Постанова
Іменем України
09 червня 2021 року
м. Київ
справа № 553/42/13
провадження № 61-15757св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.
учасники справи:
заявник - товариство з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал",
стягувач - публічне акціонерне товариство "Родовід Банк",
боржник - ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Назаренко Олег Йосипович, на ухвалу Ленінського районного суду м. Полтави, у складі судді Крючко Н. І., від 14 січня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Хіль Л. М.,
Гальонкіна С. А., Кузнєцової О. Ю., від 22 вересня 2020 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" (далі - ТОВ "Вердикт Капітал") звернулось до суду із заявою, в якій просило у справі № 553/42/13 за позовом ПАТ "Родовід Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 54.7/АК-00002.08.2 замінити вибулого стягувача публічне акціонерне товариство "Родовід Банк" (далі - ПАТ "Родовід Банк") його правонаступником ТОВ "Вердикт Капітал".
Заяву обґрунтовано тим, що заочним рішенням Ленінського районного суду
м. Полтави від 31 травня 2013 року у справі № 553/42/13 позов ПАТ "Родовід Банк" до ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь
ПАТ "Родовід Банк" 260 429,20 грн заборгованості за кредитним договором № 54.7/АК-00002.08.2 від 22 травня 2008 року та судовий збір в розмірі
1 000 грн.
04 липня 2019 року між ПАТ "Родовід Банк" та ТОВ "Вердикт Капітал" було укладено договір про відступлення прав вимоги, відповідно до якого,
ПАТ "Родовід Банк" відступило, а ТОВ "Вердикт Капітал" набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за договором кредиту
№ 54.7/АК-00002.08.2, укладеного між ПАТ "Родовід Банк" та ОСОБА_1 .
Посилаючись на те, що заміна сторони її правонаступником може відбутися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, ТОВ "Вердикт Капітал" просило суд задовольнити заяву про заміну стягувача ПАТ "Родовід Банк" його правонаступником - ТОВ "Вердикт Капітал".
Короткий зміст оскаржених судових рішень
Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 14 січня 2020 року, залишеною без змін постановою Полтавського апеляційного суду
від 22 вересня 2020 року, заяву ТОВ "Вердикт Капітал" про заміну сторони у виконавчому провадженні задоволено, замінено вибулого стягувача
ПАТ "Родовід Банк" на його правонаступника - ТОВ "Вердикт Капітал" у справі № 553/42/13 за позовом ПАТ "Родовід Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 54.7/АК-00002.08.2.
Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив із того, що ПАТ "Родовід Банк" відступило, а ТОВ "Вердикт Капітал" набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за договором кредиту № 54.7/АК-00002.08.2, укладеного між ПАТ "Родовід Банк" та боржником.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
26 жовтня 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Назаренко О. Й. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Ленінського районного суду
м. Полтави від 14 січня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 22 вересня 2020 року, в якій просив оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви про заміну сторони у виконавчому провадженні відмовити.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
У січні 2021 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначив неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, вважаючи, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів підтвердження відступлення прав вимоги, при цьому апеляційний суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування оригіналів договору відступлення, додатку до нього та не надав відповіді на аргументи апеляційної скарги.
Звертає увагу на висновки Верховного Суду, викладені у постановах
від 26 червня 2019 року у справі № 127/22347/14-ц, від 23 вересня 2020 року у справі № 185/1054/16-ц, від 17 січня 2020 року у справі № 916/2286/16.
Зазначає, що при розгляді заяви у суді першої інстанції були відсутні докази отримання банком коштів за договором про відступлення прав вимоги.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
12 січня 2021 року ТОВ "Вердикт Капітал" подало відзив, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
У справі № 553/42/13 заочним рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 31 травня 2013 року позов ПАТ "Родовід Банк" задоволено частково, стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ПАТ "Родовід Банк" заборгованість за кредитним договором № 54.7/АК-00002.08.2 в розмірі 130 214,60 грн, пеню за неналежне виконання кредитного договору в розмірі 130 214,60 грн, а всього 261 429,20 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
04 липня 2019 року між ПАТ "Родовід Банк" та ТОВ "Вердикт Капітал" було укладено договір про відступлення прав вимоги № 23, відповідно до якого
ПАТ "Родовід Банк" відступило, а ТОВ "Вердикт Капітал" набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за договором кредиту № 54.7/АК-00002.08.2, укладеного між ПАТ "Родовід Банк" та ОСОБА_1 .
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення заяви про заміну стягувача.
Відповідно до частини першої, другої, п`ятої статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
За змістом частин першої, п`ятої статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.
У разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником.
Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу.
За змістом статті 512 ЦК України та статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником.
Виходячи зі змісту наведених норм права, зокрема, пунктів 1 і 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи універсального правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття первісного кредитора з одночасною заміною його новим кредитором.
Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.
