ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 червня 2021 року
м. Київ
справа №221/5563/16-а
адміністративне провадження №К/9901/23324/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючий - Стародуб О.П.,
судді - Єзеров А.А., Кравчук В.М.,
розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.02.2017 (судді - Шишов О.О., Сіваченко І.В., Чебанов О.О.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії,
встановив:
У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
-визнати неправомірними дії відповідача щодо зупинення виплати пенсії за віком з 01.01.2016;
-зобов`язати відновити виплату раніше призначеної йому пенсії за віком з 01.01.2016 по 20.09.2016 включно.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач з 02.08.2014 перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за віком.
Після призначення йому пенсії, позивач продовжував працювати на посаді судді Волноваського районного суду Донецької області.
З 01.04.2015 виплату пенсії позивачу було припинено.
Постановою Верховної Ради України від 08.09.2016 ОСОБА_1 звільнено з посади судді Волноваського районного суду Донецької області, а 19.09.2016 наказом голови Волноваського районного суду Донецької області його виведено зі штату.
З 21.09.2016 ОСОБА_1 призначено довічне грошове утримання.
14.09.2016 позивач звернувся до відповідача з заявою про поновлення йому виплати пенсії за віком з дня призначення.
Листом від 13.10.2016 №14838/02 відповідач повідомив позивача про відсутність законодавчих підстав щодо відновлення виплати йому пенсії, посилаючись на положення Закону №213-VІІІ, яким, зокрема абзац другий частини першої статті 47 Закону №1058-VI викладено в такій редакції: "Тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року: особам, на яких поширюється дія цього Закону (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України від 22.10.1993 №3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії/щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених цим Законом, законами України "Про статус народного депутата України", "Про державну службу", "Про судоустрій і статус суддів", пенсія, призначена відповідно до цієї статті, не виплачується". Також відповідач наголосив, що поновлення виплати раніше призначеної пенсії проводиться за умови звільнення з роботи, а також на те, що з 21.09.2016 виплату пенсії позивачу було поновлено.
Не погоджуючись з діями відповідача щодо зупинення виплати пенсії та відмови у поновленні її виплати, позивач звернувся до суду з даним позовом.
В обгрунтування позовних вимог посилався на те, що відмовляючи йому у поновленні виплати пенсії відповідач діяв протиправно, чим допустив порушення його конституційних прав.
Зокрема посилався на те, що з 01.06.2015 посада судді, на якій позивач перебував у спірний період, не дає права на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції Закону №213-VІІІ), а тому підстави для невиплати йому пенсії за віком, у спірний період, відсутні.
Постановою Волноваського районного суду Донецької області від 30.11.2016 позов задоволено.
Визнано неправомірними дії Управління Пенсійного Фонду України у Волноваському районі Донецької області, які виразились в припиненні виплати пенсії за віком ОСОБА_1 з 01 січня 2016 року по 20 вересня 2016 року включно.
Зобов`язано Управління Пенсійного Фонду України у Волноваському районі Донецької області відновити з 01 січня 2016 року по 20 вересня 2016 року включно виплату ОСОБА_1 пенсії за віком.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.02.2017 постанову Волноваського районного суду Донецької області від 30.11.2016 скасовано та ухвалено нову, якою у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, виходив з того, що з 01.01.2016 виплата призначеної позивачу пенсії підлягає відновленню у зв`язку з відсутністю, передбачених ч. 1 ст. 47 Закону №1058-VI, підстав для її невиплати.
Суд дійшов висновку, що запроваджені Законом №911 від 24.12.2015 тимчасові обмеження щодо виплати пенсії особам, що працюють на відповідних посадах суперечать ст. 14, ст. 1 Першого протоколу конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод" щодо дискримінації при виплаті пенсії в залежності від роду занять та позбавленні права на належне майно у формі призначених пенсійних виплат, ст.ст. 22, 46, 58 Конституції України щодо недопустимості звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, в тому числі і в сфері соціального захисту та пенсійних виплат.
Скасовуючи постанову суду першої інстанції та приймаючи нову про відмову в позові, апеляційний суд виходив з того, що згідно пункту 2 ч. 1 ст. 5 Закону України від 24.12.2015 №911-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" перше речення частини першої ст. 54 Закону №2262 викладено в такій редакції: "Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи, ветеранів військової служби та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються".
Крім того, відповідно до абзацу четвертого частини першої статті 47 Закону №1058-VI в редакції Закону №911-VIII від 24.12.2015, із змінами, внесеними згідно із Законом №1774-VIII від 06.12.2016, "Тимчасово, по 31 грудня 2017 року: у період роботи на інших посадах/роботах пенсія (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), розмір якої перевищує 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачується в розмірі 85 відсотків призначеного розміру, але не менше 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивач не мав права на отримання пенсії у спірний період.