Постанова
Іменем України
10 червня 2021 року
м. Київ
справа № 755/17573/18
провадження № 61-19603св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Ткачука О. С. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Петрова Є. В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства "Укрветсанзавод", третя особа - Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, про визнання наказів незаконними, за касаційною скаргоюОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 10 квітня 2020 року, ухвалене суддею Арапіною Н. Є., та постанову Київського апеляційного суду від 21 жовтня 2020 року, прийняту у складі колегії суддів: Голуб С. А., Ігнатченко Н. В., Таргоній Д. О.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Державного підприємства "Укрветсанзавод" (далі - ДП "Укрветсанзавод"), третя особа - Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, про визнання наказів незаконними.
Позов обґрунтовано тим, що наказом ДП "Укрветсанзавод" від 05 січня 2017 року "Про поновлення на роботі ОСОБА_1" на виконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 16 червня 2016 року у справі № 755/1162/16-ц ОСОБА_1 поновлено на посаді провідного бухгалтера.
10 січня 2017 року наказом ДП "Укрветсанзавод" "Про припинення трудового договору (контракту)" ОСОБА_1 звільнено з посади провідного бухгалтера за згодою сторін (пункт 1 статті 36 КЗпП України).
Позивачка вважала накази про поновлення на роботі та звільнення її з роботи недійсними, оскільки вони підписані неуповноваженою особою, а саме, виконуючим обов`язки генерального директора ДП "Укрветсанзавод" ОСОБА_2, який на цей час вже був звільнений з посади наказом Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 13 грудня 2016 року.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила визнати накази ДП "Укрветсанзавод" від 05 січня 2017 року "Про поновлення на роботі ОСОБА_1" та від 10 січня 2017 року "Про припинення трудового договору (контракту)" незаконними.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 10 квітня 2020 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 21 жовтня 2020 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що чинність оспорюваних ОСОБА_1 наказів була предметом розгляду у господарській справі № 910/6968/16, в результаті розгляду якої були перевірили повноваження ОСОБА_2, зокрема й на підписання наказів від 05 січня та 10 січня 2017 року, й зроблено висновок про їх законність. Доказів на спростування цих обставин позивачка суду не надала, а тому суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов висновку про необґрунтованість й недоведеність заявлених ОСОБА_1 позовних вимог.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 10 квітня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 жовтня 2020 року, у якій вона просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі. Заявник посилається на те, що суди необґрунтовано відхилили клопотання про витребування доказів та встановили обставини, що мають суттєве значення на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України, пункти 3, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Доводи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ДП "Укрветсанзавод" просить залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 березня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з пунктами 3, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а також якщо суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.
Судами встановлено, що рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 16 червня 2016 року, яке набрало законної сили, у справі № 755/1162/16ц за позовом ОСОБА_1 до ДП "Укрветсанзавод" про визнання наказів незаконними, поновлення на роботі, стягнення невиплаченої заробітної плати, компенсації за час затримки розрахунку, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, позов задоволено частково. Визнано незаконним наказ від 04 січня 2016 року "Про припинення трудового договору (контракту)". Поновлено ОСОБА_1 на посаді провідного бухгалтера ДП "Укрветсанзавод". Стягнуто з ДП "Укрветсанзавод" на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати (оплати листка непрацездатності) в сумі 1 074 грн 68 коп., компенсацію за час затримки розрахунку в сумі 800 грн 24 коп., середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 46 013 грн 80 коп.; вирішено питання про судові витрати. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді провідного бухгалтера ДП "Укрветсанзавод", а також в частині стягнення заборгованості із заробітної плати у сумі 1 074 грн 68 коп.
05 січня 2017 року на виконання вищезазначеного судового рішення ДП "Укрветсанзавод" видало наказ, відповідно до якого ОСОБА_1 поновлено на посаді провідного бухгалтера ДП "Укрветсанзавод" (а .с. 17, т. 1).
10 січня 2017 року позивачкою було подано до ДП "Укрветсанзавод" заяву про звільнення з посади провідного бухгалтера за згодою сторін з 10 січня 2017 року (а. с. 6, т. 1).
10 січня 2017 року наказом ДП "Укрветсанзавод" звільнено ОСОБА_1 з посади провідного бухгалтера за згодою сторін (пункт 1 статті 36 КЗпП України (а. с. 18, т. 1).
Предметом розгляду у цій справі є вимоги ОСОБА_1 про визнання наказів ДП "Укрветсанзавод" від 05 та 10 січня 2017 року незаконними з огляду на їх підписання неуповноваженою особою.
Вирішуючи такі позовні вимоги, суди звернули увагу на те, що чинність оспорюваних наказів була предметом розгляду у господарській справі № 910/6968/16, яка розглядалась за участю позивачки та відповідача в рамках справи про банкрутство останнього, що передбачено положеннями Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Так, у постанові Верховного Суду від 06 листопада 2019 року у цій справі було встановлено, що "з 18 січня 2017 року усунуто перешкоди щодо виконання обов`язків генерального директора ДП "Укрветсанзавод" ОСОБА_3, при цьому до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зміна щодо керівника ДП "Укрветсанзавод", а саме ОСОБА_2 на ОСОБА_3 внесена лише 13 січня 2017 року. За період з 15 грудня 2016 року до 17 січня 2017 року діяльність ДП "Укрветсанзавод" не припинялась, фактичне керівництво ДП "Укрветсанзавод" здійснював виконуючий обов`язки генерального директора ОСОБА_2 . При цьому суд встановив, що видані ОСОБА_2 накази у спірний період, зокрема і накази від 05 січня 2017 року про поновлення на посаді ОСОБА_1 та від 10 січня 2017 року про її звільнення із займаної посади не оскаржувались і не скасовувались новопризначеним виконувачем обов`язків генерального директора ДП "Укрветсанзавод" ОСОБА_3, а тому є чинними".
Отже, у цій господарській справі суди перевірили повноваження ОСОБА_2, зокрема й на підписання наказів від 05 січня та 10 січня 2017 року про поновлення та звільнення ОСОБА_1 із займаної посади.
Таким чином, обставини щодо чинності спірних наказів були встановлені судовими рішеннями у господарській справі № 910/6968/16, а тому в силу положень частини четвертої статті 82 ЦПК України, такі обставини вважаються встановленими і не підлягають доказуванню у цій справі.
Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про порушення судами під час розгляду справи норм процесуального права щодо встановлення обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів та відхилення клопотання про витребування доказів, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки судами попередніх інстанцій у силу положень частини третьої статті 89 ЦПК України всебічно, повно та об`єктивно надано оцінку як зібраним у справі доказам як в цілому, так і кожному окремому доказу, а підстави їх врахування чи відхилення є мотивованими.
Колегія суддів також звертає увагу на те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України", "Рябих проти Російської Федерації", "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних помилок.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду