ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 червня 2021 року
м. Київ
справа № 814/1003/18
адміністративне провадження № К/9901/36069/19
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду:
суддя -доповідач - Гусак М. Б., судді - Гімон М.М., Усенко Є.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Миколаївській області (правонаступник- Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області) на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 4 січня 2019 року (суддя-Птичкіна В.В.), постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2019 року (судді: Бойко А.В., Федусік А.Г., Шевчук О.А.) у справі № 814/1003/18 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська Ера" до Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИЛА:
У квітні 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївська Ера" (далі - ТОВ "Миколаївська Ера") звернулось до суду з позовними вимогами про визнання протиправними та скасування прийнятих 7 березня 2018 року Головним Управлінням Державної фіскальної служби у Миколаївській області (далі - Головне управління ДФС у Миколаївській області) податкових повідомлень-рішень № 00016871402, № 00016861402, згідно з якими йому донараховані грошові зобов`язання за платежами: з податку на додану вартість (далі-ПДВ) у сумі 780083 грн - за податковим зобов`язанням, 195020,75 грн - за штрафними санкціями, та зменшено суму від`ємного значення з ПДВ на суму 69450 грн (далі - повідомлення-рішення, спірні рішення).
На обґрунтування вимог позивач зазначив, що висновки контролюючого органу за результатами проведеної документальної перевірки про нереальність облікованих ним господарських операцій є безпідставними. Порушення податкової дисципліни контрагентами не спростовують фактів отримання товарів, які оплачені підприємством та в подальшому реалізовані у власній господарській діяльності. Первинні документи оформлені згідно з вимогами Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік" (у редакції чинній на час виникнення правовідносин, далі -Закон № 996-XIV), податковий кредит сформований згідно з отриманими та зареєстрованими у встановленому законом порядку податковими накладними.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 4 січня 2019 року залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2019 року, позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з цими судовими рішеннями, Головне управління ДФС у Миколаївській області у грудні 2019 року звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило поновити строк на касаційне оскарження, скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 4 січня 2019 рок, постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
У касаційній скарзі Головне управління ДФС у Миколаївській області посилалось на неповне з`ясування судами обставин у справі, що призвело до ухвалення судами рішень, які, на його думку, не відповідають вимогам матеріального права; не дослідження та не надання правової оцінки встановленим за результатами податкового контролю фактам, які можуть свідчити про не підтвердження позивачем реального здійснення господарських операцій, фінансові результати яких вплинули на формування позивачем податкових показників.
Ухвалою від 23 січня 2020 року Верховний Суд поновив строк на касаційне оскарження, та відкрив касаційне провадження у справі.
Згідно з пунктом 2 Розділу II Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційна скарга розглядається у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 8 лютого 2020 року.
На стадії підготовки справи до касаційного розгляду Верховним Судом здійснено заміну відповідача Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області на його правонаступника Головне управління Державної податкової служби у Миколаївській області.
Товариство "Миколаївська Ера" не скористалось процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
Касаційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без виклику учасників та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи.
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (далі - Колегія суддів), переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі- КАС України) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду (далі - Колегія суддів) дійшла висновку, що оскаржувані рішення не відповідають зазначеним вимогам, з огляду на таке.
Судами першої та апеляційної інстанцій у справі встановлено наступні обставини.
Головне управління ДПС у Миколаївській області з 29 червня 2017 року по 18 січня 2018 року провело планову документальну перевірку ТОВ "Миколаївська Ера" з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 18 вересня 2014 року по 31 березня 2017 року.
За результатами перевірки контролюючим органом складено акт від 25 січня 2018 року № 165/14-29-14-02/39397396 (далі - акт документальної перевірки), в якому зазначені такі порушення податкового законодавства:
пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, далі-ПК України) у зв`язку із заниженням ПДВ на суму 780 083 грн (зокрема, 136168 грн-грудень 2015 року,108378 грн-лютий 2016 року, 125832 грн-травень 2016 року, 83947 грн-червень 2016 року, 164707 грн-серпень 2016 року, 19365 грн-грудень 2016 року, 141686 грн-січень 2017 року);
пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 ПК України, у зв`язку із завищенням суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за березень 2017 року у сумі 69 450 грн у.
