ПОСТАНОВА
Іменем України
09 червня 2021 року
м.Київ
справа №826/1432/18
провадження №К/9901/33341/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єзерова А.А., суддів Желєзного І.В., Кравчука В.М.,
секретар судового засідання: Мороз Ю.М.
за участі представників учасників справи:
від позивача: Орловський С.О.
від відповідача: не з`явився;
від третьої особи: не з`явився;
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за касаційною скаргою Державної архітектурно-будівельної інспекції України
на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.05.2019 (суддя Смолій І.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.10.2019 (головуючий суддя Кучма А.Ю., судді Безименна Н.В., Бєлова Л.В.)
у справі № 826/1432/18
за позовом ОСОБА_1
до Державної архітектурно-будівельної інспекції України,
третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Константа"
про визнання протиправною бездіяльності та визнання дозволу недійсним.
І. РУХ СПРАВИ
1. У січні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача, що полягає в нездійсненні державного архітектурно-будівельного контролю, а саме - в невжитті достатніх та необхідних заходів державного примусу щодо виявлення незаконного будівництва, його припинення усунення порушень містобудівного законодавства по об`єкту "Будівництво житлового комплексу; АДРЕСА_1";
- визнати недійсним дозвіл на виконання будівельних робіт від 18.10.2012 № ЗП 011412193187.
2. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.02.2018 у справі №826/1432/18 залишено без розгляду позовну заяву через пропуск строку звернення до адміністративного суду.
3. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2018 у справі №826/1432/18 ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.02.2018 скасовано та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.
4. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.09.2018 залучено до участі у справі №826/1432/18 третю особу Товариство з обмеженою відповідальністю "Константа".
5. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.05.2019 у справі №826/1432/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.10.2019, позов задоволено повністю.
6. Не погодившись з вказаними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.05.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.10.2019 у справі №826/1432/18 повністю і ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
7. Від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.
8. 09.06.2021 від позивача надійшли пояснення щодо належного способу правового захисту.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
9. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 13.06.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Константа" (Продавець) та ОСОБА_1 (Покупець) укладено договір № 0128008-Б купівлі-продажу цінних паперів, за умовами якого Продавець зобов`язався передати у власність Покупця пакет облігацій, а Покупець зобов`язався прийняти у власність та оплатити пакет облігацій з такими характеристиками: вид та категорія ЦП: іменні безпроцентні (цільові) облігації; серія: А (реєстраційний номер 760/2/06 від 30.11.2006); форма випуску: Бездокументарна; емітент: Товариство з обмеженою відповідальністю "Константа"; код ЄДРПОУ: 13622097; номінальна вартість ЦП: 33 (тридцять три) грн; кількість ЦП: 11 500 (одинадцять тисяч п`ятсот) штук; ціна 1 ЦП: 68 (шістдесят вісім) грн 68 коп; загальна вартість ЦП: 789 820, 00 грн (сімсот вісімдесят дев`ять тисяч двадцять); дата початку погашення ЦП - 02.07.2009; дата закінчення погашення ЦП - 02.09.2009; права власників цінних паперів: - права купувати та продавати облігації на вторинному біржовому та позабіржовому ринках цінних паперів; - при погашенні облігацій набувати право власності на загальну площу квартири в житловому комплексі за адресою: АДРЕСА_1 - права на здійснення інших операцій, що не суперечать чинному законодавству та умовам випуску; умови погашення ЦП: Погашення облігацій здійснюється за адресою: АДРЕСА_2, по їх номінальній вартості шляхом оформлення права власності на відповідну квартиру в житловому комплексі за адресою: АДРЕСА_1, про що складаються акти прийому - передачі відповідних приміщень, укладені між власником облігацій та емітентом, або облігації погашаються шляхом виплати власником номінальної вартості облігацій. Одна облігація Емітента дає право на придбання 0,01 (однієї сотої квадратного метру загальної площі квартири в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Кількість облігацій, які приймаються до погашення, повинна відповідати площі отримуваної квартири, яка визначена в проектній документації на цю квартиру та чинному договору бронювання квартири (приміщення). Погашення облігацій відбувається за умови перерахування облігацій з рахунку в цінних паперах власника на рахунок в цінних паперах Емітента при наявності чинного Договору про бронювання квартири.
10. Також, 13.06.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Константа" (Виконавець) та ОСОБА_1 (Замовник) укладено договір № 0128908Б/289 про бронювання квартири для передачі у власність.
11. Відповідно до Свідоцтва про шлюб, виданого Жовтневим відділом реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції від 13.09.2008, після реєстрації шлюбу позивач змінила прізвище ОСОБА_1 на ОСОБА_1 .
12. Згідно з відповіддю Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 12.06.2017 №1008-23.5/1712 повідомлено фізичну особу ОСОБА_5 про те, що відповідно до Єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області надано дозвіл на виконання будівельних робіт на об`єкт: "Будівництво житлового комплексу; АДРЕСА_1 від 30.07.2012 за № ЗП 11412129073, а також зазначений дозвіл переоформлено за від 18.10.2012 № ЗП 11412193187 (замовник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Константа").
13. Позивач зазначає, що відповідно до наданої відповіді їй стало відомо, що у ТОВ "Константа" в період з 2006 року (початок будівництва) та до 30.07.2012 (дата отримання дозволу) не було жодного дозволу на виконання будівельних робіт. Тобто, будівництво одиниці нерухомості, якою забезпечувалося виконання зобов`язань (погашення) за цільовими облігаціями згідно з укладеним договору купівлі-продажу цінних паперів в момент укладання договору є самочинним, без належного договору, який давав би право на виконання будівельних-робіт.
14. У позовній заяві позивач зазначає, що після отримання третьою особою дозволу на виконання будівельних робіт, будівництво залишилося самочинним, оскільки дозвіл було видано відповідачем з порушеннями, а тому підлягає визнанню недійсним. Недійсність оскаржуваного дозволу полягає в тому, що замовник не надав необхідних документів для отримання дозволу. Дозвіл необхідно скасувати, оскільки відповідачем порушено права позивача як споживача.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
15. Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій керувалися тим, що відповідач повинен був здійснити перевірку додержання Товариством з обмеженою відповідальністю "Константа" затвердженої містобудівної документації, виявити самочинне будівництво, скласти припис про зупинення самочинного будівництва, протокол та постанову про накладання штрафу за правопорушення у сфері містобудування.
Наслідком тривалої бездіяльності відповідача, яка полягала у не здійсненні архітектурно-будівельного контролю, стало порушення гарантії права власності. Призвело до хибного уявлення позивача щодо законності такого будівництва.
16. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що дозвіл на виконання будівельних робіт виданий незаконно, оскільки проектна документація не відповідає вимогам ДБН А.2.2-3-2012 "Склад та зміст проектної документації на будівництво"; наявна в матеріалах справи копія архітектурно-планувального завдання свідчить про те, що відповідне завдання видано іншому замовнику будівництва - Комунальному підприємству "Управління капітального будівництва", в той час як дозвіл на виконання будівельних робіт виданий Товариству з обмеженою відповідальністю "Константа".
17. Суд апеляційної інстанції також наголосив на тому, що оскільки оформлення первинного дозволу відбулось з істотними порушеннями, то, відповідно, переоформлення дозволу від 18.10.2012 № ЗП 011412193187 є неправомірним.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ, ВІДЗИВУ НА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ
18. Касаційна скарга мотивована порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права. Зокрема, відповідач посилається на те, що, починаючи з 2008 року позивач не звертався з приводу перевірки дотримання норм містобудівного законодавства на спірному об`єкті будівництва. Позивач взагалі у згаданий період не звертався до відповідача з проханням надати інформацію про наявність чи відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю "Константа" права на будівництво спірного об`єкту нерухомості. Отже, підстав для призначення відповідачем перевірки, визначених п. 7 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 553 (далі - Порядок №553), у відповідача не було. Відповідач, своєю чергою, не відмовлявся від виконання покладених на нього обов`язків, у зв`язку з чим жодним чином не порушив права позивача.
19. Відповідач вважає, що він не може нести відповідальність за необізнаність позивача при виборі будівництва на ринку.
20. Відповідач посилається на те, що дозвіл на виконання будівельних на спірний об`єкт будівництва було видано ще у 2006 році, і згодом таке право було продовжено, та перереєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Константа". Тобто твердження про відсутність у третьої особи дозволу на виконання будівельних робіт з будівництва спірного об`єкту станом на день укладення договору з позивачем (13.06.2008 №0128008-Б) є таким, що не відповідає обставинам справи та таким, що спростовує висновки про самочинний статус об`єкта в розумінні ст. 376 ЦК України.
21. Скаржник стверджує, що судами першої та апеляційної інстанції проігноровано той факт, що з доводів ОСОБА_1 вбачається неналежне виконання договірних зобов`язань між третьою особою та позивачем, до яких відповідач не має відношення.
22. З посиланням на практику Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 13.06.2018 у справі №816/421/17, відповідач вказує на те, що сама вимога про скасування дозволу про початок виконання будівельних робіт є похідною від вимог приватно-правового характеру, а тому підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
23. На думку скаржника, ухвалюючи оскаржувані рішення на користь позивача в частині визнання дозволу на початок виконання будівельних робіт від 18.10.2012 № ЗП 011412193187 недійсним, судами першої та апеляційної інстанцій порушено права інших інвесторів щодо будівництва житлового комплексу по АДРЕСА_1, які є кредиторами, у тому числі і ОСОБА_1, у справі про банкрутство, оскільки відповідно до постанови Господарського суду Запорізької області від 02.05.2018 у справі №908/6167/15 Товариство з обмеженою відповідальністю "Константа" визнано банкрутом.
24. У відзиві ОСОБА_1 зазначила, що спір виник з приводу неналежного здійснення владно-управлінських функцій у публічно-правових відносинах в галузі архітектурної діяльності, а не з підстав неналежного виконання договірних відносин, як помилково розуміє відповідач природу спору.
25. У поясненнях щодо належного способу правового захисту позивач наголошує, що обраний позивачем спосіб правового захисту є ефективним, оскільки повною мірою захищає права позивача на безпечну якість будівельної продукції. Судові рішення, на думку позивача, в розрізі питання ефективності правосуддя, належності і достатності обраного способу правового захисту відповідають цим вимогам.
26. Також у відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 спростовувала доводи касаційної скарги про відсутність звернення позивача щодо проведення перевірки містобудівної діяльності забудовника тим, що виконання своїх владних повноважень здійснюється держархбудінспекцією об`єктивно, незалежно від волі самого відповідача та волевиявлення інших суб`єктів містобудівної діяльності.
27. На думку позивача, доводи касаційної скарги про чинність дозволу спростовуються встановленими судами попередніх інстанцій порушеннями законодавства, які свідчать про його недійсність з моменту видачі.
VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
28. Верховний Суд перевірив правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у межах доводів касаційної скарги та дійшов висновку про наявність підстав для її задоволення.
29. Насамперед, Суд звертає увагу, що позивач намагається захистити свої майнові інтереси як інвестор будівництва житлового комплексу по АДРЕСА_1 . Представник позивача під час касаційного розгляду справи пояснив, що визнання бездіяльності протиправною у цій справі має на меті покладення на державу відповідальності за завдану шкоду. Для цього буде подано окремий позов.
30. Позивач самостійно обирає як захищати свої права та інтереси. Однак за статтею 2 КАС України метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав. Сам лише формальний розгляд справи і ухвалення рішення, яке завідомо не може захистити особу, не узгоджується з метою правосуддя.
