ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03 червня 2021 року
м. Київ
Справа № 11-396сап20
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого судді Князєва В. С.,
судді-доповідача Анцупової Т. О.,
суддів Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.,
за участю:
секретаря судового засідання Яроша Д. В.,
скаржниці - ОСОБА_1,
представника скаржниці - Романюка Є. В.,
представника відповідача - Цуцкірідзе І. Л.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції скаргу ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя від 22 жовтня 2020 року № 2932/0/15-20, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Третьої Дисциплінарної палати від 24 червня 2020 року № 1956/3дп/15-20,
УСТАНОВИЛА:
Процедура
1. 19 листопада 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Великої Палати Верховного Суду зі скаргою, у якій просить скасувати рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) від 22 жовтня 2020 року "Про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 24 червня 2020 року № 1956/3дп/15-20 про притягнення судді Каланчацького районного суду Херсонської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності" та зобов`язати ВРП розглянути зазначену дисциплінарну справу повторно.
2. ОСОБА_1 вважає оскаржуване рішення несправедливим, незаконним, передчасним і таким, що грубо порушує Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та Закон України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII "Про Вищу раду правосуддя" (далі - Закон № 1798-VIII), оскільки зазначене рішення не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.
3. Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 25 листопада 2020 року скаргу ОСОБА_1 на рішення ВРП від 22 жовтня 2020 року залишено без руху та надано десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків, а саме для надання документа про сплату судового збору.
4. 25 листопада 2020 року до Великої Палати Верховного Суду від ОСОБА_2 надійшла заява про забезпечення скарги (позову).
5. Ухвалою від 27 листопада 2020 року Велика Палата Верховного Суду відмовила ОСОБА_1 в задоволенні заяви про забезпечення скарги (позову) в цій справі.
6. ОСОБА_1 у встановлений ухвалою від 25 листопада 2020 року строк усунула недоліки скарги.
Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 24 грудня 2020 року відкрила провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення ВРП від 22 жовтня 2020 року № 2932/0/15-20, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Третьої Дисциплінарної палати від 24 червня 2020 року № 1956/3дп/15-20.
7. 18 січня 2021 року від ВРП до Великої Палати Верховного Суду надійшли копії матеріалів дисциплінарної справи, на підставі яких прийнято оскаржуване рішення ВРП від 22 жовтня 2020 року № 2932/0/15-20.
8. Ухвалою від 17 лютого 2021 року Велика Палата Верховного Суду призначила розгляд цієї справи в судовому засіданні.
9. 01 березня 2021 року від ВРП надійшов відзив, у якому вона просить відмовити ОСОБА_1 в задоволенні скарги.
10. 26 травня 2021 року до Великої Палати Верховного Суду надійшла заява ВРП про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, яка була задоволена ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 27 травня 2021 року.
11. 28 травня 2021 року на електронну адресуВеликої Палати Верховного Суду та 01 червня 2021 року засобами поштового зв`язку надійшла заява ОСОБА_1 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні Господарського суду Херсонської області, або за відсутності вільної площадки, в приміщенні Херсонського апеляційного суду, яка була задоволена ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 01 червня 2021 року.
Фактичні обставини, встановлені судом
12. Указом Президента України від 20 лютого 2010 року № 200/2010 ОСОБА_1 призначена на посаду судді Каланчацького районного суду Херсонської області строком на п`ять років, а Указом Президента України від 03 квітня 2017 року № 94/2017 відповідно до частини п`ятої статті 126, частини першої статті 128 та підпункту 2 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції Українипризначена посаду судді цього ж суду.
13. 08 жовтня 2018 року до ВРП за вхідним № 1043/0/13-18 надійшла скарга Національного антикорупційного бюро України на неналежну поведінку судді Каланчацього районного суду Херсонської області ОСОБА_1 .
14. У цій скарзі зазначено, що суддя Каланчацького районного суду Херсонської області ОСОБА_1 порушила присягу судді, допустила поведінку, що порочить звання судді, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду. Зазначене порушення полягало в позапроцесуальному спілкуванні з правопорушником ОСОБА_3 та отриманні від нього неправомірної вигоди в розмірі 5000 гривень за вирішення питання про звільнення його від адміністративної відповідальності.
15. Ухвалою Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 22 січня 2020 року № 150/3дп/15-20 відкрито дисциплінарну справу щодо судді Каланчацького районного суду Херсонської області ОСОБА_1 з підстав можливої наявності в діях судді ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VIII) (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності).
16. Рішенням Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 24 червня 2020 року № 1956/3дп/15-20 суддю Каланчацького районного суду Херсонської області ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до неї дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.
17. Під час розгляду дисциплінарної справи Третя Дисциплінарна палата ВРП установила таке.
18. 19 лютого 2018 року до Каланчацького районного суду Херсонської області надійшов протокол про адміністративне правопорушення ІІ № 00011191 від 08 лютого 2018 року стосовно ОСОБА_3 про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), за фактом порушення ним порядку провадження господарської діяльності (справа № 657/432/18).
19. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Каланчацького районного суду Херсонської області вказану справу передано на розгляд судді ОСОБА_1
20. Постановою судді Каланчацького районного суду Херсонської області ОСОБА_1 від 04 квітня 2018 року у справі № 657/432/18 провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 164 КУпАП, стосовно ОСОБА_3, закрито у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, оскільки "матеріали справи не містять достатньої кількості належних та допустимих доказів, які б вказували на вчинення ОСОБА_3 зазначених у диспозиції частини першої статті 164 КУпАП дій, що йому інкримінуються, та викладені у фабулі протоколу обставини не мають ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 164 КУпАП".
21. 19 березня 2018 року ОСОБА_3 подав заяву на ім`я заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України Холодницького Н. І. про вчинення кримінального правопорушення, а саме про вимагання в нього представником судової гілки влади грошових коштів за прийняття рішення на його користь.
У цей же день прокурор шостого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України Подгорець С. В. прийняв від ОСОБА_3 заяву про вимагання в нього суддею ОСОБА_1 15 березня 2018 року неправомірної вигоди.
22. Відповідно до протоколу від 22 березня 2018 року ОСОБА_3 допитано як свідка.
23. З протоколу огляду особи та вручення їй грошових коштів для здійснення контролю за вчиненням злочину від 04 квітня 2018 року слідує, що у проміжок часу із 06:50 по 07:30 оперуповноваженим відділу БКОЗ ГУ СБУ в АР Крим (з дислокацією у місті Херсоні) ОСОБА_3 вручені грошові кошти в сумі 5000 гривень для отримання (під час здійснення контролю за вчиненням злочину у формі спеціального експерименту) доказів злочинної діяльності та повного розкриття схеми, пов`язаної з вимаганням суддею Каланчацького районного суду Херсонської області неправомірної вигоди в розмірі 5000 гривень. Грошові кошти були оглянуті та ідентифіковані.
24. З долученого до матеріалів дисциплінарної скарги протоколу за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії аудіо-, відеоконтроль особи від 05 квітня 2018 року слідує, що 04 квітня 2018 року з 08:58 до 09:09 у коридорі Каланчацького районного суду Херсонської області та кабінеті судді ОСОБА_1 між ОСОБА_3 та суддею ОСОБА_1 відбулося позапроцесуальне спілкування, щодо отримання суддею грошових коштів за ухвалення бажаного ОСОБА_3 рішення, за результатами якого 04 квітня 2018 року секретар судового засідання видала ОСОБА_3 постанову про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
25. 04 квітня 2018 року під час проведення санкціонованого обшуку детективами Національного антикорупційного бюро України у службовому кабінеті судді ОСОБА_1 вилучено грошові кошти в сумі 5000 гривень, що зберігалися в шухляді робочого столу в книжці синього кольору "Кодекс України про адміністративні правопорушення".
26. 19 квітня 2018 року ОСОБА_1 вручено складене 18 квітня 2018 року повідомлення про підозру в вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
27. Рішенням ВРП від 26 квітня 2018 року № 1266/0/15-18 тимчасово, до 18 червня 2018 року, відсторонено суддю Каланчацького районного суду Херсонської області ОСОБА_1 від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням її до кримінальної відповідальності.
28. Рішенням ВРП від 14 червня 2018 року № 1837/0/15-18 продовжено до 19 липня 2018 року строк тимчасового відсторонення судді Каланчацького районного суду Херсонської області ОСОБА_1 від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності.
29. 16 липня 2018 року складено обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України, який 19 липня 2018 року надійшов до Жовтневого районного суду Миколаївської області для розгляду.
Дії судді Каланчацького районного суду Херсонської області ОСОБА_1 кваліфіковано за частиною третьою статті 368 КК України, а саме як прохання надати для себе та одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища.
30. Рішенням ВРП від 30 жовтня 2018 року № 3301/0/15-18 тимчасово відсторонено суддю Каланчацького районного суду Херсонської області ОСОБА_1 від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності до набрання законної сили вироком суду або закриття відповідного кримінального провадження.
31. 10 жовтня 2019 року колегія Вищого антикорупційного суду отримала обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42018000000000647 (справа № 477/1668/18) та призначила справу до розгляду.
32. Рішенням Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 24 червня 2020 року № 1956/3дп/15-20 суддю Каланчацького районного суду Херсонської області ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до неї дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.
33. 02 липня 2020 року до ВРП надійшла скарга ОСОБА_1 на рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 24 червня 2020 року № 1956/3дп/15-20 про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
34. За результатами розгляду скарги ОСОБА_1 ВРП прийняла рішення від 22 жовтня 2020 року № 2932/0/15-20, яким залишила без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 24 червня 2020 року № 1956/3дп/15-20 "Про притягнення судді Каланчацького районного суду Херсонської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності".
35. Вважаючи рішення ВРП від 22 жовтня 2020 року № 2932/0/15-20 протиправним, ОСОБА_1 звернулася до Великої Палати Верховного Суду зі скаргою на це рішення.
Короткий зміст та обґрунтування наведених у скарзі вимог
36. У скарзі на рішення ВРП від 22 жовтня 2020 року № 2932/0/15-20 "Про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 24 червня 2020 року № 1956/3дп/15-20 про притягнення судді Каланчацького районного суду Херсонської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності" скаржниця зазначає, що оскаржуване рішення відповідача підлягає скасуванню, а дисциплінарна скарга - повторному розгляду, оскільки оскаржуване рішення не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.
37. Скаржниця зазначає, що відповідачем постановлено оскаржуване рішення з порушенням процедури, передбаченої Законом № 1798-VIII. Мотивує це тим, що зазначене рішення прийнято ВРП за відсутності скаржниці, яка перебувала на тривалому амбулаторному лікуванні в період із 07 жовтня по 03 листопада 2020 року, у зв`язку із чим не мала можливості взяти участь у дистанційному розгляді її скарги та подати додаткові пояснення і обґрунтування, у яких мала важливу потребу.
38. На переконання скаржниці, ВРП застосовує неоднакову практику в розгляді зазначеної категорії дисциплінарних справ. Зокрема, повідомлення про підозру ОСОБА_1 складено та підписано заступником Генерального прокурора - керівником Спеціалізованої прокуратури Холодницьким Н. І. 18 квітня 2018 року, а вручено скаржниці 19 квітня 2018 року. ОСОБА_1 звертає увагу, що в аналогічних випадках ВРП приймає рішення про повернення матеріалів до Генеральної прокуратури без виконання з мотивів несвоєчасного вручення підозри судді, а у її випадку прийняла рішення про внесення подання щодо звільнення її з посади судді.
39. Скаржниця вважає, що дисциплінарне провадження стосовно неї з огляду на вимоги скаржника та положення ухвали про відкриття дисциплінарної скарги є виключно "кримінальними" за своєю природою, сутністю та спрямованістю, що було проігноровано Третьою Дисциплінарної палатою ВРП та оскаржуваним рішенням.
В аспекті зазначеного вважає, що Директор Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) мав очевидний статус обвинувача з явним та очевидним кореспондуючим обов`язком щодо доведення винуватості її як судді у вчиненні стверджуваного дисциплінарного проступку, а вона мала відповідні процесуальні гарантії, передбачені статтею 6 Конвенції та Законом № 1798-VIII, які не були дотримані при розгляді стосовно неї дисциплінарної справи.
Водночас, на думку скаржниці, ВРП фактично звільнила скаржника від тягаря доказування складу дисциплінарного проступку в діях ОСОБА_1 та перебрала функцію обвинувачення на себе.
40. ОСОБА_1 також звертає увагу на те, що в основу оскаржуваного рішення ВРП покладено матеріали кримінального провадження, які не досліджувалися судом, відтак їх законність, належність, допустимість та правомірність, на її думку, ще не встановлена.
41. Також ОСОБА_1 вважає, що Дисциплінарна палата ВРП, залишивши без задоволення письмове та усне клопотання скаржниці та її представника про виклик та допит свідків, позбавила її гарантій справедливого розгляду скарги щодо неї.
42. Крім того, скаржниця зазначає, що Директор Національного антикорупційного бюро України у своїй скарзі цілеспрямовано приховав від ВРП принципово важливу інформацію щодо участі поліцейського "агента-провокатора" ОСОБА_3 у проведенні таємної провокаційної поліцейської операції проти неї як судді.
Вважає, що зазначені обставини додатково підтверджуються тим, що сам ОСОБА_3 не подавав та не мав наміру подавати заяву про залучення його як потерпілого в кримінальному провадженні, що вказує на те, що стверджуваним злочином йому не було завдано навіть моральної шкоди.
43. Окремо скаржниця звертає увагу на те, що Директор Національного антикорупційного бюро України у своїй скарзі не зазначає, чи було рішення судді ОСОБА_1 від 04 квітня 2018 року законним або незаконним, відтак вважає, що органи прокуратури погодилися із законністю ухваленого нею рішення, водночас в обвинувальному акті вказано саме на незаконність дій з боку судді ОСОБА_1 на користь "агента-првокатора" ОСОБА_4
44. ОСОБА_1 зазначає, що обвинувачення (навіть для цілей дисциплінарного провадження) не може ґрунтуватися на припущеннях, які використовує прокурор в обвинувальному акті щодо неї, зокрема "приблизно", "орієнтовно", "приблизно через 5-10 хвилин".
45. Також скаржниця зазначає, що в оскаржуваному рішенні не надана оцінка тому, що в основу рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП покладена недостовірна інформація про начебто вимагання нею направомірної вигоди, що наразі недоведено жодним судовим рішенням, що грубо порушує презумпцію невинуватості через відсутність будь-якого вироку щодо неї, який набрав би законної сили. Крім того, звертає увагу на те, що Спеціалізована антикорупційна прокуратура відмовилася від обвинувачення її у вимаганні неправомірної вигоди.
46. Скаржниця з посиланням на ухвалу судді Солом`янського районного суду міста Києва Сеніна В. Ю. від 26 квітня 2018 року у справі № 760/10530/18 зазначила, що не має статусу підозрюваної в кримінальному провадженні, оскільки про підозру їй повідомлено неуповноваженою особою.
47. На переконання скаржниці, внаслідок розгляду скарги щодо неї було застосовано найтяжче дисциплінарне стягнення у виді внесення подання про звільнення її з посади, що за всіма стандартами Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) дорівнює "кримінальному покаранню".
48. Водночас ОСОБА_1 категорично заперечує позапроцесуальне спілкування з поліцейським агентом-провокатором ОСОБА_3 та отримання від нього грошових коштів у розмірі 5000 гривень.
Позиція ВРП щодо скарги ОСОБА_1 .
49. ВРП подала відзив на апеляційну скаргу. Вважає, що скарга є безпідставною та необгрунтованою, а доводи скаржниці не спростовують викладених у рішенні Дисциплінарної палати висновків про вчинення суддею ОСОБА_1 дисциплінарного проступку та накладення на неї дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення з посади судді.
50. Відповідач наголошує, що на засіданні ВРП 22 жовтня 2020 року були присутні 12 членів ВРП, за результатами голосування "за" проголосувало більшість членів ВРП, відтак оскаржуване рішення прийнято повноважним складом ВРП та підписано всіма членами ВРП, які брали участь у його ухваленні.
51. ВРП зазначає, що на засідання ВРП 22 жовтня 2020 року суддя ОСОБА_1, її представник - адвокат Ягунов Д. В. та представники НАБУ не прибули. Водночас 21 жовтня 2020 року на електронну адресу ВРП від судді ОСОБА_1 надійшло клопотання про відкладення розгляду скарги через перебування судді на амбулаторному лікуванні та відсутність можливості прибути на засідання ВРП. У задоволенні цього клопотання було відмовлено у зв`язку з тим, що згідно з долученою суддею ОСОБА_1 до клопотання копією листка непрацездатності (періоди її тимчасової непрацездатності - з 7 по 9, з 10 по 13 та з 14 по 16 жовтня 2020 року), доказів того, що період її тимчасової непрацездатності охоплює 22 жовтня 2020 року, суддя до клопотання не долучила. Крім того, суддя не повідомила про причини неможливості взяти участь у засіданні ВРП у режимі відеоконференції із застосуванням власних технічних засобів, ураховуючи, що вона перебуває на амбулаторному, а не стаціонарному лікуванні.
Урахувавши, що суддя ОСОБА_1 виклала свою позицію у скарзі на рішення Дисциплінарної палати, не надсилала додаткових пояснень чи доказів на підтвердження наявності підстав для скасування рішення Дисциплінарної палати, а також не повідомляла про намір подати додаткові пояснення, ВРП дійшла висновку про можливість розгляду скарги судді Каланчацького районного суду Херсонської області ОСОБА_1 на рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 24 червня 2020 року за відсутності судді.
52. Відповідач також зазначає, що в оскаржуваному рішенні містяться посилання, підстави та мотиви, з яких суддю ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності.
53. Крім того, ВРП зазначила, що мотивування Дисциплінарної палати стосується не законності чи обґрунтованості судового рішення, а оцінки дій ОСОБА_1 як судді та висновку про невиконання обов`язків, покладених на неї Конституцією України та процесуальним законом, що не виходить за межі повноважень дисциплінарного органу.
54. Також ВРП зазначає, що в дисциплінарному провадженні діє принцип автономності, відповідно до якого дисциплінарне провадження розглядається незалежно від розгляду кримінального провадження, а відтак доводи щодо подвійного притягнення судді ОСОБА_1 до відповідальності є безпідставними.
55. У відзиві на скаргу відповідач зазначає, що Третя Дисциплінарна палата ВРП не досліджує питання наявності або відсутності вини судді ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, правомірності пред`явленої судді підозри, не надає оцінку пред`явленому судді обвинуваченню, не досліджує питання вчинення стосовно судді провокації певною особою, а також не вивчає дії судді та не надає їм оцінку, не визначає її статус у кримінальному провадженні.
Позиція Великої Палати Верховного Суду
56. Дослідивши наведені в скарзі доводи, перевіривши матеріали дисциплінарної справи, заслухавши суддю-доповідача у справі та пояснення сторін, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про залишення скарги ОСОБА_1 без задоволення з таких мотивів.
Щодо меж перегляду оскаржуваного рішення ВРП
57. Вирішуючи питання про межі перегляду Великою Палатою Верховного Суду оскаржуваного рішення ВРП, суд виходить зі своєї сталої практики щодо перегляду визначених законом підстав дисциплінарної відповідальності судді та мотивів, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.
58. Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
59. Згідно з практикою ЄСПЛ "навіть у разі, коли судовий орган, що виносить рішення у спорах щодо "прав та обов`язків цивільного характеру", у певному відношенні не відповідає пункту 1 статті 6 Конвенції, порушення Конвенції не констатується за умови, якщо провадження у вищезазначеному органі "згодом є предметом контролю, здійснюваного судовим органом, що має повну юрисдикцію та насправді забезпечує гарантії пункту 1 статті 6 Конвенції". У межах скарги за статтею 6 Конвенції для того, щоб визначити, чи мав суд другої інстанції "повну юрисдикцію" або чи забезпечував "достатність перегляду" для виправлення відсутності незалежності в суді першої інстанції, необхідно врахувати такі фактори, як предмет оскаржуваного рішення, спосіб, у який було винесено рішення, та зміст спору, включаючи бажані та дійсні підстави для оскарження (рішення ЄСПЛ від 09 січня 2013 року у справі "Олександр Волков проти України", параграф 123).
60. У рішенні ЄСПЛ від 22 листопада 1995 року у справі "Bryan v. the United Kingdom" (параграфи 44-47) цим судом були вироблені так звані критерії Брайана, які в рамках заяви за статтею 6 Конвенції дозволяють визначити, чи мав суд "повну юрисдикцію" або чи забезпечував "достатність перегляду". Тож необхідно враховувати такі фактори, як: предмет оскаржуваного рішення; спосіб, у який було прийняте рішення (процедурний критерій); зміст спору, включаючи бажані та дійсні підстави для оскарження.
61. Можливість оскаржити рішення по суті є важливим запобіжним механізмом суддівської незалежності та незалежності судової системи в цілому. Велика Палата Верховного Суду забезпечує гарантії пункту 1 статті 6 Конвенції та є визначеним статтею 266 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судовим органом, який має повну юрисдикцію щодо розгляду скарг на рішення ВРП, зокрема на її рішення про залишення без змін рішень дисциплінарних палат про притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності.
62. Статтею 6 Конвенції встановлено, що справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у контексті обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Отже, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.
63. Рішенням ЄСПЛ від 19 квітня 1993 року у справі Kraska v. Switzerland визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути "почуті", тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.
64. Консультативна рада європейських суддів (далі - КРЄС) рекомендує, що "дисциплінарний розгляд справи в кожній країні повинен передбачати можливість подання апеляції на рішення первинного дисциплінарного органу (відомства або суду) до суду" (пункт 77 (v) Висновку № 3 (2002) КРЄС про принципи та правила, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та неупередженості).
65. Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
66. Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду вважає необхідним повно та всебічно перевірити оскаржуване рішення ВРП, у тому числі на предмет його відповідності вимогам статті 52 Закону № 1798-VIII.