Постанова
іменем України
01 червня 2021 року
м. Київ
справа № 310/167/18
провадження № 51-2964км 20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Лагнюка М.М.,
суддів Короля В.В. та Марчук Н.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Кулініч К.С.,
прокурора Сингаївської А.О.,
в режимі відеоконференції
захисника Денщіка М.С.,
засудженого ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_1 - Денщіка М.С. на вирок Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 22 листопада 2018 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 24 березня 2020 року в кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 112017080130004382, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, жителя АДРЕСА_1, зареєстрованого в АДРЕСА_2, такого, що судимості не мав,
у вчиненні злочинів, передбачених пунктом 6 частини 2 статті 115 та частиною 4 статті 187 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 22 листопада 2018 року ОСОБА_1 засуджено за пунктом 6 частини 2 статті 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років, за частиною 4 статті 187 КК - у виді позбавлення волі на строк 9 років.
На підставі частини 1 статті 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 за сукупністю злочинів остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років з конфіскацією всього належного йому особистого майна.
Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишено попередній - тримання під вартою.
Початок відбування покарання визначено обчислювати з часу його затримання - 19 жовтня 2017 року.
До набрання вироком законної сили запобіжний захід залишено попередній - тримання під вартою.
Вирішено питання з речовими доказами.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він 18 жовтня 2017 року близько 21:00, перебуваючи на подвір`ї будинку АДРЕСА_3, розпивав спиртні напої разом із потерпілою ОСОБА_3 . Під час вживання спиртних напоїв між ними виникла сварка на ґрунті фінансових питань щодо курортного сезону, після чого ОСОБА_3 вдарила ОСОБА_1 по обличчю, останній, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, діючи умисно, з метою заволодіння чужим майном, напав на потерпілу та став застосовувати до неї насильство, небезпечне для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, при цьому завдав їй один удар рукою в обличчя, від якого вона впала на спину, відразу після чого завдав їй ще приблизно 10 ударів кулаками в обличчя, після яких вона залишилась лежати на землі. Відразу після цього ОСОБА_1, продовжуючи свої злочинні дії, фрагментом одягу обмотав шию потерпілої та став здавлювати, потім підошвою взуття завдав три удари в голову, від яких потерпіла втратила свідомість, спричинивши ОСОБА_3 ушкодження середнього ступеня тяжкості.
Відразу після цього ОСОБА_1, усвідомлюючи, що в результаті отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_3 втратила свідомість, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу на заволодіння чужим майном, став знімати з руки потерпілої золоту каблучку, а коли побачив, що вона прийшла до свідомості, бажаючи довести свій злочинний умисел на заволодіння майном потерпілої до кінця, взяв у будинку кухонний ніж та завдав ним ОСОБА_3 одного удару в груди, спричинивши потерпілій одиночне проникаюче, сліпе, колото-різане поранення грудної клітки з ушкодженнями, які кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння.
У процесі розбійного нападу ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, діючи з метою умисного вбивства з корисливих мотивів, спочатку завдав потерпілій один удар рукою в обличчя, від якого вона впала на спину, відразу після чого завдав їй ще приблизно 10 ударів кулаками в обличчя, після яких вона залишилась лежати на землі. Відразу після цього ОСОБА_1, продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на заподіяння смерті ОСОБА_3, використовуючи знайдений у приміщенні будинку фрагмент одягу, спочатку обмотав ним шию потерпілої та став здавлювати її, після чого завдав потерпілій три удари в голову підошвою взуття, від яких вона втратила свідомість, заподіявши потерпілій тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.
Відразу після цього став знімати з руки потерпілої золоту каблучку. У цей час він побачив, що вона стала приходити до свідомості, та, бажаючи довести свій злочинний умисел на умисне вбивство з корисливих мотивів до кінця, умисно завдав ОСОБА_3 один удар ножем у життєво важливий орган - грудну клітку, спричинивши потерпілій тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, внаслідок чого на місці вчинення злочину настала смерть потерпілої, тобто умисно вбив з корисливих мотивів ОСОБА_3 .
Потім ОСОБА_1, діючи з метою доведення свого злочинного умислу до кінця, заволодів наявними в потерпілої коштовностями на загальну суму 4439,77 грн, чим завдав останній матеріальної шкоди на вищезазначену суму.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 24 березня 2020 року вирок Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 22 листопада 2018 року щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник вказує на те, що пред`явлене його підзахисному обвинувачення є недоведеним, а судові рішення постановлені з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Просить Суд скасувати вирок суду першої інстанції і ухвалу апеляційного суду та закрити кримінальне провадження.
Обґрунтовуючи свою позицію, захисник стверджує, що в основу обвинувального вироку було покладено лише протокол проведеного слідчого експерименту з ОСОБА_1 від 23 жовтня 2017 року, однак такий доказ, на думку захисту, є недопустимим, отриманий з порушенням вимог кримінального процесуального закону, оскільки показання ОСОБА_1 давав під тиском правоохоронних органів та із застосуванням насильства та катування з їхнього боку.
Крім того, на думку захисника, суд неправомірно не взяв до уваги показання свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які були надані в судовому засіданні, надавши їм критичну оцінку без належної мотивації.
Одночасно захисник зазначає, що всі сумніви, які виникають під час розгляду кримінального провадження, суд має трактувати на користь його підзахисного, а тому вважає, що у цьому кримінальному провадженні відсутні належні та допустимі докази, які "поза розумним сумнівом" вказували б на винуватість його підзахисного.
Істотні порушення вимог кримінального процесуального закону захисник обґрунтовує тим, що судове провадження під час апеляційного розгляду було неправомірно здійснено за відсутності обвинуваченого, а згоду на апеляційний розгляд в режимі відеоконференції він не давав.
У запереченнях на касаційну скаргу захисника, представник потерпілої ОСОБА_7 - Амельченко Д.Д. зазначає, що судом повно та об`єктивно досліджені усі докази. Розглянуті та вирішені клопотання, а тому підстав для скасування вироку та ухвали апеляційного суду не має. Також представник вказує на те, що на теперішній час ОСОБА_1 щиро не покаявся, не приніс свої вибачення за вчинений злочин та не відшкодував збитки. Просить судові рішення залишити без зміни, а касаційну скаргу без задоволення.
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника та засудженого які підтримали касаційну скаргу, думку прокурора, яка заперечувала проти задоволення такої скарги, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, й перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви Суду
Відповідно до частини 1 статті 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Зі змісту касаційної скарги вбачається, що захисник не погоджується з пред`явленим його підзахисному обвинуваченням, стверджує, що органами досудового розслідування не доведено, що саме ОСОБА_1 вчинив той злочин, який йому інкримінують.
Однак зазначені доводи захисника, наведені в касаційній скарзі, є безпідставними з огляду на таке.
Свої висновки про доведеність винуватості засудженого суд обґрунтував показаннями потерпілої ОСОБА_7, яка пояснила суду, що померла ОСОБА_3 - це її мати. Із обвинуваченим знайома близько трьох років, він працював разом із її матір`ю, допомагав по господарству, за що мати давала йому гроші. Після вбивства в будинку пропали гроші в сумі 2000 доларів США, а також зникли вироби із золота та срібла й біжутерія. Під час досудового розслідування вона впізнала сережки, які були знайдені, які належали її матері. Свідок ОСОБА_8 пояснив суду, що він як водолаз був залучений до слідчих дій і в районі кафе "Каракатиця" у воді на кам`яній дамбі на глибині близько 1 м виявив пакетик, який лежав під будівельним шифером. У ньому знаходились каблучки, сережки та ланцюжок. Було таке враження, що його спеціально туди поклали, щоб сховати. Пакетик із його вмістом він віддав працівникам поліції. Відповідно до протоколу пред`явлення речей для впізнання від 05 січня 2018 року донька ОСОБА_3 впізнала ланцюжок, каблучку з 6 маленькими камінцями, сережку та каблучку з 3 маленькими камінцями, які належали її матері (т. 2, а.п. 42-64);
