ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 червня 2021 року
м. Київ
справа № 824/33/15-а
касаційне провадження № К/9901/26377/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у спрощеному провадженні без повідомлення сторін касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Глибоцькому районі ГУ ДФС у Чернівецькій області (далі - Інспекція) на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 14.07.2015 (суддя Спіжавка Г.Г.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01.10.2015 (головуючий суддя - Граб Л.С., судді - Боровицький О.А., Совгира Д.І.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно Плюс" (далі - Товариство) до Державної податкової інспекції у Глибоцькому районі ГУ ДФС у Чернівецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення,
У С Т А Н О В И В:
У грудні 2015 року Товариство звернулось до суду із позовом до Інспекції, у якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просило скасувати податкове повідомлення-рішення № 232200/12876 від 28.10.2014 в частині пені у сумі 51243,02 грн.
На обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалося на те, що пунктом 2 специфікації № 1 до контракту № СН2013-07-23 від 23.07.2013 передбачено, що датою поставки та переходу права власності на товар від продавця до покупця вважається дата надходження товару до порту відвантаження, з огляду на що право власності на товар перейшло до Товариства 09.12.2013 згідно коносаменту та вивізної декларації, а не 21.01.2014 згідно відмітки Південної митниці України на міжнародній товарно-транспортній декларації.
Чернівецький окружний адміністративний суд постановою від 14.07.2015, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01.10.2015, позов задовольнив частково: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення №232200/12876 від 28.10.2014 в частині платежу: пеня за порушення термінів розрахунку у сфері ЗЕД та ШС за порушення валютного законодавства в сумі 45093,88 грн. при виконанні контракту від 23.07.2013 за №СН 2013-07-23, укладеного з китайською компанією LINYI CHANGHONG IMP&EXP.CO.LTD. У задоволенні решти вимог відмовив.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог суди виходили з того, що перехід права власності на товар від продавця до покупця відповідно до контракту № СН 2013-07-23 від 23.07.2013 відбувся 09.12.2013, а тому строк поставки та отримання товару з моменту першого авансового платежу, а саме: з 03.09.2013 по 09.12.2013 склав 96 днів, що лише на 6 днів перевищує встановлений термін розрахунків в іноземній валюті.
Інспекція оскаржила рішення судів першої та апеляційної інстанції в частині задоволених позовних вимог до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 26.04.2016 відкрив касаційне провадження у справі та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, оскільки суди не надали належної правової оцінки тому, що: у пункті 2 специфікації № 1 до контракту № СН 2013-07-23 від 23.07.2013 сторони зазначили, що поставкою і датою переходу права власності і ризиків за товар від продавця до покупця рахується дата надходження товару у порт відвантаження, передбачений контрактом, згідно відмітки митниці (або вантажоотримувача) на транспортних документах, тоді як у коносаменті такі відмітки відсутні; поставкою імпортованого товару як об`єкта регулювання Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" і валютного контролю з бору податкових органів при здійсненні імпортних операцій є факт ввезення товару на митну територію України, оскільки норма статті 2 цього Закону є імперативною, якою надходження товару в Україну не ставиться в залежність від переходу права власності на товар.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 07.06.2021 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження та призначив справу до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомлення сторін на 08.06.2021.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Суди встановили, що спірне податкове повідомлення-рішення було прийняте Інспекцією на підставі акта від 10.09.2014 № 544/24-03-22-22/32722761 про результати позапланової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог валютного законодавства по взаємовідносинах з Фірмою NOZI RAVNE d.o.o.t. Ravne na Koroskem (Словенія) та LINYI CHANGHONG IMP&EXP.CO.LTD. (Китай) за період з 03.09.2013 по 27.01.2014, за висновками якого встановлено порушення Товариством вимог статті 2 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", а саме - встановлено несвоєчасне надходження імпортованого товару при виконанні контракту № СН 2013-07-23 від 23.07.2013 з китайською фірмою LINYI CHANGHONG IMP&EXP.CO.LTD.
Зокрема, перевіркою встановлено, що Товариство здійснило авансовий платіж у сумі 31575 Євро 03.09.2013, згідно якого граничний термін надходження імпорту - 02.12.2013. Згідно вантажної митної декларації № 408040001/2014/000891 від 27.01.2014 товар на суму105250,00 Євро., тоді як граничний термін надходження імпорту - 02.12.2013, з огляду на що термін прострочення склав 56 днів, у зв`язку з чим Товариству була нарахована пеня у сумі 5304,60 Євро або 57392,19 грн.
Товариство відповідно до Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) є суб`єктом зовнішньоекономічної діяльності, одним з видів якої згідно зі статтею 4 цього Закону є імпорт.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.
При цьому, частиною четвертою статті 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.
Пунктом 3 постанови Правління НБУ "Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов`язкового продажу надходжень в іноземній валюті" № 475 від 16.11.2012 встановлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", повинні здійснюватися у строк, що не перевищує 90 календарних днів.
Відповідно до частин першої, п`ятої статті 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару). Органи доходів і зборів вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею.
З