Постанова
Іменем України
07 червня 2021 року
м. Київ
справа № 569/18940/17
провадження № 61-20046св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 28 травня 2019 року у складі судді Тимощука О. Я. та постанову Рівненського апеляційного суду від 10 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Гордійчук С. О., Ковальчук Н. М., Шимків С. С.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2017 року публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк" (далі - ПАТ АБ "Укргазбанк" та/або банк) звернулося до суду
з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 23 липня 2008 року відкрите акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк", правонаступником якого
є ПАТ АБ "Укргазбанк", та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 41/08/К-МБ-04, відповідно до якого банк відкрив позичальнику відновлювану відкличну кредитну лінію, з лімітом 35 000 дол. США на строк/термін по 22 липня 2013 року або по день визначений в пункті 1.6 або в пункті 3.3.11. цього договору, із сплатою 14,5 % річних за користування кредитними коштами.
На забезпечення виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором 23 липня 2008 року між банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки.
У зв`язку з неналежним виконанням позичальником зобов`язань за кредитним договором станом на 06 листопада 2017 року утворилась заборгованість, яка складається з простроченої заборгованості по відсоткам - 23 174,53 дол. США, пені за несвоєчасне погашення кредиту - 815 438,07 грн, пені за несвоєчасну сплату процентів 501 726,33 грн, а всього: 23 174,53 дол. США та 1 317 164,40 грн.
За таких обставин позивач просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 грошові кошти в сумі: 23 174,53 дол. США, 1 317 164,40 грн та судові витрати в сумі 29 181,08 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 28 травня
2019 року, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 10 жовтня 2019 року, в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, мотивоване тим, що банк пред`явивши вимогу про дострокове повернення кредиту, в тому числі сплати процентів і пені, чим змінив умови, порядок і строк виконання зобов`язання ОСОБА_1 за кредитним договором №41/08/К-МБ-04 від 23 липня 2008 року. Оскільки строк дії кредитного договору та договору поруки закінчився 31 грудня 2010 року, то у кредитора відсутні підстави для нарахування та стягнення процентів та пені.
Крім того, договором поруки, укладеним між сторонами встановлено порядок припинення поруки, зокрема пунктом 5.2 визначено, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання зобов`язання позичальника за кредитним договором не пред`явить вимоги до поручителя. Проте з даним позовом до поручителя позивач звернувся 11 грудня 2017 року, тобто зі спливом шестимісячного строку.
Аргументи учасників справи
У листопаді 2019 року ПАТ АБ "Укргазбанк" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити в повному обсязі.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що цивільне законодавство базується на принципі обов`язковості виконання сторонами зобов`язань за договором. За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Вважає, що договірні відносини між банком, позичальником та поручителем тривають, кредитний договір та договір поруки не розірвані, не оскаржені та не змінені ні сторонами договору, ні рішеннями судів.
У грудні 2019 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить оскаржені судові рішення залишити без змін, касаційну скаргу - без задоволення, посилаючись на те, що вказані рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 14 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
У вересні 2020 року справа передана судді-доповідачу Краснощокову Є. В.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Суди встановили, що 23 липня 2008 року ВАТ АБ "Укргазбанк" та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 41/08/К-МБ-04, відповідно до якого банк відкрив позичальнику відновлювану відкличну кредитну лінію, з лімітом 35 000 дол. США на строк/термін з 23 липня 2008 року по 22 липня 2013 року або по день визначений в пункті 1.6 або в пункті 3.3.11. цього договору, із сплатою 14,5 % річних за користування кредитними коштами.
На забезпечення виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором 23 липня 2008 року між банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки, згідно з яким поручитель зобов`язався відповідати у повному обсязі за невиконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором.
Пунктом 5.2 договору поруки визначено, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання зобов`язання позичальника за кредитним договором не пред`явить вимоги до поручителя.
22 грудня 2010 року ПАТ АБ "Укргазбанк" звернувся до ОСОБА_1
з претензією про дострокове погашення заборгованості, згідно з якою кредитор вимагав від позичальника в 10-ти денний строк від дати отримання претензії сплатити банку суму заборгованості за простроченими та поточними нарахуваннями по кредиту, процентам та штрафним санкціям.
