УХВАЛА
07 червня 2021 року
м. Київ
Провадження № 13-96зво21
Справа № 1-24/2002
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Британчука В.В.,
суддів: Анцупової Т.О., Власова Ю.Л., Григор`євої І.В., Данішевської В.І., Єленіної Ж.М., Князєва В.С., Крет Г.Р., Лобойка Л.М., Пількова К.М., Рогач Л.І., Ситнік О.М., Сімоненко В.М., Штелик С.П.,
перевірила заяву ОСОБА_1 про перегляд вироку Апеляційного суду Сумської області від 30 серпня 2002 року за виключними обставинами і
ВСТАНОВИЛА:
За вироком Апеляційного суду Сумської області від 30 серпня 2002 року, залишеним без зміни ухвалою Верховного Суду України від 18 березня 2003 року, ОСОБА_1 засуджено за пунктами "г", "е", "ж", "і" ст. 93, ч. 1 ст. 101, ч. 3 ст. 117, ч. 2 ст. 118, ч. 3 ст. 142, Кримінального кодексу України 1960 року, ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 186, ч. 2 ст. 263, ч. 1 ст. 296, ч. 3 ст. 357 Кримінального кодексу України із застосуванням положень ст. 70 цього Кодексу до покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
01 квітня 2021 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) ухвалив остаточне рішення у справі "Фарзієв та інші проти України", яким констатував порушення щодо ОСОБА_1 (заява 38805/18) ст. 3 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) стосовно покарання у виді довічного позбавлення волі без перспективи звільнення.
У зв`язку зі встановленими порушеннями прав заявника ЄСПЛ було постановлено, що визнання порушень становить достатню справедливу сатисфакцію.
04 червня 2021 року до Великої Палати Верховного Суду (далі - Велика Палата) надійшла заява ОСОБА_1, підписана ним 27 травня 2021 року, у якій він просить переглянути вирок апеляційного суду щодо нього за виключними обставинами у зв`язку з ухваленням ЄСПЛ рішення щодо нього (яке, згідно довідки Державної установи "Роменська виправна колонія № 56" від 28 травня 2021 року № 6/284, він отримав 06 травня 2021 року), припинити щодо нього катування у вигляді довічного позбавленням волі.
Перевіривши наведені у заяві доводи, Велика Палата вважає, що у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 необхідно відмовити з огляду на таке.
Згідно з ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 459 КПК судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за виключними обставинами, однією з яких є встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні даної справи судом.
01 квітня 2021 року рішенням ЄСПЛ у справі "Фарзієв та інші проти України" встановлено порушення Україною ст. 3 Конвенції щодо деяких осіб, зокрема і ОСОБА_1, стосовно довічного ув`язнення без перспективи звільнення.
Загальні принципи, яких дотримувався ЄСПЛ при ухваленні цього рішення, а саме: оцінка та аналіз наведених ним фактів, констатований зміст порушення Конвенції та визнання порушення достатньо справедливою сатисфакцією свідчать про
допущення щодо ОСОБА_1 таких порушень Конвенції, які за цих обставин неможливо відновити у вигляді того стану чи становища, що існували до вчинення порушень.
У таких випадках засобами компенсації можуть бути: сплата присудженого відшкодування моральної шкоди; аналіз причин порушення Конвенції та пошук шляхів усунення цих порушень; вжиття інших заходів загального характеру. Виконання цих заходів покладається на компетентні органи державної влади.
З урахуванням Рекомендації № R (2000) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо повторного розгляду або поновлення провадження у певних справах на національному рівні після прийняття рішень ЄСПЛ від 19 січня 2000 року, встановлене Судом порушення Україною міжнародних зобов`язань може бути підставою для перегляду судових рішень лише в тому випадку, коли можна досягти на національному рівні restitutio in integrum (повного відновлення), тобто відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який особа мала до порушення Конвенції.
Щодо ОСОБА_1 таке повне відновлення попереднього юридичного стану, зокрема шляхом перегляду вироку, не є можливим, оскільки ЄСПЛ констатував порушення Конвенції лише щодо довічного ув`язнення без перспективи звільнення та не зробив висновку про порушення конвенційних прав заявника під час розгляду в судах справ щодо нього.
Констатоване порушення Конвенції щодо заявника може бути усунуто лише шляхом вжиття заходів загального характеру з боку держави (внесення змін у відповідне законодавство).
Отже, підстави для відкриття провадження за заявою ОСОБА_1 відсутні.
Керуючись статтями 459, 463, 464 Кримінального процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду