Постанова
Іменем України
04 червня 2021 року
м. Київ
справа № 712/12133/17
провадження № 61-6889св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Яремка В. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Комунальне некомерційне підприємство "Третій Черкаський міський центр первинної медико-санітарної допомоги",
розглянув у попередньому судовому засіданніу порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Черкаського апеляційного суду від 12 березня 2020 року у складі колегії суддів: Бондаренка С. І., Храпка В. Д., Вініченка Б. Б.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального некомерційного підприємства "Третій Черкаський міський центр первинної медико-санітарної допомоги" (далі - КНП "Третій Черкаський міський центр первинної медико-санітарної допомоги") про визнання дій незаконними та відшкодування шкоди.
На обґрунтування позову посилався на те, що він є інвалідом війни І групи. КНП "Третій Черкаський міський центр первинної медико-санітарної допомоги" не видає йому довідку про стан здоров`я, виписку з історії хвороби і не забезпечує реабілітаційними засобами, памперсами, тонометром, глюкометром, слуховим апаратом.
У грудні 2017 року ОСОБА_1 змінив предмет і підстави позову та вказував, що КНП "Третій Черкаський міський центр первинної медико-санітарної допомоги" йому, як інваліду війни та лежачому хворому, не надає належним чином медичні послуги. Він неодноразово звертався до КНП "Третій Черкаський міський центр первинної медико-санітарної допомоги" з приводу видачі довідки про стан здоров`я, виписки з історії хвороби, забезпечення реабілітуючими засобами, ліками, направлення на стаціонарне лікування, проте КНП "Третій Черкаський міський центр первинної медико-санітарної допомоги" у 2017 році не надав направлення на стаціонарне лікування, оскільки він та його син відмовились від обстеження, що є порушенням законодавства, яким передбачено право відмовитись від обстеження і це не є підставою відмови у направленні на госпіталізацію. КНП "Третій Черкаський міський центр первинної медико-санітарної допомоги" також відмовило у видачі довідки про стан здоров`я, виписки з історії хвороби, у 2016-2017 роках не видавало належним чином рецепти як хворому на цукровий діабет, стенокардію. Останній раз у липні 2017 року рецепти виписувались у малих розмірах на три місяці, за викликом лікар додому не приходив, а коли зрідка приходив, то без медичної карти та бланків рецептів, тому на його думку, його син правильно робив, що не впускав лікаря додому.
З урахуванням зазначеного ОСОБА_1 просив суд визнати дії КНП "Третій Черкаський міський центр первинної медико-санітарної допомоги" незаконними та зобов`язати його належним чином забезпечити медичним обслуговуванням, відшкодувати моральну шкоду у розмірі 12 000 грн.
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 грудня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач не надав доказів на підтвердження порушення його прав та охоронюваних законом інтересів відповідачем, зокрема не довів, що дії відповідача з ненадання рецептів на ліки без медичного обстеження позивача є протиправними та призвели до завдання йому моральної шкоди. Крім того, зазначив, що вимоги позивача про підтвердження права отримувати лікарські засоби у поліклініці та в аптеках за рекомендаціями лікарів на пільгових умовах передбачене чинним законодавством і додаткового підтвердження у суді не потребує.
Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 20 березня 2018 року рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 грудня 2017 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для відмови у задоволенні позову, оскільки судом не встановлено і стороною позивача суду не надано доказів протиправної поведінки відповідача, внаслідок якої позивачу завдано моральну шкоду.
Постановою Верховного Суду від 20 грудня 2019 року постанову Апеляційного суду Черкаської області від 20 березня 2018 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що апеляційний суд розглянув справу за відсутності ОСОБА_1, щодо якого відсутні докази належного повідомлення про дату, час та місце розгляду справи 20 березня 2018 року, розгляд справи не відклав, причини неявки позивача у судове засідання не з`ясував, чим порушив його право на участь у судовому розгляді.
Постановою Черкаського апеляційного суду від 12 березня 2020 року рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 грудня 2017 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивач не надав доказів, які б свідчили про порушення його прав та інтересів внаслідок протиправної поведінки відповідача.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників
У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову суду апеляційної інстанції, ухвалити нове рішення або справу передати до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не повідомив його належним чином про час та дату розгляду справи, а тому постанова суду відповідно до статті 411 ЦПК України підлягає обов`язковому скасуванню. Також у касаційній скарзі ОСОБА_1 просив розглядати справу з викликом сторін та за його участі.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 05 травня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали.
Підставою відкриття касаційного провадження у вказаній справі є підстава, передбачена частиною другою статті 389 ЦПК України, - порушення норм процесуального права, зокрема розгляд справи за відсутності позивача, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання (пункт 5 частини першої статті 411 ЦПК України).
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою та підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 48 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом і неприпустимість зловживання процесуальними правами є основними засадами (принципами) цивільного судочинства (пункти 2 та 11 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу (пункт 1 частини другої статті 43 ЦПК України).
Після скасування Верховним Судом постанови апеляційного суду від 11 грудня 2019 року та направлення справи на новий розгляд, апеляційний суд направив на адресу, яку позивач зазначав у позовній заяві, апеляційній та касаційній скаргах ( АДРЕСА_1 ) повідомлення про призначення розгляду справи на 30 січня 2020 року. Проте зазначене повідомлення повернулося на адресу суду із відміткою "інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення"
(а. с. 90-91).
Наступні повідомлення про призначення справи на 20 лютого 2020 року, направлені апеляційним судом на дві відомі суду адреси позивача ( АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 ), повернулися на адресу суду із відміткою "інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення"
(а. с. 96-99).
Крім того, суд розміщував на офіційному веб-сайті судової влади України оголошення про розгляд справи, призначеної на 20 лютого 2020 року та 12 березня 2020 року (а. с. 94, 107) та направляв позивачу смс повідомлення (на номер телефону НОМЕР_1 ) про виклик в судове засідання на зазначені дати (а. с. 95, 108).
Повістки-повідомлення про розгляд справи, призначеної на 12 березня 2020 року, направлені за двома адресами позивача ( АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3 ) повернулися з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою" (а. с. 109-112).
Відповідно до пункту третього частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Отже, ОСОБА_2 вважається таким, що належно повідомлений про час судового розгляду справи.
Згідно з частиною третьою статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.
Позивач не повідомляв суд апеляційної інстанції про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), зокрема у справах "Осман проти Сполученого королівства" та "Креуз проти Польщі", неодноразово вказував, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
У справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії" ЄСПЛ вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Верховний Суд врахував, що саме за касаційною скаргою ОСОБА_1 касаційний суд скасував постанову суду апеляційної інстанції від 11 грудня 2017 року з підстав неналежного повідомлення позивача та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Водночас ОСОБА_1, як учасник, який є позивачем у справі та подав апеляційну скаргу не цікавився провадженням у його справі. Крім того, касаційна скарга заявника не містить жодних доводів по суті вирішення спору, а лише містить посилання на пункт 5 частини першої статті 411 ЦПК України. Проте оскаржуване судове рішення не може бути скасоване із зазначених підстав, оскільки позивач вважається таким, що належно повідомлений про час судового розгляду справи.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду: від 23 вересня 2020 року у справі № 752/18049/16 (провадження № 61-17904св19); від 19 травня 2021 року у справі № 592/3977/16-ц (провадження № 61-8002св20).
Постанова суду апеляційної інстанції по суті вирішення спору не переглядається, оскільки касаційна скарга не містить відповідних доводів.