На підставі акта документальної перевірки відповідач сформував оспорювані податкові повідомлення-рішення.
Податкові повідомлення-рішення контролюючий орган обґрунтував відсутністю документального підтвердження здійснення ТОВ "Миколаївська Ера" господарських операцій з придбання товарів: у Товариства з обмеженою відповідальністю "Карго-Інвест" (далі-ТОВ "Карго-Інвест"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Рент Євродизайн" (далі-ТОВ "Рент Євродизайн"), Товариства з додатковою відповідальністю "Миколаївське підприємство "Ера" (далі-ТДВ "МП Ера"), - за результатами яких позивач сформував податкові показники з ПДВ та суми від`ємного значення цього податку, що включаються до складу податкового кредиту.
Зокрема, за результатами господарських операцій:
-з ТОВ "Карго-Інвест" з придбання у грудні 2015 року, січні, квітні 2016 року товарів позивач включив до складу податкового кредиту 281183 грн ПДВ.
-з ТОВ "Рент Євродизайн" з придбання у червні та серпні 2016 року товарів позивач включив до складу податкового кредиту 459953 грн ПДВ.
-з ТДВ "МП Ера" з придбання у грудні 2015 року товарів позивач включив до складу податкового кредиту 98671 грн.
Облік зазначених господарських операцій здійснювався ТОВ "Миколаївська Ера" на підставі: видаткових накладних; зареєстрованих у встановленому порядку податкових накладних; згідно з розрахунками за поставлений товар у безготівковій та готівковій формах, а також договору про постачання товару, укладеному з ТДВ "МП Ера".
Договори з ТОВ "Карго-Інвест" та ТОВ "Рент Євродизайн", рахунки-фактури, товаро-транспорті накладні, довіреності на отримання товару, сертифікати якості або інші документи на підтвердження переміщення товару у просторі, не надавались податковому органу під час перевірки.
Згідно з інформацією, акумульованою в інформаційній системі "Податковий блок", контролюючий орган встановив відсутність у контрагентів позивача -- ТОВ "Карго-Інвест", ТОВ "Рент Євродизайн", ТДВ "МП Ера" - основних фондів для зберігання товарів, трудових ресурсів для здійснення такої господарської діяльності, відсутність фінансової та податкової звітності за періоди, в яких проводились господарські операції з позивачем.
Відомості, отримані відповідачем з Єдиного державного реєстру податкових накладних, засвідчили невідповідність номенклатури товарів, які купувались контрагентами та продавались позивачу, та неможливість встановлення походження поставленого позивачу товару.
Також згідно з податковою інформацією від Світловодської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області від 18 квітня 2016 року № 1013/7/11-27-22-016 стосовно ТОВ "Карго-Інвест"; від державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області від 16 листопада 2016 року № 957/7/14-02-14-02-12 стосовно ТОВ "Рент Євродизайн", актом за результатами перевірки дотримання ТДВ "МП Ера" вимог податкового законодавства від 16 травня 2017 року № 401/14-29-14-08/14307475,- зазначені підприємства не підтвердили здійснення фінансово-господарських операцій з контрагентами постачальниками та покупцями.
Наведені обставини стали підставою для висновку контролюючого органу про не підтвердження позивачем реальності зазначених господарських операцій, відсутності права формувати податковий кредит та від`ємне значення з ПДВ.
Водночас в ході перевірки контролюючий орган встановив завищення платником податку суми податкового кредиту у січні 2017 року на суму 9727 грн, яке сталося внаслідок помилкового включення позивачем, без урахування уточнюючої декларації, суми ПДВ за грудень 2016 року у розмірі 211136 грн замість 201401 грн. Помилка призвела до безпідставного збільшення суми від`ємного значення ПДВ на вказану суму.
Не погоджуючись з висновками відповідача з мотивів, зазначених вище у цьому рішенні, ТОВ "Миколаївська Ера" оскаржила податкові повідомлення-рішення в судовому порядку.
Аналіз вимог позивача, заперечень відповідача та встановлених судами обставин, дає підстави Колегії суддів дійти висновку, що суть спору, який виник між сторонами, стосувався питання доведеності обставин, що підтверджують або спростовують реальність здійснення позивачем господарських операцій, а відтак, і обґрунтованість формування показників податкової звітності на підставі даних бухгалтерського обліку.
Оцінюючи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у цій справі, Колегія суддів виходить з такого.
Сплата податків і зборів у порядку та розмірах, встановлених законом є конституційним обов`язком кожної особи в державі (ст. 67 Конституції України).
Основним нормативно-правовим актом, який регулює відносини у сфері оподаткування є Податковий кодекс України.
Загальність оподаткування є одним з принципів, на якому ґрунтується податкове законодавство, згідно з яким кожна особа зобов`язана сплачувати встановлені цим Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу.
Згідно з пунктом 36.1 статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
У межах цього обов`язку платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів (підпункт 16.1.2 пункту 16.1. статті 16 ПК України).
Для підтвердження даних, визначених платником податків у податковій звітності, чинне законодавство зобов`язує такого платника податків вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством (абзаци перший, другий пункту 44.1 статті 44 ПК України).
Таким чином ведення бухгалтерського обліку власної господарської діяльності є складовою податкового обов`язку платника податків, пов`язаного з обчисленням податку.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначаються спеціальним Законом України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Згідно з цим Законом бухгалтерський облік - це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.
Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (частина друга статті 3 Закону № 996-XIV ).
Обліку підлягають господарські операцій, тобто дії або події, які викликають зміни у структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства (абзац п`ятий статті 1, частина перша статті 9 Закону № 996-XIV).
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які містять відомості про такі операції та підтверджують факти їх здійснення (абзац одинадцятий статті 1, частина перша статті 9 Закону № 996-XIV).
Серед інших, основним принципом, яким має відповідати ведення бухгалтерського обліку, є превалювання сутності над формою, що означає - облік операцій має здійснюватися відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми (абзац восьмий статті 4 Закону № 996-XIV).
Правила оформлення первинних документів, згідно з якими такі документи мають бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення (частина перша статті 9 Закону№ 996-XIV), та містити відомості: про назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис (інші дані, що можуть ідентифікувати особу) (частина друга статті 9 Закону №996-XIV), направлені саме на забезпечення відображення платником податку у бухгалтерському обліку фактичної господарської діяльності.
Аналіз наведених норм чинного законодавства дає Колегії суддів підстави для висновку, що формування грошових вимірників у бухгалтерському обліку, як джерелі фінансового та податкового обліків, має здійснюватися платником податку на підставі оформлених у встановленому порядку документів, які підтверджують сутність проведених господарських операцій та їх фінансові результати, які вплинули або можуть вплинути на зміни у структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
В іншому разі не можна вважати, що платник податків виконав податковий обов`язок належним чином.
На створені державою контролюючі органи у сфері оподаткування покладені функції з контролю достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів, платежів (підпункт 19-1.1.2. пункту 19-1.1 статті 19 ПК України).
Обов`язку платника податку вести фінансову звітність з дотриманням вимог законодавства кореспондує право контролюючого органу в межах покладених на нього функцій запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов`язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів (підпункт 20.1.6. пункту 20.1 статті 20 ПК України).
При цьому за загальним правилом платник податків після початку перевірки має надати контролюючому органу у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки (пункт 85.2 статті 85 ПК України).
Таким чином, як в ході здійснюваних контролюючим органом перевірок, так і в суді у спорах щодо достовірності первинних документів, на підставі яких здійснювався облік господарської діяльності, і як наслідок, правомірності формування даних податкового обліку, платник податків має демонструвати доброчесну поведінку у дотриманні вимог податкового законодавства.
Якщо контролюючий орган обґрунтовує правомірність прийнятого рішення відсутністю документального підтвердження облікованих господарських операцій, обов`язок довести протилежне, згідно з частиною першою статті 77 КАС України, покладається на платника податків.
