ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 червня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/3419/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бакуліна С.В. - головуючий, Губенко Н.М., Мамалуй О.О.,
за участю секретаря судового засідання - Федорченка В.М.,
представників учасників справи:
позивача - ОСОБА_1,
відповідача - Вербицького Я.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання Житлово-будівельного кооперативу "Червона зірка"
про стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката, понесених у Верховному Суді при розгляді касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2020 та рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.2020,
у справі №910/3419/20
за позовом ОСОБА_1
до Житлово-будівельного кооперативу "Червона зірка"
про визнання недійсним рішення загальних зборів,
ВСТАНОВИВ:
1. ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Червона зірка" (далі - ЖБК "Червона зірка") про визнання недійсними рішень загальних зборів ЖБК "Червона зірка" від 19.05.2016, оформлених протоколом №1.
2.Господарський суд міста Києва рішенням від 02.09.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2020, у задоволенні позову відмовив повністю.
3.Верховний Суд у складі колегії суддів: Бакуліна С.В - головуючий, Губенко Н.М., Мамалуй О.О., постановою від 01.06.2021 Касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2020 та рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.2020 у справі №910/3419/20 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрив. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2020 та рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.2020 у справі №910/3419/20 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишив без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
4.До ухвалення постанови судом касаційної інстанції - 31.05.2021 від ЖБК "Червона зірка" надійшло клопотання про стягнення з ОСОБА_1 10000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката, понесених у Верховному Суді при розгляді касаційної скарги на постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2020 та рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.2020 у справі №910/3419/20. На підтвердження зазначених витрат заявник надав копію договору про надання правничої допомоги від 18.03.2020 №18/03, копію додаткової угоди від 01.04.2021 №3, копію акта прийому-передачі наданих послуг від 28.05.2021, копію платіжного доручення від 28.05.2021 №231, копію банківської виписки з рахунку клієнта від 28.05.2021.
5.01.06.2021 ОСОБА_1 подано до Верховного Суду заперечення на клопотання відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в якому він просить відмовити в задоволенні вказаного клопотання з огляду на те, що:
- відповідачем недотримано вимог статей 123 - 126, 129 Господарського процесуального кодексу України щодо надання попереднього розрахунку судових витрат та подання до закінчення судових дебатів доказів судових витрат;
- доводи і позиція відповідача протягом усього розгляду справи не змінювалася. Доводи у відзиві на касаційну скаргу не відрізняються від доводів у відзивах на позов та апеляційну скаргу, що ставить під сумнів зазначені у клопотанні витрати робочого часу адвоката та доцільність проведених робіт. Подання відповідачем відзиву було здійснено за межами строків встановлених Верховним Судом для його подання;
- судами було встановлено наявність порушених прав позивача по суті спору та відмовлено у задоволенні позову з підстав пропуску позовної давності, що, на думку позивача, для позиції захисту потребує мінімальних витрат на правничу допомогу;
- додаткову угоду від 01.04.2021 №3 до договору про надання правничої допомоги від 18.03.2020 №18/03 укладено поза терміном дії зазначеного договору, що свідчить про відсутність у такої угоди юридичної сили;
- підписання акта прийому-передачі наданих послуг від 28.05.2021 здійснено особою, яка не мала відповідних повноважень за статутом ЖБК "Червона зірка";
- витрати на правничу допомогу, які зазначені у клопотанні відповідача, не були передбачені кошторисом, здійснені з порушенням статуту ЖБК "Червона зірка" особистим рішенням голови правління ОСОБА_2 і спричинили майнову шкоду кооперативу.
6.04.06.2021 відповідач подав повторне клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката в якому також вказав про безпідставність заперечень позивача щодо стягнення вказаних витрат.
7.08.06.2021 позивач подав заперечення на клопотання відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав наведених у пункті 5 цієї додаткової постанови, а також вказав, що оскільки відповідно до ухвали Верховного Суду від 17.03.2021 у справі №910/3419/20 участь у судовому засіданні для учасників справи не була визнана обов`язковою, витрати відповідача на участь у судових засіданнях є такими, що зроблені за власною ініціативою та не можуть бути прийняті до відшкодування.
8.Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
9.Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
10.Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
11.Відповідно до статті 131 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
12.За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
13.Виходячи з аналізу положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
14.Водночас, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
15.При цьому адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).
16.Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.
17.Разом із тим, згідно із статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
18.Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
19.Практична реалізація принципу відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 зазначеного Кодексу) відбувається в такі етапи:
1)попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2)визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
20.Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати (пункт 3 частини першої статті 244 Господарського процесуального кодексу України).
21.Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
22.Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частини перша, друга статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
23.Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 цього Кодексу).
24.Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
25.У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
26.У розумінні положень частини п`ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
27.Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
28.Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
29.При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
30.Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу.
31.Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
32.При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята, шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
33.Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постановах об?єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18, від 22.11.2019 у справі №910/906/18, від 06.12.2019 у справі №910/353/19.