У зв`язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв`язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження та її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України "Про виконавче провадження", статті 442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник у таких правовідносинах, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.
Виходячи зі змісту статей 512, 514 ЦК України, статті 15 Закону України "Про виконавче провадження", з урахуванням положень статті 442 ЦПК України, заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.
Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладеним у постанові від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13 та висновками Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 2-3627/09 (провадження
№ 61-16520сво18).
Вирішуючи питання про можливість заміни сторони виконавчого провадження у разі відсутності відкритого виконавчого провадження, Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновків, що підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах.
При цьому, Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду виходила з того, що норма статті 442 ЦПК України має імперативний характер, оскільки в ній прямо визначено правило поведінки, а саме: замінити сторону виконавчого провадження, а не замінювати сторону виконавчого провадження лише у відкритому виконавчому провадженні чи за інших обставин.
За таких обставин звернення до суду із заявою про надання статусу стягувача правонаступнику кредитора відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України та статті 15 Закону України "Про виконавче провадження".
Крім того, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.
У пункті 9 частини другої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.
Частиною першою статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, які набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов`язковості виконання рішення суду.
Згідно частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
За змістом статтею 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, встановивши, що на підставі договору про відступлення прав вимоги № 23
від 04 липня 2019 року до ТОВ "Вердикт Капітал" перейшло право вимоги за договором кредиту № 54.7/АК-00002.08.2, укладеного між ПАТ "Родовід Банк" та ОСОБА_1, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви про заміну стягувача.
Доводи касаційної скарги про те, що матеріали справи не містять доказів підтвердження відступлення прав вимоги за договором кредиту
№ 54.7/АК-00002.08.2 спростовані матеріалами справи, зокрема договором
№ 23 про відступлення прав вимоги від 04 липня 2019 року та відомостями з додатку № 1 до цього договору, протоколом електронного аукціону № UA-EA-2019-05-30-000251-b, платіжним доручення № 1 на суму 1 653 251,03 грн.
Посилання заявника на надання ТОВ "Вердикт Капітал" платіжного доручення № 1 на суму 1 653 251,03 грн на стадії апеляційного перегляду справи не є підставою для скасування правильних по суті рішень. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Інформації щодо визнання недійсним договору № 23 від 04 липня 2019 року про відступлення прав вимоги матеріали справи не містять.
За правилами частин другої, п`ятої статті 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Вирішуючи клопотання представника ОСОБА_1 про витребування оригіналів документів, апеляційним судом було встановлено, що обґрунтування цього клопотання зводиться до наявності у апелянта сумнівів у достовірності наявних у матеріалах справи копій документів, зокрема договору відступлення прав вимоги № 23 від 04 липня 2019 року та відомостей із додатку № 1 до цього договору.
Проте належного обґрунтування таких сумнівів заявником не наведено.
Колегія суддів звертає увагу, що договір про відступлення прав вимоги № 23
від 04 липня 2019 року укладено на підставі протоколу електронного аукціону № UA-EA-2019-05-30-000251-b від 21 червня 2019 року, проведеного через
ТОВ "Держзакупівлі.Онлайн".
Згідно вказаного протоколу ТОВ "Вердикт Капітал" стало переможцем аукціону із продажу кредитного портфелю АТ "Родовід Банк", який складається з прав вимоги та інших майнових прав за беззаставними кредитними договорами у кількості 23 175.
При цьому для вирішення заяви ТОВ "Вердикт Капітал" у справі № 553/42/13 мали значення відомості саме щодо відступлення прав вимоги за кредитним договором № 54.7/АК-00002.08.2, укладеного між ПАТ "Родовід Банк" та
ОСОБА_1, а не перелік всіх 23 175 кредитних договорів, права вимоги за якими були придбані товариством на аукціоні 21 червня 2019 року.
За наявності сумнівів у достовірності документів, наданих ТОВ "Вердикт Капітал", заявник не був позбавлений можливості особисто або через свого представника - адвоката, звернутися із відповідним запитом безпосередньо до АТ "Родовід Банк" чи ТОВ "Держзакупівлі.Онлайн".
АТ "Родовід Банк" було залучено до участі у справі та заперечень проти заяви ТОВ "Вердикт Капітал" не подавало.
У разі якщо ОСОБА_1 добровільно виконав заочне рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 31 травня 2013 року у справі № 553/42/13 він не позбавлений права надати відповідні докази в ході виконавчого провадження.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Висновки суддів попередніх інстанцій у розглядуваній справі, з урахуванням встановлених обставин, не суперечать висновкам Верховного Суду, викладених у постановах від 26 червня 2019 року у справі № 127/22347/14-ц, від 23 вересня 2020 року у справі № 185/1054/16-ц, від 17 січня 2020 року у справі № 916/2286/16.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України оскаржені судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.
Враховуючи наведене, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані рішення залишити без змін.
Підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду