Постанова
Іменем України
09 червня 2021 року
місто Київ
справа № 751/2293/19
провадження № 61-22430св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи: ОСОБА_3, приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Прокоф`єва Ольга Михайлівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 05 червня 2019 року у складі судді Філатової Л. Б. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 04 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Скрипки А. А., Онищенко О. І., Харечко Л. К.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просив: визнати за ним, ОСОБА_1, право власності у порядку спадкування на 1/4 частину житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами у АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частину земельної ділянки у АДРЕСА_1, кадастровий номер 7410100000:01:048:0022, площею 0, 0472 га, із цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
Позивач на обґрунтування своїх вимог посилався на те, що з 29 жовтня 1976 року до 19 березня 1996 року ОСОБА_4 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, у період якого рішенням Чернігівської міської ради від 04 лютого 1985 року № 55 ОСОБА_2 виділено земельну ділянку, площею 400, 00 кв. м. Зазначену земельну ділянку за договором від 09 грудня 1985 року ОСОБА_2 виділено у безстрокове користування для будівництва житлового будинку, при цьому відповідач зобов`язалася здійснити будівництво житлового будинку за визначеними договором критеріями, розпочати будівельні роботи протягом одного року і закінчити будівництво до 09 грудня 1988 року.
ОСОБА_1 зазначає, що дозволом на здійснення робіт від 09 грудня 1985 року № 1128 ОСОБА_2 дозволено за адресою: АДРЕСА_1, проводити будівництво житлового будинку, проте, станом на 31 грудня 2018 року право власності на спірний будинок не зареєстровано, інвентаризаційна справа відсутня.
Рішенням Чернігівської міської ради від 21 серпня 2018 року відповідачу передано безоплатно у власність земельну ділянку з кадастровим номером 7410100000:01:048:0022, площею 0, 0472 га за зазначеною адресою. Відповідно до даних технічного паспорта за адресою: АДРЕСА_1, знаходяться: житловий будинок А-2, рік побудови 1990, огорожа N, N1, N2, ганок - а, а1, станом на час проведення технічної інвентаризації житловий будинок має 100 % будівельної готовності, електрифікацію, газопровід, водопровід, каналізацію.
При цьому позивач зазначає, що оскільки земельну ділянку було виділено та побудовано житловий будинок під час перебування у шлюбі ОСОБА_2 та ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, то після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина, яку прийняли позивач і ОСОБА_3 . У видачі свідоцтва про право на спадщину на частину житлового будинку нотаріусом було відмовлено, оскільки відсутні правовстановлюючі документи на будинок.
Позивач зазначає, що оскільки будинок не був зареєстрований, то він мав право на спадкування частки об`єкта незавершеного будівництва із правом подальшої реєстрації такого об`єкта незавершеного будівництва. У подальшому позивачем було з`ясовано, що відповідач зареєструвала право власності на житловий будинок у електронному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20 лютого 2019 року на підставі технічного паспорта.
Стислий виклад заперечень відповідача
Відповідач позов не визнала, просила відмовити у його задоволенні.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 05 червня 2019 року, залишеним без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 04 листопада 2019 року, відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, керувався тим, що право власності спадкодавця ОСОБА_4 на спірну частину домоволодіння АДРЕСА_1 не підтверджено належними та допустимими доказами у розумінні статей 77, 78 ЦПК України. Отже, враховуючи, що позивач не довів факт належності на момент смерті ОСОБА_4 права власності на спірне майно, підстави для задоволення позову відсутні.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ОСОБА_1, не погодившись із судовими рішеннями, у грудні 2019 року подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовується доводами про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права й порушення норм процесуального права.
Заявник зазначає, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4, перебуваючи у шлюбі, набули право забудови земельної ділянки у АДРЕСА_1 у спільну сумісну власність, що обумовило наявність у кожного із них рівних прав та обов`язків забудовника земельної ділянки. Як розірвання шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, так і невчинення ними дій щодо поділу майна, яке перебувало у спільній сумісній власності колишнього подружжя після розірвання шлюбу, не припинило наявного у них статусу забудовників земельної ділянки. До складу спадщини ОСОБА_4 разом із майном, включеним до договору про поділ спадкового майна від 16 січня 2017 року, також увійшла і 1/2 частина прав забудовника земельної ділянки у АДРЕСА_1, яка підлягала розподілу між спадкоємцями ОСОБА_4 за законом - ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у рівних частинах. Отже, позивачем у порядку спадкування набуто у власність 1/4 частину права забудовника спірної земельної ділянки. Фактично в результаті прийняття спадщини ОСОБА_3 та ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_4 відбулася зміна суб`єктів права забудовника земельної ділянки у АДРЕСА_1 : до кола таких суб`єктів увійшли позивач та ОСОБА_3 .
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Верховного Суду від 22 січня 2020 року відкрито касаційне провадження.
Провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ"
(далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Враховуючи, що касаційна скарга у справі, що переглядається, подана у 2019 році, вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-IX.
За частиною першою статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради народних депутатів від 04 лютого 1985 року № 55 виділено земельну ділянку для індивідуального будівництва житлового будинку ОСОБА_2 на АДРЕСА_1 площею 400, 00 кв. м, зобов`язано забудовника у тримісячний строк укласти договір на забудову з райвідділами комунального господарства, протягом 3 років закінчити будівництво будинку і здати його в експлуатацію.
09 грудня 1985 року між ОСОБА_2 та виконкомом Новозаводської районної Ради народних депутатів укладено договір про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва житлового будинку на праві особистої власності, за умовами якого ОСОБА_2 зобов`язалася побудувати житловий двоповерховий цегляний будинок, житловою площею 56, 00 кв. м, загальною площею 97, 00 кв. м, до 09 грудня 1988 року.
09 грудня 1985 року ОСОБА_2 надано дозвіл № 1128 на виконання робіт з будівництва житлового будинку на земельній ділянці у АДРЕСА_1, дійсний до грудня 1988 року.
Рік побудови зазначеного житлового будинку згідно з технічним паспортом - 1990 рік.
ОСОБА_2 та ОСОБА_4 з 29 жовтня 1977 року до 19 березня 1996 року перебували у шлюбі.
Станом на 31 грудня 2012 року право власності на житловий будинок з надвірними будівлями у АДРЕСА_1 не було зареєстровано, інвентаризаційна справа відсутня.
Встановлено, що право власності спадкодавця, ОСОБА_4, на частину спірного домоволодіння не підтверджено, правовстановлюючі документи, що передбачені Переліком правовстановлюючих документів, на підставі яких провадиться реєстрація будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженим Міністерством комунального господарства УРСР 31 січня 1966 року та погодженим з Верховним Судом Української РСР 15 січня 1966 року, - відсутні.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.
10 жовтня 2016 року із заявами про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_4 звернулися син ОСОБА_1, син ОСОБА_5, син ОСОБА_6, дочка ОСОБА_3
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6, 30 листопада 2016 року ОСОБА_5 подали заяви про відмову від спадщини.
16 січня 2017 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 звернулися із заявами про видачу свідоцтв про право на спадщину за законом.
16 січня 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 уклали договір про поділ спадкового майна, за умовами якого розподілили таке спадкове майно: 1/5 частку у праві власності на квартиру АДРЕСА_2 ; житловий будинок АДРЕСА_3 ; автомобіль ГАЗ 3110, 2004 року випуску, і отримали свідоцтва про право на спадщину за законом.
21 серпня 2018 року рішенням Чернігівської міської ради № 33/VІІ-23 затверджено проект відведення та передано у власність ОСОБА_2 безоплатно земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибну ділянку) на АДРЕСА_1, площею 0, 0472 га, (кадастровий номер 7410100000:01:048:0022), та встановлено розмір земельного податку у розмірі 0, 5 відсотку нормативної грошової оцінки.
31 травня 2018 року земельна ділянка зареєстрована в Державному земельному кадастрі, 06 вересня 2018 року право власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Станом на 05 січня 2019 року у АДРЕСА_1 розташований житловий будинок, загальною площею 176, 7 кв. м, житловою площею 88, 5 кв. м, який має 100 % будівельної готовності.
20 лютого 2019 року за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на житловий будинок АДРЕСА_1, загальною площею 179, 5 кв. м, житловою - 61, 2 кв. м.