Постанова
Іменем України
07 червня 2021 року
м. Київ
справа № 201/7377/20
провадження № 61-3367св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
заінтересовані особи: ОСОБА_2, орган опіки і піклування Соборної районної у місті Дніпрі ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 серпня 2020 року
у складі головуючого судді - Наумової О. С. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 лютого 2021року у складі колегії суддів: Куценко Т. Р., Демченко Е. Л., Макарова М. О.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст заяви
У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про видачу обмежувального припису щодо ОСОБА_2 .
В обґрунтування заяви посилалася на те, що 21 листопада 2003 року вона уклала шлюб з ОСОБА_2, який розірвано рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 07 травня
2020 року. Від шлюбу мають двох дітей - двійнят ОСОБА_3 та ОСОБА_4,
ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В період перебування у шлюбі ОСОБА_2 вів себе агресивно, кричав, бив меблі, нецензурно висловлювався на адресу заявниці, що відбувалося на очах
у дітей. Його дії негативно впливали на розвиток дітей, їх психологічне і фізичне здоров`я. У грудні 2017 року відносини між сторонами припинені.
У червні 2019 року ОСОБА_2 забрав до себе доньку ОСОБА_4 та повідомив ОСОБА_1, що ОСОБА_4 буде проживати з ним. Місяць у ОСОБА_1 не було можливості спілкуватися з донькою ОСОБА_4, доки в липні 2019 року вона не потрапила в інфекційне відділення Комунального закладу "Дніпровська міська дитяча клінічна лікарня № 6", з якого ОСОБА_1 забрала її під розписку.
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визначення місця проживання малолітніх дітей і способу участі батька у вихованні дітей. Під час розгляду справи Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська,
з 27 лютого 2020 року до 28 липня 2020 року, ОСОБА_2 утримував у себе доньку ОСОБА_4 .
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 липня 2020 року визначено місце проживання дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом із матір`ю ОСОБА_1 . Визначений спосіб участі батька ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з дітьми, шляхом надання систематичних побачень з дітьми без присутності ОСОБА_1 . ОСОБА_5 від батька ОСОБА_2 й передано дитину в сім`ю матері ОСОБА_1 . Рішення суду в частині відібрання дитини та повернення її матері допущено до негайного виконання.
У період з 15 липня 2020 року по 28 липня 2020 року ОСОБА_2 не виконував рішення в частині, яка допущена до негайного виконання, не повертав ОСОБА_6 . Ігнорував телефонні дзвінкиОСОБА_1, державного виконавця та працівників поліції.
Перед поверненням доньки ОСОБА_4 28 липня 2020 року ОСОБА_2 приїхав до КЗО "ДНЗ (ясла-садок) № 282 Комбінованого типу" ДМР, який відвідують діти,
в якому цього дня перебувала донька ОСОБА_7, та ігноруючи небажання доньки їхати з ним, влаштовував сварку з вихователем дитячого садка, завдав їй тілесних ушкоджень, у зв`язку з чим завідуюча дитячого садка викликала службу охорони.
30 липня 2020 року на побачення з дітьми, за місцем проживання
ОСОБА_1, ОСОБА_2 прибув з працівниками поліції. ОСОБА_1 пустила до квартири працівників поліції, яким діти повідомили, що відмовляється їхати з батьком та залишиться вдома.
31 липня 2020 року ОСОБА_2 знову прибув за місцем проживання ОСОБА_1, однак до квартири вона його не впустила, і також викликала поліцію. Працівниками поліції був складений терміновий заборонний припис стосовно кривдника ОСОБА_2 у зв`язку зі скоєнням домашнього насильства психологічного характеру та встановлено термін дії припису до
09 серпня 2020 року.
06 та 07 серпня 2020 року, ігноруючи припис, ОСОБА_2 прибув до дитячого садка, в якому перебували діти, здійснював психологічний та фізичний тиск на працівників садка й ОСОБА_1, погрожував, відбирав телефони, у зв`язку із чим заявниця звернулася до Новокодацького ДВП ГУНП України
в Дніпропетровської області.
В зв`язку з тим, що ОСОБА_2 не налаштований на мирне врегулювання взаємовідносин, ОСОБА_1 вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_2 тимчасові обмеження, які полягають у забороні у будь-який спосіб контактувати із нею та дітьми, відвідувати й наближатися до місця її з дітьми проживання, місця знаходження дошкільного навчального закладу та її місця роботи до набрання законної сили рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 липня 2020 року.
Враховуючи викладене, просила видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 до набрання законної сили рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 липня
2020 року.
Короткий зміст оскаржуваних рішень
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 серпня
2020 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 02 лютого 2021 року, заяву задоволено.
Видано обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 строком на три місяці, яким визначено наступні тимчасові обмеження його прав, а саме:
- заборонено ОСОБА_2 наближатися до ОСОБА_1 та малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме: місця проживання (перебування), роботи, дошкільного навчального закладу, шкільного навчального закладу, які відвідують діти ближче ніж на 500 метрів;
- заборонено ОСОБА_2 наближатися на відстань ближче 100 м до ОСОБА_1 та малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- заборонено ОСОБА_2 вести листування (поштові листи, електронні листи), телефонні переговори, надсилання смс та інших повідомлень з ОСОБА_1 або контактувати через інші засоби зв`язку особисто і через інших осіб;
- заборонено ОСОБА_2 переслідувати ОСОБА_1 .
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з доведеності ризику продовження вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства по відношенню до заявниці та дітей й, з метою захисту їх прав і свобод, вважав наявними підстави для видачі обмежувального припису стосовно ОСОБА_2 строком на три місяці.
Аргументи учасників справи
У березні 2021 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі судові рішення
і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду; посилається на порушення судами принципу рівності сторін - неприйняття судом до уваги доказів поданих ним під час розгляду справи та не зазначення причину їх відхилення, неналежне дослідження доказів поданих заявницею, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; в порушення норм процесуального права справу розглянуто судом першої інстанції за відсутності заінтересованої особи - ОСОБА_2, хоча він є безпосереднім учасником подій.
У квітні 2021 року ОСОБА_8 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просить судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що оскаржені судові рішення є законними та обґрунтованими.
Межі та підстави касаційного перегляду
Ухвалою Верховного Суду від 19 березня 2021 року відкрито касаційне провадження в цій справі на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України (суд першої та апеляційної інстанції в оскаржених судових рішеннях порушили норми процесуального права та застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладений у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 756/2072/18, від 09 грудня 2019 року у справі
№ 756/11732/18, від 06 лютого 2020 року у справі № 753/8626/19, від
02 листопада 2020 року у справі № 336/3551/18-ц, від 02 грудня 2020 року
у справі № 643/7596/19, від 17 вересня 2020 року у справі № 226/511/20, від
30 вересня 2020 року у справі № 755/7113/19, від 02 вересня 2020 року у справі № 635/4854/19-ц, від 30 січня 2020 року у справі № 545/744/19, від 16 грудня 2020 року у справі № 185/9753/19, від 20 липня 2020 року у справі
№ 947/21516/19, від 26 лютого 2020 року у справі № 154/1692/19, від 05 вересня 2019 року у справі № 756/3859/19, від 05 вересня 2019 року у справі
№ 452/317/19-ц, від 09 липня 2020 року № 752/25278/18, від 06 лютого
2020 року у справі № 753/8626/19, від 14 січня 2020 року у справі
№ 754/6995/19, від 09 вересня 2020 року у справі № 711/3280/20, у постановах Верховного Суду України від 20 травня 2014 року у справі (провадження
№ 3-20гс14), від 18 травня 2016 року (провадження № 3-194гс16)).
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції
в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 листопада 2018 року у справі № 756/2072/18 (провадження № 61-19328св18) вказано, що "зважаючи на наведені правила Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству", видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків. Суди під час вирішення такої заяви мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження одного із батьків у реалізації своїх прав відносно дітей у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви іншого з батьків. Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві. Судами першої та апеляційної інстанцій не встановлено випадків домашнього насильства відносно ОСОБА_6 та малолітніх дітей, а також ризиків настання насильства у майбутньому. Натомість судами встановлено наявність між батьками спору про визначення місця проживання дітей та порядку участі у їх вихованні, що не може розцінюватись як насильство в сім`ї".
Подібні за змістом висновки викладено у постановах Верховного Суду: від
09 грудня 2019 року у справі № 756/11732/18 (провадження № 61-49077св18), від 06 лютого 2020 року у справі № 753/8626/19(провадження № 61-15016св19), від 09 липня 2020 року у справі № 752/25278/18 (провадження № 61-67св19), від 09 вересня 2020 року у справі № 711/3280/20 (провадження № 61-10780св20), від 17 вересня 2020 року у справі № 226/511/20 (провадження № 61-9773св20), від 02 листопада 2020 року у справі № 336/3551/18-ц (провадження
№ 61-1693св19), від 02 грудня 2020 року у справі № 643/7596/19(провадження № 61-22804св19), від 20 липня 2020 року у справі № 947/21516/19 (провадження № 61-4507св20), від 05 вересня 2019 року у справі № 756/3859/19 (провадження № 61-11564св19). від 06 лютого 2020 року у справі № 753/8626/19(провадження № 61-15016св19).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 вересня 2020 року у справі № 635/4854/19-ц (провадження № 61-3510св20) зазначено, що "сам факт звернення заявника до органів поліції та внесення відомостей про кримінальні провадження до Єдиного реєстру досудових розслідувань не підтверджує факт вчинення ОСОБА_2 насильства відносно заявника, що є необхідною умовою застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству".
Аналогічний висновок зроблено Верховним Судому постановах: від 30 вересня 2020 року у справі № 755/7113/19 (провадження № 61-15110св19), від 30 січня 2020 року у справі № 545/744/19 (провадження № 61-13514св19), від 14 січня 2020 року у справі № 754/6995/19 (провадження № 61-16980св19).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 лютого 2020 року у справі № 154/1692/19 (провадження № 61-17191св19) зазначено, що "рішення суду першої інстанції
є таким, що може надмірно обмежувати права заявника на свободу пересування, перебування в місцях загального користування, навчальних закладах, впливати на спілкування батька з донькою, обмежувати батька
в обговоренні з матір`ю з використанням засобів зв`язку питань виховання дитини тощо, а отже встановленні місцевим судом обмеження щодо ОСОБА_2
в іншій частині не можна визнати пропорційними меті застосування щодо нього обмежувального припису".
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 вересня 2019 року у справі № 452/317/19-ц (провадження № 61-12915св19) вказано, що "виходячи з того, що ОСОБА_2
04 квітня 2018 року о 14 год. 30 хв знаходився за місцем проживання колишньої дружини ОСОБА_1 в АДРЕСА_1, і вчинив із нею сварку, під час якого виражався
в її сторону нецензурною лайкою, в судовому засіданні ОСОБА_2 свою вину
у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення визнав повністю, щиро розкаявся, однак попри визнання його винним у вчиненні адміністративного правопорушення надсилав на номер телефону ОСОБА_1 текстові повідомлення образливого Верховний Суд, виходячи з аналізу зазначених норм закону та матеріалів справи, погоджується із висновками апеляційного суду. Колегія суддів вважає вірними висновки суду апеляційної інстанції про те, що ОСОБА_2 щодо ОСОБА_1 вчинялося домашнє насильство і були ризики їх повторення,
а тому з метою захисту прав заявника від насильства в сім`ї, суд апеляційної інстанції дійшов до обґрунтованих висновків про можливість застосувати до ОСОБА_2 обмежувальний припис у вигляді заборони йому здійснювати листування та телефонні розмови з ОСОБА_1 строком на 6 місяців з дня ухвалення постанови".
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Суди встановили, що 21 листопада 2003 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений шлюб, який було розірвано рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 07 травня
2020 року.
Від шлюбу сторони мають доньок ОСОБА_3 та ОСОБА_6,
ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Висновком спеціаліста судово-медичного експерта № 2555 від 27 серпня
2018 року, складеного за повідомленими нею обставинами, що 26 серпня
2018 року її чоловік викручував руку, у неї в руках знаходилися ключі, він
з силою стискав руки, ногою вдарив її по лівій нозі та животу, бив руками по обличчю, хапав руками за руки, встановлено, що у ОСОБА_1 виявлені тілесні ушкодження у вигляді: крововиливу в проекції верхньої губи, синців та саден на кінцівках, що спричинені від дії тупого твердого предмету (предметів), частина яких з обмеженою контактуючою поверхнею, можливо в термін, на який вказує обстежена. Виявлені тілесні ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 липня 2020 року у справі № 201/13423/19 визначено місце проживання дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом із матір`ю ОСОБА_1 . Визначено спосіб участі ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні із дітьми. Відібрано ОСОБА_6 від ОСОБА_2 й передано дитину у сім`ю матері ОСОБА_1 . Рішення суду в частині відібрання дитини та повернення її матері допущено до негайного виконання.
Відповідно до довідки від 12 листопада 2019 року № 142
з КЗ "Дніпропетровський центр соціально-психологічної допомоги" Дніпропетровської обласної ради, складеної практичним психологом ОСОБА_9, оскільки дівчатка переживали психотравмуючі події, вони повинні постійно перебувати в режимі емоційної стабільності, в безпечному середовищі та їх не можна розлучати, оскільки це призведе до вторинної психотравматизації дітей. Задля психологічного здоров`я та в інтересах дітей
в період формування психіки дівчат та для встановлення довірливих між батьком та дітьми рекомендовано спілкування з батьком ОСОБА_2 проводити в присутності матері ОСОБА_1, оскільки мати для дівчат, на даний час, є особою, з якою діти відчувають себе у безпеці. Задля об`єктивної оцінки ситуації ОСОБА_2 рекомендовано пройти психологічне діагностування емоційного стану та визначення його батьківського потенціалу. Задля психологічного здоров`я та в інтересах дітей в період формування психіки дівчат та для встановлення довірливих відносин між батьком та дітьми, батькові ОСОБА_2 звернутися до фахівця з питань корекції поведінки для мінімізації психологічного негативного впливу на психоемоційний стан доньок ОСОБА_10 та ОСОБА_4 .
Під час розгляду справи у суді першої інстанції було оглянуто відеозаписи з боді-камер поліцейських за 07 лютого 2020 року (виклик поліції за адресою виховального закладу, який відвідують діти: АДРЕСА_1 ), з яких було установлено, що ОСОБА_2, який прибув до закладу веде себе вкрай агресивно по відношенню до оточуючих - до працівника поліції, до заявниці, до вихователя, погрожує, кричить, хватає одну дитину, тримає на її руках і не віддає, інша дитина не хоче з ним йти, дівчата плачуть, перебувають
у стресовому стані, налякані поведінкою ОСОБА_2 .
Заявниця неодноразово зверталася до органів поліції з приводу поведінки ОСОБА_2 та з приводу відібрання доньки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно заяви від 28 липня 2020 року завідувача КЗО "ДНЗ (ясла-садок) № 282 Комбінованого типу" ОСОБА_11, заяви вихователя цього закладу ОСОБА_12, акту від 28 липня 2020 року, ОСОБА_2 прибув до садочка, який відвідують його діти, намагався забрати доньку ОСОБА_13, яка не бажала з ним їхати, влаштував сварку з вихователем дитячого садка, завдав їй тілесних ушкоджень, у зв`язку з чим завідуюча дитячого садка викликала охорону.
30 липня 2020 року (у день, коли ОСОБА_2 прибув на побачення з дітьми) заявниця звернулася до органів поліції із заявою, у якій повідомила про намір ОСОБА_2 забрати дітей з її місця мешкання, невиконання ОСОБА_2 рішення суду про визначення місця проживання дітей. Доньки ОСОБА_4 і ОСОБА_7 повідомили працівникам поліції, що не бажають їхати з ОСОБА_2 та хочуть залишитися з матір`ю.
31 липня 2020 року ОСОБА_2 знову приїхав до заявниці з працівниками поліції. Того ж дня заявниця також викликала працівників поліції, стосовно ОСОБА_2 інспектором УПП складений терміновий заборонний припис
№ 185110, у зв`язку зі скоєнням ним домашнього насильства психологічного характеру, а саме переслідування ОСОБА_1 та вчинення психологічного тиску. Заходами термінового заборонного припису є зобов`язання залишити місце проживання (перебування) ОСОБА_1 ; заборона на вхід та перебування в місці її проживання (перебування) та заборона в будь-який спосіб контактувати зі нею. Заборонний припис винесений стосовно ОСОБА_2 строком на 10 діб з 30 липня 2020 року 12:30 годин та діяв до 12:30 години
09 серпня 2020 року.
Згідно пояснень ОСОБА_1 до УПП в Дніпропетровській області, заяви до Новокодацького ДВП ГУНП України в Дніпропетровської області за 06 серпня 2020 року, заяв працівників КЗО "ДНЗ (ясла-садок) № 282 Комбінованого типу" ДМР, які були складені 06 серпня 2020 року, ОСОБА_2 прибув до КЗО "ДНЗ (ясла-садок) № 282 Комбінованого типу" ДМР, в якому перебували діти, перестрибнувши через паркан, потратив на територію дошкільного навчального закладу, погрожував ОСОБА_1 і працівникам закладу, на зауваження працівників дитячого садка щодо необхідності присутності на території садка
в захисній масці реагував образливими словами.
Згідно протоколу від 11 листопада 2020 року про прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення та копію пояснень прийнятих працівником поліції, під час прогулянки вчителя разом з малолітніми дочками сторін до них наблизився ОСОБА_2 та поводився агресивно, застосував фізичне насильство по відношенню до вчительки з метою забрати дитину. Це відбувалось на очах дітей всього класу, які були налякані поведінкою ОСОБА_2 . Вчителька повідомила ОСОБА_2, що знає про обмежувальний припис та не може віддати дітей батьку, після чого піддалась погрозам та образам
з боку ОСОБА_2 .
Відповідно до копії протоколу від 19 листопада 2020 року про прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення та копії пояснень прийнятих працівником поліції від ОСОБА_1, 19 листопада 2020 року ОСОБА_2 забрав одну із доньок ОСОБА_14 під час прогулянки дівчини разом
з вчителькою та увіз у невідомому напрямку. Після подій 11 листопада
2020 року ОСОБА_1 дзвонив вчительці з погрозами. Не зважаючи на обмежувальний припис ОСОБА_2 приїжджав до школи доньок, та своєю поведінкою лякав дітей та залякав класного керівника доньок.
Згідно з пунктами 1, 3 частини першої статті 3502 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства, або її представником - у випадках, визначених Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" (далі - Закон № 2229-VIII). Заява про видачу обмежувального припису може бути подана батьками та іншими законними представниками дитини, родичами дитини (баба, дід, повнолітні брат, сестра), мачухою або вітчимом дитини,
а також органом опіки та піклування в інтересах дитини, яка постраждала від домашнього насильства, - у випадках, визначених Законом.
Закон № 2229-VIII визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.
Відповідно до пунктів 3, 6 - 9, 14, 17 частини першої статті 1 Закону № 2229-VIII визначено:
домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа,
а також погрози вчинення таких діянь;
фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру;
психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали
у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи
особа, яка постраждала від домашнього насильства - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі;
кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь якій формі;
оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
Основними засадами запобігання та протидії домашньому насильству, зокрема, є гарантування постраждалим особам безпеки та основоположних прав і свобод людини і громадянина, зокрема права на життя, свободу та особисту недоторканість, на повагу до приватного та сімейного життя, на справедливий суд; належна увага до кожного факту домашнього насильства під час здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству; врахування непропорційного впливу домашнього насильства на жінок і чоловіків, дітей та дорослих; визнання суспільної небезпеки домашнього насильства та забезпечення нетерпимого ставлення до будь-яких проявів домашнього насильства; забезпечення пріоритетності прав, законних інтересів та безпеки постраждалих осіб під час здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству (стаття 4 цього Закону).
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 24 цього Закону до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.
У частині другій статті 26 Закону № 2229-VIIIпередбачено, що обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків: 1) заборона перебувати
в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори
з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.
Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків (частина третя статті 26 Закону № 2229-VIII).
Оцінка ризиків полягає в оцінюванні вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи. Оцінка ризиків має проводитись за факторами небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства шляхом відібрання свідчень від постраждалої від такого насильства особи, з`ясування обставин конфлікту та виявлення чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи. Фактори небезпеки (ризику) щодо вчинення домашнього насильства мають визначатися за результатами оцінки дій кривдника, які свідчать про ймовірність настання летальних наслідків у разі вчинення домашнього насильства та загальної оцінки ситуації вчинення домашнього насильства з метою виявлення вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті такої особи.
За змістом Закону № 2229-VIII обмежувальний припис за своєю суттю не
є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію
і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених зазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях. При вирішенні питання щодо застосуванні заходів тимчасового обмеження прав кривдника суд на підставі установлених обставин справи та оцінки факторів небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства має оцінити пропорційність вручання у права і свободи особи враховуючи, що ці заходи пов`язані із протиправною поведінкою такої особи.
При вирішенні питання щодо застосуванні заходів тимчасового обмеження прав кривдника суд на підставі установлених обставин справи та оцінки факторів небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства має оцінити пропорційність вручання у права і свободи особи враховуючи, що ці заходи пов`язані із протиправною поведінкою такої особи.
У частині третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У частинах першій-третій статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суди дослідили у сукупності та надали належну правову оцінку наданим сторонами доказам, за наслідком чого встановили наявність ознак застосування відносно заявниці та їх дітей фізичного та психологічного насильства у розумінні Закону № 2229-VIII, а також наявність ризиків застосування такого насильства у майбутньому.
За таких обставин суди зробили обґрунтований висновок про необхідність видачі обмежувального припису стосовно ОСОБА_2 .
Наведені у касаційній скарзі висновки, викладені у постановах Верховного Суду, зроблені за встановлення інших фактичних обставин, тому не підтверджують, що суди у цій справі застосували норму права без урахування таких висновків.
Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги, що в порушення норм процесуального права справу розглянуто судом першої інстанції за відсутності ОСОБА_2, оскількивін в судові засідання суду першої інстанції неодноразово не з`являвся, хоч був належним чином повідомлений про місце, дату й час розгляду справи, у зв`язку з чим розгляд справи відкладався (а. с. 63, 67, 72, 73), а відповідно до частини першої статті 3505 ЦПК України неявка належним чином повідомлених заінтересованих осіб не перешкоджає розгляду справи про видачу обмежувального припису.