ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 червня 2021 року
м. Київ
справа № 803/1309/17
адміністративне провадження № К/9901/36875/18
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду:
суддя-доповідач Гусак М. Б.,
судді Гімон М. М., Усенко Є. А.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області (правонаступником якого є Головне управління ДПС у Волинській області) на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2017 року (суддя Андрусенко О. О.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 7 лютого 2018 року (судді Курилець А. Р., Кушнерик М. П., Мікула О. І.) у справі № 803/1309/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шевур" до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
УСТАНОВИЛА:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Шевур" (далі - ТОВ "Шевур") звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25 травня 2017 року № 0003881404.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач безпідставно виніс оскаржуване податкове повідомлення-рішення, оскільки викладені в акті перевірки висновки про порушення не відповідають фактичним обставинам справи та не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.
Волинський окружний адміністративний суд постановою від 17 листопада 2017 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 7 лютого 2018 року, позов задовольнив.
При цьому суди виходили з того, що встановлені під час розгляду справи обставини, які підтверджені належними доказами, спростовують висновки Головного управління ДФС у Волинській області, констатовані в акті перевірки від 12 травня 2017 року № 1373/03-20-14-04/40530024, а тому податкове повідомлення-рішення від 25 травня 2017 року № 0003881404 підлягає скасуванню як протиправне.
Не погодившись із ухваленими у справі судовими рішеннями, Головне управління ДФС у Волинській області подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права при прийнятті рішень, просило скасувати ухвалені у справі судові рішення й ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Позивач у відзиві просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалені у справі судові рішення - без змін.
Касаційна скарга розглядається у порядку, що діяв до 8 лютого 2020 року, відповідно до пункту 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року №460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", що набрав чинності у зазначену вище дату.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Суди встановили, що у період із 21 по 27 квітня 2017 року посадовими особами Головного управління ДФС у Волинській області проведено позапланову виїзну документальну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при декларуванні показників податкової звітності з податку на додану вартість (далі - ПДВ) ТОВ "Шевур" за січень-лютий 2017 року, у частині здійснення господарських відносин із товариствами з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Інтер Опт Торг", "Ідеал-Нафта", "Бест Прайд", Фермерським господарством Хом`як Світлани Миколаївни та Публічним акціонерним товариством "Володимир-Волинська птахофабрика" (далі - ПАТ "Володимир-Волинська птахофабрика").
За результатами перевірки складено акт від 12 травня 2017 року № 1373/03-20-14-04/40530024, яким встановлено порушення вимог статей 1- 4, 8, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"; пункту 2.4 статті 2, статей 3, 6 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88; статей 22, 23, пункту 44.6 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 187.1 статті 187, пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), у результаті чого завищено на 815 458,00 грн податковий кредит з ПДВ за 2017 рік по операціях придбання сої та пшениці у ТОВ "Інтер Опт Торг", ТОВ "Ідеал-Нафта", ТОВ "Бест Прайд", а також завищено на 819 261,00 грн податкові зобов`язання з ПДВ за 2017 рік по операціях реалізації сої та пшениці ПАТ "Володимир-Волинська птахофабрика", придбаних у ТОВ "Інтер Опт Торг", ТОВ "Ідеал-Нафта", ТОВ "Бест Прайд".
25 травня 2017 року Головне управління ДФС у Волинській області прийняло податкове повідомлення-рішення № 0003881404, яким позивачу зменшено на 819 260,00 грн суму податкового зобов`язання та зменшено на 815458,00 грн суму податкового кредиту.
Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з позовом про його скасування.
Відповідно до пункту 44.1. статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
За правилами підпункту "а" пункту 198.1. статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
За змістом пункту 198.3. статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку, зокрема з придбанням або виготовленням товарів та послуг. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Зі змісту пункту 198.6. статті 198 ПК України вбачається, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Відповідно до статті 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
Згідно зі статтею 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідних товарів (робіт, послуг).
Судами встановлено, що 24 січня 2017 року позивачем укладено договір поставки з ТОВ "Інтер Опт Торг", 27 січня 2017 року - з ТОВ "Бест Прайд", а 15 лютого 2017 року - із ТОВ "Ідеал-Нафта", за умовами яких ці товариства зобов`язувалися поставити сою, пшеницю, кукурудзу та інший товар згідно з накладними та/або специфікаціями на кожну конкретну партію товару, які є невід`ємними частинами договору, а позивач (покупець) зобов`язався прийняти певний товар та своєчасно оплатити його в порядку та на умовах, передбачених договором. Кількість товару, ціна, умови поставки товару обумовлюються сторонами в договорі, в накладних та/або специфікаціях на кожну конкретну партію товару. Розрахунки між сторонами по договору здійснюються у національній грошовій одиниці України шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок вказаний постачальником. Поставка товарів здійснюється зі складу постачальника на склад покупця на умовах СРТ (згідно Міжнародних правил тлумачення торгових термінів "Інкотермс-2010") за видатково-прибутковими накладними. На підтвердження факту виконання господарських зобов`язань за вказаним договорами виписано податкові накладні та видаткові накладні; факт перевезення товару підтверджується товарно-транспортними накладними; оплата за придбаний товар проведена у безготівковій формі, про що свідчать платіжні доручення.
За наслідками зазначених операцій ТОВ "Шевур" сформовано податковий кредит у січні та лютому 2017 року.
Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що досліджені у судовому засіданні докази підтверджують реальність здійснення позивачем господарських операцій щодо придбання товару у ТОВ "Інтер Опт Торг", ТОВ "Ідеал-Нафта" та ТОВ "Бест Прайд" та подальшу реалізацію вказаного товару ПАТ "Володимир-Волинська птахофабрика", а отже податковий кредит та податкові зобов`язання за наслідками цих операцій позивачем сформовані правомірно; наявність або відсутність окремих документів, як і помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.
Фактично доводи, наведені в касаційній скарзі, обґрунтовані тільки посиланням на обставини, викладені в акті перевірки. Ці обставини були перевірені судами першої та апеляційної інстанцій з дослідженням в судовому процесі доказів, на підставі оцінки яких судами зроблено правильні висновки щодо їх необґрунтованості.
Оцінка доказів судами попередніх інстанцій, на підставі якої суди встановили обставини у цій справі, відповідає правилам оцінки доказів, визначених статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), зокрема правилу оцінки судом належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, вмотивованого відхилення або врахування кожного доказу.
Щодо доводу відповідача про порушення кримінального провадження щодо ТОВ "Шевур" 1 червня 2017 року № 32017030000000041 за частиною першою статті 205 КК України, то цей довід отримав оцінку судами попередніх інстанцій в сукупності з іншими доказами у справі і не визнаний таким, що безспірно свідчить про безтоварність операцій.
Усталеною є практика Верховного Суду (зокрема, але не виключно, справа №826/7917/17), яка, якщо її систематизувати, полягає в тому, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Ні податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання, ні помилки в оформленні первинних документів самі по собі не є самостійними підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.
Ураховуючи наведене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що встановлені під час розгляду справи обставини, які підтверджені належними доказами, спростовують висновки Головного управління ДФС у Волинській області про порушення позивачем наведених в акті перевірки норм законодавства.
Відповідно до частин першої-третьої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам оскаржувані судові рішення у цій справі відповідають, а доводи відповідача, викладені у касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій.
В обсязі встановлених в цій справі фактичних обставин колегія суддів вважає, що висновки судів є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
За правилами частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, колегія суддів