Постанова
Іменем України
08 червня 2021 року
м. Київ
справа № 522/21276/19
провадження № 61-15008св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Литвиненко І. В.,
учасники справи:
позивач - громадська організація "Товариство "Восток",
відповідач - прокуратура Одеської області,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, -Управління державної казначейської служби України у місті Одесі Одеської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу громадської організації "Товариство "Восток" на ухвалу Приморського районного суду міста Одеси від 12 лютого 2020 року у складі судді Абухіна Р. Д. та постанову Одеського апеляційного суду від 24 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Цюри Т. В., Гірняк Л. А., Сегеди С. М.,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2019 року громадська організація "Товариство "Восток" (далі - ГО "Товариство "Восток") звернулось до суду із позовом до прокуратури Одеської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Управління державної казначейської служби України у місті Одесі Одеської області, у якому просила суд стягнути, в якості компенсації за завдану шкоду, з Управління державної казначейської служби України з рахунку прокуратури Одеської області кошти в сумі 500 000 грн.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 12 лютого 2020 року провадження у справі закрито з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що позов ГО "Товариство "Восток" до прокуратури Одеської області про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки спір виник між юридичними особами, а тому підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 24 вересня 2020 року ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що судом першої інстанції при розгляді справи не допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права. Місцевий суд всебічно та повно з`ясував обставини, які мають значення для справи.
При вирішенні справи місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про закриття провадження у справі, врахувавши правові позиції Верховного Суду у подібних правовідносинах висловлених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 березня 2018 року у справі № 461/1930/16-ц та у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 454/1668/17.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У жовтні 2020 року ГО "Товариство "Восток" подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Приморського районного суду міста Одеси від 12 лютого 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 24 вересня 2020 року, а справу передати до місцевого суду для продовження розгляду.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій повно і всебічно не з`ясували обставини справи.
Судами не було враховано ті обставини, що позивач є непідприємницьким товариством, господарську діяльність не здійснює.
Заявник вважає, що суд, закриваючи провадження у справі, не врахував правових позицій, висловлених у постанові Верховного Суду України від 22 червня 2017 року у справі № 6-501цс17 та у постанові Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 761/41071/19.
Доводи відзиву на касаційну скаргу
Одеська обласна прокуратура у відзиві на касаційну скаргу вказує на правильність висновків суду, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
06 листопада 2020 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.
20 травня 2021 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Литвиненко І. В.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
У грудні 2019 року ГО "Товариство "Восток" звернулось до суду із позовом до прокуратури Одеської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Управління державної казначейської служби України у місті Одесі Одеської області, про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади.
Предметом заявленого позову є відшкодування шкоди, завданої органом державної влади громадській організації
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно із частиною другою статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом прав, свобод чи інтересів.
Правила визначення компетенції судів щодо розгляду цивільних справ передбачено в статті 19 ЦПК України: суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Загальні суди не мають чітко визначеної предметної юрисдикції і розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин в усіх випадках, за виключенням, якщо розгляд таких справ прямо визначений за правилами іншого судочинства.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне.
По-друге, таким критерієм є суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).
Таким чином, критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно: суб`єктний склад учасників процесу; характер спірних правовідносин.
Громадське об`єднання - це добровільне об`єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів (частина перша статті 1 Закону України "Про громадські об`єднання").
Громадське об`єднання за організаційно-правовою формою утворюється як громадська організація або громадська спілка. Громадська організація - це громадське об`єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи (частини друга та третя статті 1 вказаного Закону).
Громадське об`єднання може здійснювати діяльність зі статусом юридичної особи або без такого статусу (частина п`ята статті 1 Закону України "Про громадські об`єднання").
ГО "Товариство "Восток" зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань і має власний унікальний ідентифікаційний код юридичної особи - 42238831.
Прокуратура Одеської області зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань і має власний унікальний ідентифікаційний код юридичної особи - 03528552.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач, який є юридичною особою звернувся до суду з позовом до відповідача, який також є юридичною особою.
Предметом спору є стягнення компенсації за завдану органом державної владишкоду, яка фактично полягає у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що встановлено ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 07 жовтня 2019 року у справі № 522/16331/19.
Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції (правова позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі № 915/1674/15).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 березня 2018 року у справі № 461/1930/16-ц зроблено висновок про те, що спори, які виникають між юридичними особами та представниками прокуратури при реалізації ними своїх повноважень, за своїм суб`єктним складом підвідомчі господарським судам. Отже, господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб`єктами господарської діяльності, а також спори, пов`язані, зокрема, з вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктом публічно-правових відносин, - за умови, що такі вимоги не об`єднуються з вимогою вирішити публічно-правовий спір і за своїм суб`єктним складом підпадають під дію статті 4 ГПК.
У справі, що переглядається, ГО "Товариство "Восток"заявило вимогу до прокуратури Одеської області лише про відшкодування шкоди, заподіяної діями органу державної влади, така вимога не об`єднана з вимогою вирішити публічно-правовий спір, тому за своїм суб`єктним складом така вимога повинна розглядатися в порядку господарського судочинства.
Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що цей спір відноситься до господарських спорів та підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Доводи касаційної скарги про те, що закриваючи провадження у справі місцевий суд не врахував правових позицій, висловлених у постанові Верховного Суду України від 22 червня 2017 року у справі № 6-501цс17 та у постанові Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 761/41071/19, колегія суддів до уваги не бере, оскільки обставини та предмет спору у цих справах не є подібними щодо справи, яка є предметом касаційного перегляду.
Саме по собі посилання на неоднакове застосування положень ЦК України у різних справах хоч і у подібних правовідносинах, алез різними встановленими обставинами, не має правового значення для справи, яка є предметом перегляду, та не свідчить про різне застосування чи тлумачення норм матеріального права.