Одночасно, з претензією про повернення заборгованості по кредиту банк звернувся й до ОСОБА_2 .
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 21 квітня 2011 року позовні вимоги ПАТ АБ "Укргазбанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором із солідарних боржників та звернення стягнення на заставлене майно задоволено. Стягнено солідарно
з відповідачів на користь ПАТ АБ "Укргазбанк" грошові кошти: суму кредиту, що стягується достроково - 18 083,43 дол. США, прострочену заборгованість по кредиту - 12 940,87 дол. США; прострочену заборгованість по процентах -
2 474,84 дол. США; заборгованість по пені за несвоєчасне погашення кредиту -35 842,00 грн; заборгованість по пені за несвоєчасну сплату процентів - 3 489,58 грн, штраф у розмірі 5 % від заставної вартості предмета за не страхування предмету іпотеки -19 027,50 грн, а всього: 33 499,14 дол. США та 58 359,08 грн шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки №41/08/І-МБ-04 від 23 липня 2008 року (гараж (літ. Г-1) загальною площею 306,3 кв. м, який знаходиться у АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу (ВВС №530309), посвідченого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Філюк В. М. 05 квітня 2004 року за реєстровим № 2007, зареєстрованого
в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 15 квітня 2004 року за реєстраційним № 4001045, та на інше майно відповідачів в межах суми позовних вимог та судові витрати по справі, а саме сплачене державне мито в розмірі 1 700 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи
в суді в розмірі 120 грн.
Постановою апеляційного суду Рівненської області від 15 березня 2018 року
у справі № 2/2487/11 рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 21 квітня 2011 року в частині задоволення до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором із солідарних боржників та звернення стягнення на заставлене майно скасовано. У задоволенні позову до ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором
№ 41/08/К-МБ-04 від 23 липня 2008 року відмовлено. В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Згідно з наданими позивачем розрахунків, сума заборгованості позичальника перед банком за період з 31 грудня 2010 року по 06 листопада 2017 року становить 231 74,53 дол. США простроченої заборгованості по процентах за користування кредитними коштами, а також пені за несвоєчасне погашення кредиту - 815 438,07 грн, пені за несвоєчасну сплату процентів 501 726,33 грн,
а всього: 23 174,53 дол. США та 1 317 164,40 грн пені.
За змістом статті 526 ЦК Україницивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають в його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом
і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі
і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц (провадження № 14-10цс18) зроблено висновок, що "після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання".
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі
№ 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) зроблено висновок, що "звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору
в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні. Якщо за рішенням про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України".
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (провадження № 12-142гс19) вказано, що "у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості. У постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 ЦКУкраїни застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу. За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання. Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які
є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України
і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання".
Відповідно до частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.
Згідно з частиною першою статті 554 ЦК України(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя
Відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом.
У постанові Верховного Суду України від 14 вересня 2016 року у справі
№ 6-1451цс16 зроблено висновок, що "відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України). Разом
з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов`язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина друга статті 251 та частина друга статті 252 ЦК України). З договорів поруки вбачається, що у них не встановлено строку, після якого порука припиняється, а умова договору поруки (пункт 4.2 договору поруки) про його дію до припинення всіх зобов`язань боржника за кредитним договором не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить частині першій статті 251 та частинні першій статті 252 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України. Згідно із частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки. Непред`явлення кредитором вимоги до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання у разі, якщо строк дії поруки не встановлено, є підставою для припинення останнього, а отже,
і обов`язку поручителя нести солідарну відповідальність перед кредитором разом із боржником за основним зобов`язанням".
Встановивши, що банк використав своє право, передбачене частиною другою статті 1050 ЦК України, направивши 22 грудня 2010 року боржнику та поручителю вимогу про дострокове повернення кредиту, сплату процентів та пені, чим змінив умови основного зобов`язання, до суду звернувся після припинення строку дії поруки, суди зробили обґрунтований висновок, що вимоги про стягнення з відповідачів передбачених договором процентів та пені, нарахованих за період після 31 грудня 2010 року, задоволенню не підлягають.