ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 червня 2021 року
м. Київ
справа №820/9925/15
адміністративні провадження №№К/9901/26497/18, К/9901/26495/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
за участю секретаря судового засідання Лопушенко О.В.,
представників відповідачів Малишенко А.В., Козлачкової Ю.В., Лютянського М.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Брена" та Головного управління ДПС у Вінницькій області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Любчич Л.В., суддів Спаскіна О.А., Сіренко О.І. від 30 травня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Брена" до Головного управління ДПС у Вінницькій області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, та Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В:
Предметом розгляду судів у цій справі були позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Брена" (далі - позивач, Товариство) до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області та залучених ухвалою суду від 27 жовтня 2015 року як відповідачів Хмільницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області, Гайсинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області, Козятинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області, Немирівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області, Вінницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області, Могилів-Подільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області, Жмеринської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області, Бершадської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі - відповідачі, ОДПІ) про: 1) визнання протиправними дій Козятинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області зі встановлення висновків в акті перевірки від 15 липня 2014 року №117/22/39458228; 2) визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25 серпня 2015 року №0000862200 та №0000872200, від 26 серпня 2015 року №0000902102, від 27 серпня 2015 року №0000272200, №0001372200, №0001382200, №0000352200, №0000402200, №0000412200, №0000362200, №0004092102, №0004112102, №0004102102, від 02 вересня 2015 року №0001332200; 3) визнання протиправними дій відповідачів щодо внесення змін до електронної бази даних "Автоматизована система співставлення інформаційної системи Міністерства доходів та зборів України "Податковий блок", інформаційної бази результатів контрольно-перевірочної роботи АРМ "Аудит", а також до інтегрованої картки Товариства, внесених на підставі висновків акту від 15 липня 2014 року №117/22/39458228; 4) зобов`язання відповідачів відновити суми податкового кредиту та зобов`язань Товариства в електронній базі даних "Автоматизована система співставлення інформаційної системи Міністерства доходів та зборів України "Податковий блок", інформаційній базі результатів контрольно-перевірочної роботи АРМ "Аудит", а також в інтегрованій картці, зміни до яких були внесені на підставі відомостей, викладених в акті від 15 липня 2014 року №117/22/39458228.
Суди встановили, що Козятинською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Вінницькій області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 28 жовтня 2014 року по 30 квітня 2015 року, за наслідками якої складено акт від 15 липня 2014 року №117/22/39458228, у якому встановлено порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.2 статті 198, пункту 200.1 статті 200, абзацу 14 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), пункту 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 22 вересня 2014 року №957, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість (далі - ПДВ), яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від`ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду та сплачується до державного бюджету, в загальному розмірі 18056445 грн., а також завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, за квітень 2015 року на 2949782 грн.; підпункту 214.1.4 пункту 214.1 статті 214, пункту 216.9 статті 216 ПК України, що призвело до заниження суми акцизного податку в розмірі 3900439 грн.
У акті перевірки контролюючий орган, окрім іншого, дійшов висновку про формування позивачем податкового кредиту з ПДВ за операціями із ТОВ "Нафтокомпані", ТОВ "Капітал Х", ПАТ "ТФПНК "Укртатнафта" у січні - квітні 2015 року без належного документального підтвердження таких господарських відносин, посилаючись на проведений аналіз в системі автоматизованого співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів та отриману податкову інформацію, у тому числі за результатами здійснення контролю по ланцюгу постачання, а також відсутність у них необхідних ресурсів і умов для здійснення спірних операцій; порушення порядку заповнення зведених податкових накладних; неподання до перевірки наказів на відрядження директора Товариства до міст, де відбувалося укладання договорів з контрагентами, журналу реєстрації довіреностей на отримання товару від контрагентів, документів, які б свідчили про транспортування і оприбуткування нафтопродуктів й були оформлені у відповідності до вимог спеціальних нормативних актів, якими регулюється порядок обліку нафтопродуктів, приймання товару за якістю, доказів здійснення розрахунків із постачальниками у перевіреному періоді тощо.
Окрім того, викладені в акті перевірки висновки контролюючого органу ґрунтуються на тому, що у січні-квітні 2015 року позивач безпідставно відніс вартість реалізованих через АЗС нафтопродуктів до вартості підакцизних товарів для комерційного використання, як таких, що не оподатковуються акцизним податком, адже відповідні операції з відпуску нафтопродуктів через мережу АЗС незалежно від умов їх продажу та форми розрахунків є об`єктом оподаткування акцизним податком.
На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення, а саме:
- Могилів - Подільською ОДПІ Головного управління ДФС у Вінницькій області від 27 серпня 2015 року №0000272200, яким збільшено суму акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів в розмірі 638935,02 грн., у тому числі за основним платежем - 511148 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 127787,02 грн.;
- Гайсинською ОДПІ Головного управління ДФС у Вінницькій області від 27 серпня 2015 року №0000362200, яким збільшено суму грошового зобов`язання з акцизного податку в розмірі 563761 грн., у тому числі за основним платежем - 451008,80 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 112752,20 грн.;
- Козятинською ОДПІ Головного управління ДФС у Вінницькій області від 25 серпня 2015 року №0000862200, яким збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ в розмірі 22570556 грн., у тому числі за основним платежем - 18056445 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 4514111 грн., №0000872200, яким зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ на 2949782 грн., від 26 серпня 2015 року №0000902102, яким збільшено суму грошового зобов`язання з акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання торгівлі підакцизних товарів в розмірі 228928,87 грн., у тому числі за основним платежем - 183143,10 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 45785,77 грн.;
- Немирівською ОДПІ Головного управління ДФС у Вінницькій області від 27 серпня 2015 року №0001372200, яким збільшено суму грошового зобов`язання з акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання торгівлі підакцизних товарів в розмірі 665870,70 грн., у тому числі за основним платежем - 532696,55 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 133174,15 грн.; №0001382200, яким збільшено суму грошового зобов`язання з акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання торгівлі підакцизних товарів в розмірі 92793,88 грн., у тому числі за основним платежем - 74235,10 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 18558,78 грн.;
- Жмеринською ОДПІ Головного управління ДФС у Вінницькій області від 27 серпня 2015 року №0000352200, яким збільшено суму грошового зобов`язання з акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання торгівлі підакцизних товарів в розмірі 686890,82 грн., у тому числі за основним платежем - 549512,65 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 137378,17 грн.;
- Бершадською ОДПІ Головного управління ДФС у Вінницькій області від 02 вересня 2015 року №0001332200, яким збільшено суму грошового зобов`язання з акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання торгівлі підакцизних товарів в розмірі 415230,58 грн., у тому числі за основним платежем - 332184,45 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 83046,13 грн.;
- Хмільницькою ОДПІ Головного управління ДФС у Вінницькій області від 27 серпня 2015 року №0000412200, яким збільшено суму грошового зобов`язання з акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання торгівлі підакцизних товарів в розмірі 523284,70 грн., у тому числі за основним платежем - 418627,75 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 104656 грн., №0000402200, яким збільшено суму грошового зобов`язання з акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання торгівлі підакцизних товарів в розмірі 56582,95 грн., у тому числі за основним платежем - 45266,35 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 11316,60 грн.;
- Вінницькою ОДПІ Головного управління ДФС у Вінницькій області від 27 серпня 2015 року №0004092102, яким збільшено суму грошового зобов`язання з акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання торгівлі підакцизних товарів в розмірі 313970 грн., у тому числі за основним платежем - 251176 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 62794 грн., №0004112102, яким збільшено суму грошового зобов`язання з акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання торгівлі підакцизних товарів в розмірі 344206 грн., у тому числі за основним платежем - 275365 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 68841 грн., №0004102102, яким збільшено суму грошового зобов`язання з акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання торгівлі підакцизних товарів в розмірі 330221 грн., у тому числі за основним платежем - 264177 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 66044 грн.
Товариство не погодилось із такими рішеннями відповідачів з огляду на безпідставність висновків акту перевірки.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2015 року позов Товариства задоволено частково; скасовано податкові повідомлення - рішення від 25 серпня 2015 року №0000862200 та №0000872200, від 26 серпня 2015 року №0000902102, від 27 серпня 2015 року №0000272200, №0001372200, №0001382200, №0000352200, №0000402200, №0000412200, №0000362200, №0004092102, №0004112102, №0004102102, від 02 вересня 2015 року №0001332200; зобов`язано Козятинську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Вінницькій області відновити суми податкового кредиту та зобов`язань Товариства в електронній базі даних "Автоматизована система співставлення інформаційної системи Міністерства доходів та зборів України "Податковий блок", інформаційній базі результатів контрольно-перевірочної роботи АРМ "Аудит", зміни до яких були внесені на підставі відомостей, викладених в акті перевірки від 15 липня 2015 року №117/22/39458228; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення суду в частині задоволених позовних вимог обґрунтовано тим, що операції між позивачем та його контрагентами (ТОВ "Нафтокомпані", ТОВ "Капітал Х", ПАТ "ТФПНК "Укртатнафта") щодо поставки останніми у січні - квітні 2015 року нафтопродуктів є реальними, їх проведення та використання придбаних товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності Товариства підтверджується матеріалами справи, а відтак позивачем дотримано передбачені податковим законодавством умови для формування податкового кредиту за результатами таких відносин. За висновком суду доводи відповідача про порушення Товариством норм ПК України документально не підтверджуються, а збільшення оскаржуваними рішеннями розміру грошових зобов`язань зі сплати ПДВ (зменшення від`ємного значення) є протиправним. Також суд дійшов висновку, що при реалізації Товариством нафтопродуктів через мережу АЗС для подальшого їх використання у комерційній діяльності юридичних осіб (покупців) або у власній господарській діяльності обставини здійснення операцій з реалізації підакцизних товарів уроздріб в розумінні приписів підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 ПК України, які є об`єктом оподаткування акцизним податком, відсутні.
За висновком суду, контролюючий орган безпідставно здійснив зміну (коригування) показників в електронних базах даних на підставі відомостей, викладених в акті перевірки від 15 липня 2015 року №117/22/39458228, а тому визнав обґрунтованими позовні вимоги Товариства щодо зобов`язання відновити показники податкової звітності з ПДВ у відповідних системах.
Водночас, відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій Козятинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області зі встановлення висновків в акті перевірки від 15 липня 2014 року №117/22/39458228, суд виходив з того, що такі дії є способом реалізації наданої контролюючому органу компетенції, не породжують для суб`єкта господарювання юридичних наслідків та не змінюють фінансово-економічне становище платника податків.
Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 30 травня 2016 року скасував постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2015 року в частині задоволення позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень від 26 серпня 2015 року №0000902102, від 27 серпня 2015 року №0000272200, №0001372200, №0001382200, №0000352200, №0000402200, №0000412200, №0000362200, №0004092102, №0004112102, №0004102102, від 02 вересня 2015 року №0001332200 та зобов`язання Козятинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області відновити суми податкового кредиту та зобов`язань Товариства в електронній базі даних "Автоматизована система співставлення інформаційної системи Міністерства доходів та зборів України "Податковий блок", інформаційній базі результатів контрольно-перевірочної роботи АРМ "Аудит", зміни до яких були внесені на підставі відомостей, викладених в акті перевірки від 15 липня 2015 року №117/22/39458228, та ухвалив у цій частині нове рішення, яким у задоволенні таких позовних вимог відмовив. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Постановляючи таке рішення, апеляційний суд виходив з того, що, з урахуванням положень ПК України та постанови Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року №1442, якою затверджені Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами (далі - Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами), через мережу АЗС здійснюється саме роздрібний продаж нафтопродуктів, а не оптовий, оскільки відпуск пального відбувається через паливо-, масло- та газороздавальні колонки кінцевому споживачу, у зв`язку з чим відповідні операції з відпуску нафтопродуктів через мережу АЗС незалежно від умов їх продажу та форми розрахунків є об`єктом оподаткування акцизним податком. Як наслідок, визнав оскаржувані податкові повідомлення-рішення про збільшення Товариству грошових зобов`язань по акцизному податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизними товарами законними та обґрунтованими. Також суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що включення суб`єктом владних повноважень до бази даних інформації про перевірку не створює жодних перешкод для діяльності платника податку, для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла за результатами податкового контролю і остання не може бути виключена з баз даних, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку.
Натомість в частині правової оцінки господарських правовідносин позивача із ТОВ "Нафтокомпані", ТОВ "Капітал Х", ПАТ "ТФПНК "Укртатнафта" та правомірність формування за їх результатом податкового кредиту, апеляційний суд зважив на позицію суду першої інстанції, погодившись із нею.
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, позивач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просив його скасувати у відповідній частині та залишити у цій частині в силі постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2015 року.
У доводах касаційної скарги посилається на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, що регулюють порядок справляння акцизного податку. Вважає, що виникнення об`єкту оподаткування акцизним податком пов`язане з наявністю передбачених підпунктом 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 ПК України умов, а саме здійснення операції продажу товару кінцевому споживачу для його особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків. Зазначає, що відпуск нафтопродуктів через мережу АЗС не завжди є операцією з роздрібної реалізації (продажу), оскільки його віднесення до такого типу операцій залежить від виду цивільно-правового чи господарсько-правового договору, на підставі якого здійснюється такий відпуск, а тому трактування судом апеляційної інстанції діяльності АЗС як таке, що здійснює виключно роздрібний продаж нафтопродуктів тільки для некомерційного використання, на думку позивача, є помилковим та унеможливлює застосування встановленого законодавством алгоритму визначення податкового зобов`язання з акцизного податку.