34.З метою отримання в цій справі професійної правничої допомоги 18.03.2021 між ЖБК "Червона зірка" (замовник) та адвокатом Вербицьким Ярославом Володимировичем (виконавець) було укладено договір про надання правничої допомоги за умовами якого виконавець, за завданням замовника, надає правничу допомогу та юридичні послуги, зокрема щодо представництва інтересів замовника в загальних, господарських, адміністративних судах усіх рівнів (у т.ч. Верховному Суді) з усіх питань, з усіма правами замовника як учасника відповідних процесів будь-яких проваджень без виключення.
35.01.04.2021 між зазначеними вище сторонами була укладена додаткова угода №3 до договору про надання правової допомоги №18/03 від 18.03.2020. Пунктами 1, 2 додаткової угоди визначено, що на підставі п.6.4 договору про надання правничої допомоги №18/03 від 18.03.2020 виконавець зобов`язується надати замовнику правничу допомогу, що полягає в представленні інтересів замовника у Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду по справі №910/3419/20 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного суду від 01.12.2020 та на рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.2020 у справі за позовом ОСОБА_1 до ЖБК "Червона зірка" про визнання недійсним рішення загальних зборів, а саме: підготовка та направлення відзиву на касаційну скаргу; участь у судових засіданнях тощо. Кінцевий обсяг наданих послуг визначається в акті прийому-передачі наданих послуг. Сторони дійшли згоди визначити розмір винагороди за цією додатковою угодою №3 в розмірі 10000,00 грн.
36.28.05.2021 було складено акт прийому-передачі наданих послуг до додаткової угоди №3 до договору про надання правової допомоги №18/03 від 18.03.2020, відповідно до якого виконавець надав, а замовник прийняв виконані у відповідності з додатковою угодою №3 від 01.04.2021 до договору про надання правничої допомоги №18/03 від 18.03.2020 послуги правничої допомоги, що полягали в представленні інтересів замовника у Касаційному господарському суді у складі Верховного суду по справі №910/3419/20 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного суду від 01.12.2020 та на рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.2020 у справі за позовом ОСОБА_1 до ЖБК "Червона зірка" про визнання недійсним рішення загальних зборів. Вартість наданих послуг за додатковою угодою №3 складає 10000,00 (десять тисяч гривень 00 коп.), що включає: підготовка та подання відзиву - 6000 грн (4 год); участь у судовому засіданні 11.05.2021 - 2000,00 грн (1 суд. зас.), участь у судовому засіданні 01.06.2021 - 2000,00 грн (1 суд. зас.).
37.На підтвердження оплати послуг наданих за вказаним актом відповідач подав копію платіжного доручення від 28.05.2021 №231, копію банківської виписки з рахунку клієнта від 28.05.2021, що підтверджують сплату на користь виконавця послуг 10000,00 грн.
38.У поданих запереченнях про стягнення витрат на правову допомогу позивач вказує про безпідставність стягнення з нього витрат, зокрема за підготовку і подання відзиву на касаційну скаргу з підстав, наведених у пункті 5 цієї постанови.
39.Оцінивши надані сторонами докази на підтвердження понесених витрат на правову допомогу та відповідні доводи сторін щодо їх відшкодування, колегія суддів зазначає таке.
40.Як вбачається з наявного в матеріалах справи відзиву на касаційну скаргу, його було подано не у встановлений Судом строк, і Суд, оцінивши наведені відповідачем причини пропуску строку на подання відзиву, не визнав їх поважними з підстав, наведених у пункті 4.10 постанови від 01.06.2021 у справі №910/3419/20, у зв`язку з чим, справа була розглянута за наявними в ній матеріалами.
41.З огляду на те, що наданий відповідачем відзив не було враховано колегією суддів при розгляді касаційної скарги ОСОБА_1, покладення на позивача обов`язку з відшкодування відповідачу витрат на правову допомогу щодо складання такого відзиву, є безпідставним, а отже у задоволенні клопотання відповідача в частині стягнення з ОСОБА_1 6000,00 грн за підготовку та подання відзиву на касаційну скаргу, Суд відмовляє.
42.Поряд з цим, понесені відповідачем витрати на правову допомогу щодо наданих послуги у вигляді участі представника відповідача адвоката Вербицького Я.В. у судових засіданнях 11.05.2021 та 01.06.2021 є підтвердженими і позивач не доводить неспівмірність таких витрат, у зв`язку з чим, враховуючи зазначені вище положення законодавства, принципи диспозитивності та змагальності, Суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з позивача на користь відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката в загальній сумі 4000,00 грн. Доводи позивача про те, що оскільки відповідно до ухвали Верховного Суду від 17.03.2021 у справі №910/3419/20 участь у судовому засіданні для учасників справи не була визнана обов`язковою, витрати відповідача на участь у судових засіданнях є такими, що зроблені за власною ініціативою та не можуть бути прийняті до відшкодування, не приймаються колегією суддів до уваги, адже як право на участь у судовому засіданні, так і право на професійну правничу допомогу взагалі, реалізуються учасниками справи відповідно до принципу диспозитивності господарського судочинства - на власний розсуд, а компенсація витрат понесених стороною у зв`язку із реалізацією таких прав, здійснюється з урахуванням їх реальності та співмірності. У спірних правовідносинах реальність понесення витрат на правову допомогу щодо наданих послуги у вигляді участі представника відповідача адвоката Вербицького Я.В. у судових засіданнях 11.05.2021 та 01.06.2021 є підтвердженою, а їх не співмірність позивачем не доведена і Судом не встановлена.
43.Стосовно доводів позивача про те, що відповідачем недотримано вимог статей 123 - 126, 129 Господарського процесуального кодексу України щодо надання попереднього розрахунку судових витрат та подання до закінчення судових дебатів доказів судових витрат, колегія суддів зазначає таке.
44.Згідно з частинами першою, другою статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
45.Аналіз частини другої статті 124 ГПК України свідчить про те, що у разі неподання попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат не є безумовною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.
46.Вказане право може бути реалізовано, зокрема у випадку, коли ненадання попереднього розрахунку судових витрат порушить принцип змагальності сторін та позбавить іншу сторону надати в строки, встановлені ГПК України, свої міркування, спростування, заперечення щодо розміру витрат, чого у спірних правовідносинах Судом не встановлено.
47.Водночас колегія суддів зазначає, що неподання стороною попереднього (орієнтовного) розрахунок суми судових витрат разом з першою заявою по суті спору, не позбавляє права подати до суду докази на підтвердження розміру понесених витрат в порядку, передбаченому частиною восьмою статті 129 ГПК України, відповідно до якої розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
48.Таким чином, відшкодування судових витрат може здійснюватися у разі подання попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат та/або наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.
49.На відміну від розгляду справи (в порядку загального провадження) в суді першої та апеляційної інстанцій (статті 218, частина сьома статті 270 ГПК України), судове засідання в яких передбачає стадію судових дебатів, розгляд справи в судовому засіданні в суді касаційної інстанції, за змістом статті 301 ГПК України (порядок розгляду касаційної скарги), не передбачає проведення судових дебатів.
50.У зв`язку із викладеним, якщо справа в суді касаційної інстанції розглядається з повідомленням учасників справи, заява/клопотання про відшкодування судових витрат в суді касаційної інстанції, за винятком витрат щодо сплаченого нею судового збору, має бути зроблена до закінчення проведення судового засідання в цьому суді, а відповідні докази - надані цією стороною або до закінчення судового засідання, або протягом п`яти днів після ухвалення рішення (касаційним судом).
51.Оскільки в судових засіданнях 13.04.2021 та 11.05.2021 Суд оголошував перерву, а розгляд справи було закінчено 01.06.2021, подання відповідачем 31.05.2021 клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу є таким, що здійснено до закінчення проведення судового засідання, і таке подання не порушує вимоги частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
52.Стосовно доводів позивача про те, що підписання акта прийому-передачі наданих послуг від 28.05.2021 здійснено особою, яка не мала відповідних повноважень за статутом ЖБК "Червона зірка", що додаткову угоду від 01.04.2021 №3 до договору про надання правничої допомоги від 18.03.2020 №18/03 укладено поза терміном дії зазначеного договору, що свідчить про відсутність у такої угоди юридичної сили, а також, що витрати на правничу допомогу, які зазначені у клопотанні відповідача, не були передбачені кошторисом, здійснені з порушенням статуту ЖБК "Червона зірка" особистим рішенням голови правління ОСОБА_2 і спричинили майнову шкоду кооперативу, колегія суддів зазначає таке.
53.Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
54.Враховуючи, що позивач не надав доказів визнання недійсним договору про надання правничої допомоги №18/03 від 18.03.2020 та додаткової угоди №3 від 01.04.2021 до цього договору, вказані правочини є чинними, та відповідно, належним чином підтверджують понесення відповідачем витрат на правову допомогу у визначених ними розмірі. При цьому колегія суддів зазначає, що встановлення обставин правомірності укладення правочину від 18.03.2020 №18/03 та додаткової угоди №3 до нього, не входить до предмету доказування при вирішенні питання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
55.Доводи ОСОБА_1 про те, що судами було встановлено наявність порушених прав позивача по суті спору та відмовлено у задоволенні позову з підстав пропуску позовної давності, що, на думку позивача, для позиції захисту потребує мінімальних витрат на правничу допомогу, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки: по-перше, як вже було зазначено вище, у компенсації витрат по складанню відзиву на касаційну скаргу відповідачу відмовлено; по-друге, при вирішенні питання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката, понесених стороною у суді касаційної інстанції, не оцінюється ступінь обґрунтованості позиції позивача по суті спору, якщо за наслідками розгляду позову в його задоволенні було відмовлено, про що прийнято відповідне рішення, яке залишене судом касаційної інстанції без змін, оскільки такі доводи самі по собі, за оцінкою колегії суддів, не доводять того, що захист відповідача вимагав мінімальної юридичної допомоги, враховуючи і те, що доводи касаційної скарги не зводились виключно до доводів про порушення судами законодавчих приписів про позовну давність.
Керуючись статтями 123, 126, 129, 244, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд