ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 червня 2021 року
м. Київ
Справа № 876/29/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Ткаченко Н.Г.,
за участю секретаря судового засідання - Ксензової Г.Є.;
за участю представників сторін:
АТ КБ "Приватбанк" - Колодочки П.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк"
на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 08.04.2021
у справі № 876/29/21
за заявою Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду при Асоціації "Дніпровський Банківський Союз" від 04.07.2019 у справі № 43/2019
за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк"
до: відповідача-1 Приватного підприємства "Захід",
відповідача-2 ОСОБА_1,
про стягнення заборгованості.
За результатами розгляду апеляційної скарги Касаційний господарський суд
ВСТАНОВИВ:
Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" (далі - АТ КБ "Приватбанк", Банк, позивач) звернулося до Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Дніпровський Банківський Союз" із позовом про стягнення з Приватного підприємства "Захід" (далі - ПП "Захід"), ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 611 487,91 грн, що складається з суми основного боргу 611487,91 грн, пені в розмірі 151615,81 грн, заборгованості про процентам за користування кредитом 174629,53 грн.
Позовні вимоги обґрунтовував наявністю укладеного договору банківського обслуговування № б/н від 19.09.2017, факту виконання позивачем зобов`язань за Договором у вигляді надання кредитного ліміту у розмірі 600 000,00 грн, непогашення кредиту з боку ПП "Захід", а також наявністю договору поруки із ОСОБА_1 від 26.09.2017 № Р1506407514215889760.
Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Дніпровський Банківський Союз" від 04.07.2019 позовні вимоги АТ КБ "ПриватБанк" про стягнення 611 487,91 грн задоволено повністю. Стягнуто солідарно з ПП "Захід" та ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за договором № Б/Н від 1909.2017 в розмірі 611 487,91 грн. Стягнуто з ПП "Захід" на користь АТ КБ "ПриватБанк" третейський збір за подання позовної заяви у розмірі 6 614,88 грн.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.09.2019 рішення Постійно діючого регіонального Третейського суду України при Асоціації "Дніпровський Банківський союз" від 04.07.2019 у справі № 43/2019 скасовано в частині стягнення з ОСОБА_1 солідарно суми заборгованості 611 487,91 грн та добровільної сплати АТ КБ "Приватбанк" присуджені цим рішенням на його користь грошові кошти шляхом безготівкового переказу на р/р в АТ КБ "Приватбанк". У задоволенні позову в частині стягнення з ОСОБА_1 користь АТ КБ "Приватбанк" заборгованості за Договором № б/н від 19.09.2017 в розмірі 611487,91 грн відмовлено.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03.12.2019 ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 18.09.2019 у справі № 876/42/19 залишено без змін.
АТ КБ "ПриватБанк" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з заявою про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду від 04.07.2019 у справі № 43/2019 за позовом АТ КБ "Приватбанк" до ПП "Захід" про стягнення заборгованості.
В обґрунтування заяви зазначив, що АТ КБ "ПриватБанк" належним чином виконував взяті на себе зобов`язання, передбачені умовами кредитного договору, на підтвердження чого надано виписку по кредитному договору, відповідач також приступив до виконання кредитного договору, тобто користувався кредитними коштами. При цьому, в матеріалах справи відсутні будь-які належні докази погашення кредитної заборгованості за договором.
До заяви АТ КБ "Приватбанк" про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду додано копію Заяви на відкриття рахунку та анкети про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг від 19.09.2017 та витяг з розміщених на сайті Банку "Умов та правил надання банківських послуг", які у сукупності Банк іменує копією укладеного з відповідачем договору № б/н від 19.09. 2017, що містить третейське застереження.
Короткий зміст оскаржуваної ухвали апеляційного господарського суду
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.04.2021 у справі №876/29/21 відмовлено у задоволенні заяви АТ КБ "Приватбанк" про видачу наказу на примусове виконання рішення постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Дніпровський Банківський Союз" від 04.07.2019 у третейській справі № 43/2019.
Ухвала мотивована тим, що справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду, оскільки відсутні підстав вважати, що сторони уклали третейську угоду, зокрема у формі третейського застереження, позаяк наданий позивачем витяг з "Умов та правил надання банківських послуг" не підписаний ПП "Захід", а заява відповідача-1 на відкриття рахунку та анкета про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг від 19.09.2017 третейського застереження або посилання на третейську угоду не містить.
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
АТ КБ "Приватбанк" звернулось до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 08.04.2021 у справі №876/29/21 та постановити нову, якою заяву АТ КБ "Приватбанк" про видачу наказу на примусове виконання рішення постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Дніпровський Банківський Союз" від 04.07.2020 у третейській справі № 43/2019 про стягнення з ПП "Захід" заборгованості задовольнити у повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги АТ КБ "Приватбанк" посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, оскільки Центральний апеляційний господарський суд всупереч вимогам статті 56 Закону України "Про третейські суди" та статті 355 ГПК України фактично здійснив оцінку законності та обґрунтованості рішення третейського суду.