Хмільницька об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Вінницькій області, Гайсинська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Вінницькій області, Козятинська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Вінницькій області, Немирівська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Вінницькій області, Вінницька об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Вінницькій області, Могилів-Подільська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Вінницькій області, Жмеринська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Вінницькій області, Бершадська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Вінницькій області у поданих до суду її представником письмових запереченнях на касаційну скаргу Товариства проти доводів та вимог останньої заперечили, вважаючи їх безпідставними, просили залишити таку скаргу без задоволення.
У свою чергу, не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції в частині залишення без змін рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог щодо скасування податкових повідомлень-рішень від 25 серпня 2015 року №0000862200 та №0000872200 (якими збільшено розмір грошових зобов`язань зі сплати ПДВ (зменшено від`ємне значення) за наслідками взаємовідносин із ТОВ "Нафтокомпані", ТОВ "Капітал Х", ПАТ "ТФПНК "Укртатнафта"), Калинівська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Вінницькій області (яка є правонаступником Козятинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області) також подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову цього суду в частині задоволених позовних вимог; прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову Товариства у повному обсязі.
В касаційній скарзі по суті зазначає про помилковість висновків апеляційного суду та прийняття ним рішення за неправильного застосування норм матеріального права, вирішення спору без повного, належного та всебічного дослідження всіх обставин справи. Насамперед йдеться про нереальність господарських операцій по поставці нафтопродуктів, на підставі яких позивачем формувались дані податкового обліку, а також про непідтвердження платником податку їх товарності належними і допустимими доказами, які б свідчили про транспортування і оприбуткування нафтопродуктів й були оформлені у відповідності до вимог спеціальних нормативних актів, якими регулюється порядок обліку нафтопродуктів. Вказує на залишення судами поза увагою отриманої за результатами здійснення податкового контролю контрагентів позивача інформації, яка свідчить про неможливість вчинення ними фінансово-господарських операцій та ведення діяльності у порядку, передбаченому законодавством.
Позивач не реалізував своє процесуальне право на подання письмових заперечень (відзиву) на касаційну скаргу податкового органу.
Справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Справу призначено до касаційного розгляду в судовому засіданні, у яке представник позивача, належним чином повідомлений про дату, час і місце касаційного розгляду, не з`явився, а тому, беручи до уваги положення частини 4 статті 344 КАС України, касаційний суд ухвалив здійснювати розгляд справи за його відсутності.
У ході касаційного розгляду судом здійснено заміну відповідачів у справі їхніми правонаступниками, а саме Головним управлінням ДПС у Вінницькій області, утвореним на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, та Головним управлінням ДПС у Харківській області, утвореним на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України.
В судовому засіданні, яке проводилось в режимі відеоконференції, представники контролюючого органу підтримали касаційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, просили її задовольнити; водночас заперечили проти задоволення касаційної скарги Товариства, посилаючись на її необґрунтованість.
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційних скарг та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з наступного.
Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт а).
Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
За визначенням статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
Отже правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкового кредиту з ПДВ виникають за таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують відносини певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної, зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.
Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкової вигоди.
У справі, яка розглядається, судами встановлено, що основним видом діяльності позивача є роздрібна торгівля пальним.
У період діяльності, який перевірявся, позивачем із згаданими в акті перевірки контрагентами укладено договори на поставку нафтопродуктів, а саме із ПАТ "ТФПНК "Укртатнафта" від 13 січня 2015 року №288/2/2118, від 21 січня 2015 року №289//2/2118, із ТОВ "Нафтокомпані" від 01 лютого 2015 року №НК-0019, від 23 лютого 2015 року №НК-0175, із ТОВ "Капітал Х" від 01 березня 2015 року №КХ-0012, від 21 березня 2015 року №КХ-0180, від 01 квітня 2015 року №КХ04-0007 та від 24 квітня 2015 року №КХ04-0074.
За умовами угод, які по суті аналогічні за своїм змістом, ПАТ "ТФПНК "Укртатнафта", ТОВ "Нафтокомпані" та ТОВ "Капітал Х" (постачальники) зобов`язались поставити Товариству (покупцю) нафтопродукти, номенклатура, кількість, ціна та строк поставки яких визначається сторонами у додаткових угодах, які є невід`ємними частинами договорів; передбачалось, що нафтопродукти постачаються покупцю партіями на умовах EXW (правил Інкотермс в редакції 2010 року) - резервуари нафтобаз ПАТ "Дніпронафтопродукт" і інших нафтобаз, що належать ПАТ "Дніпронафтопродукт" на правах власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів, та/або АЗС покупця; сторони укладають акти прийому-передачі товару, в яких вказують найменування, кількість, ціну і вартість переданого товару, сторони можуть укладати акти прийому-передачі товару, що переданий протягом визначеного в такому акті періоду часу.
