Постанова
Іменем України
03 червня 2021 року
м. Київ
справа № 688/3936/19
провадження № 51-1028 км 21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Маринича В.К.,
суддів Макаровець А.М., Марчук Н.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Андрієнко М.В.,
прокурора Вараниці В.М.,
засудженого в режимі відеоконференції ОСОБА_1,
захисника в режимі відеоконференції Барилюк О.А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 29 січня 2020 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 25 січня 2021 року у кримінальному провадженні № 12018240270001197 від 18 жовтня 2018 року за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця смт Гриців Шепетівського району Хмельницької області, мешканця АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 29 січня 2020 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 до обвинуваченого ОСОБА_1 задоволено частково.
Ухвалено стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_2 8 000 грн на відшкодування матеріальної шкоди та 10 000 грн на відшкодування моральної шкоди.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 17 жовтня 2018 року приблизно о 14:20, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керуючись корисливим мотивом, незаконно проник до будинку АДРЕСА_2, звідки умисно, таємно викрав майно потерпілої ОСОБА_2 . Після цього ОСОБА_1 із викраденим за вищенаведених обставин майном покинув домоволодіння потерпілої. Однак, рухаючись по АДРЕСА_3 обвинувачений був викритий потерпілою, проте, розуміючи, що його злочинні дії викриті, на звернення ОСОБА_2 не відреагував та продовжив рух вулицею, після чого майном потерпілої розпорядився на власний розсуд, заподіявши потерпілій майнової шкоди на загальну суму 10 020 грн.
Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 25 січня 2021 року апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 задоволено частково, вирок місцевого суду в частині кваліфікації дій обвинуваченого змінено, перекваліфіковано дії останнього з ч. 3 ст. 186 КК України на ч. 3 ст. 185 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
У решті рішення суду першої інстанції залишено без зміни.
Вимоги, викладені у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У своїй касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, посилаючись на невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та його особі, просить вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду змінити і призначити йому менш тяжке покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України. На обґрунтування своїх вимог засуджений посилається на те, що він у вчиненому щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, частково добровільно відшкодував заподіяну його злочинними діями шкоду, має міцні соціальні зв`язки та не перебуває на обліку в лікарів нарколога та психіатра.
Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу засудженого не надходило.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні засуджений ОСОБА_1 та його захисник Барилюк О.А. підтримали подану засудженим касаційну скаргу в повному обсязі та просили її задовольнити.
Прокурор Вараниця В.М. заперечував щодо задоволення касаційної скарги засудженого, просив її залишити без задоволення, а вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду без зміни.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга засудженого не підлягає задоволенню на таких підставах.
Мотиви Суду
Згідно із ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Як установлено п. 3 ч. 1 ст. 438 КПК України, підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Відповідно до ч. 2 ст. 438 КПК України у зв`язку з наявністю підстави, зазначеної у п. 3 ч. 1 вказаної статті, суд касаційної інстанції має керуватися ст. 414 цього Кодексу.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 та перекваліфікація його дій ч. 3 ст. 186 КК України на ч. 3 ст. 185 КК України у касаційній скарзі не оспорюються, а тому в касаційному порядку не перевіряються.
Доводи касаційної скарги засудженого про невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість колегія суддів вважає безпідставними з огляду на наступне.
Відповідно до статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, повинно бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації це покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують та обтяжують.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, апеляційний суд, не погоджуючись з рішенням місцевого суду в частині правової кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_1, змінив вирок та перекваліфікував дії останнього з ч. 3 ст. 186 КК України на ч. 3 ст. 185 КК України, призначивши йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
Відповідно до ухвали апеляційний суд, обґрунтовуючи свій висновок щодо розміру покарання ОСОБА_1, виходив із того, що обвинувачений, будучи раніше судимим, у тому числі і за вчинення умисних злочинів проти власності, на шлях виправлення не став та маючи незняту і непогашену судимість, вчинив нове кримінальне правопорушення, яке відповідно до положень ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких, що свідчить про небажання останнього стати на шлях виправлення та про його підвищену суспільну небезпечність. Крім того, судом було враховано те, що ОСОБА_1 є особою молодого віку, перебуває у фактичних шлюбних відносинах, за місцем проживання характеризується негативно, не працює, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває. При цьому апеляційний суд також взяв до уваги і позицію потерпілої ОСОБА_2, яка обвинуваченого не пробачила та просила його покарати.
Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченому, судом визнано щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та часткове добровільне відшкодування заподіяної шкоди. Обставинами, що обтяжують покарання, судом визнано вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння та вчинення злочину щодо особи похилого віку.
На думку колегії суддів, з урахуванням установлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин, тяжкості вчиненого злочину та особи засудженого визначене судом засудженому ОСОБА_1 остаточне покарання в межах, наближених до мінімального покарання, передбаченого санкцією ч. 3 ст. 185 КК України, з огляду на вимоги статей 50, 65 КК України узгоджується із загальними засадами закону України про кримінальну відповідальність та відповідає основній його меті як заходу примусу.
Крім того, перевіряючи доводи касаційної скарги засудженого щодо можливості призначення йому покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Статтею 69 КК України встановлено, що за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченому, судом визнано щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та часткове добровільне відшкодування заподіяної шкоди.
Крім того, у своїй касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, аргументуючи свої вимоги щодо призначення йому покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України, посилається на те, що він має міцні соціальні зв`язки та не перебуває на обліку в лікарів нарколога і психіатра.
Однак вищенаведені обставини з урахуванням характеру і ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, сукупності всіх обставин його вчинення, даних про особу засудженого, який неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів проти власності, наявності обставин, що обтяжують покарання, а також думки потерпілої, на переконання колегії суддів, жодним чином не вказують на можливість призначення ОСОБА_1 більш м`якого покарання, ніж передбачено законом. При цьому в ході касаційного розгляду обставин, які б істотно знижували ступінь тяжкості вчиненого засудженим кримінального правопорушення, Судом установлено не було.
Ураховуючи вищенаведене, колегія суддів не вбачає підстав для призначення засудженому ОСОБА_1 покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України, а тому доводи касаційної скарги останнього в цій частині задоволенню не підлягають.
На переконання колегії суддів, апеляційний суд відповідно до вимог статей 370, 419 КПК України дав належну оцінку викладеним в апеляційній скарзі засудженого доводам, ретельно їх перевірив та постановив законне й обґрунтоване рішення.
За таких обставин, оскільки кримінальний закон застосовано правильно, а призначене покарання відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого, то касаційну скаргу засудженогослід залишити без задоволення, а вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду - без зміни.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд