ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 червня 2021 року
м. Київ
справа № 804/2707/16
адміністративне провадження № К/9901/31013/18
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду:
суддя-доповідач Гусак М. Б.,
судді Гімон М. М., Усенко Є. А.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління ДФС (правонаступником якої є Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків) на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 4 квітня 2017 року (суддя Сидоренко Д. В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 4 липня 2017 року (судді Добродняк І. Ю., Бишевська Н. А., Семененко Я. В.) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби, Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про стягнення пені,
УСТАНОВИЛА:
Публічне акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів" (далі - ПАТ "Нікопольський завод феросплавів") звернулося до суду з позовом, в якому, з урахуванням зміни позовних вимог, просило стягнути з Державного бюджету України на його користь 200 616,18 грн пені, нарахованої за період із 7 квітня 2016 року по 27 травня 2016 року на суму заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість (далі - ПДВ) за вересень 2015 року.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що виконав передбачені статтею 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України) вимоги, однак у строк визначений цією статтею, сума бюджетного відшкодування з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника перерахована не була; у зв`язку із несвоєчасним відшкодуванням протягом визначеного законом строку сума ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню, вважається заборгованістю бюджету з відшкодування ПДВ, на яку нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 4 квітня 2017 року, залишеною без змін постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 4 квітня 2017 року, позов задовольнив.
Не погодившись із ухваленими у справі судовими рішеннями, Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління ДФС подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішень, просила скасувати ухвалені у справі судові рішення й ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Позивач у запереченнях на касаційну скаргу просить залишити ухвалені у справі судові рішення без змін.
Касаційна скарга розглядається у порядку, що діяв до 8 лютого 2020 року, відповідно до пункту 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року №460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", що набрав чинності у зазначену вище дату.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до пунктів 200.7, 200.8 статті 200 ПК України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. До податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається контролюючим органом за місцем митного оформлення контролюючому органу за місцем обліку такого платника податків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису відповідно до закону.
Згідно з пунктом 200.10 статті 200 ПК України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.
За правилами пунктів 200.12, 200.13 статті 200 ПК України контролюючий орган зобов`язаний у п`ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п`яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.
Зі змісту пункту 200.18 статті 200 ПК України вбачається, що платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті, подали відповідну заяву та відповідають критеріям, визначеним пунктом 200.19 цієї статті, мають право на автоматичне бюджетне відшкодування податку.
Суди встановили, що 20 жовтня 2015 року ПАТ "Нікопольський завод феросплавів" подало до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС податкову декларацію з ПДВ за вересень 2015 року, у рядку 20.2.1 якої задекларувало суму ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку - 6 040 270,00 грн.
До податкової декларації позивачем додані: розрахунок коригування сум ПДВ; довідка про суму від`ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду; розрахунок суми бюджетного відшкодування; заява про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування ПДВ платника податку, що перевищує суму, яка підлягає перерахуванню до бюджету, в якій були зазначені сума бюджетного відшкодування на рівні 6 040 270,00 грн та реквізити банківського рахунку, на який підприємство просило перерахувати суму бюджетного відшкодування.
Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС проведена камеральна перевірка даних, задекларованих ПАТ "Нікопольський завод феросплавів" у декларації за вересень 2015 року щодо сум бюджетного відшкодування, за результатами якої складена довідка від 19 листопада 2015 року № 107/28-01-47-00186520, за висновками якої при відображенні ПАТ "Нікопольський завод феросплавів" у декларації за вересень 2015 року бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 6 040 270,00 грн (рядок 20.2) камеральною перевіркою порушень не встановлено.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 6 квітня 2016 року у справі № 804/721/16 (яка набрала законної сили 29 липня 2016 року) визнано протиправною бездіяльність Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС, яка виразилась у ненаданні Головному управлінню Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області висновку із зазначенням суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь ПАТ "Нікопольський завод феросплавів" по декларації за вересень 2015 року у сумі 6 040 270,00 грн у п`ятиденний строк після закінчення строку проведення перевірки; визнано протиправною бездіяльність Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, яка виразилась у ненаданні ПАТ "Нікопольський завод феросплавів" суми бюджетного відшкодування ПДВ по декларації за вересень 2015 року шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок ПАТ "Нікопольський завод феросплавів" протягом п`яти операційних днів після отримання висновку Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПАТ "Нікопольський завод феросплавів" пеню, нараховану на суму заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ за вересень 2015 року в розмірі 554 844,30 грн.
Суди попередніх інстанцій, враховуючи встановлені у справі 804/721/16 обставини, дійшли висновку про те, що податковий орган зобов`язаний був надати Головному управлінню Державної казначейської служби у Дніпропетровській області висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету до 24 листопада 2015 року включно (п`ятиденний строк після закінчення камеральної перевірки, яка проводиться протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації), а орган казначейської служби зобов`язаний був перерахувати суму бюджетного відшкодування з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в банку протягом п`яти операційних днів після отримання такого висновку - до 1 грудня 2015 року включно.
Заявлена позивачем до відшкодування за вересень 2015 року сума ПДВ відшкодована на його рахунок в банку лише 27 травня 2016 року (платіжні доручення від 27 травня 2016 року №82 та № 83).
За правилами пункту 200.23 статті 200 ПК України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.
Отже, встановивши наведені вище обставини, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що періодом, за який повинна нараховуватись пеня, є період із 2 грудня 2015 року по 27 травня 2016 року включно.
При цьому, урахувавши, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 6 квітня 2016 року у справі № 804/721/16 на користь позивача вже стягнуто 554 844,30 грн пені за період із 2 грудня 2015 року по 6 квітня 2016 року, суди у даній справі (№ 804/2707/16) стягнули на користь позивача пеню за період із 7 квітня по 27 травня 2016 року включно.
Відповідно до частин першої-третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним приписам закону оскаржувані судові рішення відповідають.
Висновки судів, є результатом оцінки наявних у їх розпорядженні доказів. Суд касаційної інстанції не може не погодитись із нею, оскільки така оцінка дана з дотриманням вимог процесуального закону щодо повного та всебічного з`ясування всіх обставин справи на підставі належних та допустимих доказів.
Доводи податкового органу про неправильне застосування норм матеріального права та порушення тих норм процесуального права, порушення яких може бути підставою для скасування судового рішення, не знайшли свого підтвердження. Також у касаційній скарзі відсутні доводи щодо порушення норм процесуального права, встановлення якого є безумовною підставою для скасування оскаржуваного судового рішення відповідно до вимог частини другої статті 353 КАС України.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
За правилами частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, колегія суддів