Суди зазначили, що фактичне виконання господарських зобов`язань за вказаними договорами підтверджується належним чином оформленими документами, а саме: актами приймання-передачі нафтопродуктів; платіжними дорученнями; листами контрагентів, якими повідомлено позивача про знаходження нафтопродуктів на зберіганні у ПАТ "Дніпронафтопродукт"; укладеною позивачем із ПАТ "Дніпронафтопродукт" угодою зберігання, за умовами якої останній (зберігач) зобов`язався приймати та зберігати нафтопродукти та інші товарно-матеріальні цінності, які передаються поклажодавцю і повернути їх у схоронності за першою його вимогою; укладеними позивачем із ТОВ "ТД "КРЕМЕНЧУКНАФТОПРОДУКТ" та ТОВ "Еко-Вей" договорами про надання послуг перевезення; актами про надання послуг (виконання робіт) з перевезення; товарно-транспортними накладними (далі - ТТН) на перевезення нафтопродуктів із місць зберігання до АЗС, що використовуються Товариством; свідоцтвами відповідності; укладеними із третіми особами договорами оренди АЗС, у відповідності до яких позивач орендував АЗС; журналами обліку надходжень нафтопродуктів на АЗС; звітами РРО та чеками щодо реалізованих на АЗС поливо-мастильних матеріалів; листами - повідомленнями контрагентів - покупців щодо здійснення заправки поливо-мастильними матеріалами тощо.
Вказані документи, як зазначено судами, вцілому містять всі необхідні реквізити, відповідають вимогам Закону №996-XIV, тобто є первинними документами у розумінні цього Закону. У виписаних контрагентами податкових накладних присутні усі обов`язкові реквізити, передбачені пунктом 201.1 статті 201 ПК України, й на момент їх складення контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи та платники ПДВ. Оформлення контрагентами позивача податкових накладних в день підписання актів приймання-передачі нафтопродуктів не суперечить вимогам статті 198 ПК України, оскільки право власності на товар від продавців перейшло до Товариства саме з моменту підписання таких актів приймання-передачі, що передбачено умовами укладених договорів.
Судами встановлено, що ПАТ "ТФПНК "Укртатнафта", ТОВ "Нафтокомпані" та ТОВ "Капітал Х" поставляли позивачу нафтопродукти на умовах EXW (франко-склад/завод - Інкотермс 2010 в місці їх зберігання, а саме на нафтобазах ПАТ "Дніпронафтопродукт", тобто без здійснення перевезень продавцями. Нафтопродукти зберігались на складах, які використовує ПАТ "Дніпронафтопродукт".
У ході розгляду справи з`ясовано, що поставка товарно-матеріальних цінностей із нафтобаз ПАТ "Дніпронафтопродукт" до автозаправних станцій позивача здійснювалася залученими Товариством за договорами про надання послуг перевезення автоперевізниками ТОВ "ТД "КРЕМЕНЧУКНАФТОПРОДУКТ" та ТОВ "Еко-Вей", які мають у власності відповідні транспортні засоби, що підтверджується відповідними ТТН, й останні, у свою чергу, містять відомості про об`єм, масу, густину та температуру нафтопродуктів, підписи уповноважених осіб за відпуск та їх прийняття. На підтвердження таких відносин позивачем також залучено до матеріалів справи листи повідомлення про відвантаження поливо-мастильних матеріалів, акти приймання - передачі послуг щодо здійснення перевезень, картки обліку роботи автомобілів, платіжні доручення на здійснення оплати послуг.
Судом апеляційної інстанції також встановлено, що заборгованість позивача перед ПАТ "ТФПНК "Укртатнафта", ТОВ "Нафтокомпані" та ТОВ "Капітал Х" відсутня, що підтверджується банківськими виписками, доданими до матеріалів справи.
З`ясовано, що нафтопродукти, які поставлені контрагентами, були використані в господарській діяльності позивача в оподатковуваних операціях, а саме реалізовані третім особам на АЗС.
Як зазначили суди, досліджені у ході розгляду справи документи спростовують висновок контролюючого органу про завищення позивачем податкового кредиту за господарськими операціями із зазначеними вище контрагентами, оскільки такі реально проведені, а витрати з придбання товарно-матеріальних цінностей відповідають господарській меті Товариства.
Слід погодитися з висновком судів про те, що певні незначні недоліки в оформленні товарно-транспортних накладних, нескладення деяких супровідних поставці документів, а також інформація за результатами податкового контролю контрагентів, у даному випадку, не є такими, що можуть свідчити про нереальність господарських операцій з урахуванням встановлених у справі обставин на підставі поданих позивачем доказів. Врахували й суди те, що податковим законодавством не передбачено обов`язку документального оформлення відрядження керівника підприємства у разі укладення договорів чи підписання бухгалтерських документів поза межами місцезнаходження платника податків, а також відсутність в матеріалах справи доказів підписання відповідних угод та документів особами, неуповноваженими на це.
Надали суди оцінку й посиланням контролюючого органу на отриману за результатами здійснення податкового контролю контрагентів-покупців інформацію й визнали останні неприйнятними, адже підставою для збільшення грошових зобов`язань та зменшення від`ємного значення ПДВ був висновок ОДПІ саме про порушення Товариством порядку формування податкового кредиту за операціями із придбання товарно-матеріальних цінностей (нафтопродуктів), а не їх реалізації. До того ж сам факт реалізації позивачем нафтопродуктів на АЗС не заперечувався та визнавався відповідачем у акті, в тому числі при перевірці правильності обчислення і сплати Товариством акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.
Відтак, оцінивши повноту, характер, об`єктивність та юридичне значення установлених конкретних фактичних обставин справи, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про недоведення відповідачем порушення Товариством відповідних вимог ПК України при формуванні податкового кредиту за результатами взаємовідносин із ПАТ "ТФПНК "Укртатнафта", ТОВ "Нафтокомпані" та ТОВ "Капітал Х" й, як наслідок, підстав для прийняття податкових повідомлень - рішень від 25 серпня 2015 року №0000862200 та №0000872200, й доводи касаційної скарги не спростовують мотивів, покладених судами в основу оскаржуваних рішень.
Відповідач на обґрунтування своїх вимог не зазначив, у чому саме полягає неправильне застосування норм матеріального права (неправильно розтлумачено закон або застосовано закон, який не підлягав застосуванню, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню) чи порушення норм процесуального права судами попередніх інстанцій, що призвело до постановлення незаконних судових рішень.
У касаційній скарзі не наведено інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в акті перевірки, запереченні на позовну заяву та апеляційній скарзі, з урахуванням яких суди вже надавали оцінку встановленим обставинам справи. Фактично доводи касаційної скарги зводяться лише до переоцінки встановлених обставин справи, що згідно положень статті 341 КАС України виходить за межі повноважень касаційного суду.
Що стосується висновку податкового органу про заниження позивачем акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, слід зазначити наступне.
За визначенням абзацу першого підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 ПК України (у редакції Закону України від 28 грудня 2014 року №71-VII) реалізація підакцизних товарів (продукції) - це будь-які операції на митній території України, що передбачають відвантаження підакцизних товарів (продукції) згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами з передачею прав власності або без такої, за плату (компенсацію) або без такої, незалежно від строків її надання, а також безоплатного відвантаження товарів, у тому числі з давальницької сировини, реалізація суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.
Реалізація суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів - продаж пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, товарів, зазначених у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу, безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб`єктах господарювання громадського харчування.
У відповідності до підпункту 212.1.11 пункту 212.1 статті 212 ПК України платником акцизного податку є особа - суб`єкт господарювання роздрібної торгівлі, яка здійснює реалізацію підакцизних товарів.
Об`єктами оподаткування акцизним податком є операції, зокрема, з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (підпункт 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 ПК України).
Відповідно до підпункту 214.1.4 пункту 214.1 статті 214 ПК України у разі обчислення податку із застосуванням адвалорних ставок базою оподаткування є вартість (з податком на додану вартість) підакцизних товарів, що реалізовані відповідно до підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу.
Пунктом 215.1 статті 215 ПК України до підакцизних товарів віднесено, зокрема, нафтопродукти, скраплений газ, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, паливо моторне альтернативне.
Згідно з ДСТУ 4303:2004 "Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять" роздрібна торгівля - це вид економічної діяльності в сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів кінцевому споживачу та надавання йому торговельних послуг. Торговельна послуга передбачає здійснення додаткової діяльності суб`єкта господарювання в сфері роздрібної та оптової торгівлі з надання допомоги покупцям у здійсненні договору купівлі-продажу товарів, їх доставляння та використовування.
Отже наведені норми дають підстави для висновку, що об`єктом оподаткування акцизним податком є будь-які операції з роздрібної реалізації нафтопродуктів кінцевим споживачам незалежно від форми розрахунків.
Пунктом 216.9 статті 216 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов`язань щодо реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є дата здійснення розрахункової операції відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а у разі реалізації товарів фізичними особами - підприємцями, які сплачують єдиний податок, - є дата надходження оплати за проданий товар.
У статті 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" визначено, що розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.
Відповідно до пункту 10 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами розрахунки за продані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, талонів, відомостей на відпуск нафтопродуктів тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з нафтопродуктами споживачеві в обов`язковому порядку видається розрахунковий документ за установленою формою на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару. У розрахунковому документі зазначається інформація про форму здійснення розрахунку. Розрахунки за продані нафтопродукти із застосуванням згідно з договорами талонів чи відомостей на відпуск нафтопродуктів здійснюються виключно через установи банків.
Тобто законодавством чітко визначено можливість розрахунку за придбані уроздріб нафтопродукти як у готівковій формі, так і з використанням відомостей на відпуск, талонів, платіжних карток, смарт-карток (паливних карток).
В свою чергу, згідно з пунктом 10.3.1.1 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженого наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року №281/171/578/155 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02 вересня 2008 року за №805/15496), розрахунки під час відпуску нафтопродукту власникам автотранспорту за готівку здійснюються на АЗС з використанням РРО, які відповідають технічним вимогам до їх застосування та внесені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій згідно з Положенням про Державний реєстр реєстраторів розрахункових операцій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2002 року №1315.
При цьому пунктом 10.3.1.3 цієї Інструкції встановлено, що відпуск нафтопродуктів за готівку відображається у Змінному звіті АЗС за формою №17-НП.
У цьому ж Змінному звіті АЗС має відображатися і відпуск нафтопродуктів за платіжними картками (пункт 10.3.4.2 Інструкції), за відомостями (графа 9) та за талонами (графа 10). Відпуск нафтопродуктів за готівку та за платіжними картками відображаються відповідно у графах 8 та 11 Змінного звіту АЗС за формою №17-НП.
Порядок заповнення та подання декларації акцизного податку затверджено наказом Міністерства фінансів України від 23 січня 2015 року №14. У відповідності до пункту 6 розділу V цього Порядку (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) у графах 3 додатка 6 декларації акцизного податку "Вартість (з податком на додану вартість) підакцизних товарів, що реалізовані у роздрібній торговельній мережі та у мережі громадського харчування" вказується загальна вартість (з податком на додану вартість) реалізованих підакцизних товарів у роздрібній торговельній мережі та у мережі громадського харчування споживачам незалежно від форми розрахунків, а у графі 4 - вартість (з податком на додану вартість) реалізованих підакцизних товарів у роздрібній торговельній мережі споживачам незалежно від форми розрахунків для їх комерційного використання, тобто для подальшої реалізації кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання.
Таким чином до графи 3 додатка 6 декларації акцизного податку мають бути внесені дані граф 8, 9, 10, 11, 12 Змінного звіту АЗС за формою №17-НП, а до графи 4 дані граф 9 (за відомостями), 10 (за талонами), 12 (за іншими документами).
Отже при відпуску нафтопродуктів через мережу АЗС здійснюється розрахункова операція, дата якої є датою виникнення податкових зобов`язань щодо реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (нафтопродуктів) згідно з пунктом 216.9 статті 216 ПК України.
Пунктом 2 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами встановлено, що роздрібний продаж нафтопродуктів здійснюється через мережу автозаправних станцій (АЗС), що призначені для відпуску споживачам нафтопродуктів.
Пунктом 34 цих Правил встановлено, що заправка автомобілів та інших транспортних засобів населенню провадиться оператором АЗС через паливо-, масло- та газороздавальні колонки.
Тобто через мережу АЗС здійснюється саме роздрібний продаж нафтопродуктів, оскільки відпуск пального відбувається через паливо-, масло- та газороздавальні колонки кінцевому споживачу.
Щодо поняття некомерційного використання, то суд вважає, що у значенні, в якому його вжито у ПК України, нормативно-правових актах, що регулюють порядок реалізації нафтопродуктів уроздріб, його слід розуміти як таке, що виключає подальшу реалізацію нафтопродуктів кінцевим споживачам незалежно від форми розрахунків.
Оскільки через мережу АЗС здійснюється реалізація нафтопродуктів уроздріб кінцевому споживачу з метою некомерційного використання, то контролюючий орган у межах спірних правовідносин не мав обов`язку встановлення факту використання контрагентами позивача придбаних нафтопродуктів з тією чи іншою метою.
Крім того акцизний податок з роздрібного продажу підакцизних товарів повинен відображатися у розрахунковому документі (фіскальному чеку) як окрема податкова група, що відповідає вимогам щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2002 року №199, якими визначено формат та розрядність даних, що зберігається у фіскальній пам`яті РРО, у якому передбачено відображення не менше 6 груп з оподаткування товарів (послуг).
Враховуючи підпункт 3.5 пункту 3 Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом ДПА України від 01 грудня 2000 року №614 (приписи якого були чинними на момент спірних відносин), рядок 9 розрахункового документа (назва податку, літерне позначення ставки податку, ставка податку у відсотках, сума податку) може повторюватися відповідно до кількості податкових груп, тобто не менше 6.
Отже акцизний податок з роздрібного продажу підакцизних товарів повинен відображатись у розрахунковому документі (фіскальному чеку) як окрема податкова група. Ставка (розмір) акцизного податку вже закладена в ціні товару пального та відображена на АЗС як ціна пального. При цьому диференціації цін пального на АЗС для комерційного чи некомерційного (особистого) використання немає.
Відтак, через мережу АЗС здійснюється роздрібний продаж нафтопродуктів кінцевому споживачеві (пункт 2 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами та ДСТУ 4303:2004 "Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять"), а тому такі операції оподатковуються акцизним податком відповідно до підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 ПК України.
Дата здійснення розрахункової операції відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" через мережу АЗС, є датою виникнення податкових зобов`язань щодо реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (нафтопродуктів).
Враховуючи наведене, Верховний Суд приходить до висновку, що податкові зобов`язання зі сплати акцизного податку з роздрібного продажу підакцизних товарів виникають у особи, яка безпосередньо здійснює відпуск нафтопродуктів з колонок через мережу заправних комплексів (АЗС) безпосередньо споживачам, незалежно від умов продажу нафтопродуктів під час здійснення розрахункових операцій.
Аналогічна правова позиція вже неодноразово була висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 27 березня 2018 року по справі №813/4238/15, від 20 квітня 2018 року по справі №820/10856/15, від 20 червня 2018 року по справі №803/1118/16.
Наведене підтверджується і змінами, які в подальшому внесені до законодавства, зокрема, Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" від 24 грудня 2015 року №909-VIII, який набрав чинності з 01 січня 2016 року, абзац другий підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 ПК України уточнено й згідно з яким реалізацією суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів вважається, крім іншого, фізичний відпуск з автозаправної станції та/або автомобільної газозаправної станції товарів, зазначених у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу, незалежно від форми розрахунків.
Таким чином, висновок суду апеляційної інстанції у справі, що розглядається, ґрунтується на правильному застосуванні вказаних норм матеріального права.
За наведеного, відсутності у даній справі спору щодо правильності розрахунку та обсягів реалізованих підакцизних товарів й, відповідно, визначення контролюючим органом об`єкту та бази оподаткування як обов`язкових елементів податку при обчисленні суми грошового зобов`язання, касаційний суд погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про відповідність податкових повідомлень-рішень від 26 серпня 2015 року №0000902102, від 27 серпня 2015 року №0000272200, №0001372200, №0001382200, №0000352200, №0000402200, №0000412200, №0000362200, №0004092102, №0004112102, №0004102102, від 02 вересня 2015 року №0001332200 вимогам закону та відсутність підстав для їх скасування.
Доводи ж Товариства, викладені у його касаційній скарзі, наведеного не спростовують, так як не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права.
Водночас слід зазначити, що касаційна скарга Товариства не містить жодних мотивів, які б свідчили про помилковість висновку суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для виключення з баз даних контролюючого органу інформації, внесеної на підставі акту перевірки позивача, оскільки дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку. Натомість така позиція апеляційного суду узгоджується із висновками, висловленими Верховним Судом України у постановах від 03, 10 та 17 листопада 2015 року (справи №№ 21-99а15, 2479а15 та 2944а15 відповідно), а також Верховним Судом у постановах від 07 березня 2018 року та 25 квітня 2018 року (справи №№ 808/3720/14, 826/1902/15 та 813/8411/13-а відповідно).
Враховуючи наведене, зміст встановлених фактичних обставин, описаних вище, зважаючи на їх зміст та юридичну природу, а також приписи статі 341 КАС України, підстави для задоволення касаційних скарг та скасування рішення суду апеляційної інстанції відсутні.
Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Слід зазначити, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06 вересня 2016 року відстрочено Калинівській об`єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області сплату судового збору за подання касаційної скарги до ухвалення касаційним судом рішення у справі, однак 26 грудня 2016 року на адресу суду надійшли докази сплати судового збору у розмірі 421085,58 грн. (платіжні доручення від 16 грудня 2016 року №№1150, 1151), що свідчить про виконання скаржником відповідного обов`язку по сплаті судового збору.
Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 355, 359 КАС України, Суд