Постанова
Іменем України
07 червня 2021 року
м. Київ
справа № 731/103/18
провадження № 61-15218св19
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Калараша А.А., Ткачука О. С.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Державна казначейська служба України,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди у зв`язку з незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Чернігівського апеляційного суду від 22 липня 2019 року у складі колегії суддів: Вінгаль В. М., Губар В. С., Кузюри Л. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому, після уточнення позовних вимог, просив стягнути на його користь на відшкодування моральної шкоди в звʼязку з незаконним притягненням до кримінальної відповідальності з Державного казначейства України 2 931 862 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 16 травня 2013 року прокурором Чернігівської області його було повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 КК України та безпідставно, по збігу майже 5 років після ДТП, ухвалою слідчого судді Варвинського районного суду Чернігівської області від 01 червня 2013 року до нього було застосовано запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 22 880 грн.
27 березня 2008 року прокурором Варвинського району порушено кримінальну справу за фактом ДТП, що спричинила смерть потерпілого за частиною 2 статті 286 КК України, яка постановою Варвинського районного суду Чернігівської області від 07 липня 2008 року в частині порушення кримінальної справи за фактом ДТП, що спричинила смерть потерпілого, за частиною 2 статті 286 КК України була скасована. Постанова суду набрала законної сили.
Позивач зазначав, що в травні 2011 року його було викликано до прокурора Варвинського району з приводу скарги адвоката Рябоконя І. М., де ним були надані письмові пояснення на скаргу, а також він отримав застереження від прокурора щодо його професійної діяльності, як адвоката та депутата Варвинської районної ради, у зв`язку з чим він змушений був звернутися зі скаргою до Чернігівської обласної прокуратури щодо незаконного переслідування в зв`язку з адвокатською та депутатською діяльністю.
Без порушення кримінальної справи, 11 червня 2011 року прокурор Варвинського району призначив автотехнічну експертизу, висновок якої від 22 червня 2011 року не дав відповіді на поставлені питання щодо наявності технічної можливості уникнення зіткнення шляхом екстреного гальмування та наявності порушення правил дорожнього руху. У зв`язку з чим прокурор повторно, без порушення кримінальної справи, призначив 09 вересня 2011 року автотехнічну експертизу, на вирішення якої поставив аналогічні питання, але проведення експертизи доручив іншій експертній установі, яка не встановила причинно-наслідкового зв`язку між порушеннями ПДР та ДТП.
17 січня 2012 року спеціаліст ОСОБА_2, який 22 червня 2011 року вже давав висновок експерта, на незаконну вимогу слідчого Котеленець Ю. М. від 16 грудня 2011 року, спростував свої попередні твердження та вказав на невідповідність дій ОСОБА_1 вимогам п.п.12.1, 14.2 "в" Правил дорожнього руху.
Постановою слідчого від 17 липня 2012 року у даній справі призначена чергова судова автотехнічна експертиза по дослідженню обставин та механізмів ДТП, виконання якої доручено експертам-автотехнікам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, а для проведення такої експертизи були надані штучно створені докази - ксерокопії протоколів огляду транспортного засобу, огляду місця події та схеми до протоколу місця ДТП, а також дані, отримані під час відтворення за участю водія автомобіля "Шкода Октавія".
03 червня 2013 року відносно ОСОБА_1 було складено та затверджено прокурором прокуратури Варвинського району Рубаном О. Б. обвинувальний акт щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 КК України.
Вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 20 січня 2014 року ОСОБА_1 було виправдано за частиною 2 статті 286 КК України за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.
Ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 15 липня 2014 року вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 20 січня 2014 року щодо ОСОБА_1 скасовано, призначено новий розгляд в суді першої інстанції в іншому складі суддів.
Вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 15 січня 2015 року ОСОБА_1 було виправдано за частиною 2 статті 286 КК України за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.
Ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 24 березня 2015 року вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 15 січня 2015 року щодо ОСОБА_1 залишено без змін.
За викладених обставин, позивач зазначав, що були порушені його конституційні права та свободи незаконними діями органів досудового розслідування, фактично йому була спричинена моральна шкода, яка полягає у приниженні честі, гідності, ділової репутації, було порушено його життєвий уклад. Через незаконне притягнення до кримінальної відповідальності ним було перенесено глибокі душевні хвилювання внаслідок чого він був позбавлений можливості деякий час реалізовувати своє право на зайняття юридичною діяльністю, було порушено його право на ділову репутацію. Знизився авторитет в суспільстві, оскільки він був депутатом Варвинської районної ради. Змушений був тривалий час приймати заспокійливі лікарські засоби. По відношенню до членів своєї родини позивач став дратівливим. Тривале кримінальне переслідування змусило його вживати додаткових зусиль для відновлення нормальних стосунків з оточуючими, для матеріального забезпечення сімʼї, загострилося почуття тривоги та неможливості досягти справедливості.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Срібнянського районного суду Чернігівської області від 21 лютого 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнено на користь ОСОБА_1 600 000 грн на відшкодування моральної шкоди в зв`язку з незаконним притягненням до кримінальної відповідальності за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Судові витрати віднесено за рахунок держави.
Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що перебування позивача під слідством і судом, безумовно негативно вплинуло на його почуття та душевний стан і завдало йому душевних страждань, а інші слідчі дії безумовно також завдали йому моральних страждань, погіршились його стосунки з оточуючими людьми.
Внаслідок незаконного притягнення позивача до кримінальної відповідальності, упередженого ставлення до нього працівників правоохоронних органів під час досудового слідства, останньому спричинено значної моральної шкоди і це повністю знайшло підтвердження в судовому засіданні.
В результаті неправомірних дій правоохоронних органів, які виразились в незаконному притягненні позивача до кримінальної відповідальності за діяння, яке неможливо довести внаслідок недостатніх доказів для доведеності винуватості особи у суді та вичерпанням можливостей їх отримати і як наслідок тривалому відриві позивача від звичного способу життя, руйнації життєвих планів та соціальних зв`язків, приниженні його честі, гідності та ділової репутації, він впродовж тривалого часу був позбавлений можливості вести звичайний спосіб життя, переносив дискомфортні умови існування, був вимушений пристосовуватись до несприятливих обставин. Його нормальні життєві зв`язки були порушені, що вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Саме тому, з урахуванням характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, виходячи з вимог закону та засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважав, що моральна шкода підлягає частковому відшкодуванню в розмірі 600 000 грн.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Державна казначейська служба України подала до суду апеляційну скаргу у якій просила скасувати рішення Срібнянського районного суду Чернігівської області від 21 лютого 2019 року та відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 у повному обсязі.
ОСОБА_1 подав до суду апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив змінити рішення Срібнянського районного суду від 21 лютого 2019 року в частині розміру відшкодування моральної шкоди, а саме стягнути з Державного казначейства України відшкодування моральної шкоди в розмірі 2 931 862,50 грн за рахунок коштів Державного бюджету шляхом списання в безспірному порядку на його користь з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України, стягнути на його користь всі понесені судові витрати.
В поданій до суду апеляційній скарзі перший заступник прокурора Чернігівської області просив скасувати рішення Срібнянського районного суду Чернігівської області від 21 лютого 2019 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 у повному обсязі, а судові витрати, пов`язані з оскарженням рішення покласти на ОСОБА_1, стягнувши їх на користь прокуратури Чернігівської області.
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 22 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, апеляційні скарги Державної казначейської служби України, першого заступника прокурора Чернігівської області задоволено частково.
Рішення Срібнянського районного суду Чернігівської області від 21 лютого 2019 року змінити, зменшивши розмір морального відшкодування, стягнутого на користь ОСОБА_1 за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України, з 600 000 грн до 93 017,52 грн.
Ухвалено компенсувати Державній казначейській службі України 7 605 грн судового збору за апеляційний розгляд справи за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Ухвалено компенсувати прокуратурі Чернігівської області 7 605 грн за апеляційний розгляд справи за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Зобов`язано Управління казначейства у м. Чернігові повернути прокуратурі Чернігівської області сплачений судовий збір у сумі 2 250 грн, згідно платіжного доручення № 737 від 02 квітня 2019 року.
В іншій частині рішення суду залишено без змін.
В обґрунтування своєї постанови суд апеляційної інстанції вказав, що враховуючи обсяг заподіяної шкоди, глибину та тривалість моральних страждань, перебування позивача під слідством і судом, з урахуванням засад розумності та справедливості, позивачеві слід відшкодувати завдану йому моральну шкоду у розмірі 93 017,52 грн, який визначено, виходячи з мінімального розміру заробітної плати, визначеної законодавством на момент відшкодування (4 173 грн), за кожен місяць перебування під слідством чи судом, тобто за період з 16 травня 2013 року по 24 березня 2015 року, що складає 22 місяці 9 днів.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У серпні 2019 року, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на судове рішення суду апеляційної інстанції, у якій просить скасувати вказане судове рішення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 15 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та витребувано цивільну справу з Срібнянського районного суду Чернігівської області.
04 вересня 2019 року до Верховного Суду надійшла витребовувана справа.
Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.
Доводи особи, які подала касаційну скаргу
В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1 зазначав, щосуд першої інстанції прийняв до уваги висновок судово-психологічної експертизи, який було проведено згідно ухвали Варвинського районного суду Чернігівської області від 01 червня 2018 року, оцінив його разом з іншими доказами за правилами встановленими статтею 89 ЦПК України, та виходячи з вимог закону та засад розумності, виваженості та справедливості прийшов до висновку, що моральна шкода підлягає частковому відшкодуванню в розмірі 600 000 грн.
Доказів же на спростування визначеного експертом розміру морального відшкодування за встановлених обставин справи стороною відповідача надано не було.