Задовольняючи позовні вимоги у цій справі, суди першої та апеляційної інстанцій, виходили з того, що позивачем були надані документи, які містять всі необхідні відомості щодо здійснюваних господарських операцій та дають змогу встановити їх зміст, а також кількісні та якісні характеристики. Факти отримання від контрагентів товарів підтверджується їх подальшим використанням у власній господарській діяльності, про що свідчать копії договорів, акти списання товарів зі складу, оплачені замовниками виконані роботи та поставлені товари, а також наявність у позивача складського приміщення, право власності на яке набуто на підставі нотаріально засвідченого договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 16 жовтня 2014 року.
Доводи відповідача у справі суди визнали недоведеними.
Також суди дійшли висновку про неможливість здійснити оцінку правомірності визначення контролюючим органом зобов`язань з ПДВ за січень 2017 року, з огляду на відсутність у висновках акта систематизованого викладу цього порушення.
Колегія суддів не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, оскільки вони не ґрунтуються на об`єктивному всебічному та безпосередньому оцінюванні наявних у справі доказів (стаття 90 КАС України) та не відповідають фактичним обставинам справи.
Суди не дослідили та не надали правової оцінки змісту документів, якими позивач підтверджував позовні вимоги.
Зокрема суди залишили без уваги той факт, що видаткові накладні, згідно з якими позивач отримав товар від ТОВ "Карго-Інвест" та ТОВ "Рент Євродизайн" замість інформації про місце їх складення містять відомості про міста, в яких це відбувалось. З останнім контрагентом видаткові накладні на товар складені в місті Києві.
За змістом доданих до позовних матеріалів копій договорів із зазначеними контрагентами поставка товарів мала відбуватися виключно за замовленням позивача.
Разом з цим, у видаткових накладних від ТОВ "Карго-Інвест" зазначено, що товар поставлявся "без замовлення", а докази оформлення замовлень з ТОВ "Рент Євродизайн" в порядку, передбаченому пунктом 4.2 договору поставки від 1 червня 2016 року, в матеріалах справи відсутні.
Звертає на себе увагу той факт, що основним і єдиним видом підприємницької діяльності ТОВ "Рент Євродизайн" відповідно до інформації, яка міститься у Єдиному державного реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань України (далі-ЄДРПОУ), є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна. Реальна можливість цього контрагента продавати позивачу: метал, металеві труби, самовирівнюючу суміш,- на суму 3312926,16 грн потребувало з`ясуванню в ході судового розгляду.
Податкові накладні видані ТОВ "Карго-Інвест" та ТОВ "Рент Євродизайн" складені та підписані від позивача фізичною особою ОСОБА_1 .
Згідно з актом документальної перевірки ОСОБА_1 призначений на посаду директора ТОВ "Миколаївська Ера" на підставі наказу № 11/к від 8 вересня 2017 року.
Матеріали справи не містять довіреностей позивача на підтвердження повноважень фізичної особи - ОСОБА_1 отримувати товарно-матеріальні цінності за цими видатковими накладними.
Водночас документи, якими позивач підтверджував проведення господарських операцій з ТДВ "МП "Ера, свідчать, що у грудні 2015 року саме ОСОБА_1, як директор ТДВ "МП "Ера", укладав з позивачем договір на постачання товарів та видавав видаткові накладні на товар (а.с.112,115).
Місцем складання видаткових накладних за цієї господарською операцією зазначено вул. Артилерійську, 18 в м. Миколаєві . Вказана адреса є юридичною адресою ТДВ "МП "Ера" та згідно з встановленою контролюючим органом в ході документальної перевірки інформацією фактичним місцезнаходженням позивача.
Висновки акта від 16 травня 2017 року № 401/14-29-14-08/14307475, на які контролюючий орган посилався в обґрунтування прийнятих спірних рішень (а.с.33), вказують на те, що, у цей же період (у грудні 2015 року та січні 2016 року) ТДВ "МП Ера" укладав (як покупець) договори на поставку товарів з ТОВ "Карго Інвест", реальність яких не була підтверджена.
Зазначені факти залишились також поза увагою судів під час розгляду справи.
За змістом Статуту ТОВ "Миколаївська ЕРА", копія якого міститься в матеріалах справи, зазначене товариство було засноване ОСОБА_1 зі 100% часткою у статутному капіталі у розмірі 300 грн.
Згідно з договором купівлі-продажу майна, на який суд апеляційної інстанції послався, як доказ наявності у позивача складського приміщення, ТДВ "МП "Ера" в особі директора ОСОБА_1 16 жовтня 2014 року продало ТОВ "Миколаївська Ера" нежитлові приміщення площею понад 18000 кв.м., розташовані на земельній ділянці 6,9470 га за адресою: м. Миколаїв, вул. Індустріальна, 7, за балансовою вартістю у розмірі 620000 грн при оціночній вартості цього об`єкта нерухомості - 959269 грн.
Відповідно до інформації, яка міститься в ЄДРПОУ та Єдиному державному реєстрі судових рішень, Господарський суд Миколаївської області ухвалою від 11 квітня 2018 року відкрив провадження про банкрутство ТДВ "МП Ера" за заявою Головного управління ДФС у Миколаївській області, у зв`язку з невиконанням обов`язків по сплаті понад 2000000 грн податкового боргу.
Зазначені обставини у сукупності з доводами відповідача про не підтвердження ТОВ "Миколаївська Ера" первинними документами фактів переміщення отриманих від контрагентів товарів мали бути досліджені судами та оцінені, проте суди не зробили цього.
Взяті до уваги судами доводи позивача щодо подальшої реалізації товарів, як свідчення реальності проведених господарських операцій, самі по собі не підтверджують фактів їх придбання у наведених в акті документальної перевірки контрагентів. Такі докази мають оцінюватися у сукупності з наданими позивачем документами первинного та податкового обліків, які підтверджують реальний рух товару, робіт в ланцюгу від продавця до покупця.
Колегія суддів критично ставиться до висновків судів попередніх інстанцій про неможливість здійснити правову оцінку спірних рішень контролюючого органу в частині їх обґрунтувань помилковістю збільшення позивачем ПДВ за січень 2017 року на 9727 грн, оскільки така позиція судів вказує на відмову розглядати справу в цій частині через нерозуміння висновків відповідача.
Колегія суддів наголошує, що процесуальне законодавство містить заборону відмовляти в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості спірних відносини (частина четверта статті 6 КАС України).
Згідно з пунктом 4 частини четвертої статті 257 КАС України суд першої інстанції не мав права здійснювати розгляд цієї справи за правилами спрощеного провадження, без виклику сторін за наявними у справі матеріалами, оскільки на підставі оскаржуваних рішень ГУ ДФС у Миколаївській області сума вимог про стягнення грошових коштів з позивача перевищувала п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1921 грн-прожитковий мінімум для працездатних осіб на січень 2019 року х 500 =960500 грн).
Апеляційний суд не звернув увагу на допущене судом першої інстанції процесуальне порушення і розглянув справу у письмовому порядку.
Ураховуючи наведені обставини, Колегія суддів вважає, що доводи Головного управління ДПС у Миколаївській області про те, що ухвалені у справі рішення прийняті з порушенням норм процесуального права, що унеможливлює встановлення фактичних обставин, які мають значення для вирішення справи є обґрунтованими, оскільки по суті у цій справі судовий розгляд в першій та апеляційній інстанціях не відбувся.
В межах визначених процесуальним законодавством повноважень суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України), тому вимоги касаційної скарги про ухвалення касаційним судом рішення у справі не підлягають задоволенню.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції повністю і передати справу на новий розгляд .
Підставами для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 1 частина друга статті 353 КАС України), а також розгляд судом за правилами спрощеного позовного провадження справи, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження (пункт 8 частини третьої статті 353 КАС України).
Під час нового розгляду справи судам слід відповідно до положень частини четвертої статті 9 КАС України вжити заходи, направлені на з`ясування всіх обставин у справі, дослідити докази, на підставі яких позивачем здійснювався бухгалтерський облік господарських операцій з ТОВ "Карго-Інвест", ТОВ "Рент Євродизайн", ТДВ "МП Ера", надати правову оцінку фактичним обставинам встановленим відповідачем під час документальної перевірки, оцінити всі докази у справі у їх сукупності та вирішити справу з дотриманням принципу верховенства права.
Керуючись статтями 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду