ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 червня 2021 року
м. Київ
справа № 809/1134/18
адміністративне провадження № К/9901/3091/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Єзерова А.А., Шарапи В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.09.2018 (головуючий суддя: Шумей М.В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.12.2018 (головуючий суддя: Шевчук С.М., судді: Кухтей Р.В., Нос С.П.) у справі №809/1134/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
У червні 2018 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - ГУПФУ в Івано-Франківській області або відповідач), в якому просив:
визнати протиправними дії ГУПФУ в Івано-Франківській області при проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2018 на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі - Постанова №103) щодо зменшення до 50-ти відсотків розміру доплат передбачених законодавством, як особі з інвалідністю внаслідок війни та пенсії за особливі заслуги;
зобов`язати відповідача провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії з 01.01.2018 зі 100-відсотковим врахуванням доплат передбачених законодавством, як особі з інвалідністю внаслідок війни, а саме: збільшення 25% основного розміру пенсії передбаченого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2011 №1381 "Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення", підвищення пенсії в розмірі 30% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлене частиною четвертою статті 13 до Закону України від 22.10.1993 №3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Закон №3551-XII), цільової грошової допомоги на прожиття інваліду III групи у розмірі 50 гривень передбаченої Законом України від 16.03.2004 №1603-IV "Про поліпшення матеріального становища учасників бойових дій та інвалідів війни" (далі - Закон №1603-IV) та пенсії за особливі заслуги встановленої Законом України "Про пенсії за особливі заслуги перед Україною" і виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії починаючи з 01.01.2018.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.09.2018, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.12.2018, у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі.
IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Верховного Суду від 22.02.2019 відкрито касаційне провадження у справі.
За результатами повторного автоматичного розподілу справи між суддями визначений новий склад суду.
Ухвалою Верховного Суду від 09.06.2021 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач з 01.12.2017 перебуває на обліку в Управлінні та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України №2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон №2262-XII).
На підставі Постанови Уряду №103 позивачу з 01.01.2018 було здійснено перерахунок пенсії.
Позивач вважаючи, що після проведення перерахунку пенсії, доплати (підвищення інваліду війни (30% прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність), цільова грошова допомога на прожиття - 50 грн, надбавка до пенсії за особливі заслуги перед Україною), передбачені законодавством для осіб з інвалідністю внаслідок війни, виплачуються йому із розрахунку 50% від загального розміру, звернувся до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії з урахуванням 100-відсоткового розміру вказаних вище соціальних виплат.
Листом від 22.06.2018 №978/Г-15 ГУПФУ в Івано-Франківській області повідомило позивача про відсутність передбачених законом підстав для здійснення перерахунку пенсії, оскільки пенсія виплачується йому відповідно до вимог законодавства.
Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся із цим позовом до суду.
ІV. АРГУМЕНТИ СТОРІН
На обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що при проведенні на підставі Постанови Уряду №103 перерахунку пенсії, доплати, передбачені законодавством для осіб з інвалідністю внаслідок війни, у 2018 році виплачувалися йому у розмірі 50 відсотків. На переконання позивача, виплати, зокрема підвищення інваліду війни, цільова грошова допомога на прожиття та надбавка до пенсії за особливі заслуги перед Україною, повинні проводитися у повних розмірах, установлених спеціальними законами.
У відзиві на позовну заяву відповідач просив відмовити у задоволенні вимог з посиланням на те, що спірні доплати нараховувалися пенсійним органом у повному обсязі, їх розмір відповідав установленому законом рівню, такі виплати жодним чином не обмежувались, не скасовувались і не припинялись, а відтак відповідач не порушив право позивача на перерахунок і виплату пенсії.
V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що Урядом не змінено регулювання правовідносин з приводу перерахунку пенсії, а лише визначено порядок виплати перерахованих пенсій. Відтак відповідач не порушив право позивача на перерахунок і виплату пенсії.
Суд апеляційної інстанції окремо відзначив, що Уряд не відмовився від взятого державою зобов`язання перерахунку та виплати пенсії відповідним категоріям осіб, не позбавив їх права на отримання перерахованого відповідного розміру пенсії, а лише змінив порядок виплати заборгованості, що виникла у зв`язку із таким перерахунком, відстрочивши та розстрочивши її виплату.
При вирішенні спору суди послалися на правову позицію Верховного Суду, викладену в ухвалі від 02.05.2018 у справі №818/1076/18.
VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ
Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій неповно з`ясовані обставини справи, що призвело до неправильного вирішення спору по суті. Скаржник стверджує, що судами попередніх інстанцій дана неправильна права оцінка спірним правовідносинам, не враховані доводи та аргументи позивача покладені в основу позовної заяви, не встановлені обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення, не зазначені мотиви, на підставі яких суди дійшли висновку про відмову у задоволенні позову в контексті спірних правовідносин. Також стверджує про помилковість застосування до спірних правовідносин висновків Верховного Суду, наведених у справі №818/1076/18. За позицією скаржника право на пенсійне забезпечення є конституційним правом. Відповідно не допускається звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини. Скаржник наполягає на тому, що після проведення перерахунку пенсії, доплати, передбачені законодавством для як осіб з інвалідністю внаслідок війни, пенсія за особливі заслуги, а також цільова грошова допомога на прожиття виплачувалися йому протягом 2018 року в розмірі 50 відсотків від суми, що підлягала сплаті.
Відповідач у поданому на адресу Верховного Суду відзиві на касаційну скаргу стверджує, що перерахунок пенсії був здійснений лише щодо основного її розміру, а тому він не вплинув на розміри встановлених позивачу підвищення до пенсії як особі з інвалідністю внаслідок війни, пенсії за особливі заслуги та цільової грошової допомоги на прожиття. Пенсійний орган наполягає, що після проведеного перерахунку пенсії не відбулося звуження обсягу існуючих прав позивача.