Апеляційний суд в описовій і мотивувальній частині своєї постанови взагалі не зазначив про вищевказану експертизу, не дослідив її під час розгляду справи в апеляційній інстанції разом з іншими доказами, і не надав їй оцінки. Тим самим безпідставно, без будь-якої мотивації фактично відхилив експертний висновок та змінив рішення суду першої інстанції, чим порушив вимоги статті 110 ЦПК України, пункту 2 частини 4 статті 265 ЦПК України та вимоги Постанови Пленуму Верховного Суду від 18 грудня 2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі".
У постанові Чернігівський апеляційний суд лише зазначив, що оскільки результати висновку експерта не були покладені в основу постанови, то відповідно, судові витрати повʼязані з проведенням експертизи у сумі 16 000 грн не відшкодовуються.
Аргументи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу прокуратура Чернігівської області вказує, що позивачем не наведено конкретних і суттєвих обставин, в чому саме виражається завдана моральна шкода, та не надано належних і допустимих доказів у розумінні статей 77, 78 ЦПК України на підтвердження факту заподіяння моральних чи фізичних страждань, які полягали б у фізичному або душевному болю, погіршенні здібностей позивача або позбавлення його можливості їх реалізації, та не доведено зв`язок вказаних факторів з можливими неправомірними діями відповідача, наявності інших складових, які підлягають доказуванню в суді, а також обґрунтованого їх розміру.
В касаційній скарзі лише зазначено загальні фрази про те, що у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності у нього знизилась довіра до людей та держави, він поніс значні фінансові витрати, принижувався його авторитет, зіпсовано репутацію.
Суд апеляційної інстанції встановивши, що за результатом обвинувачення ОСОБА_1 було визнано невинуватим та постановлено виправдувальний вирок за відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статтею 286 КК України, погодився з судом першої інстанції, що зазначене є підставою для відшкодування позивачу моральної шкоди.
Проте, враховуючи обсяг заподіяної шкоди, глибину та тривалість моральних страждань, перебування позивача під слідством і судом, з урахуванням засад розумності та справедливості, за кожен день перебування під слідством та судом, тобто з 16 травня 2013 року до 24 березня 2015 року (22 місяці 9 днів), виходячи з мінімального розміру заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування 4 173 грн, визначив достатню до відшкодування моральну шкоду в сумі 93 017,52 грн.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судом встановлено, що 17 березня 2008 року постановою Варвинського ВДАІ відмовлено в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_1, яка постановою прокурора Варвинського району Чернігівської області від 27 березня 2008 року була скасована, порушено кримінальну справу за фактом ДТП, що спричинила смерть потерпілого за частиною 2 статті 286 КК України (т. 1 а. с.1 - 2, 3 справи № 731/103/13-к).
Постанова прокурора Варвинського району Чернігівської області від 27 березня 2008 року була неодноразовим предметом оскарження у Варвинському районному суді Чернігівської області.
Остаточною постановою Варвинського районного суду від 07 липня 2008 року, яка набрала законної сили, постанову прокурора Варвинського району Чернігівської області від 27 березня 2008 року скасовано в частині порушення кримінальної справи за фактом ДТП, що спричинила смерть потерпілого за частиною 2 статті 286 КК України (т. 1 а. с. 19 - 20 справи № 731/103/13-к).
22 липня 2008 року ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області закрито апеляційне провадження за апеляцією прокурора Варвинського району на постанову Варвинського районного суду від 29 травня 2008 року та скаржника ОСОБА_1 на постанову Варвинського районного суду від 07 липня 2008 року (т. 1 а. с. 21 справи № 731/103/13-к).
16 травня 2013 року прокуратурою Чернігівської області було складено повідомлення про те, що ОСОБА_1 підозрюється у порушенні Правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_3, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 КК України.
17 травня 2013 року ОСОБА_1 був повідомлений про підозру (т. 2 а. с.100 - 101 справи № 731/103/13-к).
01 червня 2013 року ухвалою Варвинського районного суду Чернігівської області задоволено клопотання т.в.о. слідчого СВ Варвинського РВ УМВС Котеленець Ю. М. про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді застави та визначено підозрюваному ОСОБА_1 розмір застави у сумі 22 880 грн (т. 2 а. с.114 справи № 731/103/13-к).
03 червня 2013 року відносно ОСОБА_1 складено обвинувальний акт у кримінальному провадженні по факту порушення Правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, що спричинило смерть потерпілого, тобто злочину, передбаченого частиною 2 статті 286 КК України за № 12012260100000012 від 27 листопада 2012 року (т. 3 а. с. 2 - 3 справи № 731/103/13-к).
15 січня 2015 року вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 24 березня 2015 року, ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за частиною 2 статті 286 КК України та виправдано, за відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 КК України (т. 5 а. с. 138 - 145, 180 - 186 справи № 731/103/13-к).