ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 червня 2021 року
м. Київ
справа №759/7715/19
адміністративне провадження №К/9901/20327/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Рибачука А.І.,
суддів: Мороз Л.Л., Стрелець Т.Г.
розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 759/7715/19
за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2020, постановлену судом у складі колегії суддів: головуючого судді - Федотова І.В., суддів: Парінова А.Б., Сорочка Є.О.,-
ВСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. 22.04.2019 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації (далі - відповідач), в якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у встановленні йому статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі відповідного посвідчення;
- зобов`язати відповідача встановити йому статус особи з інвалідністю внаслідок війни та видати відповідне посвідчення.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він приймав безпосередню участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції (далі - ЧАЕС) у складі формувань Цивільної оборони та отримав інвалідність внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, а тому має право на визнання за ним статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та отримання відповідного посвідчення, але відповідач протиправно відмовив йому у наданні такого статусу, чим позбавив передбачених законом гарантій.
3. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 08.07.2019 задоволено позовні вимоги. Визнано протиправними дії відповідача щодо відмови у встановленні позивачу статусу особи з інвалідністю внаслідок та видачі відповідного посвідчення. Зобов`язано відповідача встановити позивачу статус особи з інвалідністю внаслідок війни та видати відповідне посвідчення.
4. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.01.2020 скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог.
5. Верховний Суд ухвалою від 17.03.2020 відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою позивача на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.01.2020.
6. 24.04.2020 позивач звернувся до суду апеляційної інстанції з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.01.2020 на підставі пункту 1 частини другої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
7. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2020 відмовлено позивачу у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.01.2020.
8. Не погоджуючи з вищевказаною ухвалою 13.08.2020 позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2020 та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.01.2020.
9. Протоколом розподілу справи від 13.08.2020 визначено склад колегії суддів для розгляду даної справи: Рибачук А.І. - головуючий суддя, судді: Мороз Л.Л., Стрелець Т.Г.
10. Верховний Суд ухвалою від 19.08.2020 відкрив касаційне провадження та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
11. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач у період з 02.02.1979 по 04.03.1997 працював на ЧАЕС в Реакторному цеху та станом на 26.04.1986 був старшим майстром з ремонту обладнання, яке забезпечує перезавантаження ядерного палива в реакторі, є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії, якому встановлено ІІ групу інвалідності довічно, у зв`язку з захворюванням, пов`язаним з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
11.03.2019 позивач звернувся до відповідача із заявою про встановлення йому статусу особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 9 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 № 3551-XII (далі - Закон № 3551-XII) та видачі відповідного посвідчення.
За результатами розгляду вказаного звернення, відповідач листом від 02.04.2019 №4810/35-01/12 відмовив позивачу у встановленні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі відповідного посвідчення, посилаючись на відсутність документальних підтверджень залучення його до складу формувань Цивільної оборони, що в силу положень закону є обов`язковою умовою для встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни.
Не погодившись з вказаною відмовою у встановленні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі відповідного посвідчення, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Київський окружний адміністративний суд за результатами розгляду цієї справи ухвалив рішення від 08.07.2019, яким задовольнив позовні вимоги позивача. Суд першої інстанції виходив з того, що факт залучення громадян до складу формувань Цивільної оборони не потрібно встановлювати, оскільки відповідно до норм законодавства, що діяло на момент аварії на ЧАЕС, на всіх без виключення підприємствах, установах та організаціях, до складу формувань Цивільної оборони в обов`язковому порядку зараховувалось все працездатне населення, а тому, дійшов висновку про те, що позивач брав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у складі формувань Цивільної оборони та отримав інвалідність внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, а отже має право на встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та отримання відповідного посвідчення.
Суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог виходив з того, що для набуття статусу особи з інвалідністю внаслідок війни (з підстав, встановлених пунктом 9 частини другої статті 7 Закону № 3551-ХІІ) окрім встановлення факту настання в особи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС (стосовно позивача цей факт встановлено) Закон № 3552-ХІІ містить також умову, щоб така особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС саме у складі формувань Цивільної оборони. Однак, за відсутності доказів, які б свідчили про залучення позивача до формувань Цивільної оборони для ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС достатніх підстав для набуття статусу особи з інвалідністю внаслідок війни з підстав, встановлених пунктом 9 частини другої ї статті 7 Закону № 3551-ХІІ немає. Документи, які позивач долучив до своєї заяви щодо набуття статусу особи з інвалідністю внаслідок війни належним чином підтверджують його статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та настання інвалідності у зв`язку з тим, що він брав участь у таких заходах. Однак, належного документального підтвердження своєї безпосередньої участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме в складі формувань Цивільної оборони позивач не надав.
Позивач звернувся до суду апеляційної інстанції з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.01.2020, яку обґрунтував тим, що після закінчення розгляду справи були виявленні обставини, які, на його думку, є істотними для вирішення справи, що не були і не могли бути відомі під час апеляційного розгляду цієї справи.
Як на нововиявлену обставину позивач вказує на лист Державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильська АЕС" (далі - ДСП "Чорнобильська АЕС") від 17.03.2020, яким, на його переконання, підтверджено залучення його до виконання рятувальних та невідкладних аварійно-відновлювальних робіт на АБК-1, де функціонував штаб Цивільної оборони, згідно з маршрутним листом №1187 за період роботи з 26.04.1986 -28.04.1986 та вказано, що посада старшого майстра РЦ-1, яку він обіймав під час аварії на ЧАЕС, належала до оперативних посад, а сам реакторний цех знаходився в зоні суворого режиму, де і функціонував штаб Цивільної оборони, що на переконання позивача є доказом його безпосередньої участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у складі формувань Цивільної оборони.
ІІІ. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
12. Відмовляючи у задоволенні заяви позивача про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, суд апеляційної інстанції виходив з того, що листом на який посилається позивач як на нововиявлену обставину, підтверджено фактичне залучення позивача до виконання робіт на АБК-1, де функціонував штаб Цивільної оборони, що не свідчить про те, що останній приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС саме у складі формувань Цивільної оборони, а тому зазначена обставина не є нововиявленою у розумінні статті 361 КАС України.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
13. Касаційна скарга мотивована зокрема посиланням позивача на помилковість висновків суду апеляційної інстанції про те, що нововиявленою обставиною, яка слугувала підставою звернення до суду про перегляд постанови суду апеляційної інстанції був саме лист ДСП "Чорнобильська АЕС" від 17.03.2020. Позивач вважає, що нововиявленою обставиною, яка є підставою для перегляду постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.01.2020 є факт неможливості отримання документів щодо формувань Цивільної оборони ДСП "Чорнобильська АЕС" та їх персонального складу за списком, оскільки такі не створювались. В свою чергу, доказами існування цієї нововиявленої обставини є лист ДСП "Чорнобильська АЕС" від 17.03.2020, лист Департаменту з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи від 24.02.2020 та лист Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 11.01.2020, які свідчать про те, що у архівах відсутня інформація щодо персонального складу формувань Цивільної оборони ДСП "Чорнобильська АЕС", а тому факт залучення позивача до складу формувань Цивільної оборони можливо встановити лише на підставі наданих ним доказів.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
14. Верховний Суд, враховуючи доводи та вимоги касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, у відповідності до частини першої статті 341 КАС України, виходить з наступного.
15. Відповідно до змісту частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.
16. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання (частина перша статі 129-1 Конституції України).
17. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
18. Згідно із частиною другою статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
19. Частиною першою статті 361 КАС України встановлено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
20. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 361 КАС України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
21. При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову (частина шоста статті 361 КАС України).
22. Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.
23. Тобто обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишалися невідомими учасникам справи та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.
24. Аналіз наведених положень свідчить про те, що нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх урахування судового рішення. До нововиявлених обставин належать факти об`єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору.
25. Необхідними умовами для визначення відповідної обставини нововиявленою, передбаченою пунктом 1 частини другої статті 361 КАС України, є те, що, по-перше, вона існувала на час розгляду справи; по-друге, ця обставина не могла бути відома заявникові на час розгляду справи; по-третє, вона входить до предмета доказування у справі та може вплинути на висновки суду про права та обов`язки учасників справи (внаслідок урахування цих обставин суд міг би прийняти інше рішення, ніж те, що було прийняте).
26. Частиною четвертою статті 361 КАС України визначено, що не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
27. Наведене свідчить, що обставини, які виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, апеляційній скарзі або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, не можуть визнаватися нововиявленими.
Водночас необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами. Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи) не вважаються нововиявленими обставинами.
28. Як слідує з матеріалів справи, підставою для скасування Шостим апеляційним адміністративним судом рішення суду першої інстанції та відмови у задоволенні позовних вимог слугувала відсутність належного документального підтвердження безпосередньої участі позивача у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у складі формувань Цивільної оборони. При цьому, суд апеляційної інстанції дослідивши документи, які позивач долучив до своєї заяви щодо набуття статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, копії яких наявні у матеріалах справи, дійшов висновку, що такі не підтверджують безпосередню участь позивача у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у складі формувань Цивільної оборони.
29. Позивач звернувся до Шостого апеляційного адміністративного суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, яку обґрунтував наявністю істотних для справи обставин, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи. Такими обставинами, на переконання скаржника, є факт відсутності даних щодо персонального складу формувань Цивільної оборони ЧАЕС, зокрема і в архівних установах, що підтверджується листом ДСП "Чорнобильська АЕС" від 17.03.2020, отриманим позивачем після розгляду цієї справи, а тому, на думку позивача, суду, під час перегляду справи за нововиявленими обставинами, з урахуванням неможливості надання даних щодо персонального складу формувань Цивільної оборони ЧАЕС, для встановлення факту залучення позивача до виконання робіт у складі формувань Цивільної оборони ЧАЕС достатньо буде наданих ним до матеріалів справи документів.
30. Відтак, доводи заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами зводяться до переоцінки доказів, які вже були оцінені судом апеляційної інстанції у процесі розгляду справи, що в силу положень частини четвертої статті 361 КАС України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами.
31. Викладене свідчить про те, що обґрунтування, вказані позивачем у вищевказаній заяві, свідчать про його фактичну незгоду з висновком суду апеляційної інстанції щодо відмови в задоволенні позову.
32. Частиною другою статті 6 КАС України встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд).
33. За нормами статей 1 та 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) та протоколів до неї, а також практику ЄСПЛ та Європейської комісії з прав людини.
34. У пункті 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі "Христов проти України" Суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів.
35. Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно із цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, тому сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення ЄСПЛ від 24.07.2003 у справі Ryabykh v. Russia та від 09.06.2011 у справі "Желтяков проти України").
36. З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що зазначені позивачем обставини не можуть вважатися нововиявленими за своїм визначенням, не впливають на правильність постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.01.2020 та не мають істотного значення для правильного вирішення спору.
37. Як зазначено у частині четвертій статті 328 КАС України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
38. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив порушень норм процесуального права при ухваленні судом попередньої інстанції спірного рішення і погоджується з його висновками у справі.
39. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356 КАС України, Суд