Заявник апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції встановивши, що Банк надав відповідачу кредит, а відповідач його не повернув, не мав жодних підстав відмовляти у стягнення фактично отриманої суми кредитних коштів в повному обсязі, яка заявлена Банком.
Крім того, АТ КБ "Приватбанк" посилається на те, що Центральний апеляційний господарський суд, на його думку, не перевірив докази позивача, допустив однобічність та неповноту судового розгляду, грубо порушив принципи змагальності сторін, об`єктивності та неупередженості суду, спростувавши доводи позивача за відсутності обґрунтованих заперечень відповідача.
Доводи інших учасників справи
Від інших учасників справи відзиву на апеляційну скаргу не надійшло, що відповідно до положень частини 3 статті 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо меж розгляду справи судом апеляційної інстанції
За правилами пункту 11 частини першої статті 20 ГПК України до юрисдикції господарських судів відносяться справи про оскарження рішень третейських судів та про видачу наказу на примусове виконання рішень третейських судів, утворених відповідно до Закону України "Про третейські суди", якщо такі рішення ухвалені у спорах, зазначених у цій статті.
Відповідно до частин першої та другої статті 24 ГПК України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку господарського судочинства, розглядаються місцевими господарськими судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами 2, 3 цієї статті. Справи щодо оскарження рішень третейських судів, про видачу наказів на примусове виконання рішень третейських судів розглядаються апеляційними господарськими судами як судами першої інстанції за місцем розгляду справи третейським судом.
За змістом частини другої статті 253 ГПК України Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних господарських судів, ухвалені ними як судами першої інстанції. Аналогічна норма міститься в частині другій статті 253 зазначеного кодексу.
Відповідно до статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Отже, Верховний Суд є судом апеляційної інстанції, який переглядає в апеляційному порядку судові рішення у тих справах, які апеляційні суди з розглядають як суди першої інстанції, зокрема справи щодо оскарження рішень третейських судів.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції
Статтею 55 Закону України "Про третейські суди" визначено, що рішення третейського суду виконуються зобов`язаною стороною добровільно, в порядку та строки, що встановлені в рішенні. Якщо в рішенні строк його виконання не встановлений, рішення підлягає негайному виконанню.
За змістом частини першої статті 56 Закону України "Про третейські суди" заява про видачу виконавчого документа може бути подана до компетентного суду протягом трьох років з дня прийняття рішення третейським судом.
Відповідно до частини третьої статті 354 ГПК України при розгляді справи в судовому засіданні господарський суд встановлює наявність чи відсутність підстав для відмови у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду, передбачених статтею 355 цього Кодексу.
Згідно з частиною першої статті 355 ГПК України суд відмовляє у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду, якщо: 1) на день ухвалення рішення за заявою про видачу наказу рішення третейського суду скасовано судом; 2) справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону; 3) пропущено встановлений строк для звернення за видачею наказу, а причини його пропуску не визнані господарським судом поважними; 4) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди; 5) третейська угода визнана недійсною; 6) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону; 7) рішення третейського суду містить способи захисту прав та охоронюваних інтересів, не передбачені законом; 8) постійно діючий третейський суд не надав на вимогу господарського суду відповідну справу; 9) третейський суд вирішив питання про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі.
Норма аналогічного змісту визначена і в частині шостій статті 56 Закону України "Про третейські суди".
Отже, при розгляді заяви про видачу виконавчого документа господарський суд не здійснює оцінки законності і обґрунтованості рішення третейського суду в цілому, а лише встановлює відсутність або наявність підстав для відмови у задоволенні заяви про видачу виконавчого документа.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у п. 24 рішення від 20.07.2006 в справі "Сокуренко і Стригун проти України" зазначив, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Згідно з частиною другою статті 1 Закону України "Про третейські суди" до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.
Частиною першою статті 5 Закону України "Про третейські суди" передбачено, що юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 2 Закону України "Про третейські суди", третейська угода - це угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом.
Відповідно до частин першої, четвертої - шостої статті 12 Закону України "Про третейські суди" третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв`язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує. Третейська угода має містити відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, предмет спору, місце і дату укладання угоди. Посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору.
