладено будь-яких договорів щодо відчуження чи щодо користування з іншими особами, треті особи не мають прав на земельну ділянку. Відсутність обтяжень було перевірено.
Ураховуючи викладене та посилаючись на те, що СФГ " Флоря А. В." своїми діями перешкоджає реалізації права володіння та виключного користування земельною ділянкою, позивач просила витребувати у відповідача на свою користь земельну ділянку.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 01 жовтня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено. Витребувано у СФГ "Флоря А. В." на користь ОСОБА_1 земельну ділянку, кадастровий номер 3523181200:02:000:1032, площею 5,2303 га, яка розташована на території Великовисківської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що попередній власник землі ОСОБА_5 не мала волевиявлення на укладення договору оренди на строк 25 років, а укладала його на 5 років, оскільки висновком експерта встановлено, що рукописний запис цифри 2 у пункті 8 та інші рукописні записи у договорі оренди землі від 07 квітня 2006 року виконані різними особами.
Постановою Кропивницького апеляційного суду від 08 лютого 2021 року рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 01 жовтня 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 . Вирішено питання розподілу судових витрат.
Судове рішення апеляційної інстанції мотивовано тим, що позивач не є ані власником, ані законним володільцем спірної земельної ділянки, тому її права відповідачем не порушені. Крім того, позивач не довела відсутності у відповідача правових підстав володіння спірною земельною ділянкою.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У березні 2021 року до Верховного Суду представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подав касаційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Кропивницького апеляційного суду від 08 лютого 2021 року та змінити рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 01 жовтня 2020 року, виклавши його мотивувальну частину в новій редакції з урахуванням доводів касаційної скарги.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Доводи інших учасників справи
Відзиву на касаційну скаргу не надходило.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 24 березня 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.
Обставини справи, встановлені судами
16 липня 2001 року ОСОБА_5 на підставі рішення Великовисківської сільської ради від 01 червня 2001 року отримала державний акт про право власності на земельну ділянку площею 5,23 га, яка розташована на території Великовисківської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
07 квітня 2006 року між ОСОБА_5 та СФГ "Флоря А.В." укладено договір оренди зазначеної вище земельної ділянки.
Відповідно до пунктів 8 та 40 договір оренди укладено на 25 років. Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору.
Договір оренди підписаний його сторонами, містить запис про його реєстрацію у Маловисківському відділі Кіровоградської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 16 квітня 2007 року № 94.
Після смерті ОСОБА_5, земельну ділянку успадкував ОСОБА_2, який 02 жовтня 2018 року отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом.
30 жовтня 2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір встановлення емфітевзису, відповідно до умов якого власник земельної ділянки сільськогосподарського призначення передав емфітевту право володіння та право цільового користування зазначеною земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб, зберігаючи за собою право розпорядження нею.
Відповідно до п. 1.4 договору емфітевзису власник майна стверджує, що на момент укладення цього договору вказана земельна ділянка не перебуває під арештом чи забороною, щодо неї не ведуться судові спори, вона не заставлена, у податковій заставі не перебуває, відносно не укладено будь-яких договорів щодо відчуження чи щодо користування іншими способами. Треті особи не мають прав на земельну ділянку.
22 листопада 2018 року ОСОБА_1 звернулася до голови СФГ "Флоря А.В." з листом, відповідно до якого просила, у зв`язку з укладенням між нею та власником землі договору встановлення емфітевзису, припинити використання та передати їй спірну земельну ділянку.
У відповідь на вказаний лист відповідач повідомив, що починаючи з 2007 року у СФГ "Флоря А.В." виникло право оренди спірної земельної ділянки на підставі договору оренди землі від 07 квітня 2006 року, зареєстрованого Маловисківським відділом Кіровоградської регіональної філії Центру Державного земельного кадастру 16 квітня 2007 року. Оскільки договір оренди укладено строком на 25 років, спірна земельна ділянка не могла бути передана у користування повторно до закінчення строку дії договору оренди, а тому відповідач вказав, що не бачить правих підстав для припинення використання та передачі позивачу спірної земельної ділянки.
Листом від 25 жовтня 2016 року відділ Держгеокадастру у Маловисківському районі Кіровоградської області повідомило, що вказана вище земельна ділянка передана в оренду на 25 років СФГ " Флоря А.В.", про що в книзі записів реєстрації договорів оренди 16 квітня 2007 року зроблено відповідний запис.
Пред`являючи позов, ОСОБА_1 стверджувала про порушення відповідачем її права володіння та виключного користування спірною земельною ділянкою, яке виникло на підставі укладеного з власником земельної ділянки договору встановлення емфітевзису. А відтак просить суд витребувати у відповідача на свою користь спірну земельну ділянку. Матеріально-правовою підставою пред`явленого позову визначає норми ст.ст. 386, 387, 395, 396, 398, 400 та 407 ЦК України.
Отже, способом захисту порушеного права позивачем у даній справі обрано віндикаційний позов. При цьому, віндикація як спосіб захисту права власності застосовується, коли власник фактично позбавлений можливості володіти й користуватися належним йому майном. Тобто, віндикаційний позов - це позов неволодіючого власника до незаконно володіючої майном особи з метою відновлення порушеного володіння річчю шляхом вилучення її у натурі.
Змістом віндикаційного позову є витребування саме того майна, яке вибуло із законного володіння власника. Підставою віндикаційного позову є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна із чужого незаконного володіння, тобто факти, які доводять право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, знаходження його у відповідача. З контексту вказаної правової норми вбачається, що позивачем може бути лише законний власник, особа, яка володіє майном на відповідній правовій підставі. Відповідачем виступає особа, яка заволоділа чужим майном, або набула його за відповідним правочином з третьою особою. Незаконне володіння - це фактичне володіння, яке не спирається на правовий титул.
Таким чином, позивач, звертаючись до суду з позовом на зазначених правових підставах, мала: 1) підтвердити своє право власності на спірне майно; 2) довести відсутність у відповідача правових підстав володіння майном.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач не є власником або законним володільцем спірної земельної ділянки, оскільки ця ділянка їй фактично не передана. Крім того, суд дійшов висновку, що позивач не довела відсутності у СФГ "Флоря А.В." правових підстав володіння майном.