У відповідь на поданий пенсійним органом відзив, позивач направив на адресу Верховного Суду письмові пояснення, у яких навів власний розрахунок суми пенсії необхідної до виплати. Позивач стверджує, що не зважаючи на застереження, встановлені у пункті 2 Постанови №103, доплати, передбачені законодавством для осіб з інвалідністю внаслідок війни, пенсія за особливі заслуги перед Україною та цільова грошова допомога на прожиття виплачувалися йому протягом 2018 року в розмірі 50 відсотків від суми, що підлягала сплаті. Просить задовольнити вимоги касаційної скарги в повному обсязі.
VІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального права та дійшов таких висновків.
За правилами статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Надаючи правову оцінку судовим рішенням суду першої та апеляційної інстанцій в контексті критеріїв, наведених у статті 242 КАС України, з врахуванням визначених частиною третьою статті 341 цього Кодексу повноважень суду касаційної інстанції, Верховний Суд зазначає таке.
Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Офіційне тлумачення частини першої статті 55 надано в Рішенні Конституційного Суду № 9-зп від 25 грудня 1997 року.
Зокрема у Рішенні КСУ № 9-зп від 25 грудня 1997 року зазначено, що частина перша статті 55 Конституції України містить загальну норму, яка означає право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.
У пункті 3.1 Рішення Конституційного Суду України від 9 вересня 2010 року N19-рп/2010 зазначено, що з набранням чинності КАС України 1 вересня 2005 року всі публічно-правові спори, у яких хоча б однією зі сторін є суб`єкт владних повноважень, віднесені до підсудності адміністративних судів (частини перша, друга статті 2, пункти 1, 2, 7 частини першої статті 3 КАС України)
Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Статтею 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Відповідно до вимог статті 160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
В позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Статтею 10 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Відповідно до частини другої статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Верховний Суд наголошує, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи з метою ухвалення справедливого та об`єктивного рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.
Зміст наведених норм права дає підстави дійти висновку, що у випадку, коли особа вважає, що її охоронювані законом права, свободи та інтереси у публічно-правових відносинах порушені з боку суб`єкта владних повноважень, така звертається до суду із позовною заявою, у якій зазначає зміст позовних вимог і виклад обставин, якими обґрунтовує свої вимоги.
Водночас суд, при розгляді справи, має насамперед встановити суть (характер) спірних правовідносин, про захист яких власне і звернувся позивач.
Позивач зазначає, що він є особою з інвалідністю внаслідок війни. Розмір його пенсії при призначенні розрахований з таких складових: основний розмір пенсії; збільшення основного розміру пенсії (25%) відповідно до пункту 1 Постанови Уряду №1381; підвищення інваліду війни ІІІ групи (30%) згідно статті 13 Закону №3551-XII, цільова грошова допомога згідно Закону України "Про поліпшення матеріального становища учасників бойових дій та інвалідів війни"; надбавка до пенсії за особливі заслуги перед Україною (34%), підвищення відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №355 від 23.04.2012 (35%).
Так, з 01.03.2018 набрала чинності Постанова Кабінету Міністрів України №704, якою змінено розмір грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб.
21.02.2018 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №103, пунктами 1, 2 якої встановив перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон) до 1 березня 2018 р. (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 01.03.2018 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".
Виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 01.01.2018 у таких розмірах: з 1 січня 2018 р. - 50 відсотків; з 1 січня 2019 р. по 31 грудня 2019 р. - 75 відсотків; з 1 січня 2020 р. - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року.
На підставі Постанови №103 позивачу було проведено перерахунок пенсії і з 01.01.2018 виплата підвищених пенсій здійснюється в обмежених розмірах (50%).
Позивач вважає, що після проведеного відповідачем перерахунку його пенсії на підставі постанови КМУ №103 соціальні виплати, встановлені йому як особі з інвалідністю внаслідок війни (підвищення, цільова грошова допомога на прожиття та пенсія за особливі заслуги перед Україною) виплачуються в розмірі 50 відсотків, тоді як мають виплачуватися у повному розмірі, згідно застережень, зазначених у пункті цієї 2 Постанови.
Водночас, у судових рішеннях відсутня правова оцінка зазначеним аргументам позивача. Суди попередніх інстанцій у своїх рішеннях лише констатували, що Постанова Кабінету Міністрів України №103 не змінює регулювання правовідносин з приводу перерахунку пенсії, а лише визначає порядок виплати перерахованих пенсій.
Відповідно до положень пункту 25 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (№63566/00) та пункту 13 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Петриченко проти України" (№2586/07), суд зобов`язаний оцінити кожен специфічний, доречний та важливий аргумент, а інакше він не виконує свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції.
Зазначене свідчить про неповне дослідження судами попередніх інстанцій обставин у справі щодо предмету доказування.
В контексті вимог частини другої статті 341 КАС України неповне з`ясування судами попередніх інстанцій обставин справи, які мають суттєве значення для її вирішення не може бути усунуто на стадії касаційного розгляду, позаяк суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним.
Відтак, оскільки фактичні обставини справи в обсязі, достатньому для ухвалення законного судового рішення, не встановлено, а суд касаційної інстанції не має повноважень встановлювати факти, які не були встановлені судом першої та апеляційної інстанцій, відповідно до вимог статті 353 КАС України судові рішення у цій справі підлягають скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.
Для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу в їх сукупності, які містяться в матеріалах справи або витребовуються, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд