Постанова
Іменем України
07 червня 2021 року
м. Київ
справа № 939/2207/19
провадження № 61-10654св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В., (суддя-доповідач), Калараша А. А., Ткачука О. С.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Бородянська державна нотаріальна контора,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 23 березня 2020 року в складі судді: Новікової Н. В. та постанову Запорізького апеляційного суду від 09 червня 2020 року в складі колегії суддів: Крилової О. В., Кухаря С. В., Полякова О. З., у справі за позовом ОСОБА_1 до Бородянської державної нотаріальної контори про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
В жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Бородянської державної нотаріальної контори, з урахуванням уточненої позовної заяви, про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування.
В обґрунтування позову зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його матір ОСОБА_2 . Після її смерті залишилась земельна ділянка розміром 5,51 га з кадастровим номером 1424583500:00:00:00:202, що розташована у селі Новозар`ївка Старобешівського району Донецької області (далі - земельна ділянка).
Для отримання витягу позивач звернувся до органів Держгеокадастру, але з об`єктивних причин витяг отримати не вдалось.
Відмовою відповідача у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку позивача фактично було позбавлено права власності на спадкове майно.
Посилаючись на зазначені обставини, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, позивач просив суд, визнати за ним право власності на спірну земельну ділянку.
Ухвалою Бородянського районного суду Київської області від 04 грудня 2019 року цивільна справа передана для розгляду до Токмацького районного суду Запорізької області.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Токмацького районного суду Запорізької області від 23 березня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що суд позбавлений можливості перевірити наявність державної реєстрації права власності спадкодавця ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку та набуття спадкодавцем права власності на неї, оскільки відомості про земельну ділянку з кадастровим номером, вказаним у Державному акті на право приватної власності на землю від 29 серпня 2002 року серії IV-ДН № 072746 відсутні у Державному земельному кадастрі. Таким чином, суду не надано доказів належності права власності на спірну земельну ділянку спадкодавцю ОСОБА_2, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
Крім того належним відповідачем у цій справі є не Бородянська державна нотаріальна контора, визначена позивачем у позовній заяві, а належними відповідачами у цій справі мають бути інші спадкоємці спадкодавця ОСОБА_2 (за їх наявності), або територіальна громада села Новозар`ївка Старобешівського району Донецької області в особі відповідного органу місцевого самоврядування. Позивач клопотання про заміну первісного відповідача належним відповідачем суду не надав, у зв`язку з чим до участі у справі не був залучений належний відповідач, що також є підставою для відмови у задоволенні позову.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Запорізького апеляційного суду від 09 червня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 23 березня 2020 року залишено без змін.
Апеляційний суд зазначив, що висновки суду першої інстанції про те, що суду не надано доказів належності права власності на спірну земельну ділянку спадкодавцю ОСОБА_2, що є підставою для відмови у задоволенні позову, не ґрунтуються на законі, тому що позов заявлено до неналежного відповідача, а відтак вирішувати питання доведеності та законності позову суд не повинен був. Тому оскаржуване судове рішення є суперечливим. Разом з тим, судова колегія не вбачала підстав для його скасування з формальних причин з огляду на те, що у судовому рішенні містяться посилання на неналежність відповідача.
Також апеляційний суд зазначив, що Бородянська державна нотаріальна контора, визначена позивачем у позовній заяві не є належним відповідачем. Як правильно зазначив суд першої інстанції, належними відповідачами у цій справі мають бути інші спадкоємці спадкодавця ОСОБА_2 (за їх наявності), або територіальна громада села Новозар`ївка Старобешівського району Донецької області в особі відповідного органу місцевого самоврядування.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У липні 2020 року засобами поштового зв`язку до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 23 березня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 09 червня 2020 року у вищевказаній справі, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення судами норм процесуального права, а також на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах щодо визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування при визначенні відповідача - органу місцевого самоврядування, в разі відсутності спору про спадкування майна.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди відмовляючи у задоволенні позову мотивували відмову тим, що належним відповідачем в даній справі має бути орган місцевого самоврядування, а саме Новозарївська сільська рада Старобешівскього району Донецької області, залишили поза увагою, що така особа не може буде належним відповідачем по справі, оскільки в даному випадку відсутній спір про спадкування майна позивачем. Позивач вже прийняв спадщину, спору про право на спадщину між жодними особами немає. Територіальна громада в особі сільської ради ніяким чином не може претендувати на право власності на земельну ділянку, оскільки таке право може бути надано їй лише у випадку відсутності спадкодавців чи не прийняття ніким спадщини.
Суд апеляційної інстанції взагалі не розглядав апеляційну скаргу, подану позивачем та відповідно, не досліджував доводи, наведені в цій скарзі.
На думку заявника судами неправильно застосовано статтю 125 ЗК України, піддавши сумніву чинність державного акту на спірну земельну ділянку, виданого у встановленому порядку та ніким не оскарженого.
Позивач вважає, що єдиним способом захисту його права на спадщину та власність є задоволення судом позову по цій справі, так як право власності спадкодавця на земельну ділянку підтверджується належним правовстановлюючим документом - державним актом, та не може бути піддано сумніву, а будь-яка заміна відповідача у справі не призведе до вирішення спору, та не має підстав для вчинення, оскільки щодо позовних вимог, заявлених позивачем у справі, належним відповідачем є Бородянська державна нотаріальна контора.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду 07 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження у зазначеній цивільній справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У грудні 2020 року на адресу Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 (а. с. 56).
Позивач ОСОБА_1 є сином померлої ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про народження (а. с. 58).
Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, до складу якої увійшли всі права і обов`язки, які належали спадкодавцю за життя.
Згідно з Державним актом на право приватної власності на землю від 29 серпня 2002 року серії IV-ДН № 072746 за життя спадкодавцю ОСОБА_2 належало право власності на земельну ділянку з кадастровим №1424583500:00:00:00:202 площею 5,51 га., з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Новозар`ївської сільської ради (а. с. 57).
Позивач звернувся до Бородянської державної нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 на вище зазначену земельну ділянку. У видачі відповідного свідоцтва відповідач відмовила у зв`язку з неможливістю отримання витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, що підтверджується постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 21 лютого 2017 року (а. с. 50).
Відповідно до листів Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 02 квітня 2018 року, Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 12 березня 2018 року, було розглянуте звернення позивача та відмовлено у наданні витягу з Державного земельного кадастру на земельну ділянку, розташовану на території Старобешівського району Донецької області. Підставами відмови стало те, що Відділ Держземагентства у Старобешівському районі Донецької області відповідно до наказу Держземагентства України від 02 грудня 2014 року № 396 "Про тимчасове переміщення територіальних органів Держземагентства у Донецькій області" у зв`язку із розташуванням на тимчасово неконтрольованій території переміщено до міста Волноваха без перевезення архівних матеріалів. На даний час діяльність Відділу припинена, всі працівники Відділу, в тому числі державні кадастрові реєстратори звільнені. Головне управління не володіє інформацією про присвоєння кадастрового номеру земельної ділянки, на яку виданий державний акт на право приватної власності на землю від 29 серпня 2002 року № 15062 (копія якого додана до звернення) та про наявність відомостей про земельну ділянку у Державному земельному кадастрі. Відомості про земельну ділянку з кадастровим номером, вказаним у копії державного акта, відсутні у Державному земельному кадастрі. Здійснити державну реєстрацію земельної ділянки, розташованої на території Старобешівського району Донецької області, відповідно до пункту 115 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2012 року № 1051, не є можливим, оскільки населені пункти Старобешівського району Донецької області розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085 віднесені до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово це здійснюють свої повноваження (а. с. 52, 53).
Судами встановлено, що відповідно до статті 1261 ЦК України позивач належить до першої черги спадкоємців ОСОБА_2 за законом.
Позивач прийняв спадщину відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України як спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що підтверджено постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії та паспортом позивача (а. с. 50, 54, 55).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають вказаним вимогам закону.
Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.