З протоколу слідчого експерименту за участю засудженого убачається, що конфлікт між ним та потерпілою почався із фінансових питань, вони стали сваритися, його це обурило, він став грубіянити, і ОСОБА_3 вдарила його по обличчю це було дуже боляче, і він розвернувся і вдарив її кулаком в обличчя. Потерпіла впала, і ОСОБА_1 став наносити їй удари, куди потрапляв, не знає, в лоб, в обличчя, в щелепу. Завдав ударів 6-7 точно, можливо 10, точно не пам`ятає. Зупинився, коли ОСОБА_3 була без свідомості. Збираючись йти, згадав, що в будинку залишився мобільний телефон, і повернувся, у цей момент почув, що потерпіла прийшла до тями і почала знову кричати. Потім він вибіг у двір зі шматком якогось одягу і став душити ОСОБА_3, завдав їй близько 3-х ударів ногою зверху вниз у голову. Вона перестала видавати звуки і він подумав, що вона померла і, щоб приховати насильницьку смерть, став намагатися зняти з неї прикраси. Коли він її взяв за руку, вона знову заворушилася, злякавшись цього, він забіг у будинок до кімнати, де в шухляді схопив ніж, вибіг на вулицю та завдав ОСОБА_3 один удар у серце, потім намагався витягнути ніж, але той зламався, і лезо залишилося в тілі. Поклав рукоятку ножа в кишеню, забрав з будинку чарку і стакан, з яких пив, зачинив двері та виключив світло. З ОСОБА_3, він зняв дві обручки, одну сережку і зірвав ланцюжок, поклав усе в кишеню. Вийшовши з двору, зачинив хвіртку і попрямував додому. По дорозі, в районі Рибальського провулка, чарки розбив об асфальт. Повернувшись додому, його побачила дружина, він намагався приховати свій стан та вигляд, але згодом розповів про те, що зробив. Пізніше зняв із себе одяг, чи випрала їх дружина, він не знає. У подальшому, ці речі було складено в портфель червоно-синього кольору разом з рукояткою ножа. Він прийняв душ та розпивав з тестем горілку. Під час вживання алкоголю він розповів тестю про вчинене. У подальшому прикраси були відмиті від крові, він запакував їх в зіп-пакет та передав тестю, який зрозумів, що трапилось. Тобто під час слідчого експерименту на питання слідчого та експерта ОСОБА_1 детально пояснив обставини скоєного злочину (т. 2, а.п. 17-24).
Крім того, пояснення під час слідчого експерименту засудженого щодо механізму нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_3, об`єктивно підтверджуються висновками експертів, зокрема, № 744 від 27 грудня 2017 року, відповідно до якого механізм нанесення пошкоджень, вказані ним під час слідчого експерименту 23 жовтня 2017 року, відповідають механізму виникнення пошкоджень, виявлених при проведенні експертизи на трупі померлої, а саме їх кількість, характер та сила ударно-травматичних впливів в ділянку голови; положення тіла потерпілої під час нанесення пошкоджень; напрямок дії леза ножа та сила нанесення колото-різаного поранення грудної клітини; проміжок часу, в який було спричинено тілесні ушкодження (т. 2, а.п. 25-28), а також висновком експерта № 357 від 20.10.2017 року, згідно з яким у тілі ОСОБА_3 наявне в просвіті ранового каналу стороннє тіло зламаний клинок ножа.
З уваги на зазначене, колегія суддів погоджується, що висновком суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених пунктом 6 частини 2 статті 115 та частиною 4 статті 187 КК, який зроблено на підставі об`єктивного з`ясування обставин, підтверджених доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом у їх взаємозв`язку відповідно до приписів статті 94 КПК, які згідно з критерієм доведеності "поза розумним сумнівом" вказують на винуватість ОСОБА_1 .
Суд апеляційної інстанції належним чином перевірив доводи апеляційної скарги захисника, які є аналогічні до змісту його касаційної скарги та надав їм обґрунтовані та вмотивовані відповіді.
Що стосується доводів зазначених у касаційній скарзі захисника про недопустимість такого доказу, як протоколу слідчого експерименту, то вони є неспроможними з огляду на таке.
Під час проведення слідчого експерименту було застосовано відеофіксацію, з якої видно, що засуджений ОСОБА_1 давав пояснення добровільно, спокійно та без будь-якого впливу, його показання його були логічними та послідовними, поводив себе очевидно до виниклої ситуації, у якій він опинився. Перед початком слідчих дій ОСОБА_1 було зачитано всі права, при цьому був присутній його захисник. Під час розповіді йому ніхто не заважав, відео не припинялось, лише в частинах, коли треба було переміститься в інше місце.
Необґрунтованими є доводи захисника про те, що до ОСОБА_1 застосовувались недозволені методи досудового розслідування.
Відповідно до постанови від 31 травня 2018 року, кримінальне провадження № 42018080000000137 від 10 квітня 2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 365 КК, за заявою ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Денщіка М.С. про незаконні дії співробітників Бердянського ВП ГУНП в Запорізької області, а також слідчої СВ Бердянського ВП ГУНП в Запорізької області ОСОБА_11 закрито у зв`язку з відсутністю в їх діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК (т.3 а.п. 180-187).
Зазначене рішення засудженим і захисником не оскаржувались у встановленому законом порядку.
З постанови убачається, що ОСОБА_1 почав писати скарги лише через 5 місяців після початку досудового розслідування щодо нього. Із матеріалів перевірки встановлено, що він писав заяву власноручно на ім`я начальника Бердянського ВП про свою причетність до вбивства ОСОБА_3, надавав пояснення та вносив правки до тексту. Крім того, під час проведення експертизи дав пояснення щодо поранень у нього на руках вказавши, що він їх отримав, коли бив потерпілу. Також 21 жовтня 2017 року йому у суді було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, однак жодних скарг він не висловлював, хоча був вільний у своїх показаннях та мав можливість оскаржити дії правоохоронних органів. Так само ОСОБА_1 не висловлював скарг 14 грудня 2017 року, коли було продовжено запобіжний захід і під час оскарження рішення місцевого суду в апеляційному суді.
Що стосується доводів захисника про те, що суд безпідставно не взяв до уваги показання свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, то вони також є неспроможними.
Судом першої інстанції було надано належну оцінку показанням свідків ОСОБА_5, яка є дружиною засудженого, та свідка ОСОБА_6, який є батьком дружини. При цьому суд зробив висновки про те, що показання свідків, які вони давали під час досудового розслідування, він не бере до уваги, а показання під час судового розгляду про те, що вони обмовили ОСОБА_1 на досудовому слідстві, і що він не зізнавався їм про вбивство ОСОБА_3 не узгоджуються з іншими зібраними у кримінальному провадженні доказами та направленні на уникнення ОСОБА_1 кримінальної відповідальності.
Також в матеріалах кримінального провадження наявна постанова про закриття кримінального провадження за заявою ОСОБА_5 від 28 серпня 2018 року, відповідно до якої було перевірено дії співробітників Бердянського ВП ГУ НПВ Запорізькій області ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 і в їхніх діях не встановлено склад злочину, передбаченого частиною 2 статті 365 КК (т.3 а.п.189-196).
Зазначена постанова свідком ОСОБА_5 не оскаржувалась.
Усі доводи щодо незаконності засудження, у тому числі щодо істотних порушень вимог КПК, недопустимості доказів, які аналогічні доводам апеляції захисника, належно перевірені апеляційним судом, на них надано вмотивовані відповіді.
Крім того, захисник вказує на порушення вимог кримінального процесуального закону під час апеляційного розгляду щодо відсутності його підзахисного у залі судового засідання.
Однак, такі доводи спростовуються перевіркою звукозапису судового засідання від 24 березня 2020 року, на якому був присутній ОСОБА_1, йому було роз`яснено права, він надавав показання щодо апеляційної скарги в режимі відеоконференції та не заявляв клопотання про його етапування до зали суду.
Також в матеріалах кримінального провадження наявна заява ОСОБА_1 про те, що він просить провести судове засідання в суді апеляційної інстанції в режимі відеоконференції (т.4 а.п. 99).
Отже, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би безумовною підставою для скасування судових рішень щодо ОСОБА_1, не встановлено.
На підставі наведеного касаційна скарга захисника задоволенню не підлягає, вирок повністю узгоджується зі статтею 373 КПК, а ухвалу апеляційного суду постановлено з дотриманням вимог статті 419 КПК. Такі рішення є законними, вмотивованими та обґрунтованими.
Керуючись статтями 433, 434,436, 441,442 КПК, Суд