31. У постанові від 15.07.2019 у справі №420/5625/18 Верховний Суд висловив думку, що під захистом прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.
32. Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, зокрема шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
33. Виходячи зі змісту цієї норми, визнання незаконною бездіяльності суб`єкта владних тягне за собою зобов`язання такого суб`єкта вчинити певні дії. Передумовою визнання протиправної бездіяльності суб`єкта владних повноважень є ухилення такого суб`єкта від виконання певних дій та обов`язків визначених законом.
34. За правилами п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України, яка передбачає повноваження суду при вирішенні справи, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
35. У постанові від 04.07.2018 у справі № 800/580/17 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною, одночасно зобов`язавши його виправити оскаржувані порушення.
36. У постанові від 04.08.2020 (п. 35) у справі №340/2074/19 Верховний Суд розвинув цей висновок і додатково звернув увагу, що як у п. 4 ч. 1 ст. 5, так і п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України цей спосіб захисту складається з двох частин:
а) констатуючої - суд визнає бездіяльність протиправною і
б) зобов`язуючої - суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вчинити певну дію, прийняти рішення.
Сама лише констатація протиправності бездіяльності не може ефективно захистити позивача, оскільки у такому разі можливість використання висновків суду може бути невиправдано ускладнене діями або подальшою бездіяльністю органів влади держави-відповідача, їх врахування цілковито залежить від відповідача. Це не сумісно з критеріями ефективності судового захисту.
Отже, визнаючи бездіяльність протиправною, суд повинен в силу закону застосувати і спонукаючий засіб впливу, зобов`язуючи відповідача виправити порушення у спосіб вчинення певної дії.
37. Застосовуючи цей підхід в контексті обставин справи, Суд звертає увагу, що сама лише констатація бездіяльності Державної архітектурно-будівельної інспекції України, що полягає в нездійсненні державного архітектурно-будівельного контролю, не може вважатися способом захисту порушених прав. Позивач, а в окремих випадках суд, вийшовши за межі позовних вимог, повинен визначити, які саме дії слід вчинити для усунення негативних наслідків протиправної бездіяльності.
38. Позивач не заявляв зобов`язуючих вимог, суди цього недоліку теж не усунули. У підсумку, суди лише констатували протиправну бездіяльність, але не вирішили жодного публічно-правового спору і не здійснили ефективний захист позивача.
39. Окрім того, оцінюючи бездіяльність на предмет протиправності, Суд виходить з ч. 2 ст. 3 Конституції України, за якою права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.
40. З цієї конституційної засади випливає обов`язок держави захищати людину, охороняти її права, зокрема, й шляхом контролю.
41. Водночас, загальних тверджень про бездіяльність державного органу недостатньо для визнання її протиправною.
42. У постанові від 13.06.2017 у справі № 12-1393а17 Верховний Суд України та згодом Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.04.2018 у справі № 800/426/17 сформулювала такий підхід до оцінки бездіяльності державного органу:
"Протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень слід розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту несвоєчасного виконання обов`язкових дій, а важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів особи".
43. Застосовуючи цей підхід до справи, що розглядається, Суд бере до уваги, що відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.
Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється на об`єктах будівництва у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.
44. Планування перевірок, оцінка підстав для їх проведення перебуває у сфері компетенції ДАБІ. Інспекція самостійно планує свою роботу з тим, щоб усі її функції виконувалися добросовісно та належно.
45. Суд погоджується з тим, що ДАБІ має здійснювати контрольні функції самостійно, безвідносно до того, чи скаржаться люди. Публічний характер влади не допускає її узалежнення від поведінки приватних осіб. Тому відсутність скарг з боку позивачки не виправдовує бездіяльність державного органу, якщо припустити, що така мала місце.
46. Позивач вважає, що внаслідок бездіяльності відповідача поза архітектурно-будівельним контролем велося незаконне будівництво житлового будинку.
47. Водночас, позивач не конкретизує, в чому саме полягає бездіяльність: які саме дії мали бути вчинені та коли, за яких обставин виникла бездіяльність. Суди теж зазначених обставин не встановили. З огляду на це, немає підстав для висновку про те, що мала місце бездіяльність, тим більше про її протиправність.
48. Щодо позовної вимоги про визнання недійсним дозволу на виконання будівельних робіт від 18.10.2012 № ЗП 011412193187, судова колегія виходить з того, що дозвіл, як правовий акт індивідуальної дії, породжує права й обов`язки тільки для тих суб`єктів (чи визначеного цим актом певного кола суб`єктів), яким його адресовано.
49. Позивач не є учасником містобудівельних правовідносин і дозвіл не створює, не припиняє, не змінює його прав чи обов`язків. Звернення до суду зумовлене захистом його майнових законних інтересів як інвестора будівництва.
50. У постанові від 20.02.2019 у справі №522/3665/17 Верховний Суд сформулював загальні підходи до справ, в яких йдеться про захист законних інтересів.
" 57. В контексті завдань адміністративного судочинства (ст. 2 КАС України) звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів позивача. Тому особа повинна довести (а суд - встановити), що їй належать права, свободи або законні інтереси, за захистом яких вона звернулася до суду. Права, свободи та законні інтереси, які належать конкретній особі (особам) є предметом судового захисту.
58. Заінтересованість повинна мати правовий характер, який виявляється в тому, що рішення суду повинно мати правові наслідки для позивача.
59. Заінтересованість повинна мати об`єктивну основу. Юридична заінтересованість не випливає з факту звернення до суду, а повинна передувати йому. Тому для відкриття провадження у справі недостатньо лише твердження позивача, наведеного у позовній заяві, про порушення права, свободи або законного інтересу.
73. Законний інтерес може бути захищено судом, якщо позивач вважає, що його законний інтерес, за захистом якого він звернувся до суду:
а) порушено (щодо протиправних діянь, які мали місце і припинилися) або
б) порушується (щодо протиправних діянь, які тривають); або
в) створюються перешкоди для його реалізації (щодо протиправних діянь, які тривають і є перешкодами для реалізації права в теперішньому або в майбутньому часі) або
г) мають місце інші ущемлення законних інтересів.
74. З наведеного слідує необхідність з`ясування судом обставин, що свідчать про порушення інтересу. Позивач повинен довести, що він має законний інтерес і є потерпілим від порушення цього інтересу з боку суб`єкта владних повноважень.
85. З наведеного випливають такі ознаки "потерпілого" від порушення законного інтересу:
(а) безпосередньо йому належить законний інтерес, на захист якого подано позов;
(б) має місце безпосередній негативний вплив порушення на позивача або обґрунтована ймовірність негативного впливу на позивача у майбутньому. Зокрема, якщо позивач змушений змінити свою поведінку або існує ризик бути притягнутим до відповідальності;
(в) негативний вплив є суттєвим (зокрема, позивачеві завдано шкоду);
(г) існує причинно-наслідковий взаємозв`язок між законним інтересом, оскаржуваним актом та стверджуваним порушенням.
Зазначені критерії не мають застосовуватись механічно та негнучким способом. Суд повинен захищати усе розмаїття законних інтересів особи, а тому у кожній конкретній справі дослідження інтересу особи через призму наведених критеріїв буде слугувати гарантією захисту таких інтересів".
51. У справі, що розглядається, судами не встановлено, що видача вище згаданого дозволу негативно вплинула на права чи інтереси позивача. Порушення його інтересу як інвестора будівництва безпосередньо з дозволом не пов`язане. Тому підстав для задоволення позову у цій частині суд не вбачає.
52. За правилом ч. 1 ст. 351 КАС України Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених ст. 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
53. Таким чином, касаційна скарга підлягає задоволенню, судові рішення підлягають скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 242, 345, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,