Пунктом 2 частини четвертої статті 353 ГПК України передбачено, що оригінал третейської угоди або належним чином завірена її копія додається до заяви про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, звертаючись до Центрального апеляційного господарського суду із заявою про видачу наказу на виконання рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Дніпровський Банківський Союз" від 04.07.2019 за позовом АТ КБ "Приватбанк" до ПП "Захід" про стягнення заборгованості, АТ КБ "Приватбанк" до заяви, крім відповідного рішення третейського суду та судових рішень у справі №876/29/21, прийнятих за результатами його перегляду, було додано копію Заяви на відкриття рахунку та анкети про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг від 19.09.2017 та витяг з розміщених на сайті Банку "Умов та правил надання банківських послуг", які у сукупності Банк іменує копією укладеного з відповідачем договору № б/н від 19.09. 2017, що містить третейське застереження.
У пункті 1.1.7.29. витягу з "Умов та правил надання банківських послуг" наявного у справі вказано на домовленість сторін, що всі спори, розбіжності або вимоги, які виникають з даного договору та інших договорів між Банком та Клієнтом або у зв`язку з ними, в тому числі що стосуються їх виконання, порушення, припинення або визнання недійсними, підлягають вирішенню у Постійно діючому третейському суді при Асоціації "Дніпровський Банківський Союз".
Позивач стверджує, що підписавши заяву - анкету про відкриття поточного рахунку, відповідач - Приватне підприємство "Захід" приєдналося до "Умов та правил надання банківських послуг", Тарифів Банку, розміщених в мережі Інтернет на сайті https://privatbank.ua, які у сукупності складають договір банківського обслуговування № б/н від 19.09.2017 із вказаним у пункті 1.1.7.29 цих Умов третейським застереженням.
Разом з тим, додані до заяви АТ КБ "Приватбанк" "Умови та правила надання банківських послуг" підпису позичальника не містять.
За приписами статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Відповідно до частин першої, другої статті 634 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Положеннями статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Під час судового засідання в суді першої інстанції представник АТ КБ "ПриватБанк" визнав відсутність в його розпорядженні доказів на підтвердження обставин внесення на офіційну сторінку (https://privatbank.ua/terms) Умов та правил надання банківських послуг в редакції, доданих до матеріалів справи саме 01.09.2017.
Крім того, роздруківка із сайту банку не може бути належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в "Умови та правила надання банківських послуг".
Вищенаведене узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17 та установленою практикою Верховного Суду, викладеною у постановах від 25.09.2019 у справі № 704/1023/16-ц, від 02.10.2019 у справі № 322/1220/16, від 03.12.2019 у справі № 876/42/19, від 13.08.2020 у справі № 876/68/19, від 22.10.2020 у справі № 876/46/20, від 04.11.2020 у справі № 876/49/20.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17 відступила від правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові від 24.09.2014 (провадження № 6-144цс14) щодо форми кредитного договору, зазначивши, що підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг не може вважатися договором приєднання.
За висновком Великої Палати Верховного Суду у справі № 342/180/17, умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. З огляду на зміст статей 633, 634 Цивільного кодексу України можна вважати, що другий контрагент лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Підписана анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг не може розцінюватись як стандартна (типова) форма кредитного договору.
Наявність між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам Закону України "Про третейські суди", є першочерговою, обов`язковою та безумовною підставою для віднесення справи до підвідомчості третейських судів, а відсутність такої угоди між сторонами спору, як і не підтвердження її укладення, виключає можливість розгляду такої спору третейським судом, тобто засвідчує непідвідомчість справи цьому суду.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.02.2021 у справі №876/72/20, від 22.10.2020 у справі № 876/46/20.
Враховуючи наведені положення законодавства, висновки Великої Палати Верховного Суду, та обставини даної справи, колегія суддів Касаційного господарського суду погоджується з висновком Центрального апеляційного господарського суду про відсутність підстав вважати, що сторони уклали третейську угоду, зокрема у формі третейського застереження, оскільки наданий позивачем Витяг з Умов та правил надання банківських послуг не підписаний відповідачем, а заява відповідача на відкриття рахунку та анкета про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг від 19.09.2017 третейського застереження або посилання на третейську угоду не містить.
Відтак Центральний апеляційний господарський суд правомірно відмовив АТ КБ "Приватбанк" у задоволенні заяви про видачу наказу на примусове виконання рішення постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Дніпровський Банківський Союз" від 04.07.2019 у справі № 43/2019 за позовом АТ КБ "Приватбанк" до ПП "Захід" про стягнення заборгованості.
Безпідставними є твердження апелянта про порушення судом першої інстанції принципів змагальності сторін, об`єктивності та неупередженості суду у цій справі, оскільки ненадання відповідачем заперечень у справі не позбавляє суд обов`язку перевірити наявність чи відсутність визначених законом підстав для відмови у задоволенні заяви про видачу виконавчого документа, в тому числі і факту укладення сторонами третейської угоди.
Інші доводи АТ КБ "Приватбанк" зазначених висновків суду не спростовують та зводяться до обґрунтування вимог позивача по суті спору, що із врахуванням положень статті 355 ГПК України, не підлягає розгляду при вирішенні судом питання про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду.