ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 червня 2021 року
м. Київ
справа № 808/3704/14
адміністративне провадження № К/9901/41193/18
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу за позовом Міського комунального підприємства "Основаніє" Запорізької міської ради до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Міського комунального підприємства "Основаніє" Запорізької міської ради на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 02.03.2017 (суддя - Нестеренко Л.О.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.08.2017 (головуючий суддя - Бишевська Н.А., судді: Добродняк І.Ю., Семененко Я.В.) у справі № 808/3704/14.
встановив:
Міське комунальне підприємство "Основаніє" Запорізької міської ради (далі - МКП "Основаніє") звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС (далі - СДПІ з ОВП у м. Запоріжжі) від 22.04.2014 №0000024100 в частині нарахування грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 2 553 295 грн. і штрафних санкцій - 1 276 646 грн.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 02.03.2017 в позові відмовлено.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.08.2017 зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з МКП "Основаніє" до спеціального фонду Державного бюджету судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 63 194 (шістдесят три тисячі сто дев`яносто чотири) грн. 03 коп.
При прийнятті зазначених судових рішень суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач у справі є "учасником розрахунків", але не здійснює "операцій з виплати у грошовій формі субсидій, дотацій за рахунок бюджетів", а тому позивач дійшов до хибної думки, що він є отримувачем субсидій, дотацій за рахунок бюджетів замість безпосередніх споживачів житлово-комунальних послуг (громадян). Отже, вартість поставки послуг, які надавались МКП "Основаніє" в період з 01.01.2013 по 31.12.2013 підлягають оподаткуванню ПДВ незалежно від того, за рахунок яких джерел вони компенсуються (населенням, іншими категоріями споживачів чи за рахунок місцевого або державного бюджетів).
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, МКП "Основаніє" оскаржило їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 02.03.2017, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.08.2017 та направити справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
В обґрунтування своїх вимог МКП "Основаніє" посилається на те, що судами не з`ясовано питання чи підлягає податковий кредит розподілу пропорційно оподатковуваним операціям і операціям, які не є об`єктом оподаткування або звільнені від оподаткування, у відповідності до статті 199 Податкового кодексу України та його суму. Крім того, зазначає, що судом апеляційної інстанції стягнуто судовий збір в більшому розмірі, ніж встановлено Законом України "Про судовий збір".
В письмових запереченнях на касаційну скаргу СДПІ з ОВП у м. Запоріжжі зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, відповідач просить залишити касаційну скаргу позивача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, СДПІ з ОВП у м. Запоріжжі проведено документальну позапланову виїзну перевірку правильності розрахунку (перерахунку) частки використання сплаченого (нарахованого) податку за придбаними (ввезеними) товарами/послугами, необоротними активами між оподатковуваними та неоподатковуваними операціями за 2013 рік, який задекларовано в податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2013 року, за результатами якої складено акт від 31.03.2014 № 122/28-04-41-10/20485152.
22.04.2014 на підставі названого акту перевірки СДПІ з ОВП у м. Запоріжжі прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000024100, згідно з яким МКП "Основаніє" визначено податкове зобов`язання з податку на додану вартість на суму 15 326 262 грн. з яких: 10 217 508 грн. - основний платіж та 5 108 754 грн. штрафні (фінансові) санкції.
МКП "Основаніє" звернулося до СДПІ з ОВП у м. Запоріжжі з заявою від 30.03.2015 № 3770/01-05 про намір досягнення податкового компромісу щодо неузгодженої суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 10 217 508 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 5108754,00 грн., визначених у податковому повідомленні-рішенні №0000024100 від 22.04.2014, та сплатило 5% (510875,40 грн.) від суми податкового зобов`язання.
СДПІ з ОВП у м. Запоріжжі за результатами розгляду вищевказаної заяви прийнято рішення №2012/10/28-04-41-00 від 06.04.2015, яким погоджено застосування податкового компромісу в частині основної суми податкового зобов`язання у розмірі 7 664 216 грн. та штрафних санкцій у розмірі 3 832 108 грн., а в іншій частині податковий компроміс у сумі основного платежу 2 553 295 грн. та штрафних санкцій - 1276646 грн., не є досягнутим внаслідок невідповідності заяви МКП "Основаніє" в цій частині підрозділу 9-2 розділу ХХ "Перехідних положень" Податкового кодексу України.
МКП "Основаніє" у судовому порядку оскаржило вказане рішення №2012/10/28-04-41-00 від 06.04.2015 в частині відмови (непогодження) у застосуванні податкового компромісу.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 20.08.2015 у справі №808/3701/15, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2015, МКП "Основаніє" відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення від 06.04.2015 № 2072/10/28-04-41-00 щодо відмови у застосуванні податкового компромісу на суму 3 829 941 грн., у тому числі основного платежу з податку на додану вартість 2 553 295 грн. і штрафних санкцій - 1 276 646 грн., та про зобов`язання відповідача погодити застосування податкового компромісу до зазначеного податкового зобов`язання з податку на додану вартість.
МКП "Основаніє" звернулось до суду з даним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000024100 від 22.04.2014 в частині донарахування грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 3 829 941 грн., з яких 2 553 295 грн. за основним платежем та 1 276 646 грн. штрафні (фінансові) санкції.
Підставою для зазначених донарахувань є те, що за період з 01.01.2013 по 31.12.2013 МКП "Основаніє" задекларовано податкових зобов`язань з податку на додану вартість у сумі 3 8456 549 грн. і перевіркою достовірності відображених показників у поданих Деклараціях з податку на додану вартість (рядки 1 - 8.2) за період з 01.01.2013 по 31.12.2013 встановлено, що на порушення пункту 185.1 статті 185, пункту 186.4 статті 186, пунктів 187.7, 187.10 статті 187, підпункту 196.1.6 пункту 196.1 статті 196 Податкового кодексу України, МКП "Основаніє" занижено податкове зобов`язання з ПДВ на загальну суму 2 553 295 грн.
При цьому перевіркою відображених у рядку 1 (колонка Б) Декларації "Операції на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою, крім імпорту товарів" показників за період з 01.01.2013 по 31.12.2013 у загальній сумі 39 408 838 грн. встановлено, що на формування цього показника вплинули операції з постачання послуг квартирної плати чи плати за утримання житла, фізичним особам, бюджетним установам, не зареєстрованим як платники податку, послуги з технічного обслуговування ліфтів та диспетчерських систем, систем протипожежної автоматики та димовидалення, побутових електроплит, обслуговування димовентиляційних каналів, внутрішньобудинкових систем водо - і теплопостачання, водовідведення та зливової каналізації, вивезення та утилізації твердого побутового та грубого сміття, прибирання будинкової та прибудинкової території тощо. З місцевого бюджету на адресу Підприємства відшкодовано частину тарифу не сплаченого населенням у зв`язку з отриманням пільг та субсидій на оплату житлово-комунальних послуг.
Так, за позицією відповідача, МКП "Основаніє" помилково класифікувало такі операції, як такі, що не є об`єктом оподаткування, згідно з підпунктом 196.1.6 пункту 196.1 статті 196 Податкового кодексу України та відобразило їх по рядку 3 колонці А та Додатках 6 (Д6) Декларацій, оскільки вартість поставки послуг, які надавались МКП "Основаніє" в період з 01.01.2013 по 31.12.2013, підлягають оподаткуванню ПДВ незалежно від того, за рахунок яких джерел вони компенсуються (населенням, іншими категоріями споживачів чи за рахунок місцевого або державного бюджетів).
За позицією позивача на вказані операції поширюються положення підпункту 196.1.6 пункту 196.1 статті 196 Податкового кодексу України, оскільки отримання МКП "Основаніє" пільг та субсидій відбувалось на підставі Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005, відповідно до якого розрахунки за субвенціями здійснювались безпосередньо між районними управліннями праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради та МКП "Основаніє". І, незважаючи на те, що субсидії та пільги призначені фізичним особам - споживачам житлово-комунальних послуг, фактично їх отримувачами були підприємства, які надають такі послуги, а тому на МКП "Основаніє" розповсюджується положення підпункту 196.1.6 пункту 196.1 статті 196 Податкового кодексу України як на платника податку, який відповідно до законодавства є отримувачем субсидій.
Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) об`єктом оподаткування є операції платників податку з:
а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;
б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;
в) ввезення товарів на митну територію України;
г) вивезення товарів за межі митної території України;
е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Згідно з пунктом 186.4 статті 186 Податкового кодексу України місцем постачання послуг є місце реєстрації постачальника, крім операцій, зазначених у пунктах 186.2 і 186.3 цієї статті.
Датою виникнення податкових зобов`язань у разі постачання товарів/послуг з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата зарахування таких коштів на банківський рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації у будь-якій іншій формі, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов`язаннями перед бюджетом (пункту 187.7 статті 187 Податкового кодексу України).
Відповідно до пункту 187.10 статті 187 Податкового кодексу України платники податку, які постачають теплову енергію, газ природний (крім скрапленого), у тому числі надають послуги з його транспортування та постачання, надають послуги з водопостачання, водовідведення чи послуги, вартість яких включається до складу квартирної плати чи плати за утримання житла, фізичним особам, бюджетним установам, не зареєстрованим як платники податку, а також житлово-експлуатаційним конторам, квартирно-експлуатаційним частинам, об`єднанням співвласників багатоквартирних будинків, іншим платникам податку, які здійснюють збір коштів від зазначених покупців з метою подальшого їх перерахування продавцям таких товарів (надавачам послуг) у рахунок компенсації їх вартості, визначають дату виникнення податкових зобов`язань та податкового кредиту за касовим методом.
Зазначене правило визначення дати виникнення податкових зобов`язань поширюється також на операції з постачання зазначених товарів/послуг для ЖЕКів та бюджетних установ, що отримують такі товари/послуги, якщо вони зареєстровані як платники податку.
Для цілей цього пункту послугами, вартість яких включається до складу квартирної плати чи плати за утримання житла, вважаються послуги з технічного обслуговування ліфтів та диспетчерських систем, систем протипожежної автоматики та димовидалення, побутових електроплит, обслуговування димовентиляційних каналів, внутрішньобудинкових систем водо- і теплопостачання, водовідведення та зливової каналізації, вивезення та утилізації твердого побутового та грубого сміття, прибирання будинкової та прибудинкової території, а також інші послуги, які надаються ЖЕКами зазначеним у цьому пункті покупцям за їх рахунок.
Стаття 196 Податкового кодексу України визначає операції, які не є об`єктом оподаткування.
Згідно з підпунктом 196.1.6 пункту 196.1 статті 196 Податкового кодексу України не є об`єктом оподаткування операції з: виплат у грошовій формі заробітної плати (інших прирівняних до неї виплат), а також пенсій, стипендій, субсидій, дотацій за рахунок бюджетів або Пенсійного фонду України чи інших фондів загальнообов`язкового соціального страхування (крім тих, що надаються у майновій формі);
виплат дивідендів, роялті у грошовій формі або у вигляді цінних паперів, які здійснюються емітентом;
надання комісійних (брокерських, дилерських) послуг із торгівлі та/або управління цінними паперами (корпоративними правами), деривативами та валютними цінностями, включаючи будь-які грошові виплати (у тому числі комісійні) фондовим або валютним біржам чи позабіржовим фондовим системам або їх членам у зв`язку з організацією та торгівлею цінними паперами ліцензованими торговцями цінними паперами, а також деривативами та валютними цінностями;
Постановою Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005 затверджено Порядок перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій (далі - Порядок № 20), згідно з пунктом 1 якого (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) цей Порядок визначає механізм перерахування субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот, пільг з послуг зв`язку та інших передбачених законодавством пільг, в тому числі компенсації втрати частини доходів у зв`язку з відміною податку з власників транспортних засобів та відповідним збільшенням ставок акцизного податку з пального для фізичних осіб (крім пільг на одержання ліків, зубопротезування, оплату електроенергії, природного і скрапленого газу на побутові потреби, твердого та рідкого пічного побутового палива, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот) і компенсації за пільговий проїзд окремих категорій громадян за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету плати за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату, рентної плати за транзитне транспортування трубопроводами природного газу територією України, збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності (далі - субвенція).
Відповідно до пункту 5 Порядку № 20 райдержадміністрації та виконавчі органи рад міст обласного значення розподіляють отримані субвенції між головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів відповідно до бюджетної класифікації видатків у межах вартості ресурсів (товарів, послуг), наданих їх постачальниками, пропорційно або диференційовано за видами послуг.
Згідно з пунктом 6 Порядку № 20 органи Казначейства на підставі платіжних доручень головних розпорядників коштів місцевих бюджетів перераховують кошти на рахунки постачальників ресурсів (товарів, послуг).
При цьому у пункті 1 Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, затвердженого постановою КМУ № 848 від 21.10.95 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Положення № 848), це Положення визначає умови призначення та порядок надання громадянам щомісячної адресної безготівкової субсидії для відшкодування витрат на оплату користування житлом або його утримання та комунальних послуг (водо-, тепло-, газопостачання, водовідведення, електроенергія, вивезення побутового сміття та рідких нечистот), а також один раз на рік субсидії готівкою на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива.
Згідно з пунктом 2 Положення № 848 право на отримання адресної безготівкової субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, а також субсидії готівкою на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива (далі - субсидія) поширюється на громадян, які проживають у житлових приміщеннях (будинках) державного та громадського житлового фонду, в тому числі у гуртожитках, - на оплату користування житлом; приватного житлового фонду та фонду житлово-будівельних (житлових) кооперативів - на оплату утримання житла; житлового фонду незалежно від форм власності - на оплату комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива.
У відповідності до абзаців 1, 2 пункту 15 Положення № 848 громадянам, які проживають у житлових приміщеннях (будинках) державного і громадського житлового фонду, в тому числі у гуртожитках та будинках житлово-будівельних (житлових) кооперативів, субсидія для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг надається шляхом перерахування коштів на рахунок власників житла (уповноважених ними органів) та підприємств, що надають комунальні послуги, а субсидія для відшкодування витрат на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива за бажанням громадян виплачується відділеннями поштового зв`язку чи перераховується на їх рахунок в банківській установі.
Громадянам, які проживають у приватних будинках, квартирах чи кімнатах, субсидія для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг надається шляхом перерахування коштів на рахунок підприємств, що надають комунальні послуги, а субсидія для відшкодування витрат на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива за бажанням громадян виплачується відділеннями поштового зв`язку чи перераховується на їх рахунок в банківській установі.
З вищенаведених норм вбачається, що субсидії (безготівкові та готівкові) для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг призначаються для громадян. І якщо з місцевого бюджету відшкодовується частина тарифу, яка не сплачена населенням у зв`язку з отриманням пільг та субсидій на оплату житлово-комунальних послуг, то таке відшкодування як складова частина, регульованого тарифу включається до бази оподаткування.
При цьому кошти, які бюджет у вигляді субсидії сплачує замість громадянина, як частку плати за житлово-комунальні послуги, підприємство не може класифікувати як такі, що на них поширюються норми підпункту 196.1.6 пункту 196.1 статті 196 Податкового кодексу України, оскільки частка плати за житлово-комунальні послуги, яку бюджет у вигляді субсидії та пільг сплачує замість громадянина, є субсидією з бюджету, наданою бюджетом безпосередньо громадянину - споживачу таких послуг, а не підприємству.
Судами з`ясовано та не заперечувалося сторонами, МКП "Основаніє" є постачальником ресурсів (товарів, послуг) для мешканців м. Запоріжжя, які сплачують житлово-комунальні послуги разом з ПДВ.
МКП "Основаніє" не здійснює безпосередньо операцій з: виплат у грошовій формі заробітної плати (інших прирівняних до неї виплат), а також пенсій, стипендій, субсидій, дотацій за рахунок бюджетів або Пенсійного фонду України чи інших фондів загальнообов`язкового соціального страхування (крім тих, що надаються у майновій формі).
За приписами "Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" вказані функції здійснюють органи казначейства через головних розпорядників коштів (райдержадміністрації, управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради певного району м. Запоріжжя тощо).
Саме ці операції з виплати у грошовій формі субсидій, дотацій за рахунок бюджетів не є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 196.1.6 пункту 196.1 статті 196 Податкового кодексу України.
Згідно вимог пункту 9 "Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" усі учасники розрахунків, що проводяться згідно з цим Порядком, у графі "Призначення платежу" платіжних доручень додатково зазначають: "Постанова Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20".
Позивач у справі є "учасником розрахунків", але не здійснює "операцій з виплати у грошовій формі субсидій, дотацій за рахунок бюджетів".
За таких обставин, вартість поставки послуг, які надавались МКП "Основаніє", в період з 01.01.2013 по 31.12.2013, підлягають оподаткуванню ПДВ незалежно від того, за рахунок яких джерел вони компенсуються (населенням, іншими категоріями споживачів чи за рахунок місцевого або державного бюджетів).
Крім того, за приписами п.1.4 р.III Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затвердженого Наказу Мінфінансів України від 17.12.2012 № 1340, облік операцій з постачання товарів/послуг, які не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість відповідно до вимог статті 196 розділу V Кодексу, ведеться на підставі документів бухгалтерського обліку, у зв`язку з чим СДПІ з ОВП було направлено Підприємству лист № 1663/28-04-41 від 25.03.2014 з проханням надати бухгалтерські довідки за кожний період 2013 року з розшифровкою операцій, які не є об`єктом оподаткування, проте, МКП "Основаніє" не надало таких пояснень та розшифровок та не підтвердило документально декларування таких операцій по рядку 3 Декларацій, зокрема, Підприємством не надано до суду договорів, банківських платіжних документів, випис рахунків 645, 6451, 6454 "Розрахунки з бюджетом по пільгам", 6453 "Розрахунки з бюджетом по субсидіям", "Розрахунки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 нарахованих пільгах та субсидіях населенню за квартирну плату (за електропостачання) - Схема проведення розрахунків", "Розрахунки відповідно до постанови КМУ від 11.01.2005 № 20 зі змінами по нарахованих пільгах та субсидіях населенню за теплопостачання) - Схема проведення розрахунків", "Акти звіряння розрахунків за надані населенню послуги, на які надаються до документів податкового обліку, виданих та отриманих податкових накладних, регістри бухгалтерського обліку, на підставі яких формувалась податкова звітність МКП "Основаніє" з податку на додану вартість за перевірений період.
Щодо доводів позивача про те, що податковим органом не враховані коригування, здійснені позивачем на виконання вимог статті 199 Податкового кодексу України в сумі 2 914 152 грн., судом апеляційної інстанції з`ясовано, що зазначені обставини стосуються спірної суми податкових зобов`язань з ПДВ (2 553 295 грн.), визначеної податковим повідомленням-рішенням № 0000024100 від 22.04.2014, в оскаржуваній частині, яка є предметом даного спору.
Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що позивач у справі є "учасником розрахунків", але не здійснює "операцій з виплати у грошовій формі субсидій, дотацій за рахунок бюджетів", і тому хибною є позиція позивача, що Підприємство є отримувачем субсидій, дотацій за рахунок бюджетів замість безпосередніх споживачів житлово-комунальних послуг (громадян).
Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Щодо розподілу судових витрат слід зазначити наступне.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2017 відстрочено МКП "Основаніє" сплату судового збору до вирішення справи по суті.
Так, згідно із пунктом 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній на час звернення з апеляційною скаргою), за подання до адміністративного суду апеляційної скарги юридичною особою на рішення суду, ставка судового збору встановлена у розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
При цьому, згідно з підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні позовної заяви ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру становила 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальних заробітних плат.
Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до статті 8 Закону України "Про державний бюджет України на 2014 рік" розмір мінімальної заробітної плати у місячному розмірі з 01 січня 2014 року встановлено 1218 грн.
Враховуючи вимоги адміністративного позову майнового характеру, розмір судового збору за подання апеляційної скарги складав 5 359,00 грн., проте відповідно до ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.08.2017 з позивача стягнуто судовий збір в розмірі 63 194,03 грн.
Згідно з пунктами 1, 3 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
Як встановлено частиною четвертою статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд