ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 червня 2021 року
м. Київ
Справа № 5023/2837/11
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Пєскова В.Г. - головуючого, Банаська О.О., Погребняка В.Я.,
за участю помічника судді Патієвича А.Б. (за дорученням судді),
за участю представників:
ОСОБА_1 - Шафоростова В.О.,
ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю Дружнє підприємство Технологічної групи "Екіпаж", арбітражний керуючий Черкасов С.А. прийняв участь у судовому засіданні особисто,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 за вх. № 3384/2021
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.02.2021
у складі колегії суддів: Тихого П.В. (головуючий), Сіверіна В.І., Терещенко О.І.,
та на ухвалу Господарського суду Харківської області від 08.12.2020
у складі судді Яризька В.О.
у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Дружнє підприємство Технологічної групи "Екіпаж"
про банкрутство.
За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд
ВСТАНОВИВ:
Хронологія подій та опис обставин, встановлених судами.
1. У провадженні Господарського суду Харківської області перебуває справа № 5023/2837/11 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Дружнє підприємство Технологічної групи "Екіпаж" (далі - ТОВ Дружнє підприємство Технологічної групи "Екіпаж"), порушена ухвалою суду від 20.04.2011 у порядку статті 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній на час порушення провадження у справі).
2. Постановою Господарського суду Харківської області від 09.08.2011 ТОВ Дружнє підприємство Технологічної групи "Екіпаж" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.
3. На даний час триває ліквідаційна процедура, ліквідатором є арбітражний керуючий Черкасов С.А .
Подання заяви до суду.
4. 18.05.2020 на адресу суду надійшла заява ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності на засновника та керівника боржника, в якій (з урахуванням поданих уточнень) ліквідатор просив суд :
- задовольнити заяву про покладання субсидіарної відповідальності на засновника ТОВ Дружнє підприємство Технологічної групи "Екіпаж" - Приватну фірму "Міжнародне агентство по найму" (код ЄДРПОУ 25612514, адреса: вул. Юр`ївська, буд. 7, м. Харків, 61050) та керівника боржника ОСОБА_1 (іпн. НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1 );
- стягнути солідарно із засновника ТОВ Дружнє підприємство Технологічної групи "Екіпаж" - Приватної фірми "Міжнародне агентство по найму" (код ЄДРПОУ 25612514, адреса: вул. Юр`ївська, буд. 7, м. Харків, 61050) та керівника боржника ОСОБА_1 (іпн. НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1 ) грошові кошти в сумі 8 417 802,36 грн.
5. В обґрунтування заяви ліквідатором зазначено, що керівником ТОВ Дружнє підприємство Технологічної групи "Екіпаж" ОСОБА_1 протягом 2009-2011 років умисно приймалися нераціональні управлінські рішення, які негативно впливали на статутну діяльність підприємства, що призвело до фінансових збитків, втрат, і, як наслідок, до неможливості розрахуватися із кредиторами. У подальшому, у ході ліквідаційної процедури ОСОБА_1 за допомогою підконтрольних йому підприємств було придбане майно боржника за цінами, які значно нижчі за ринкові (за рахунок цього майна здійснювалася статутна діяльність боржника).
Розгляд справи судами.
6. 08.12.2020 ухвалою Господарського суду Харківської області (з урахуванням ухвали від 14.12.2020), залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 08.02.2021, заяву ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності на засновника та керівника боржника, з урахуванням її уточнень, задоволено.
Покладено субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями ТОВ Дружнє підприємство Технологічної групи "Екіпаж" у зв`язку з доведенням ТОВ Дружнє підприємство Технологічної групи "Екіпаж" до банкрутства у сумі 8 417 802,36 грн на засновника банкрута - Приватну фірму "Міжнародне агентство по найму" (код ЄДРПОУ 25612514, адреса: вул. Юр`ївська, буд. 7, м. Харків, 61050) та керівника боржника ОСОБА_1 (іпн. НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1 ).
Стягнуто солідарно із засновника ТОВ Дружнє підприємство Технологічної групи "Екіпаж" - Приватної фірми "Міжнародне агентство по найму" (код ЄДРПОУ 25612514, адреса: вул. Юр`ївська, буд. 7, м. Харків, 61050) та керівника боржника ОСОБА_1 (іпн. НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВ Дружнє підприємство Технологічної групи "Екіпаж" грошові кошти в сумі 8 417 802,36 грн.
7. Судові рішення мотивовані тим, що, на думку судів, наявні всі підстави для покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями банкрута на засновника та керівника ТОВ Дружнє підприємство Технологічної групи "Екіпаж", а саме, на Приватну фірму "Міжнародне агентство по найму" та ОСОБА_1, оскільки в цій справі доведено, що керівником ТОВ Дружнє підприємство Технологічної групи "Екіпаж" ОСОБА_1 протягом 2009-2011 років приймались нераціональні управлінські рішення, які негативно впливали на статутну діяльність підприємства, що призвело до фінансових збитків, втрат, і, як наслідок, до неможливості розрахуватись із кредиторами.
8. Судом апеляційної інстанції стосовно строку позовної давності вказано, що інститут позовної давності не застосовується до зміни суб`єктного складу у зобов`язанні, оскільки це, по-перше, не передбачено нормами матеріального закону, по-друге, в ході зміни суб`єктного складу (покладанні субсидіарної відповідальності) не відбувається повторного розгляду цивільно-правової вимоги до основного боржника (підприємства).
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ.
А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу.
9. До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 за вх. № 3384/2021 на постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.02.2021 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 08.12.2020 у справі № 5023/2837/11, в якій наведено прохання скасувати ці судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
10. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, скаржник зазначає, що оскаржувані судові рішення прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права без врахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: від 16.06.2020 у справі № 910/21232/16; від 14.07.2020 у справі № 904/6379/16: від 02.09.2020 у справі № 923/1494/15; від 01.10.2020 у справі № 914/3120/15; від 12.11.2020 у справі № 916/1105/16; від 10.12.2020 у справі № 922/1067/17; від 17.03.2020 у справі № 10/5026/995/2012 про необхідність доведення складу господарського правопорушення у діях колишнього директора банкрута; про необхідність дослідження конкретних дій, а не лише фінансової звітності; про застосування позовної давності (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України).
11. Скаржник наполягає, що судами не доведено складу господарського правопорушення у його діях, зокрема, причинно-наслідкового зв`язку між його діями/бездіяльністю та наслідками у вигляді доведення боржника до банкрутства та банкрутства, за умови винних дій (суб`єктивна сторона).
12. Крім того, на переконання ОСОБА_1, суди першої та апеляційної інстанцій безпідставно відхилили заяву про застосування позовної давності у справі.
Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу.
13. До Верховного Суду від ліквідатора ТОВ Дружнє підприємство Технологічної групи "Екіпаж", арбітражного керуючого Черкасова С.А. надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому з посиланням на правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права наведено прохання залишити цю касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ.
А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій.
А. Щодо суті касаційної скарги.
14. Заслухавши присутніх у судовому засіданні представників учасників справи, розглянувши матеріали справи, здійснивши перевірку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційну скаргу необхідно задовольнити з таких підстав.
15. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
16. Предметом розгляду в цьому провадженні є заява ліквідатора ТОВ Дружнє підприємство Технологічної групи "Екіпаж" арбітражного керуючого Черкасова С.А. про покладення субсидіарної відповідальності на засновника та керівника боржника (пункт 4 цієї постанови).
17. Арбітражний керуючий, ліквідатор ТОВ Дружнє підприємство Технологічної групи "Екіпаж" Черкасов С.А. звернувся до суду з заявою в порядку частини другої статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), результати розгляду заяви викладені в ухвалі місцевого господарського суду від 08.12.2020 (пункт 6 цієї постанови).
18. За змістом частини першої статті 215 Господарського кодексу України у випадках, передбачених законом, за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства передбачена юридична відповідальність, яка покладається на суб`єкта підприємництва-боржника, його засновників (учасників), власника майна, а також інших осіб.
19. Частиною третьою цієї статті ГК України унормовано, що умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб`єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб`єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом.
20. Передбачено три види юридичної відповідальності за вказані види порушення вимог законодавства про банкрутство: кримінальну (стаття 219 Кримінального кодексу України), адміністративну (статті 164-15, 166-16, 166-17 Кодексу України про адміністративні правопорушення) та цивільну - субсидіарну як різновид цивільної (частина друга статті 61 КУзПБ).
21. Субсидіарна відповідальність - це додаткова відповідальність осіб, які разом з боржником відповідають за його зобов`язаннями у випадках, передбачених, зокрема, КУзПБ.
22. Субсидіарна відповідальність за доведення до банкрутства за своєю правовою природою є відповідальністю за зловживання суб`єктивними цивільними правами, які завдали шкоди кредиторам. Вона є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, оскільки законодавство не пов`язує можливості покладення на третіх осіб субсидіарної відповідальності в порядку частини другої статті 61 КУзПБ з наявністю вироку у кримінальній справі щодо таких осіб про встановлення в їх діях (бездіяльності) кримінального правопорушення. У цьому випадку особи згідно зі спеціальним приписом КУзПБ притягуються до цивільної відповідальності у формі стягнення.
23. Така правова позиція (з урахуванням ідентичного регулювання питання субсидіарної відповідальності посадових осіб боржника та його засновників за статтею 61 КУзПБ та статтею 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом") наведена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 30.01.2018 у справі № 923/862/15, від 28.08.2018 у справі № 927/1099/13, від 18.10.2018 у справі № 923/1297/14, від 05.02.2019 у справі № 923/1432/15, від 03.09.2019 у справі № 923/1494/15, від 10.12.2020 у справі № 922/1067/17.
24. Згідно з частиною другою статті 61 КУзПБ під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника-юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.
25. З огляду на викладене колегія суддів констатує, що визначене частиною другою статті 61 КУзПБ господарське правопорушення, за вчинення якого засновники (учасники, акціонери), керівник боржника та інші особи, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, можуть бути притягнуті до субсидіарної відповідальності поряд з боржником у процедурі банкрутства у разі відсутності майна боржника, має обґрунтовуватися судами шляхом встановлення судами складу такого правопорушення (об`єкта, об`єктивної сторони, суб`єкта та суб`єктивної сторони).
26. Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у певній сфері, у даному випадку - права кредиторів на задоволення їх вимог до боржника у справі про банкрутство за рахунок активів боржника, що не можуть бути задоволені внаслідок відсутності майна у боржника.
27. Об`єктивну сторону такого правопорушення складають дії або бездіяльність певних фізичних осіб, пов`язаних з боржником, що призвели до відсутності у нього майнових активів для задоволення вимог кредиторів.
28. На відміну від Кримінального кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення, у положеннях яких законодавець чітко визначив диспозицію кримінального та адміністративного порушення з доведення до банкрутства та фіктивного банкрутства, частина друга статті 61 КУзПБ має власну диспозицію (зміст) правопорушення: "банкрутство боржника з вини його засновників чи інших осіб, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника-юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника…". Однак, законодавцем не конкретизовано, які саме дії чи бездіяльність складають об`єктивну сторону такого правопорушення.
29. При цьому, виходячи з положень статті 73 та частини першої статті 74 ГПК України (щодо покладеного на сторону/учасника у справі про банкрутство тягаря доведення обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень), Суд наголошує, що обставини існування або відсутності будь-якого із наведених елементів/складових об`єктивної сторони цивільного правопорушення (стверджуваних або заперечуваних: вчинення дії, бездіяльність, існування боргу в період вчинення боржником майнової дії тощо), мають бути доведені у встановленому законом порядку.
30. Відсутність (ненадання) належних доказів на підтвердження елементів/складових об`єктивної сторони порушення, тобто дій/бездіяльності конкретної особи (суб`єкта) відповідальності, що вказують на доведення до банкрутства, спростовує існування об`єктивної сторони порушення з доведення до банкрутства (банкрутства), а відповідно позбавляє суд підстав визначити суб`єктів відповідальності, встановити вину у діях/бездіяльності цих осіб та покласти субсидіарну відповідальність на її суб`єктів.
31. Суб`єктами правопорушення (субсидіарної відповідальності), що може бути покладена у справі про банкрутство за заявою ліквідатора, є засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, за умови існування вини цих осіб у банкрутстві боржника, тобто вчиненні суб`єктом (суб`єктами) субсидіарної відповідальності винних дій, що призвели до банкрутства боржника.
32. Суд зазначає, що при цивільно-правовій відповідальності особа, яка є відповідачем, повинна довести відсутність своєї вини, наявність якої презюмується в силу положень ЦК України.
33. При вирішенні питання щодо кола обставин, які мають бути доведені суб`єктом звернення (ліквідатором) та, відповідно, підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, мають прийматися до уваги також положення частини першої статті 215 ГК України та підстави для порушення справи про банкрутство, з огляду на які такими діями можуть бути:
1) вчинення суб`єктами відповідальності будь-яких дій, направлених на набуття майна, за відсутності активів для розрахунку за набуте майно чи збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення;
2) прийняття суб`єктами відповідальності рішення при виведення активів боржника, внаслідок чого настала неплатоспроможність боржника по його інших зобов`язаннях;
3) прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівок на вчинення майнових дій чи бездіяльності боржника щодо захисту власних майнових інтересів юридичної особи боржника на користь інших юридичних осіб, що мало наслідком настання неплатоспроможності боржника.
34. Судова колегія відзначає, що аналіз зміни показників господарської діяльності боржника у фінансових звітах у негативний бік за відсутності доказів на підтвердження підстав для їх зміни (договори, рішення, акти, первинна документація із зазначенням осіб, які їх укладали та вчиняли, підписували, тощо), не вказує на особу (осіб), яка прийняла рішення чи вчинила дію/бездіяльність та тим самим призвела до зміни цих показників; не вказує на спосіб, у який змінились ці показники (продаж, безоплатне відчуження, розтрата тощо). При цьому відсутність у ліквідатора через неотримання, ненадання керівником наведеної первинної документації незалежно від причин її відсутності не може братись судом до уваги і тим виправдовувати посилання лише на відомості у фінансових звітах, оскільки у цьому разі призведе до порушення закріпленого в статті 77 ГПК України положення про допустимість доказів у господарському процесі.
35. Подібна правова позиція (стосовно питань, відображених у пунктах 25-35 цієї постанови) викладена Верховним Судом у постановах від 01.10.2020 у справі № 914/3120/15, від 16.06.2020 у справі № 910/21232/16, від 10.03.2020 у справі № 902/318/16 та від 05.02.2019 у справі № 923/1432/15.
36. Слід зауважити, що згідно з частинами першою-третьою статті 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов`язків і здійснювати їх через своїх учасників. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
37. У статті 99 ЦК України визначено, що загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень. Назвою виконавчого органу товариства відповідно до установчих документів або закону може бути "правління", "дирекція" тощо.
38. Таким чином, для покладення субсидіарної відповідальності на керівника боржника, перш за все, слід визначитися з питаннями: чи є керівник одноосібним виконавчим органом товариства та які саме дії/бездіяльність керівника або укладені ним правочини призвели до виникнення непогашеної заборгованості перед кредиторами.
39. При цьому суд зауважує, що відомості відносно дій/бездіяльності, укладених правочинів, які залишилися невиконаними боржником, суд може отримати з ухвали попереднього засідання, якою визначалися підстави виникнення, структура та розмір конкурсної заборгованості боржника, тим більше, якщо така ухвала керівником боржника як одноосібним виконавчим органом та самостійним учасником провадження у справі про банкрутство не оскаржувалася в апеляційному/касаційному порядку, або була залишена без зміни/змінена судами апеляційної та/чи касаційної інстанцій.
40. Досліджуючи питання вини керівника боржника як одноосібного виконавчого органу боржника, суду слід надати відповідь на ті питання, які ставить керівник боржника у розрізі можливості неповного покладення субсидіарної відповідальності на нього у зв`язку з тим, що збитки боржникові було завдано з огляду на певні обставини, що не залежали від волі самого керівника.
41. При цьому слід зауважити, що покладення субсидіарної відповідальності на керівника боржника як на його одноосібний виконавчий орган зі сторони держави становить втручання у майнові права такої фізичної особи. При цьому подібне втручання компенсується низкою гарантій, наданих відповідачеві як національним законодавством, так і міжнародними зобов`язаннями України. У цьому сенсі слід зауважити, що, здійснюючи реалізацію таких гарантій, можливість покладення субсидіарної відповідальності та її обсяг мають бути піддані трискладовому тесту (рішення Європейського суду з прав людини від 01.06.2006 "Федоренко проти України") на визначення того, чи було втручання законним у контексті національного законодавства; чи переслідувало таке втручання мету, спрямовану на задоволення інтересів суспільства, та чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами фундаментальних прав окремої особи.
42. Відносно законності втручання у даному випадку слід зауважити, що діюче національне галузеве законодавство у сфері банкрутства з 01.01.2000 містить у собі інститут субсидіарної відповідальності керівника та інших осіб за боргами боржника, що виключає посилання відповідача про необізнаність щодо наслідків можливості покладення на нього субсидіарної відповідальності. При цьому загальне спрямування такого інституту вбачається у приватно-правовому розрізі у сенсі необхідності спонукання суб`єктів господарювання до добросовісної поведінки, яка матиме на меті погашення боргів перед кредиторами-особами приватного права, та має публічно-правову сферу застосування, яка зводиться до неприпустимості доведення боржника до банкрутства, фіктивного банкрутства та ухилення від сплати податків із використанням доведення боржника до банкрутства та фіктивного банкрутства як інструментів досягнення такої мети (ухилення від сплати податків).
43. Балансування ж інтересів керівника боржника з огляду на фундаментальні його права та загальні інтереси суспільства Верховний Суд вбачає у необхідності у кожному окремому випадку, з урахуванням пояснень та заперечень відповідача, визначати той розмір субсидіарної відповідальності, який має бути покладений на відповідача. При цьому слід зауважити, що згідно з загальним підходом практики ЄСПЛ (рішення у справах "Лекіч проти Словенії" від 11.12.2018, "Буссутіл проти Мальти" від 03.06.2021) сама по собі презумпція національного законодавства щодо відповідальності керівника за всі зобов`язання очолюваної ним компанії не суперечить принципам, закладеним у Конвенції. При цьому Верховний Суд зауважує, що справа "Лекіч проти Словенії" стосувалася сплати комерційної заборгованості, а справа "Буссутіл проти Мальти" стосувалася сплати податків, водночас загальний підхід щодо можливості притягнення керівника до субсидіарної відповідальності перед третіми особами залишається незмінним.
44. У цій справі, на переконання колегії суддів, судами попередніх інстанцій не наведено наявності у діях колишнього керівника (директора) банкрута ОСОБА_1 об`єктивної сторони господарського правопорушення у вигляді конкретних дій/бездіяльності колишнього директора ОСОБА_1 та їх причинно-наслідковий зв`язок з наслідками у вигляді доведення до банкрутства.
45. Більше того, подібна ситуація позбавляє відповідача можливості доводити свою невинуватість у діяннях (діях чи бездіяльності) по доведенню до банкрутства, як і стосовно існування/відсутності об`єктивної сторони такого правопорушення.
46. Крім того, на переконання судової колегії, суди попередніх інстанцій безпідставно вказали про наступні дії ОСОБА_1, які призвели до банкрутства банкрута, - "в ході ліквідаційної процедури майно ТОВ Дружнє підприємство Технологічної групи "Екіпаж", за рахунок якого здійснювалась його виробнича діяльність, було придбане ТОВ "Дойче Машинери Технолоджи", директором якого є колишній голова ліквідаційної комісії та директор підприємства-банкрута ОСОБА_1"
Так, ці дії були вчинені ОСОБА_1 вже під час ліквідаційної процедури (після визнання боржника банкрутом) і тому ніяк не можуть свідчити про доведення ТОВ Дружнє підприємство Технологічної групи "Екіпаж" до банкрутства, факт якого вже встановлено судовим рішенням.
47. Відтак, розглядаючи по суті заяву ліквідатора банкрута щодо покладення субсидіарної відповідальності на засновника ТОВ Дружнє підприємство Технологічної групи "Екіпаж" - Приватну фірму "Міжнародне агентство по найму" та керівника боржника ОСОБА_1, на суди попередніх інстанцій покладався обов`язок перевірити належним чином, як доводи ліквідатора банкрута щодо умисного доведення засновником та керівником ТОВ Дружнє підприємство Технологічної групи "Екіпаж" до банкрутства, так і заперечення названих осіб проти цього, чого не було зроблено судами першої та апеляційної інстанцій.
48. З огляду на зазначене, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає, що судові рішення, постановлені за відсутності належних доказів на підтвердження елементів/складових об`єктивної сторони порушення, тобто дій/бездіяльності конкретної особи (суб`єкта) відповідальності, що вказують на доведення до банкрутства, не можуть вважатися такими, що відповідають критеріям справедливого судового розгляду відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства України.